іменем України
Справа № 126/782/25
Провадження № 1-кс/126/817/2025
"30" жовтня 2025 р. м. Бершадь
Слідчий суддя Бершадського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 із секретарем ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бершадь клопотання слідчого СВ ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про арешт майна та про передачу майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у кримінальному провадженні №12024020090000283 від 15.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України,-
До Бершадського районного суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого старшого слідчого СВ ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про арешт майна та про передачу майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у кримінальному провадженні №12024020090000283 від 15.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
В обгрунтування поданого клопотання слідчий зазначає, що слідчим відділенням відділу поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024020090000283 від 15.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , 08.06.2018 звернулась до Гайсинського районного суду про встановлення юридичного факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 в період з квітня 2007 року по 18.11.2013, а також визнання права власності на земельну ділянку площею 1,65 га в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Зятковецької сільської ради Гайсинського району, яка належала ОСОБА_5 .
При цьому, ОСОБА_4 для підтвердження свої позовних вимог до позовної заяви додала довідку Зятковецької сільської ради Гайсинського району №391 від 07.06.18 до якої внесено завідомо неправдиву інформацію про те, що остання в період з квітня 2007 року по 18.11.2013 проживала із спадкодавцем ОСОБА_5 в с. Бур'яни Зятковецької сільської ради, а також довідку Зятковецької сільської ради №392 від 07.06.2018 про те, що спадщину ОСОБА_5 прийняла ОСОБА_4 .
За результатами розгляду позовної заяви ухвалою Гайсинського районного суду від 20.07.2018 встановлено юридичний факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю та визнано право власності на земельну ділянку в розмірі 1,65 в умовних кадастрових гектарах , яка належала спадкодавцю ОСОБА_5 .
В подальшому ОСОБА_4 20.08.2018 звернулась до державного реєстратора Краснопільської сільської ради Вінницької області ОСОБА_6 з заявою щодо реєстрації земельної ділянки, який 20.08.2018 зареєстрував за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520882200:02:008:0096.
Після цього, ОСОБА_4 вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 0520882200:02:008:0096 відчужила, на користь приватного сільськогосподарського підприємства «Скарби Поділля».
Таким чином, ОСОБА_4 використовуючи документи до яких внесено завідомо неправдиві відомості незаконного заволоділа земельною ділянкою з кадастровим номером 0520882200:02:008:0096.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовим доказом є матеріальні об'єкти в тому числі, які були об'єктом кримінально протиправних дій, а також набуті кримінальним протиправним шляхом.
Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні земельна ділянка визнана речовим доказом.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна, який згідно ч. 2 ст. 170 КПК України допускається в тому числі з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права в тому числі на відчуження майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завдання арешту майна серед іншого є запобігання можливості його відчуження.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 вказаного статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
Згідно п.п 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої ст. 100 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Необхідність передачі вказаної земельної ділянки грошових коштів в управління АРМА, зумовлена тим, що така передача забезпечить збереження речового доказу та їх економічну вартість.
Згідно ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочині» активи приймаються Національним агентством в управління на підставі: ухвали слідчого судді, суду про передачу активів Національному агентству для здійснення заходів з управління активами з метою забезпечення його збереження або збереження його економічної вартості;
Беручи до уваги вищевикладене, з метою повного, всебічного та об'єктивного проведення досудового розслідування, слідчий просить накласти арешт на земельну ділянку та передати її в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління на підставах, визначених ст. 19 Закону України від 10 листопада 2015 року №772-VIII «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
В судове засідання слідчий СВ ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, ОСОБА_3 , не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Слідчим відділом ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024020090000283 відомості про яке 15.05.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що дане клопотання в частині накладення аршту на земельну ділянку підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ст. 132 КПК України слідчий довів наявність достатніх підстав вважати, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого заявник звертається із клопотанням.
Відповідно до ст. 173 ч.1 КПК України слідчий також довів, що існує сукупність підстав і розумних підозр вважати, що майно є доказом вчинення злочину і є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України містить відомості які можуть бути використані як доказ обставин вчинення злочину, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст.170 КПК України запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, передачі, відчуження.
Щодо передачі земельної ділянки в управління Національному агенству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, слідчий суддя зазначає наступне.
Спеціальним механізмом для забезпечення збереження арештованого у кримінальному провадженні майна є визначений законодавством України інститут управління таким майном, який закріплено Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». Зазначений Закон визначає єдиною підставою для управління активами накладення на них арешту у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 19 Закону) без конкретизації мети такого арешту.
Положеннями ч. 6 ст. 100 КПК України передбачено, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.
Згідно із ч. 1 ст. 19 вказаного Закону Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
Разом з тим, слідчим до клопотання не долучено висновку про вартість земельної ділянки, з якого б вбачалося, що її вартість перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.
В силу вимог ч. 7 ст. 100 КПК України вирішення питання про передачу майна в управління здійснюється за правилами накладення арешту на майно. Натомість, арешт майна, згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження.
Отже, питання про передачу майна в управління Національному агентству слідчий суддя розглядає з урахуванням загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Вирішуючи питання щодо передачі майна в управління Національному агентству, слідчий суддя звертає увагу на те, що обов'язковою умовою передачі майна в управління Національного агентства є наявність мети забезпечення збереження таких речових доказів або збереження їхньої економічної вартості, звідси має наслідком покладення обов'язку на слідчого, прокурора щодо доведення обставин, які підтверджують, що у разі нездійснення таких дій, майно може бути перетворене, знищене, зіпсоване або його економічна вартість істотно зменшиться в ціні.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар. Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Відтак, судом вбачається необхідність такого заходу, як арешт майна, які полягають у запобіганні можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, проте відсутня необхідність в передачі земельної ділянки в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління.
Положення КПК України та Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 року №1104, покладаються на сторону кримінального провадження, якій надані речові докази під час досудового розслідування, обов'язок організувати належне збереження таких речових доказів та забезпечити їх схоронність.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначив, що метою передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є забезпечення досягнення мети накладення арешту на майно, збереження речових доказів.
Водночас слідчим суддею, під час судового розгляду клопотання не було встановлено, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна, зазначеному у клопотанні, унеможливить виконання завдань кримінального провадження та не забезпечить збереження речових доказів та їх економічної вартості, прямого чи опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно.
Слідчим не доведено, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, майна, зазначеного у клопотанні, унеможливить виконання завдань кримінального провадження та не забезпечить збереження речового доказу та його економічної вартості, не доведено обставин, які підтверджують, що у разі нездійснення передачі земельної ділянки в управління Національному агентству, вона може бути перетворене, знищене, зіпсоване або його економічна вартість істотно зменшиться в ціні, а тому, на переконання слідчого судді, застосування такого порядку зберігання речових доказів суперечитиме принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Також, всупереч вимогам ст. 100 КПК України, відсутні відомості щодо звернення до власника майна та ненадання останнім добровільної згоди на передачу вказаного майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення клопотання, з вище наведених підстав, а саме накласти арешт на земельну ділянку 0520882200:02:008:0096, площею 1,65 га,із забороною розпорядження та відчуження, без передачі її в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління.
Керуючись статтями 9, 100, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про арешт майна та про передачу майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у кримінальному провадженні №12024020090000283 від 15.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України задовольнити частково.
Накласти арешт на земельну ділянку на земельну ділянку з кадастровим номером 0520882200:02:008:0096, площею 1,65 га, яка належить ОСОБА_4 ,із забороною розпорядження та відчуження.
У інйшій частині клопотання відмовити.
Ухвалу в частині накладення арешту допустити до негайного виконання.
На ухвалу судді може бути подана апеляція протягом п'яти діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1