05.11.2025 р. Справа № 914/3358/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І. розглянувши матеріали
За позовною заявою: Дрогобицької міської ради Львівської області, м.Дрогобич, Львівська область
до відповідача-1: ОСОБА_1 , м.Дрогобич, Львівська область
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Терразем», м.Львів
до відповідача-3: Малого приватного підприємства «Лідер», м.Дрогобич, Львівська область
до відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Рент», м.Дрогобич, Львівська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м.Львів
про: визнання незаконною та недійсною технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:030:0032, визнання незаконним та скасувати п.1.1. Рішення 74 сесії сьомого скликання від 15.10.2020 №2621 «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:030:0032 для індивідуального садівництва та передачу у власність ОСОБА_1 », витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки
встановив:
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025, справу №914/3358/25 розподілено судді У.І.Ділай.
Розглянувши позовні матеріали, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, оскільки внаслідок незаконності та недійсності технічної документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:030:0032 у власність для індивідуального садівництва було прийнято органом місцевого самоврядування рішення про передачу у власність ОСОБА_1 . В подальшому спірне майно неодноразово відчужено суб'єктам господарювання.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).
Для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною другою статті 13 Конституції України унормовано, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають права власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов'язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими.
Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі №911/2034/16 зазначила, що вимога про скасування рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов'язки, безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №361/3009/16-ц, 07 листопада 2018 року у справах № 488/6211/14-ц та № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Правильне визначення підвідомчості цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності порушення земельних прав між учасниками справи.
Так, змістом прохальної частини позовної заяви Дрогобицька міська рада просить:
1.Визнати незаконною та недійсною технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:030:0032 пл. 200кв.м. у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, виготовленої ТзОВ «Терразем».
2.Визнати незаконним та скасувати п.1.1. Рішення 74 сесії сьомого скликання від 15.10.2020 №2621 «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:030:0032 для індивідуального садівництва та передачу у власність ОСОБА_1 ».
3.Витребувати з чужого незаконного володіння від Малого приватного підприємства «ЛІДЕР» земельну ділянку з кад.№ 4610600000:01:030:0100 пл. 75 кв.м., по
АДРЕСА_1 .Витребувати з чужого незаконного володіння від Малого приватного підприємства «ЛІДЕР» земельної ділянки з кад.№ 4610600000:01:030:0101 пл.75 кв.м., по
АДРЕСА_1 .Витребувати з чужого незаконного володіння від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД РЕНТ" земельну ділянку з кад.№4610600000:01:0 30:0086 пл. 50 кв.м., по вул. Шептицького, м. Дрогобич, Львівська обл.
Вказані вимоги належать до спорів про право, які спрямовані до суб'єктів господарювання (ТзОВ «Терразем», МПП «Лідер», ТзОВ «Прайд Рент») та, водночас, заявлений спір ґрунтується на правовідносинах, направлених в тому числі до фізичної особи ОСОБА_1 як набувача спірної земельної ділянки. Однак, правовідносини позивача та відповідача-1 не мають ознак господарсько-правових, тому вирішення цього спору має здійснюватися за нормами ЦПК України.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (ч.4 ст.173 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо: порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
З огляду на наведене, Господарський суд Львівської області дійшов висновку повернути позов Дрогобицької міської ради Львівської області у зв'язку із порушенням правила об'єднання позовних вимог, які підлягають розгляду різними юрисдикціями (в даному випадку господарською та цивільною).
Керуючись ч.4 ст.173, п. 2 ч. 5 ст. 174, ст.ст. 180, 233, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Дрогобицької міської ради Львівської області повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Уляна ДІЛАЙ