адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
06.11.2025 Справа № 917/1478/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Сьомкіна А. В., розглянувши справу № 917/1478/25
за позовною заявою Комунального підприємства "Екосервіс" Копичинецької міської ради, вул. Шевченка, 15, м. Копичинці, Чортківський район, Тернопільська область, 48260
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП", Шлях Київ-Харків, корпус 134 км, Пирятинський район, Полтавська область, 37043
про стягнення 56 556,41 грн
Без виклику учасників справи
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Комунальне підприємство "Екосервіс" Копичинецької міської ради просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" 49 226,40 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.12.2024 року між сторонами Договору поставки № 67, та 7 330,01 грн пені відповідно до п. 7.2 спірного договору.
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови договору № 67 від 17.12.2024 в частині поставки палива на суму 49 226,40 грн, сплачену позивачем на виконання вказаного договору, а також не повернув позивачу вказані кошти на його вимогу.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): договір поставки від 17.12.2024 № 67; специфікацію - додаток №1 до договору; видаткові накладні №Рн241217/014 від 17.12.2024 року та №Рн241217/013 від 17.12.2024 року, рахунки - фактури №Сф-241217/12 від 17.12.2024 року, платіжні інструкції №150 від 18.12.2024 року на суму 60 840,00 грн та №713 від 23.12.2024 року, невикористані талони, претензії вих. №55 від 12.05.2025 року, поштову накладну №4600100319006 від 14.05.2025 року, платіжну інструкцію №196 від 05.08.2024 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4826000035530.
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 11067 від 27.08.2025, створений у підсистемі "Електронний суд" 26.08.2025) заперечує проти позовних вимог, посилаючись на наступне :
- відповідач повністю та належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем по договору №67 від 17.12.2024 року та поставив йому товар у передбачені договором строк, кількості та номенклатурі, і з боку позивача жодних претензій щодо отриманого за видатковими накладними №Рн241217/014 та №Рн241217/013 від 17.12.2024 року товару не було. Належне виконання договору №67 від 17.12.2024 року підтверджується оприлюдненим самим позивачем у загальному доступі на офіційному сайті з держзакупівель звітом про виконання договору про закупівлю;
- долучені позивачем копії талонів на паливо не містять строку дії, а відтак не відповідають умова договору;
- позов не містить жодного підтвердження того, що додані до позову талони на паливо були отримані від ТОВ "Гарант Ойл Групп". Вказані талони могли бути придбані у ТОВ "Армерія Ойл" та ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" по одному з укладених з ними договорів поставки;
- позивачем не надана належних та допустимих доказів на підтвердження направлення на адресу ТОВ "Гарант Ойл Групп" та отримання претензії №55 від 12.05.2025 року;
- позивач безпідставно нараховує пеню у розмірі 7 330,01 грн, оскільки відповідач виконав умови договору, що підтверджується видатковими накладними №Рн241217/014 та №Рн241217/013 від 17.12.2024 року. Крім того, нарахування пені більше ніж за 6 місяців є безпідставним та суперечить ч. 6 ст. 232 ГПК України.
Також, відповідач у відзиві просив:
- залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Привокзальна, будинок, 3 Б, код ЄДРПОУ 44618933) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (адреса: 49600, Україна, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок, 47, офіс, 206/2, код ЄДРПОУ 39821153);
- справу розглядати у судовому засіданні із повідомленням сторін;
- проводити всі засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника відповідача Голубок С.В.
На підтвердження обґрунтованості заперечень на позов відповідач надав наступні докази (копії): Звіт про виконання Договору про закупівлю UA-2024-12-10-011444-а; договори між позивачем та ТОВ "Армерія Ойл", а також з ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ".
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
28.07.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшов позов Комунального підприємства "Екосервіс" Копичинецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" про стягнення з відповідача 49 226,40 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.12.2024 року між сторонами Договору поставки № 67, та 7 330,01 грн пені відповідно до п. 7.2 спірного договору.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025 справу № 917/1478/25 розподілено судді Тимощенко О. М.
