Справа № 135/1450/25
Провадження № 2/135/681/25
іменем України
06.11.2025 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Волошиної Т.В.,
за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та відсутність заперечень відповідача
ТОВ «Діджи фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103940682 від 13 липня 2021 року у розмірі 31 008 грн 75 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір № 103940682, підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого позикодавцем на умовах платності, строковості та зворотності, перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 7 000 грн 00 коп.
ОСОБА_1 свого обов'язку із повернення кредитних коштів та процентів за їх користування належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.
29 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» було укладено договір факторингу № 11Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, за договором № 103940682 від 13 липня 2021 року. Отже ТОВ «Діджи фінанс» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 103940682 від 13 липня 2021 року.
Оскільки ОСОБА_1 не погасила заборгованість ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок позивача, ТОВ «Діджи фінанс» у заявленому позові просило суд стягнути з відповідачки заборгованість у загальному розмірі 31 008 грн 75 коп., з яких 6 790 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 22 888 грн 75 коп. - заборгованість за відсотками та 1 330 грн 00 коп. - заборгованість за комісіями.
Також позивач просив стягнути з відповідачки 2422 грн 40 коп. судового збору.
Відповідачка ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подавала.
ІІ. Процесуальні дії у справі
09 жовтня 2025 року суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачці було запропоновано подати відзив на позовну заяву.
23 жовтня 2025 року представник позивача - Романенко М.Е. подав до суду заяву у якій просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 не подала відзиву чи інших письмових пояснень, а також не повідомила суд про зміну своєї адреси. Водночас вона була належним чином повідомлена про розгляд справи, оскільки суд надіслав ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з доданими матеріалами на її зареєстровану адресу проживання.
Поштове відправлення не було вручено відповідачці, оскільки, згідно з рекомендованим повідомленням, воно не було отримане під час доставки.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 висловив правову позицію, згідно з якою надсилання судових документів рекомендованою кореспонденцією на зареєстровану адресу особи є достатнім для визнання повідомлення належним, оскільки отримання такого листа адресатом перебуває поза контролем відправника.
Аналогічну позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (провадження №11-268заі18), зазначивши, що належне повідомлення вважається здійсненим у разі надсилання документа на дійсну адресу особи.
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18, поштові відправлення, повернуті через «закінчення терміну зберігання» або з аналогічним формулюванням, вважаються належно врученими, якщо вони були направлені на реальну адресу реєстрації фізичної особи.
Отже, суд вжив усіх належних заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи та надання їй можливості реалізувати своє право на захист.
IІІ. Підстави для ухвалення заочного рішення
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення за наявності таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; відповідач не подав відзиву на позов; позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
З огляду на встановлені обставини та наявність усіх зазначених підстав, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи відповідно до статей 280-281 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Відповідно до копії анкети-заяви на кредит № 103940682 від 13 липня 2021 року, відповідачка ОСОБА_1 з метою отримання кредиту вказала свої персональні дані, а також сторони погодили суму кредиту у розмірі 7 000 грн 00 коп., проценти за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, комісію за надання кредиту у розмірі 1 330 грн 00 коп. Строк кредиту становить 15 днів з 13 липня 2021 року. Дата повернення кредиту 28 липня 2021 року. Сума до повернення становить 10 955 грн 00 коп. (а. с. 8).
13 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103940682, згідно з умовами якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк 15 днів з 13 липня 2021 року (п. 1.3. Договору) надати позичальнику грошові кошти у сумі 7 000 грн 00 коп. (п. 1.2. Договору), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше 28 липня 2021 року (п. 1.4. Договору) та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Комісія за надання кредиту 1 330 грн 00 коп., яка нараховується одноразово (п. 1.5.1. Договору). Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. Договору). Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6. Договору). Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 Договору. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок (а. с. 15-20).
Відповідно до копії графіку платежів, які є додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 103940682 від 13 липня 2021 року, загальна вартість кредиту становить 10 955 грн 00 коп., з них: 7 000 грн 00 коп. - сума кредиту, 2 625 грн 00 коп. - проценти за користування кредитом та 1 330 грн 00 коп. - комісія за надання кредиту (а. с. 19 зворотна сторона).
