79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
27.10.2025 Справа № 914/48/17
За позовом: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго», м. Львів
про відшкодування збитків
Суддя Манюк П.Т.
за участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники:
від позивача: Довгий Тарас Ярославович - представник,
від відповідача: Дворніков Андрій Олександрович - представник.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/48/17 за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області до публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго» про відшкодування збитків у розмірі 4 920 314, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.01.2017 було порушено провадження у справі № 914/48/17 та її розгляд призначено на 06.02.2017. У судовому засіданні оголошувалася перерва, розгляд справи був відкладений з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.
Ухвалою суду від 20.03.2017 провадження у справі № 914/48/17 за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області до публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго» про відшкодування збитків зупинено до завершення розгляду та набрання законної сили рішеннями у справах № 813/368/17 та № 813/367/17 та зобов'язано учасників справи інформувати суд про результати розгляду справ.
Ухвалою господарського суду від 17.12.2024 провадження у справі поновлено та підготовче судове засідання призначено на 13.01.2025 року.
Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 15.09.2025 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 06.10.2025 року.
Ухвалою суду від 06.10.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 27.10.2025 року.
У судове засідання 27.10.2025 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
У судове засідання 27.10.2025 представник відповідача з'явився, позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 27.10.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Державна екологічна інспекції у Львівській області звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго» про відшкодування збитків у розмірі 4 920 314, 00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 26.05.2014 держінспекторами з ОНПС Вороновським І.М., Гайошком O.І., Джигириєм В.О. було проведено держконтрольну перевірку дотримання природоохоронного законодавствана території Добротвірського водосховища Камянка-Бузького району Львівської області, за результатами якої складено акт № 684/05/613.
В результаті перевірки проведено обстеження на технічному каналі, який пролягає від Добротвірської ТЕС до Добротвірського водосховища та на самому водосховищі (технічне природне водоймище), де виявлено масову загибель риби.
Обстеженням встановлено, що на вищезгаданій ділянці каналу довжиною 2 км та шириною 2 м від урізу води виявлено загиблу рибу таких видів: карась - 5 шт на м.куб, короп - 2 шт на м.куб, плітка - 6 шт на м.куб, окунь - 4 шт на м.куб, щука - 1 шт на м.куб.
Також позивач зазначає, що інспекторами було проведено обстеження берегової зони Добротвірського водосховища по лівій стороні за течією річки Західний Буг від впадіння скидного каналу до межі садового господарства «Добротвір». Обстеженням встановлено, що на вищезгаданій ділянці водосховища довжиною 70 м та шириною 30 м від урізу води виявлено загиблу рибу таких видів: карась - 10 шт на м.куб, короп - 7 шт на м.куб, плітка - 14 шт на м.куб, окунь - 13 шт на м.куб, щука - 1 шт на м.куб, пічкур - 4 шт на м.куб.
Відповідно до акту відбору проб від 26.05.2014 № 64 та протоколу № 64 вимірювань показників складу та властивостей проб води від 02.06.2014, температура води в скидному каналі при виході з Добротвірської ТЕС складала +33 градуси за Цельсієм, а при впадінні у водосховище - +30, 9 градусів за Цельсієм. Це підтверджується також актами відбору проб № 65-67, та протоколами вимірювань № 65-67.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує що, відповідно до листа Львіврибохорони від 18.07.2014 № 05-123, імовірною причиною загибелі риби є скид термальних вод Добротвірської ТЕС - відокремленого підрозділу ПАТ «ДТЕК Західенерго», що спричинило негативний вплив на природне середовище.
У подальшому, держінспектором з ОНПС Вороновським І. М. проведено, згідно з Методикою розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, розрахунок збитків на суму 4 920 314, 00 грн.
На думку позивача, саме ПАТ “ДТЕК Західенерго» є відповідальним за заподіяну шкоду та у нього наявний обов'язок відшкодувати завдані збитки.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечує позовні вимоги у повному обсязі, з огляду на те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують загибель риби саме через скид води підвищеної температури, також не надано доказів, що встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між господарською діяльністю ДТЕК Добротвірська ТЕС та загибеллю риби.
Окрім цього, відповідач зазначає, що згідно із замірами, показник розчиненого кисню у воді становив на момент відбирання проб 5, 3 мг/дм.куб. (при нормі не менше 4 мг/дм.куб.).
Відповідачем до матеріалів справи долучено наукове заключення від 11.01.2017 № 02.1-01/17 у якому зазначено, що риба не могла загинути при вказаній позивачем температурі води, також рівень кисню вказує на неможливість загибелі риби від задухи.
Відповідач наголошує, що до матеріалів справи позивачем не долучено жодного доказу, який би встановлював причину загибелі риби.