Суд ухвалою від 04.08.2025 позовну заяву Комунального підприємства "Екосервіс" Копичинецької міської ради залишив без руху, встановив спосіб усунення недоліків та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
06.08.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла 06.08.2025 року до суду від позивача надійшла позовна заява з додатками (вх. №10316) на виконання вимог ухвали суду від 04.08.2025 року про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до поданої позовної заяви з додатками позивач виконав усі вимоги, зазначені в ухвалі суду від 04.08.2025 року.
Суд ухвалою від 11.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
Ухвалою від 28.08.2025 року суд відмовив у задоволенні клопотань ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; про проведення судових засідань по справі №917/2159/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника відповідача Голубок С. В. та про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (код ЄДРПОУ 44618933) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 39821153).
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/1478/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
17.12.2024 року між Комунальним підприємством "Екосервіс" Копичинецької міської ради (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір по ставки №67 (далі - договір, а. с. 6, 7).
У договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- постачальник приймає на себе зобов'язання передати у власність покупцю товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар (п. 1.1 договору)
- найменування товару: бензин А-95; дизельне паливо КОД ДК 021:2015-09130000-9 (п. 1.2 договору);
- одиниця вимірювання : літр (п. 1.3 догвору);
- кількість: 1000 - дизпаливо, 300 - бензин А-95 згідно специфікації (п. 1.4 договору);
- відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.5 договору);
- товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору (п. 2.1 договору);
- ціна 1 літра товару: 54,0; 50,04 згідно специфікації (п. 3.1 договору);
- загальна сума договору: 66 240,00 грн (Шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень нуль копійок), у тому числі ПДВ 11 040,00 грн (п. 3.2 договору);
- умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної (п. 4.1 договору);
- оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника на протязі 7 днів з дня виписання накладної. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити (п. 4.2 договору);
- постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника покупця та печаткою покупця та при наявності в нього паспорту (п. 4.3 договору);
- строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки) (п. 5.1 договору);
- місце поставки (передачі) товарів:
передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки.
скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2. - 5.2.2. договору);
- умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі. Відпуск пального повинен відбуватись по талонах чи скретч-картках на автозаправній станції (АЗС), яка знаходяться в межах до 6 кілометрів від юридичної адреси замовника. Строк поставки до 31.12.2024 року (п. 5.3 договору);
Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за договором, у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.4 договору);
- покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товар згідно умов даного договору ( п. 6.1 договору);
- постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору (п. 6.3 договору);
- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (п. 7.1 договору);
- види порушень та санкції за них, установлені договором: за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (п. 7.2 договору);
- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п. 10.1 договору);
- даний договір діє до 31 грудня 2024 року (п. 10.2 договору).
Додатком 1 до Договору - Специфікацією (а. с. 7 зворот) визначено найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю (без ПДВ), загальну вартість (без ПДВ та разом з ПДВ) а саме: бензин А-95 у кількості 300 л. загальною вартістю 13500,00 грн (без ПДВ), дизельне паливо у кількості 1000 л. загальною вартістю 41 700,00 грн (без ПДВ). Разом з ПДВ - 66 240,00 грн.
На виконання умов договору відповідач передав позивачу талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 66 240,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 17.12.2024 №Рн241217/014 та №Рн241217/013 (копії наявні у матеріалах справи, а. с. 8, 10).
В дотримання умов договору позивач здійснив повну оплату товару, що підтверджується платіжними інструкціями №150 від 18.12.2024 року на суму 60 840,00 грн та №713 від 23.12.2024 року на суму 5 400,00 грн (а. с. 9).
