79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.11.2025 Справа № 914/1591/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал - Девелопмент»,
про ухвалення додаткового рішення
у справі №914/1591/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд»,
до відповідача 1 Сокільницької сільської ради,
відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал - Девелопмент»,
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал»,
про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним рішення загальних зборів та акту приймання - передачі, витребування майна,
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.09.2025 у справі №914/1591/25 позовну заяву залишено без розгляду.
За вх. №3719/25 від 08.09.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал - Девелопмент» про відшкодування судових витрат.
Ухвалою від 09.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал - Девелопмент» про ухвалення додаткового рішення у справі №914/1591/25 прийнято до розгляду.
В судове засідання 03.11.2025 з'явився представник позивача та відповідача 2.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал - Девелопмент» підтримав заяву про відшкодування витрат на правову допомогу та проведення експертизи. Представник позивача з посиланням на ч. 5 ст. 130 ГПК України просив відмовити в задоволенні заяви відповідача 2.
Суд враховуючи доводи та заперечення сторін, зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал - Девелопмент» просить стягнути 41 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 46 648,80 грн витрат на проведення експертизи.
На підтвердження понесення судових витрат відповідачем 2 долучено наступні докази:
- договір про надання правової (правничої) допомоги від 03.06.2025;
- квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №224 про оплату правової допомоги;
- акт надання правової (правничої) допомоги в межах договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.06.2025;
- довіреність у справі №914/1591/25 у порядку передоручення від 10.06.2025;
- витяг на керівника - Трішкіна Володимира Олеговича;
- детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського кодексу України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, яка здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до практики суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 40 рішення суду ЄСПЛ від 01 лютого 2018 року у справі "Радченко проти України").
Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 Господарського процесуального кодексу України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.
При цьому, суд зазначає, що приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до статті 131 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відносини адвоката та клієнта врегульовує договір про надання правової допомоги - домовленість, умови якого визначають зміст очікуваних від адвоката послуг, їх вартість, порядок оплати тощо (пункт 4 частина 1 стаття 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).
Згідно з частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).
Відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим, процесуальні норми кожного із кодексів (ГПК, ЦПК, КАС) України визначають критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру відшкодування стороні понесених нею витрат на правничу допомогу за наслідками судового вирішення спору.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Правило частини 1 статті 124 та частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасника справи у першій заяві по суті спору (позовна заява та відзив на позов) подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас згідно частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, попередній розрахунок розміру судових витрат, в тому числі, на професійну правничу допомогу, не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Судом встановлено, що при поданні відзиву на позовну заяву відповідач 2 зазначив попередній розмір витрат на правову допомогу з конкретизацією вартості кожної наданої послуги.
Клопотання про стягнення судових витрат подано в межах строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
- 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Аналогічний правовий висновок викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/9714/22 від 02 лютого 2024 року.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги.
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10 грудня 2009 року, пункт 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року, пункт 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Частина 5 ст. 130 ГПК України передбачає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат (статті 129 - 130 ГПК України) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК, оскільки вказана норма є спеціальною (постанови Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 20.06.2023 у справі №925/1372/21).
Верховний Суд зазначав, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування ч.5 ст.130 ГПК, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20, від 23.12.2021 у справі №910/16777/20.
Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".
Водночас, підлягає врахуванню й правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої під необґрунтованими діями позивача можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено три позовних вимог та сплачено судовий збір як за три вимоги немайнового характеру.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що спірне майно, яке просить витребувати позивач є нерухомим.
У відповіді на відзив зазначено, що доводи ТОВ «Гал-Девелопмент» про те, що спірне майно є нерухомим безпідставні.
У запереченні на відповідь на відзив з посиланням на висновок експерта за результатами проведення будівельно - технічної експертизи від 10.07.2025 №2490-Е зазначено, що об'єкт «Підвідний водопровід від місця врізки до камери обліку по вул. Григорія Сковороди, Каналізаційний колектор по вул. Григорія Сковороди, КНС Західної частини с. Сокільники, напірний колектор від КНС до місця врізки в с. Сокільники, Пустомитівського району Львівської області» є нерухомим майном.
У вказану експертному висновку вказано, що такий підготовлений для подачі до Господарського суду Львівської області у справі №914/1591/25.
З викладеного вбачається, що для спростування позиції позивача, відповідач - 2 був змушений скористатись правовою допомогою та довести свою позицію щодо приналежності спірного майна до нерухомого.