На думку відповідача, вказані обставини свідчать про недоведеність порушення ним норм природоохоронного законодавства та відсутність його вини, а також причинно-наслідкового зв'язку між роботою підприємства відповідача та виявленим позивачем мором риби.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновків про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з таких мотивів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» (надалі - Закон) встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до приписів ст. ст. 68, 69 Закону, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсаціі? в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. 4. вина особи, що завдала шкоду.
Для задоволення позову про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, необхідно довести наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправність поведінки, наявність шкоди та причинний зв'язок, вину.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.12.2021 у справі № 922/3414/19, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
До матеріалів справи позивачем долучено акт перевірки від 26.05.2014 № 684/05/613, який, на його думку, є належним та допустимим доказом вини Відокремленого підрозділу Добротвірська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» у вчиненні порушення вимог природоохоронного законодавства, що призвели до заподіяння шкоди державі.
Суд зауважує, що акт перевірки від 26.05.2014 № 684/05/613 уповноваженого органу не може бути єдиним і достатнім доказом неправомірної поведінки відповідача, а має оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами. Відсутність належного документального підтвердження обставин порушення та розміру шкоди виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності.
До аналогічного висновку дійшла колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 30 січня 2025 року у справі № 922/618/22.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем було порушено ст. 70 Водного кодексу України - підвищення температури водного об'єкту на 3 градуси за Цельсієм, що і спричинило загибель риби.
Однак, відповідно до акту відбору проб № 67 та протоколу № 67 встановлено, що температура води поблизу риборозплідників риби становить 24, 1 градусів за Цельсієм, що є нормальною температурою води для розведення риби. В свою чергу актом відбору проб № 65, 66 та протоколом № 66 встановлено, що температура води в р. Західний Буг становить 22, 5 градусів за Цельсієм.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що відповідно до звітів про результати дослідження патологічного матеріалу від 27.05.2014 № 254/3 та 254/3(а), Управлінням ветеринарної медицини у Кам'янка-Бузькому районі не встановлено причин загибелі риби.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач також вказує, що в розумінні статті 1 Водного кодексу України, Добротвірське водосховище є штучно створеною технологічною водоймою спеціального технологічного призначення, оскільки побудоване спеціально для охолодження циркуляційної води та є об'єктом спеціального водокористування Добротвірської ТЕС. Первинним водокористувачем водосховища є ПАТ ДТЕК Добротвірська ТЕС.
Використання акваторії водосховища для інших видів спеціальної діяльності здійснюється за погодженням з ДТЕК Добротвірська ТЕС. Водоспоживання ТЕС становить 91 % від загального водоспоживання, а всі гідротехнічні споруди водосховища знаходяться на балансі та експлуатуються Добротвірською ТЕС, включаючи скидні канали.
Використання технологічних водойм (ставки-охолоджувачі теплових і атомних станцій, рибницькі ставки, ставки-відстійники та інші), відповідно до приписів статті 74 Водного кодексу України, повинно проводитись відповідно до норм і правил експлуатації, визначених у технічних проектах, затверджених у встановленому законодавством порядку
Відповідно до пункту 5.1.7 Правил експлуатації Добротвірського водосховища, затверджених 09.04.2009 начальником Львівського обласного управління водного господарства, головне призначення водосховища - охолодження циркуляційної води. Температура циркуляційної води на скиді її у водосховище може перевищувати природні їх значення на 10-15 градусів за Цельсієм.
Отже, якщо взяти фонову температуру води у 22,5 градусів за Цельсієм, то, за твердженнями відповідача, згідно вказаних Правил та Водного кодексу України, температура води у технологічній водоймі може досягати 32,5-37,5 градусів за Цельсієм.
Обгрунтовуючи позовні вимог позивач також вказує що відповідно до акту відбору проб від 26.05.2014 № 64 та протоколу № 64 вимірювань показників складу та властивостей проб води від 02.06.2014 температура води в скидному каналі при виході з Добротвірської ТЕС складала +33 градуси за Цельсієм, а при впадінні у водосховище - +30,9 градусів за Цельсієм. Це підтверджується також актами відбору проб № 65-67, та протоколами вимірювань № 65-67, проте, суд зазначає, що ці дані не свідчать про те, що риба загинула внаслідок роботи Добротвірської ТЕС. Позивачем не надано жодних висновків уповноважених компетентних органів або нормативно-правового обґрунтування, що вказані сорти риби мають властивість гинути при наведених температурах.
Окрім цього, до матеріалів справи відповідачем було долучено наукове заключення від 11.01.2017 № 02.1-01/17 Інституту Гідробіологіїї національної академії наук України та Інституту рибного господарства при Національній академії аграрних наук України щодо причин масової загибелі водних та біоресурсів в Добротвірському водосховищі в травні 2014. Відповідно до вказаного заключення, температура води в 31 градусів за Цельсієм не є летальною для представників іхтіофауни Добротвірського водосховища, а для коропа вона знаходиться в межах температурного оптимуму. Відповідно, показники температурного режиму на момент обстеження не дають підстав визначити температурний шок у якості вірогідної причини масової загибелі риби.
