2/130/1306/2025
130/1829/25
"04" листопада 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
приходить до такого.
Позиція позивача
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Балюх Є.О. 23 червня 2025 року звертається до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 03.10.2024-100002662 від 3 жовтня 2024 року в розмірі 25080 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 3 жовтня 2024 рок між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено Кредитний договір (оферти) № 03.10.2024-100002662. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 11000 грн строком на 98 дня. Дата повернення 8 січня 2025 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов'язана з наданням кредиту 5 % від суми кредиту та дорівнює 550 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості складає 550 грн, у кожному з 3 чергових періодів та сплачується згідно графіку платежу. Неустойка 110 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежне виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного / неналежного виконаного зобов'язання. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 25080 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту в розмірі 11000 грн, заборгованість по процентам у розмірі 6930 грн, комісії в розмірі 1650 грн та неустойки в розмірі 5500 грн. Разом з тим відповідач здійснював заходи, спрямовані на визнання боргу та частково сплатив заборгованість за вказаним договором на суму 2090 грн 15 жовтня 2024 року. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «Споживчий центр», в зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду для захисту свої прав та інтересів.
У відповіді на відзиві представник позивача зауважує, що даний кредитний договір укладено в електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину, та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором. Позивачем виконано умови договору в повній мірі, перераховано на платіжну картку відповідача, яку він особисто вказав при оформленні договору, суму 11000 грн. Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань. Своїм підписом відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами кредитування, порядком та строками повернення кредиту, а також сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати. Крім того, кредитний договір з відповідачем був укладений 3 жовтня 2024 року, тобто після набуття чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимога про стягнення неустойки є правомірною. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягнення вказаного платежу, а тому наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позиція відповідача
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свою позицію обгрунтовує тим, що позивач не може стягувати з нього комісію та неустойку, посилаючись на Закон України «Про споживче кредитування». Також вважає, що позивач не надав докази видачі кредиту з викладених у відзиві підстав.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 23 червня 2025 року (а.с. 1).
В порядку частини восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України 2 липня 2025 року отримано відповідь щодо місця реєстрації відповідача (а.с. 29).
Ухвалою суду від 3 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в строк п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачу строк п'ять днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив (а.с. 30).
24 липня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 34-43).
29 липня 2025 року надійшла відповідь на відзив (а.с. 44-66).
Заяв та клопотань, пов'язаних із розглядом справи, від учасників справи не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 3 жовтня 2024 року укладено кредитний договір (оферти) № 03.10.2024-100002662. Відповідно до умов цього договору позичальнику надано кредит у розмірі 11000 грн строком на 98 днів з незмінною процентною ставкою в розмірі 1% за один день користування кредитом, застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням кредиту, становить 550 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 550 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Неустойка: 110 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми виконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Розмір процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 365% річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми.
Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до пункту 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
Згідно з пунктом 4.3 договору, днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Відповідно до пункту 6.1. договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - до дати, вказаній у Заявці, якає невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій. Договір підписаний ОСОБА_2 одноразовим ідентифікатором «Е834» (а.с.17-25).
Таким чином, у вказаному Кредитному договорі (Пропозиції про укладення кредитного договору, Заявці, Відповіді позичальника про прийняття пропозиції) відповідачем було зазначено реквізити належного йому електронного платіжного засобу для перерахування коштів, погоджено суму кредиту, графік платежів за наданим кредитом, строк використання кредитних коштів/їх повернення, передбачено проценти та штрафні санкції за не виконання/неналежне виконання своїх кредитних зобов'язань.
ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 03.10.2024-100002662 від 3 жовтня 2024 року пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи Вank ID національного банку (а.с.12).
Згідно з копією довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 03.10.2024-100002662 від 3 жовтня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 25080 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11000 грн, заборгованості по процентам в розмірі 6930 грн, заборгованості за додатковою комісією в сумі 1650 грн та заборгованості за неустойкою в сумі 5500 грн (а.с. 13).
Відповідно до довідки від 17 червня 2025 № 169-1706, на виконання умов договору № 03.10.2024-100002662 від 3 жовтня 2024 року, позивачем було перераховано на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - НОМЕР_2 , грошові кошти у сумі 11000 грн (а.с.16).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Юридична кваліфікація встановлених обставин
Згідно зі частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 Цивільного кодексу України).
Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
На підтвердження укладення договору у електронній формі з відповідачем позивач додав до позову Пропозицію про укладення кредитного договору(кредитної лінії)(оферта) та Заявку кредитного договору №03.10.2024-100002662, у яких зазначено, що для підписання та укладення договору необхідно ввести код з СМС-повідомлення, яке було відправлено на Ваш фінансовий номер 0680196366, а також застереження про те, що «Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вказаних умовах, підписуючи даний договір одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення) Е834» Крім цього, у заявці вказано, що даний електронний кредитний договір, частиною якого є ця заявка, укладається в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» заявка є невід'ємною частиною пропозиції по укладенню кредитного договору ( Оферти).
З матеріалів справи вбачається, що даний договір був укладений ОСОБА_1 у електронній формі, на його номер телефону було відправлено СМС з кодом Е834, який є одноразовим ідентифікатором, введенням якого ОСОБА_1 підписав кредитний договір, прийнявши пропозицію та всі запропоновані умови договору. Також шляхом введення одноразового ідентифікатора він підтвердив, що ознайомився з паспортом споживчого кредиту та графіком платежів за ним, тобто, з умовами кредитування (а.с.17-25).
