вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"04" листопада 2025 р. м. Рівне Справа № 918/847/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Степанькурорт"
про: стягнення 38 396,40 грн
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Степанькурорт" про стягнення 38 396,40 грн шкоди заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
17.11.2022 року Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" та ОСОБА_2 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту №CLAU-27486, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом "Mazda 6", vin-code НОМЕР_1 , д/н. НОМЕР_2 .
09.08.2023 року в м. Рівне по вул. Млинівській, буд. 28 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Mazda 6" та транспортного засобу "Fiat Scudo", д/н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .
23.08.2023 року до ТДВ "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування звернулась ОСОБА_2 у зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком згідно з умовами договору страхування.
28.08.2023 року ТДВ "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" на підставі страхового акту, виходячи з рахунку №256 від 17.08.2023 року, звіту про оцінку КТЗ №133.23ЕС від 18.08.2023 року здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 118 000,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Fiat Scudo", д/н. НОМЕР_3 , яким є відповідач ТОВ "Степанькурорт", на момент ДТП була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТЕР-230186. За полісом ПрАТ "УПСК" взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації транспортного засобу транспортного засобу "Fiat Scudo", д/н. НОМЕР_3 .
19.09.2023 року ПрАТ "УПСК" здійснило страхове відшкодування за даною ДТП з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу у розмірі 0,588 а саме 79 603,60 грн.
Отже, на переконання позивача, відповідач має сплатити на його користь 38 396,40 грн, яка складає різницю між страховим відшкодуванням та вартістю матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту зносу.
У своєму відзиві на позов відповідач вказав, що позов не визнає, зазначає, що визначивши ТОВ "Степанькурорт" відповідачем у справі, позивач у жодному пункті позовної заяви не послався у яких правовідносинах ОСОБА_1 перебуває з ТОВ "Степанькурорт", яке відношення останній має до заподіяння шкоди.
Також, з огляду на те, що шкода заподіяна транспортному засобу потерпілого від ДТП не перевищує ліміт відповідальності (вчинена у межах страхового відшкодування) страховика, вказана шкода має бути відшкодована за рахунок страховика - ПрАТ "УПСК", яке згідно з полісом АТ /2301863, взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної транспортним засобом відповідача третім особам.
У відповіді на відзив позивач вказав, що твердження відповідача про не зазначення позивачем перебування ОСОБА_1 у трудових правовідносинах із відповідачем, не відповідає дійсності, оскільки позивач, посилаючись на відповідь відповідача на адвокатський запит, вказав що, між відповідачем та ОСОБА_1 на час ДТП існували трудові відносини.
Заперечуючи твердження відповідача позивач вказує, що у відзиві зазначено про необхідність відшкодування шкоди за рахунок страховика у межах ліміту полісу №АТ-2301863, страховий ліміт якого становить 160 000 грн.
Однак, відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Позивач у позовній заяві просить сплатити саме розмір вирахуваного ПрАТ "УПСК" розміру коефіцієнта фізичного зносу, обґрунтовуючи дану позицію тим що, відповідно до чинного законодавства, зокрема статті 29 Закону № 1961-IV, обсяг відповідальності страховика за договором страхування обмежений нормами закону, зокрема - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким, чином навіть при достатності розміру ліміту полісом №АТ-2301863 для виплати повної вартості відновлювального у ПрАТ "УПСК" відсутній обов'язок відшкодовувати розмір коефіцієнта фізичного зносу.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 11 вересня 2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначив на 7 жовтня 2025 року.
24 вересня 2025 року позивач подав до суду клопотання про долучення доказів.
Згідно з правилами статті 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Оскільки подане клопотання не містить обґрунтування неможливості подання доказів у визначений законом строк з причин, що не залежали від неї, вказані докази суд не приймає.
2 жовтня 2025 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
6 жовтня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про залучення третіх осіб.
Ухвалою суду від 7 жовтня 2025 року суд клопотання відповідача про залучення третьої особи ОСОБА_1 задоволив, у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" відмовив. Розгляд справи відклав на 4 листопада 2025 року.