Приналежність спірного майна до нерухомого послугувало підставою для задоволення клопотання відповідача від 15.07.2025 вх.№ 18937/25 та залишення позовної заяви без руху.
В подальшому, ухвалою від 04.09.2025 позовну заяву у справі №914/1591/25 залишено без розгляду.
За наведених обставин, суд приходить до закономірного висновку, що сукупність дій відповідача 2 призвела до встановлення фактів, які послугували підставою для залишення позовної заяви без руху та подальшого залишення позову без розгляду.
Понесення витрат на правову допомогу відповідача - 2 було виправданим та необхідним, оскільки адвокат вчиняв дії на спростування позиції позивача, що відповідає принципу змагальності судочинства.
При цьому, суд звертає увагу, що звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним як відповідача. Тобто, отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
У зв'язку з наведеним безпідставними є посилання позивача на висновки застосування ч. 5 статті 130 ГПК України, викладені у постанові Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23, оскільки саме необґрунтовані дії позивача стали підставою для залишення його позовної заяви без розгляду, а тому стягнення правої допомоги в даному випадку не суперечить, а відповідає висновку Верховного Суду у зазначеній вище справі.
Аналогічна ситуації з оплатою експертизи, оскільки необхідність проведення такої була викликана запереченням позивача щодо приналежності спірного майна до нерухомого.
Суд приходить до обґрунтованого переконання про необхідність стягнення витрат на проведення експертизи в повному обсязі, водночас сума витрат на правничу допомогу є завищеною та підлягає зменшенню.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішення питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.
Згідно акту надання правової допомоги, адвокат надав наступні послуги:
- Проведення правового аналізу документів, що пов'язані із Позовом (6 000,00 грн);
- Надання усних консультації з будь-яких правових питань та положень чинного законодавства України, що торкаються Позову (6 000,00 грн);
- Складання відзиву на позовну заяву (6 000,00 грн);
- Складання заперечення на відповідь на відзив (3 000,00 грн);
- Складання клопотання про залишення позовної заяви без руху (3 000,00 грн);
- Участь у суді першої інстанції (17 500,00 грн).
Суд звертає увагу, що проведення правового аналізу документів є складовою процесу написання відзиву на позовну заяву, тому недоцільно розмежовувати вказані поняття та штучно збільшувати кількість наданих послуг. Крім того, не надано доказів на підтвердження необхідності проведення консультацій на загальну суму 6 000,00 грн. Також необхідно зазначити що написання клопотання про залишення позовної заяви без руху є простим по своїй суті документом, не потребує застосування великої кількості законодавчих норм та витрати надмірного часу.
Невиправданою є сума 17 500,00 грн за участь в судових засіданнях суду першої інстанції. Суд бере до уваги доводи позивача щодо подвійної тарифікації однієї і тієї самої послуги, однак зазначає, що в час судового засіданні при обчисленні витрат на правову допомогу враховується час добирання до суду та час очікування на судове засідання, тому виправданою в даному контексті буде сума в розмірі 7 000,00 грн за участь представника в судових засіданнях.
Суд вважає розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою суму витрат на правову допомогу в розмірі 18 500,00 грн, що складається з наступних наданих послуг:
- проведення правового аналізу документів та складання відзиву на позовну заяву - 6 000,00 грн;
- надання усних консультації - 1 000,00 грн;
- складання заперечення на відповідь на відзив - 3 000,00 грн;
- складання клопотання про залишення позовної заяви без руху - 1 500,00 грн;
- участь в судових засіданнях - 7 000,00 грн.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, враховуючи викладене вище в сукупності, оцінюючи подані до заяви докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, а також враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні заяви представника відповідача - 2 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково.
Керуючись, ст. ст. 126, 129, 244, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву про відшкодування судових витрат вх. №3719/25 від 08.09.2025 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд» (ЄДРПОУ: 32839190; адреса: 81130, Львівська обл., Львівський р-н., с. Сокільники, вул. Сковороди, буд. 26, кв. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ЄДРПОУ 41340993; адреса: 79005, м. Львів, вул. К. Левицького, 22/1) 18 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд» (ЄДРПОУ: 32839190; адреса: 81130, Львівська обл., Львівський р-н., с. Сокільники, вул. Сковороди, буд. 26, кв. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ЄДРПОУ 41340993; адреса: 79005, м. Львів, вул. К. Левицького, 22/1) 46 648,80 грн витрат на проведення експертизи.
Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257ГПК України.
Суддя Горецька З.В.