Згідно з порядком укладення електронного договору, проставлення ОСОБА_1 власноручного письмового підпису під договором і його додатками для підтвердження укладення останнього закон не вимагає.
Перерахування коштів ОСОБА_1 за укладеним кредитним підтверджується довідкою фінансової установи, що надає позивачу послуги з переказу коштів без відкриття рахунків ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №169-1706 від 17 червня 2025 року, згідно з якою 3 жовтня 2024 року о 22:34:33 год ОСОБА_1 було перераховано 11000 грн на картку НОМЕР_1 , номер транзакції - НОМЕР_2 (а.с. 16). Відтак, доводи відповідача у відзиві щодо відсутності доказів видачі кредитних коштів є необгрунтованими.
Водночас, ТОВ «Споживчий центр», як фінансова установа, не є банком ОСОБА_1 та не може мати доступу до карткового рахунку відповідача і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку. При цьому, відповідач не надав таку виписку по картковому рахунку, щоб дало можливість відхилити ті обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх позовних вимог.
Крім того, відповідачем була проведена часткова оплата по вказаному договору, а саме 16 жовтня 2024 року на загальну суму 2090 грн (а.с.54-58), що свідчить про визнання боргу відповідачем.
В силу вимог статтей 525-526, 530, 1050 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, тому позичальник зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами у строки, в розмірі та в валюті визначеними в кредитному договорі.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стосовно аргументів відповідача в частині неправомірності вимоги до нього ТОВ «Споживчий центр» про сплату неустойки суд дійшов до таких висновків.
Дійсно, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Відповідним законом також доповнено «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування, пункт 6-1: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
Насамперед необхідно вказати, що зазначений вище пункт Закону про споживче кредитування виключено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Натомість внесення змін чи виключення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України не відбулося, тому в цій справі суд повинен дати мотивовану оцінку запереченням відповідача щодо правомірності нарахування ТОВ «Споживчий центр» неустойки згідно з умовами кредитного договору між сторонами від 3 жовтня 2024 року № 03.10.2024-10002662, адже будь-яка сума неустойки за договорами про споживчий кредит, починаючи з 24 лютого 2022 року і впродовж усього терміну дії воєнного стану, який досі триває та є загальновідомою обставиною, що не потребує доказування, підлягає обов'язковому списанню кредитодавцем навіть за відсутності з даного приводу заяви позичальника.
Суд зазначає, що передбачений договором платіж як неустойка, встановлений в договорі (пункт 17) у фіксованій сумі 110,00 грн; нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання; нарахування відповідного платежу проводиться незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до приписів статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися в тому числі неустойкою, порукою, гарантією, завдатком, заставою, при триманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (статті 549 Цивільного кодексу України).
Відтак, неустойка (як родове поняття) може передбачатися законом чи договором у цивільних правовідносинах лише у вигляді штрафу або пені. І штраф, і пеня можуть нараховуватися винятково у відсотках від невиконаного, несвоєчасно виконаного чи простроченого зобов'язання. Зазначений вид забезпечення виконання зобов'язання не може встановлюватися у фіксованій сумі за жодних обставин. Нарахування неустойки незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання є неможливим.
Передбачена кредитним договором між сторонами в цій справі неустойка не відповідає жодному з наведених вище критеріїв та не може за своєю правовою природою вважатися неустойкою.
Однак ніщо не перешкоджає суду платіж, який явно помилково названий кредитодавцем неустойкою в тексті договору, вважати за змістом окремим видом забезпечення виконання зобов'язання, про який сторони дійшли однозначної згоди. Знову ж таки, враховуючи закріплений у статті 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності кожного (за винятком нікчемного) правочину, суд не вправі з власної ініціативи поставити під сумнів законність відповідного виду забезпечення виконання зобов'язання. Зустрічних вимог до суду про недійсність оспорюваних умов кредитного договору, які передбачають сплату позичальником у фіксованій сумі (110,00 грн) грошових коштів за кожен день у разі невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання відповідач у справі не заявив.
При цьому, в пункті 18 «Перехідних та прикінцевих положень» Цивільного кодексу України без сумнівів йде мова про обов'язок кредитодавця (позикодавця) списати боржнику нараховану з 24 лютого 2022 року та під час дії воєнного стану в України неустойку у вигляді штрафу чи пені, яка передбачена укладеними договорами кредиту (позики) і відповідає вимогам статті 549 Цивільного кодексу України.
Інших аргументів, крім неправомірного, на думку відповідача, стягнення позивачем одноразової комісії та неустойки у фіксованій сумі, заперечення ОСОБА_1 щодо заявленого позову не містять.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням статті 617 Цивільного кодексу України.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Наданий ним відзив містить набір з цитування статей правових норм та правових позицій Верховного суду, які не мають відношення до природи конкретних правовідносин, виниклих між сторонами у справі. А у резолютивній частині відзиву просить відмовити у позові, водночас зменшити розмір процентів за користування кредитом.
Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення заборгованості за договором порушує право позивача на своєчасне отримання плати за надані послуги.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки суду
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом першим частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем, при зверненні до суду в електронній формі, сплачено судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тобто з у розмірі 2422,40 грн (а.с.7).
Тому, з відповідача, в силу частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, необхідно стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 509, 525, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.10.2024-100002662 від 3 жовтня 2024 року в розмірі 25082 (двадцять п'ять тисяч вісімдесят) грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ім'я (найменування) сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