9 жовтня 2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив.
23 жовтня 2025 року позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Ухвала суду від 7 жовтня 2025 року була вручена відповідачу, ухвала суду, яка направлялась третій особі повернулася до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з правилами статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином суд вважає, що сторони належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду спору.
В судове засідання сторони не з'явились.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи господарський суд встановив наступне.
17.11.2022 року Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" та ОСОБА_2 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту №CLAU-27486 (надалі договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом "Mazda 6", 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з умовами пунктів 1.2.-.1.3. Умов добровільного страхування, які становлять невід'ємну частину письмового страхового полісу добровільного страхування наземного транспорту, який укладається між страховиком і страхувальником, умови договору страхування наземного транспорту (загальна частина договору), заява на добровільне страхування наземного транспорту (у разі її подання), страховий поліс добровільного страхування наземного транспорту (спеціальна частина договору), акти огляду ТЗ (у разі складання) в сукупності складають індивідуальний договір страхування (надалі - договір) укладено на підставі та відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 01.11.2007 р., зареєстрованих Держфінпослуг України 15.11.2007 р. за номером 0672254, зі змінами та доповненнями №1 від 20.03.2008 р., зареєстрованими Держфінпослуг України 22.04.2008 р. за номером 0680663, змінами та доповненнями №2 від 03.06.2009 р., зареєстрованими Держфінпослуг України 26.06.2009 р. за номером 0690442 надалі разом - Правила страхування.
За цим договором страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, визначених цим договором, а страхувальник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до пунктів 7.2.5.-7.2.6. Умов, у разі настання страхового випадку діяти згідно з розділом 8 цього договору та виконувати передбачені ним вимоги в обов'язковому порядку надати страховику для огляду Т3 у світлий час доби в чистому вигляді в робочий час
страховика за його адресою місцезнаходження у наступних випадках:
1) Для складання Акту огляду Т3. Результатом огляду Т3 є складений страховиком Акт огляду ТЗ, що є невід'ємною частиною договору та проставлення дати огляду у СЧД. Страхувальник має право не надавати ТЗ та Акт огляду не складається, уразі зазначення в СЧД - "Огляд з не проводиться". В усіх інших випадках огляд ТЗ та складання Акту огляду Т3 є обов'язковим. У разі не виконання даної умови страхувальником страховик має право відмовити у виплаті згідно п.10.3 цього договору. У випадку не виконання даної умови страховик може застосувати п 10.3. цього договору;
2) В будь-який момент часу протягом строку дії договору за вимогою страховика;
3) Для проведення автотоварознавчої експертизи (оцінки, дослідження) та/або іншого дослідження - за вимогою страховика;
4) Після настання страхового випадку;
5) Після виплати страхового відшкодування та після проведення відновлювального ремонту Т3 та/або ДО (крім випадку здійснення відновлювального ремонту на СТО, з якими страховиком укладено договори про співпрацю). При цьому за вимогою страховика страхувальник повинен надати акт виконаних робіт (зокрема, якщо відповідно до обставин страхового випадку є ознаки наявності особи, відповідальної за заподіяний збиток), що підтверджує факт проведення відновлювального ремонту ТЗ, протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підписання цього акту;
При цьому у разі проведення огляду ТЗ страхувальник та страховик складають та підписують Акт огляду Т3 та/або відповідний додатковий договір.
Як слідує з постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 25 серпня 2023 року у справі №569/15775/23, 09 серпня 2023 року о 09 год. 05 хв. в м. Рівне по вул.Млинівська, 28, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Fiat Scudo", д.н.з. НОМЕР_3 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну, при виїзді з другорядної дороги на головну, не надав дорогу та допустив зіткнення з транспортним засобом "Mazda 6" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася по головній дорозі з лівого боку. Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, - як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Вказаною постановою суд визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у зв'язку з чим на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
Згідно з відповіддю на адвокатський запит (вих.№2 від 15.05.2025 року), ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Степанькурорт" з 08.08.2023 року по 06.11.2023 року. На момент скоєння ним ДТП 09.08.2023 року можливо вже перебував у трудових відносинах, так як робочий день починається з 09 години.