Позивач зазначає, що станом дату звернення до суду в останнього є залишок недоотриманого товару на загальну суму 49 226,40 грн, в тому числі "Бензин А-95" (талони) номіналом 15 л. загальною кількістю 300 л., на суму 16 200,00 грн та "Дизельне паливо" (ДП) (талони) номіналом 20 л. загальною кількістю 660 л., на суму 33 026,40 грн
В подальшому, позивач не зміг отримати бензин та дизельне паливо на заправках відповідача (обумовлених договором), оскільки на мережі АЗС, на яких здійснюється відпуск товару ТОВ "Гарант Ойл Групп" відсутнє в наявності паливо та, відповідно, не можливо здійснити обмін талонів на товар.
Позивач вказує, що ним на адресу відповідача було направлено претензію (вих. № 55 від 12.05.2025 року) щодо повернення сплаченої за товар суми коштів - 49 226,40 грн (а. с. 14, 15). В якості доказу направлення претензії на адресу відповідача позивачем було надано накладну АТ "Укрпошта" від 14.05.2025 року (номер якого є частково засвітлений) (а. с. 15 зворот).
Враховуючи відсутність реагування зі сторони відповідача на вказану претензію та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли в зв'язку з укладенням та виконанням договору поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем здійснена оплата суми по договору (66 240,00 грн), а відповідачем було передано позивачу за видатковими накладними від 17.122024 №Рн241217/014 та №Рн241217/013 талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 66 240,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Разом з тим суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткових накладних від 17.12.2024 №Рн241217/014 та №Рн241217/013 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними талонів на пальне позивачу останній набув право на отримання дизпалива та бензину в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній. Передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар. Вказаним спростовуються доводи відповідача стосовно того, що підписання вказаної видаткової накладної свідчить про те, ним належно виконано свої зобов'язання за договором.
Як зазначає позивач, отоварити талони на бензин А-95 на суму 16 200,00 грн та дизельне паливо на суму 33 026,40 грн на автозаправній станції (АЗС), які знаходяться в межах до 6 кілометрів від юридичної адреси замовника (п. 5.3 договору), не було можливим.
Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на спростування відповідних обставин щодо відсутності на автозаправних станціях (АЗС), які знаходяться в межах до 6 кілометрів від юридичної адреси замовника, відповідної кількості палива та неможливості отримання палива за талонами, а на офіційному сайті АЗС "Авіас" відсутня інформація про працюючі АЗС на території України.
Крім того, обставини того, що АЗС мережі "Авіас", які обслуговують скретч-картки ТОВ "Гарант Ойл Груп", не працюють, є загальновідомими, у зв'язку з чим не потребують доказування на підставі положень частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, пунктом 6.3 договору постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав докази у підтвердження неможливості отримання палива за талонами на Бензин А-95 (талони) на 300 л. та ДП (талони) на 660 л. на автозаправних станціях відповідно до умов спірного договору.
Позивач вказує про залишок у нього талонів, отриманих саме від відповідача на виконання умов договору.
Суд не оцінює як правомірні доводи відповідача, що матеріали справи не містять доказів, що талони, про які у позові йде мова, були отримані ним саме від нього і саме по спірному договору, оскільки дані твердження не вказують та не доводять, що неотоварені позивачем талони поставлені не ним; не вказують та не доводять, що поставлені позивачу талони могли бути поставлені на виконання іншого договору.
Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Подібний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
При цьому, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Передбачений вказаною нормою стандарт доказування вірогідність доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу) (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 16 квітня 2025 у справі № 922/5322/23).
На підтвердження цих посилань відповідач не надав жодного допустимого та належного доказу та не послався на існування таких, повністю переклавши на позивача доведення цих обставин, що є неприпустимим в силу наведеного вище.
З урахуванням викладених вище обставин та доказів, суд установив, що надані позивачем докази в підтвердження факту існування неотоварених талонів, що поставлені відповідачем по спірному договору, мають перевагу як більш вагомі докази, тобто існування стверджуваної останнім обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (заявлений відповідачем).
У зв'язку з наведеним вказані вище посилання відповідача суд вважає необґрунтованим.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач стверджує, що додані до позову талони могли бути придбані у ТОВ "Армерія Ойл" та ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" по одному з укладених з ними договорів поставки, а талони на паливо, що передавались по видаткових накладних №Рн241217/014 та №Рн241217/013 від 17.12.2024 року, були використані позивачем.