Задуха (асфіксія) також повинна бути виключена з переліку можливих причин масової загибелі, оскільки вміст кисню на рівні 5 мг/дм3 є в межах норми для гідробіонтів.
Результати патологічного обстеження (у відповідності до звітів Кам'янсько-Бузької районної державної лабораторії ветеринарної медицини) не дають змоги визначити причину масової загибелі риби.
Також, у вказаному заключенні зазначено, що температура води в діапазоні від 24, 1 градусів за Цельсієм до 30, 9 градусів за Цельсієм при зафіксованих у період з 12.20 до 14.00 26.05.2014 показниках складу та властивостей води спричинити одночасну раптову загибель вказаних 9 видів риб не могла.
Щодо аргументів позивача, що застосування Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища № 36, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року (надалі Методика № 36) при розрахунку розміру збитків є правильним, оскільки рибогосподарську експлуатацію Добротвірського водосховища здійснювала ФОП Депа Т.М., то суд зазначає наступне.
Відповідно до розділу 1 Методики № 36, вона встановлює основні вимоги щодо порядку проведення розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Пунктом 3.1. встановлено, що Методика № 36 визначає порядок розрахунку розмірів збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок забруднення рибогосподарських водойм стічними водами, шкідливими речовинами та проведенням на водоймах будь-яких робіт з порушенням природоохоронного законодавства, що призвели до загибелі риби, знищення нерестовищ, зниження рибопродуктивності водойм юридичними та фізичними особами, в т.ч. іноземними, у рибогосподарських водоймах України.
Як вже зазначалося вище, Добротвірське водосховище - це технологічна водойма призначена для охолодження циркуляційної води Добротвірської ТЕС, тобто це не є рибогосподарською водоймою, а отже вказана методика розрахунку збитків не може застосовуватися щодо Добротвірського водосховища.
Суд зазначає, що збитки нараховані відносно подій, які сталися 26.05.2014 (відповідно до акту перевірки), тобто відбулись раніше, ніж ФОП Депа Т.М. було розроблено науково-біологічне обґрунтування рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища - 04.08.2014, отримання ліцензії 20.08.2014 та отримання дозволу на спеціальне використання водних ресурсів 07.10.2014, відтак, на момент перевірки - 26.05.2014, вказаних документів у ФОП Депа Т.М. не існувало.
Варто зауважити, що наведені документи щодо ФОП Депа Т.М. не дають право будь-якому користувачу здійснювати діяльність на території водосховища без дозволу ПАТ «ДТЕК Західенерго» як первинного користувача.
Так, у справі № 914/1326/16 за позовом ПАТ «ДТЕК Західенерго» до ФОП Депа Т.М. про усунення перешкод у користуванні Добротвірським водосховищем шляхом заборони здійснення рибогосподарської діяльності в водосховищі, а також у прибережній захисній смузі водосховища шириною 100 метрів, рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2020, яке було залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2021, задоволено позовні вимоги у повному обсязі.
Судові рішення мотивовані тим, що водні об'єкти мають передаватись у користування суб'єктам господарювання на підставі рішення уповноваженого органу на платній основі або на інших умовах. Порядок їх експлуатації визначається уповноваженими органами з дотриманням принципу раціонального використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Ні затверджений режим експлуатації, ані отриманий дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах не є та не можуть бути документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об'єктами.
Докази про надання згоди постійного землекористувача у справі № 914/1326/16 - ПАТ "ДТЕК Західенерго" на користування відповідачем (ФОП Депа Т.М.) Добротвірським водосховищем, яке розташоване на землях водного фонду, в матеріалах справи відсутні.
Отже, як до так і після проведення перевірки та складення акту перевірки від 26.05.2014 № 684/05/613, Добротвірське водосховище є технологічною водоймою згідно Правил експлуатації Добротвірського водосховища та Водного кодексу України.
Оскільки суди у справі № 914/1326/16 дійшли висновку про відсутність законних підстав щодо здійснення діяльності ФОП Депа Т.М. на території Добротвірського водосховища, то і помилковим буде застосування позивачем Методики № 36 для нарахування збитків за результатами перевірки та складення акту перевірки від 26.05.2014 № 684/05/613, оскільки Добротвірське водосховище не є рибогосподарським і не було таким на момент перевірки.
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18, від 18.05.2021 у справі № 916/2255/18, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18 та від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 916/2620/20, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі № 924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, докази на підтвердження доводів та тверджень позивача, що були визначені ним у поданому позові.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення у справах Проніна проти України, заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України, заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Враховуючи що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та вірогідні докази що підтверджують порушення в діяльності Добротвірської ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» норм природоохоронного законодавства, так і причинно-наслідкового зв'язку між діяльністю підприємства та загибеллю риби, у задоволенні позову слід відмовити.
Витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.