23.08.2023 року у зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком згідно з умовами договору страхування, до ТДВ "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/09/1/1173-23 від 23.08.2023 року звернулась ОСОБА_2 .
Згідно із страховим актом №16528 від 25 серпня 2023 року прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 118 000,00 грн за страховим випадком, який настав 09.08.2023 року згідно з договором страхування CLAU-27486.
Також у матеріалах справи наявний рахунок №256 від 17 серпня 2023 року, на суму 118 000,00 грн, звіт про оцінку автомобіля №133.23ЕС від 18 серпня 2023 року, ремонтна калькуляція від 15.08.2023 року, протокол огляду ТЗ від 15 серпня 2023 року, акт виконаних робіт від 20 жовтня 2023 року №256 на суму 118 000,00 грн.
28 серпня 2023 року позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь особи, яка здійснювала ремонтні роботи у розмірі 118 000,00 грн, що підтверджуються платіжним дорученням №5963 від 28.08.2023 року.
Як слідує з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність за автомобілем "Fiat Scudo", д/н. НОМЕР_3 на момент ДТП була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ002301863, страховою компанією за якою було ПрАТ "УПСК".
Позивач вказує, що 19.09.2023 року ПрАТ "УПСК" здійснило страхове відшкодування за даною ДТП з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу у розмірі 0,588 а саме: 79 603,60 грн = 52 700,00 грн. + 65 300,00 грн. *(1 - 0,588) де: 52 700,00 грн. - вартість відновлювальних робіт та матеріалів згідно з рахунком №256 від 17.08.2023 року; 65 300,00 грн.- вартість замінених складників, що підлягають заміні під час ремонту згідно з рахунком №256 від 17.08.2023 року на які нараховується фізичний знос; 0,588 - коефіцієнт фізичного зносу.
Позивач вимагає у відповідача сплатити йому 38 396,40 грн, що фактично є нарахованим зносом транспортного засобу, тобто різницю між 118 000,00 грн страхового відшкодування та 79 603,60 грн вартості матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту зносу сплаченим ПрАТ "УПСК".
У зв'язку з вищевикладеним, маючи намір вирішити дане питання в досудовому порядку позивач листом (вих. №15/04/8/2/0806-25) від 06.06.2025 року звернувся до відповідача з проханням сплатити відшкодування шкоди.
Однак, відповідач не здійснив відшкодування завданої шкоди. Разом з тим, всі спроби позивача вирішити дане питання в досудовому порядку виявилися безрезультатними. відповідач не виявив бажання врегулювати цю справу досудово.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом позадоговірними та стосуються регресивних вимог про стягнення сплаченого відшкодування до особи яка спричинила дорожньо - транспортну пригоду.
Згідно з нормами статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Згідно з визначеннями Закону України "Про страхування", страхування це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров'я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.
Згідно з нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У статті 1166 ЦК України вказано, що, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, як встановив суд, працівник відповідача 9 серпня 2023 року о 09 год. 05 хв. в м. Рівне по вул.Млинівська, 28, керуючи транспортним засобом "Fiat Scudo", д.н.з. НОМЕР_3 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну, при виїзді з другорядної дороги на головну, не надав дорогу та допустив зіткнення з транспортним засобом "Mazda 6" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася по головній дорозі з лівого боку. Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
У зв'язку з наведеним, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 серпня 2023 року у справі №569/15775/23 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у зв'язку з чим на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
Також суд встановив, що транспортний засіб "Mazda 6", 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 застраховано згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту №CLAU-27486 від 17.11.2022 року. Вказаний договір укладений Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" (страховик/позивач) та ОСОБА_2 (страхувальник).
Позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування для відновлення пошкодженого транспортного засобу загальною вартістю 118 000,00 грн.