Так, відповідач наполягає, що з загальнодоступних даних вбачається, що позивач неодноразово закуповував саме безстрокові талони мережі бренду "Авіас" у їх емітента та власника/управителя такої мережі, а саме: у ТОВ "Армерія Ойл" за договорами про поставку №ТБСК-4-0122 від 15.12.2023 року, №ТБСК-4-0295 від 08.06.2024 року, №ТБСК-4-0350 від 16.09.2024 року, та у ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" по договорам поставки №ТБСК-48-0434 від 14.08.2023 року, №ТБСК-48-0367 від 13.06.2023 року.
Відповідач стверджує, що талони, копії яких додані до позову, могли бути придбані у ТОВ "Армерія Ойл" та ТОВ "Торговий дім "ІНТЕКС ІНВЕСТ" по одному з вказаних договорів.
Суд вважає, що дані твердження відповідача носять характер припущення та не підтверджені жодними доказами.
Так, як зазначено вище, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України передбачено, що заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Також даною нормою встановлено, що використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.
Отже суб'єкти господарювання, які займаються торгівлею пальним, зобов'язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.
Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016 р., суб'єкти господарювання, які використовують РРО (реєстратори розрахункових операцій) для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також здійснення операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані, зокрема:
- застосовувати РРО, включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- подавати до контролюючих органів інформацію, визначену пунктом 7 статті 3 Закону, згідно з Порядком передачі;
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, під час отримання товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій QR-коду, який дає змогу особі зчитувати та ідентифікувати з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
- у кінці робочого дня (зміни) створювати у паперовій та/або електронній формі (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;
- створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання на РРО (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) протягом трьох років;
- надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця, з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним Законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування;
- створювати в паперовій та/або електронній формі X-звіти, Z-звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства.
На період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту або у разі тимчасового (не більше 7 робочих днів) відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО (пункт 2 Розділу ІІІ Порядку).
Таким, чином, на суб'єктів господарювання, що займаються торгівлею пальним, покладено обов'язок щодо належного обліку розрахункових документів, що підтверджують проведення операцій (зокрема, фіскальних чеків).
Однак відповідачем, всупереч вимогам ст. 13 ГПК України, не було надано жодних доказів на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" було відпущено позивачу Паливо на повну суму оплачених ним талонів, а також не було заявлено жодних клопотань про витребування таких доказів від інших осіб (звітів розрахункових документів, інформації контролюючих органів тощо).
Докази того, що додані до позову талони були придбані у ТОВ "Армерія Ойл" та ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" по одному з укладених з ними договорів поставки в матеріалах справи також відсутні.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що умовами спірного договору не встановлено строку дії довірчих документів (талонів чи скретч-карток), але вказано що такий строк має бути зазначений на довірчому документі/талоні. Однак позивачем долучено до позову копії талонів, які не містять строку дії, а відтак це не відповідає умовам договору.
Крім того, судом досліджено умови договорів №ТБСК-4-0122 від 15.12.2023 року, №ТБСК-4-0295 від 08.06.2024 року, №ТБСК-4-0350 від 16.09.2024 року між позивачем та ТОВ "Армерія Ойл", та №ТБСК-48-0434 від 14.08.2023 року, №ТБСК-48-0367 від 13.06.2023 року між позивачем та ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ", на які посилається відповідач, та встановлено, що за умовами цих договорів покупець зобов'язався отримати товар до закінчення терміну дії довірчого документа, який зазначений на довірчому документі (п.5.3 договорів). Тобто, за цими договорами з вказаними контрагентами позивач отримував талони (довірчі документи) з вказаними на них строками дії, що додатково спростовує доводи відповідача про можливу "підміну" талонів позивачем та штучне і безпідставне ініціювання даного позову.
Суд зазначає, позивачем до позовної заяви долучено перелік скретч - карток, які передані постачальником покупцю та не відпущені на станціях АЗС із зазначенням літражу кожної, виду та марки палива, штрих коду.