Згідно з копією паспорту споживчого кредиту, який є додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 103940682 від 13 липня 2021 року, відповідачка була ознайомлена з інформацією про умови кредитування та вартість кредиту 13 липня 2021 року (а. с. 20).
Кредитні кошти в сумі 7 000 грн відправлені ОСОБА_1 13.07.2021 за допомогою платіжної системи «Visa», що підтверджується відповідним платіжним дорученням (а.с.21).
Відповідно до копії відомостей про щоденні нарахування та погашення, які надані первісним кредитором ТОВ «Мілоан», загальна сума заборгованості за кредитним договором № 103940682 від 13 липня 2021 року станом на 29 вересня 2021 року складає 31 008 грн 75 коп., з них: 6 790 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 22 888 грн 75 коп. - заборгованість за відсотками та 1 330 грн 00 коп. - заборгованість за комісіями (а. с. 10).
29 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» було укладено договір факторингу № 11Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Діджи фінанс» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги (а.с. 11 - 13). ТОВ «Діджи фінанс» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з платіжними інструкціями (а.с. 26-39).
Відповідно до витягу з Додатку до договору факторингу № 11Т від 29 жовтня 2021 року, ТОВ «Діджи фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 103940682 від 13 липня 2021 року у розмірі 31 008 грн 75 коп. (а.с. 14).
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. На момент розгляду справи відповідачка не надала суду жодних доказів сплати зазначеної заборгованості, а також не надала доказів належного виконання зобов'язань перед первісним кредитором.
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Укладення електронного договору про споживчий кредит
Загальні вимоги до чинності правочину визначено статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам; волевиявлення сторін має бути вільним та відповідати їхній внутрішній волі; правочин вчиняється у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину не встановлена прямо, але одна зі сторін чи інша заінтересована особа заперечує його дійсність на визначених законом підставах, такий правочин може бути визнано судом недійсним.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, оформлена в електронній формі. Такий договір укладається й виконується у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний електронний документ з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, вважається оригіналом такого документа.
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення до нього. За умови надання доступу до таких документів їх включення не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положення статті 12 зазначеного Закону передбачають, що електронний правочин вважається підписаним у разі використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису; електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (SMS-коду чи іншого засобу), що дозволяє ідентифікувати користувача; аналога власноручного підпису (факсиміле) - за письмовою згодою сторін.
Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Суд встановив, що 13 липня 2021 року відповідачка у власному особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Мілоан» добровільно та усвідомлено подала заявку на отримання кредиту № 103940682. Ця електронна заявка зберігається в особистому кабінеті відповідачки на сайті кредитодавця. Після подання заявки ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачці одноразовий цифровий код (ідентифікатор) через SMS. Введення відповідачкою цього одноразового пароля слугувало підтвердженням акцепту - згоди на укладення Договору про споживчий кредит № 103940682 від 13 липня 2021 року в електронній формі. Отже, між відповідачкою та первісним кредитором було укладено електронний кредитний договір на умовах, відображених у файлах особистого кабінету (текст договору та Правила кредитування).
Відповідно до законодавства України, оформлення споживчого кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в письмовій (традиційній) формі власноручним підписом. З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням договору відповідачка отримала проект кредитного договору з усіма додатками в електронному вигляді та ознайомилася з його умовами і Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», розміщеними на сайті кредитодавця. Це відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими кредитодавець завчасно надає споживачу повну інформацію для прийняття ним обґрунтованого рішення (зокрема, безоплатно надається паспорт споживчого кредиту у визначеній законом формі). Отже, відповідачка мала можливість повно і належно ознайомитися з умовами кредитування до моменту укладення договору, що підтверджує усвідомленість її волевиявлення.
Згідно з умовами самого Кредитного договору, він містить усі істотні умови і укладений у спосіб та формі, що відповідають вимогам закону. Договором прямо передбачено, що визнання недійсними, нікчемними чи неукладеними окремих його частин або додатків (включно з Правилами) не тягне недійсності чи неукладеності всього договору в цілому. Отже, електронний договір є юридично чинним і обов'язковим для сторін.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (кодом) по суті є різновидом удосконаленого електронного підпису. Він полягає у використанні алфавітно-цифрового коду, надісланого підписантові через засоби зв'язку (SMS, електронну пошту тощо), для підтвердження волі укласти договір. Такий спосіб автентифікації широко застосовується, зокрема, у сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів за допомогою ЕПОІ неодноразово підтверджувалася в судовій практиці. Так, у постанові Верховного Суду у справі №?524/5556/19 від 12.01.2021 зроблено висновок, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором є належним способом волевиявлення: договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний згідно зі ст. 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Аналогічну правову позицію щодо можливості укладення цивільно-правових договорів в електронній формі висловлено у постанові ВС від 16.12.2020 у справі №?561/77/19, де зазначено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому такої форми (ч. 2 ст. 639 ЦК України), а будь-який договір, укладений на підставі ЦК або ГК України, може мати електронну форму і вважається укладеним у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
В силу приписів ст. 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, доки судом не встановлено іншого. В даному випадку відсутні будь-які дані про оспорення чи нікчемність кредитного договору, тому презумпція його чинності не спростована. Отже, всі права та обов'язки сторін за договором підлягають захисту і виконанню на загальних підставах.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що між відповідачкою та первісним кредитором ТОВ «Мілоан» було належним чином укладено договір про споживчий кредит № 103940682 від 13 липня 2021 року на умовах, визначених сторонами в електронній формі. На підтвердження факту надання кредиту матеріали справи містять документ, за яким відповідачці були перераховані кредитні кошти (сума 7?000 грн 00 коп.) на вказаний нею банківський рахунок. Переказ коштів здійснювався через сертифіковані платіжні системи з дотриманням вимог безпеки (стандарт PCI DSS), що гарантує належне зарахування суми на рахунок позичальника. Відповідачка отримала обумовлені договором кошти, у зв'язку з чим зобов'язана повернути їх та сплатити встановлені договором платежі у визначені строки.
Відступлення права вимоги (заміна кредитора)
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).
Позивач на підтвердження набуття права вимоги за договором надано копію договору факторингу № 11Т від 29 жовтня 2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» та копію витягу з додатку до вказаного Договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Доказів того, що вказаний договір факторингу визнаний недійсним суду не надано, а тому суд вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідачки від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи фінанс».
Отже ТОВ «Діджи фінанс» набуло статус нового кредитора за договором про споживчий кредит № 103940682 від 13 липня 2021 року до відповідачки ОСОБА_1 .
Розрахунок заборгованості та доказування її розміру
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
Звертаючись із позовом, ТОВ «Діджи фінанс» просило суд стягнути із відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 103940682 від 13 липня 2021 року у розмірі 31 008 грн 75 коп., з них: 6 790 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 22 888 грн 75 коп. - заборгованість за відсотками та 1 330 грн 00 коп. - заборгованість за комісіями.
Відповідачкою фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 7 000 грн 00 коп. Також відповідачкою 06.08.2021 частково було сплачено кредит, а саме тіло кредиту на загальну суму 210 грн 00 коп. та проценти на загальну суму 710 грн 00 коп., що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення.
Доказів належного виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «Мілоан» матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 790 грн 00 коп. (з урахуванням частково сплаченої суми).
Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками в розмірі 22 888 грн 75 коп., суд проаналізувавши умови договору та надані розрахунки, приходить до наступних висновків.
Так, у кредитному договорі № 103940682 від 13 липня 2021 року сторонами узгоджено, що кредит надається строком на 15 днів - до 28.07.2021.
Водночас відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п. 2.2.2 договору).
Водночас п. 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Продовження, вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).
Пунктом 2.3.1.1 договору передбачено, що позичальник може неодноразово продовжувати строк кредитування, для чого, у т.ч. має сплатити комісію та певну частку заборгованості по кредиту. Строк можливого продовження встановлено на 3, 7 та 15 днів кожен раз. Якщо позичальник здійснює продовження кредитування на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.
Пунктом п. 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
За кредитним договором № 103940682 ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит 13 липня 2021 року. Як видно з наданих первісним кредитором ТОВ «Мілоан» відомостей про щоденні нарахування та погашення, з 14 липня до 28 липня 2021 року включно тривав пільговий строк кредитування, під час якого ТОВ «Мілоан» нараховувало ОСОБА_1 проценти за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту (7000 грн) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 175 грн 00 на день.
Оскільки до 29 липня 2021 року ОСОБА_1 не повернула кредит і продовжила користуватися кредитними коштами, то відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору строк кредитування був продовжений (пролонгований) на стандартних (базових) умовах. У цей день ОСОБА_1 були нараховані проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту (7000 грн) у розмірі 350 грн 00 коп.
Отже з 29 липня до 06 серпня 2021 року включно тривав базовий строк кредитування, під час якого ТОВ «Мілоан» нараховувало ОСОБА_1 проценти за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту (7 000 грн) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 350 грн 00 коп. на день.
08 травня 2021 року відповідачка сплатила частину процентів (710 грн) та частину тіла кредиту (210 грн). Цього ж дня відповідачка сплативши комісію за пролонгацію кредиту (210 грн) продовжила строк кредитування ще на 3 дні, а тому з 07 серпня до 09 серпня 2021 року включно тривав пільговий строк кредитування, під час якого ТОВ «Мілоан» нараховувало ОСОБА_1 проценти за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту (6 790 грн) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 169 грн 75 коп. на день.
Оскільки до 10 серпня 2021 року ОСОБА_1 не повернула кредит і продовжила користуватися кредитними коштами, то відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору строк кредитування був продовжений (пролонгований) на стандартних (базових) умовах. У цей день ОСОБА_1 були нараховані проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту (6 790 грн) у розмірі 339 грн 50 коп.
Отже з 10 серпня до 29 вересня 2021 року включно тривав базовий строк кредитування, під час якого ТОВ «Мілоан» нараховувало ОСОБА_1 проценти за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту (6 790 грн) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 339 грн 50 коп. на день. Указаний строк кредитування закінчився 29 вересня 2021 року після спливу 60 календарних днів.
Відтак строк кредитування за кредитним договором № 103940682 тривав з 13 липня до 29 вересня 2021 року включно, тобто в межах строку дії загального періоду (15 днів), пролонгації на пільгових (3 дні) та стандартних (базових) (60 днів) умовах, внаслідок чого ТОВ «Мілоан» правомірно нарахувало заборгованість за відсотками у розмірі 22 888 грн 75 коп. (з урахуванням частково сплаченої суми). Саме таку суму процентів слід стягнути з ОСОБА_1 на користь нового кредитора ТОВ «Діджи фінанс».
Встановлення банком комісії в сумі 1 330 грн 00 коп. у кредитному договорі № 103940682 від 13 липня 2021 року відповідає вимогам Законом України «Про споживче кредитування» та Правилам розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Вказаний висновок суду корелюється з правовими позиціями, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) та постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19.
Висновки суду
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 103940682 від 13 липня 2021 року у розмірі 31 008 грн 75 коп., з них: 6 790 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 22 888 грн 75 коп. - заборгованість за відсотками та 1 330 грн 00 коп. - заборгованість за комісіями.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2?422 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 19.09.2025 (а.с. 23).
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Діджи фінанс» підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2?422 грн 40 коп.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором № 103940682 від 13 липня 2021 року у розмірі 31 008 (тридцять одна тисяча вісім) грн 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ім'я (найменування) сторін:
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», місце знаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112, ЄДРПОУ 42649746;
- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заочне рішення складено та підписано суддею 06.11.2025.
Суддя