Отже, за твердженням позивача у нього виникло передбачене статтями 993 ЦК України та 108 Закону України "Про страхування" право вимагати сплати вказаної суми у відповідача.
Згідно з нормами статті 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з правилами статті 108 Закону України "Про страхування", страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов'язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За змістом частини 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України).
Суд відзначає, що вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, необхідно виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, у тому числі матеріалів правоохоронних органів.
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 року у справі цивільної юрисдикції №426/16825/16-ц визнала, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає змогу стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
За сталою судовою практикою Верховного Суду для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (наприклад постанова ВС у справі №923/43/19 від 13.03.2020 року).
Деліктне зобов'язання - це різновид цивільно-правових зобов'язань, і тому йому властиві ті самі структурні особливості, що характеризують будь-яке зобов'язання.
Кредитором у такому зобов'язанні виступає потерпілий, а боржником, за загальним правилом, є особа, яка завдала шкоди (деліквент). Змістом зобов'язання з відшкодування шкоди є право потерпілого (кредитора) вимагати поновлення його майнових і особистих немайнових прав, що були порушені неправомірними діями (бездіяльністю) заподіювача шкоди до того стану, в якому вони знаходились до правопорушення, і обов'язок заподіювача шкоди чи інших зобов'язаних осіб (боржника) виконати такі вимоги. Предметом зобов'язання з відшкодування шкоди є дії боржника, що забезпечують найбільш повне поновлення майнових та особистих немайнових благ кредитора, яким завдана шкода.
Деліктна відповідальність є недоговірною відповідальністю. Вона настає у разі делікту - протиправного завдання шкоди будь-кому, коли правопорушник не перебуває в договірних відносинах із потерпілим.
Водночас необхідно враховувати, що вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння. Відповідальність без вини можлива тільки в окремих, передбачених законом випадках в цивільному праві (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки).
ЦК України закріплено легальну цивільно-правову дефініцію вини (стаття 614 ЦК України), визначаючи її через обставини, які свідчать про її відсутність. Так, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України). Отже, вина у цивільному праві це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання або для запобігання заподіянню шкоди. Дане визначення вини позбавлене суб'єктивної характеристики, воно ґрунтується на зовнішніх, об'єктивних критеріях визначення. Вживання всіх залежних від особи заходів є формою поведінки особи, а не її психічного ставлення.
Як видно з матеріалів справи, працівника відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєне ДТП.
Таким чином, з врахуванням вказаних обставин, суд робить висновок про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями водія автомобіля "Fiat Scudo", д.н.з. НОМЕР_3 та збитками, які поніс страховик внаслідок ДТП.
Підставою виплати страхового відшкодування є дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося пошкодження майна. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела. Покласти відповідальність на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (договору підряду), можливо лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя та четверта статті 1187 ЦК України).
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/20622/17 від 19 вересня 2018 року.
25 липня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №914/820/17 дійшов висновку, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків (пункт 28). Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (пункт 29).
Згідно з положеннями статі 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За таких обставин, визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (постанова ВС від 28 січня 2020 року у справі №917/500/18).
В цьому випадку суд ураховує, що відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Таким чином документи, що підтверджують вартість комплексу операцій щодо відновлення справності та роботоздатності пошкодженого у ДТП транспортного засобу здійснених станцією технічного обслуговування є належними доказами на підтвердження реальної суми заподіяної шкоди.
З огляду на встановлені обставини, суд робить висновок про наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина боржника.
Так, протиправна поведінка полягає в тому, що згідно із встановленими судовим рішенням обставинами, водій автомобіля "Fiat Scudo", д.н.з. НОМЕР_3 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну, при виїзді з другорядної дороги на головну, не надав дорогу та допустив зіткнення з транспортним засобом "Mazda 6" д.н.з. НОМЕР_2 .
Збитки, зокрема їх розмір, доведені вартістю робіт та матеріалів, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу, що підтверджені відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками полягає в тому, що водій, який керував транспортним засобом (який належить відповідачу) порушивши правила дорожнього руху, допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, спричинивши його пошкодження. Наслідковий характер збитків простежується у тому, що саме поведінка водія автомобіля "Fiat Scudo", д.н.з. НОМЕР_3 , стала причиною їх завдання.
Вина водія, який керував транспортним засобом встановлена за наслідками розгляду Рівненським районним судом Рівненської області справи №569/15775/23, та полягає в тому що саме у зв'язку з діями водія транспортного засобу, який належить відповідачу, була завдана шкода. Суд вважає встановленою вину водія автомобіля саме у її цивільно-правовому розумінні.
Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Степанькурорт" про стягнення 38 396,40 грн шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є обґрунтованими.
При цьому суд ураховує, що предметом спору є різниця між 118 000,00 грн страхового відшкодування вже сплаченого позивачем та 79 603,60 грн вартості матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту зносу відшкодованого ПрАТ "УПСК" як страховиком відповідача.
Так, суд установив що цивільно-правова відповідальність за автомобілем "Fiat Scudo", д/н. НОМЕР_3 на момент ДТП була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ002301863, страховою компанією за якою було ПрАТ "УПСК".
19.09.2023 року ПрАТ "УПСК" здійснило страхове відшкодування за даною ДТП з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу у розмірі 0,588 в сумі 79 603,60 грн.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Водночас у своєму відзиві на позов відповідач вказав, що з огляду на те, що шкода заподіяна транспортному засобу потерпілого від ДТП не перевищує ліміт відповідальності (вчинена у межах страхового відшкодування) страховика, вказана шкода має бути відшкодована за рахунок страховика - ПрАТ "УПСК", яке згідно з полісом АТ/2301863, взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної транспортним засобом відповідача третім особам.
Відповідач вказує, що згідно з полісом АТ/2301863 від 02.02.2023 року ПрАТ "УПСК" здійснило страхування цивільно-правової відповідальність власника транспортного засобу ТОВ "Степанькурорт" та взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації транспортного засобу "Fiat Scudo", д/н НОМЕР_3 , щодо майна у сумі 160 000 грн, розмір франшизи 0 грн (пункт 5 страхового полісу). Про розмір застрахованої цивільної відповідальності позивач був обізнаний, оскільки додав до позовної заяви витяг з МТСБУ по полісу страхування, вказана інформація є публічною.
Зі змісту позовної заяви, випливає, що позивач здійснив страхове відшкодування на користь потерпілої (розмір шкоди майну) у сумі 118 000 гривень, тобто у межах 160 000 грн, ліміту суми застрахованої цивільної відповідальності ТОВ "Степанькурорт", як власника транспортного засобу.
Щодо вказаних обставин суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
При цьому, згідно з нормами статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-760цс15.
Разом з тим, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди не врахували, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку (постанова ВС від 04 березня 2020 року у справі №331/6395/18).
У постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19 вказано, що стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).
Висновки суду
Оцінюючи аргументи сторін за критерієм "переконливості", суд вважає, що встановлені обставини упевнюють у обґрунтованості звернення позивача з наведеними вимогами. Натомість відповідач не навів суду переконливих аргументів на підтвердження своєї позиції, які б переважили аргументи позивача або викликали обґрунтовані сумніви стосовно заявлених позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судового збору за даним позовом складав 2 422,40 грн судового збору, а тому у зв'язку з задоволенням позову, вказані витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Степанькурорт" (34560, Рівненська область, Сарненський район, смт.Степань, вул. Незалежності 11, ідентифікаційний код 38075727) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" (08131, Київська область, Бучанський район, с.Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева 60-А, ідентифікаційний код 35429675) 38 396 (тридцять вісім тисяч триста дев'яносто шість) грн 40 коп суму страхового відшкодування та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп судового збору
Позивач (Стягувач): Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" (08131, Київська область, Бучанський район, с.Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева 60-А, ідентифікаційний код 35429675).
Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Степанькурорт" (34560, Рівненська область, Сарненський район, смт.Степань, вул. Незалежності 11, ідентифікаційний код 38075727).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Андрій КАЧУР