Господарський суд зазначає, що у спірних скретч-картках строки дії не зазначені, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що вони є безстроковими.
Суд звертає увагу, що умовами договору не передбачено необхідність складання сторонами окремих документів (зокрема, акту приймання-передачі) в підтвердження передачі скретч-карток (талонів), де б містився їх перелік з ідентифікуючими ознаками.
Таким чином, з викладених обставин вбачається не виконання відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були отоварені.
За розрахунком позивача, враховуючи ціну за 1 л пального, передбачену в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, відповідач не виконав перед позивачем зобов'язань на загальну суму 49 226,40 грн.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано як кількість невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 49 226,40 грн.
Також, з урахуванням п. 7.2 договору позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 330,014 грн за період з 01.01.2025 року по 28.07.2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 статті 231 ЦК України визначено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договорі розмірі.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Згідно п. 7.2. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
З позовної заяви вбачається, що КП "Екосервіс" Копичинецької міської ради визначив початок нарахування пені - 01.01.2025 року, однак суд не погоджується з позицією позивача відносно застосування при розрахунку пені вказаної дати.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 5.1 спірного договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Судом встановлено, що спірні довірчі документи (скретч-картки) не мають терміну дії.
Пред'явлення вимоги має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до боржника.
Позивач стверджує, що він звертався до відповідача з претензією (вих. № 55 від 12.05.2025 року) щодо повернення сплаченої за товар суми коштів - 49 226,40 грн (а. с. 14, 15). В якості доказу направлення претензії на адресу відповідача позивачем було надано накладну АТ "Укрпошта" від 14.05.2025 року, номер якої є частково засвітлений (а. с. 15 зворот), що унеможливлює його належний розгляд судом (відсутня можливість чітко та однозначно визначити номер поштової накладної).
На дану обставину також вказав відповідач у відзиві на позов. При цьому позивач не відреагував на вказану позицію відповідача; ані копії в належній якості, ані оригіналу поштової накладної від 14.05.2025 року матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 62. Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 підтвердженням оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції є:
поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки;
електронні марки;
відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами;
відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом;
розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв'язку.
Відповідно до ст. ЗУ "Про поштовий зв'язок" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Жодного з вищеперерахованих доказів на підтвердженням оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції, а саме: претензії №55 від 12.05.2025 року, матеріали справи не містять.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
Суд критично відноситься до посилання відповідача щодо відсутності опису вкладення на підтвердження направлення претензії, оскільки умовами договору сторони не узгодили порядок здійснення листування між сторонами саме цінним листом із описом вкладення.
Отже, суд, дослідивши матеріали справи та надані позивачем до позовної заяви докази, встановив, що матеріали справи не містять, а позивачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду належних та допустимих доказів направлення на юридичну адресу відповідача претензії - вимоги від 12.05.2025 року.
При цьому, судом встановлено, що позивач скористався своїм правом щодо стягнення суми боргу, шляхом пред'явлення до суду позову (вх. № 1529/25 від 28.07.2025 року).
У зв'язку із чим, оскільки з моменту отримання відповідачем позовної заяви сплинув строк тривалістю сім днів, у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем зі сплати суми боргу у розмірі 49 226,40 грн з 05.08.2025 року.
Враховуючи вищевикладене, безпідставним є заявлення позивачем до стягнення із відповідача пені у розмірі 7 330,01 грн. за період з 01.01.2025 року по 28.07.2025 року.
У зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Частиною 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому інші доводи та заперечення відповідача судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 49 226,40 грн основного боргу. Вимога про стягнення 7 330,01 грн пені не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, ЄДРПОУ 25392923) на користь Комунального підприємства "Екосервіс" Копичинецької міської ради (вул. Шевченка, 15, м. Копичинці, Чортківський район, Тернопільська область, 48260, код ЄДРПОУ 45064284) 49 226,40 грн основного боргу та 2 108,44 грн судового збору.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 06.11.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко