вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1496/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінтех»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Буд Комфорт»
про стягнення 2 781 162, 66 грн
Учасники судового процесу:
від позивача: Савенюк В.Г.;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Машінтех» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Буд Комфорт» про стягнення 2 781 162, 66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 23-032 від 29.06.2023 в частині оплати за поставлений товар. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 1 758 918, 66 грн основного боргу, 713 083, 04 грн пені, 58 497, 25 грн 3 % річних, 250 663, 71 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2025 відкрито провадження у справі № 911/1496/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Підготовче засідання призначено на 11.06.2025.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частин 5, 11 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до відомостей про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, станом на дату відкриття провадження у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Буд Комфорт» мало не мало зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву та з урахуванням того, що станом на дату відкриття провадження у справі у відповідача був відсутній зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі «Електронного суду» ЄСІТС, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.05.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Броварської Сотні, буд. 3, м. Бровари, Київська обл., 07403.
Зазначене поштове відправлення було вручено відповідачу 28.05.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0601145848893.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Відтак, в силу положення п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового конверту, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.05.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
02.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
10.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про викладення позовної заяви у новій редакції (у зв'язку з виявленням помилки у прохальній частині позовної заяви), в якій позивачем викладено текст позовної заяви про стягнення грошових коштів (в новій редакції).
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняний) судді Сокуренко Л.В. підготовче засідання, призначене на 11.06.2025, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 у справі № 911/1496/25 призначити підготовче засідання у справі № 911/1496/25 на 24.07.2025.
Ухвала суду від 16.06.2025 була доставлена сторонам до їх електронних кабінетів 17.06.2025 о 23:40, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
24.07.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
24.07.2025 у підготовче засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 24.07.2025 суд розглянув заяву про викладення позовної заяви у новій редакції, встановив що редакція позовної заяви залишена позивачем незмінною, однак у прохальній частині позовної заяви змінено «заборгованість по договору поставки № 23-022 від 02.06.2023» на «заборгованість по договору поставки № 23-032 від 29.06.2023», у той час як в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 23-032 від 29.06.2023 в частині оплати за поставлений товар та на підтвердження даної обставини до позовної заяви долучено копію договору поставки № 23-032 від 29.06.2023, тобто фактично позивачем виправлено технічну описку, допущену при написанні позовної заяви в номері та даті договору.
Враховуючи наведене, суд протокольно прийняв заяву позивача викладення позовної заяви у новій редакції до розгляду, долучив її до матеріалів справи та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням останньої.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.07.2025 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено підготовте засідання у справі № 911/1496/25 на 04.09.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 24.07.2025 та доставлено останню відповідачу до його електронного кабінету.
04.09.2025 у підготовче засідання з'явились представники сторін та надали усні пояснення по справі. Суд оглянув оригінали документів, які були долучені до позовної заяви в копіях.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/1496/25 до судового розгляду по суті на 25.09.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.
24.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії рахунку № 666 від 27.07.2023 на виконання вимог ухвали суду.
24.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи.
25.09.2025 в судове засідання представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2025, враховуючи неявку представників сторін, нез'явлення яких перешкоджає розгляду справи по суті, відкладено судове засідання у справі № 911/1496/25 на 22.10.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 24.09.2025 та доставлено останню сторонам до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
22.10.2025 в судове засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу устаткування на загальну суму 2 788 539, 65 грн, що еквівалентно 75 500, 00 доларів США по курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі, який на дату укладення договору склав 36,9343 грн за 1,00 долар США. Проте, як зазначив позивач, відповідач зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару виконав лише частково та з порушенням порядку, визначеного п. 2.5 договору, на загальну суму 1 231 759, 66 грн, що є еквівалентом 33 350, 02 грн доларів США, у зв'язку із чим сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором становить суму, що є еквівалентом 42 149, 48 доларів США, що відповідає сумі 1 758 918, 66 грн (згідно курсу МБВБ на день написання позовної заяви, що становив 41,73 грн за 1 долар США. Враховуючи неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 1 758 918, 66 грн основного боргу, 713 083, 04 грн пені, 58 497, 25 грн 3 % річних та 250 663, 71 грн інфляційних втрат.
У свою чергу представник відповідача в судове засідання 22.10.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи по суті був повідомлений належним чином, однак раніше подавав до суду заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи.
Щодо неявки відповідача в судове засідання суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача не з'явився в судове засідання без поважних причини, про причини неявки суд не повідомив, а його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст.178 ГПК України.
В судовому засіданні 22.10.2025 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
29.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Машінтех» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Буд Комфорт» (далі - покупець, відповідач) укладений договір поставки № 23-032 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах даного договору оптоволоконний лазерний верстат Bodor АЗТ6 Maxphotonics - 2 kw (надалі - устаткування) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти устаткування у власність і оплатити його на умовах даного договору.
Згідно з пп. 2.1, 2.2 договору, сума договору складається з суми всіх платежів сплачених в рамках даного договору. Ціну устаткування зазначено додатках та/або рахунках. Ціна устаткування в гривнях, що вказана в специфікації (додаток № 1), розрахована по курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі, який на дату укладання договору 29.06.2023 станом на 10:00 годину склав 36, 9343 грн за 1, 00 долар США.
Відповідно до п. 2.3 договору, вартість устаткування, зазначеного у додатку № 1 до даного договору на момент підписання цього договору становить 2 323 783, 04 грн, ПДВ 20%: 464 756, 61 грн, загальна вартість 2 788 539, 65 грн, що еквівалентно 75 500, 00 доларів CШA.
Вартість робіт із введення устаткування в експлуатацію входить до вартості устаткування, що вказана в додатку № 1 (п. 2.4 договору).
Згідно з п. 2.5 договору, оплата устаткування проводиться на підставі виставленого рахунку, шляхом банківського переказу коштів по зазначеним у договорі реквізитам позивача, у наступному порядку:
- 30 % від вартості устаткування, яка вказана у додатку № 1, що еквівалентно 22 650, 00 доларів США відповідач сплачує у вигляді авансового платежу протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем (підп. 2.5.1 договору);
- 70 % від вартості устаткування, що вказана у додатку № 1, що еквівалентно 52 850, 00 доларів США відповідач сплачує після введення устаткування в експлуатацію, рівними частинами по 5 285, 00 доларів США протягом 10 місяців. Перший платіж здійснюється через один місяць після введення устаткування в експлуатацію (підп. 2.5.2 договору).
Розрахунки за даним договором між постачальником та покупцем здійснюються в національній грошовій одиниці України - гривні (п. 2.6 договору).
Відповідно до п. 2.7 договору, сторони домовилися робити перерахунок гривневого еквіваленту суми кожного платежу, до сплати відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня в який буде здійснено кожен платіж, у випадку якщо курс долару США змінився більше ніж на 3 % від курсу долару США зазначеного у договорі. Якщо курс долару США змінився менше ніж на 3 % від курсу долару США зазначеного у договорі, то для розрахунку гривневого еквіваленту береться курс долару США зазначений у договорі.
Датою оплати є дата зарахування кошів на рахунок постачальника (п. 2.8 договору).
У пункті 2.12 договору сторони домовились вважати джерелом відстеження курсу гривні до долару США, який встановлюється МВБУ, наступний Інтернет-портал: http://minfin.com.ua.
Відповідно до п. 3.1 договору, поставка устаткування здійснюється на умовах (DDP) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів в редакції «Інкотермс» 2020 року. Постачальник доставляє устаткування за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Броварської сотні, буд. 3.
Згідно з п. 3.2 договору, строк поставки устаткування складає 7 календарних днів з моменту оплати коштів зазначених у пункті 2.5.1 даного договору.
У випадку, якщо планове відвантаження устаткування припадає на державні святкові дні (додаткові вихідні) країни відправника, а планова поставка на державні святкові дні (додаткові вихідні) України, то поставка устаткування може бути затримана на відповідну кількість святкових днів. Така затримка не підпадає під нарахування пені та/або штрафу (п. 3.4 договору).
Відповідно до пп. 5.1, 5.2 договору, приймання та передача устаткування здійснюється уповноваженими представниками сторін. Розвантаження устаткування здійснюється протягом одного робочого дня з моменту прибуття на територію Покупця. Для розвантаження повинно використовуватись рекомендоване виробником для розвантаження підйомно-транспортне устаткування (додаток 4).
Згідно з п. 5.4 договору, перехід ризиків на устаткування, зазначене в додатку № l до даного договору відбувається в момент доставки устаткування на підприємство покупця за адресою, зазначеною в пункті 3.1, про що свідчить підписаний акт прийому-передачі устаткування та/або видаткова накладна.
Пунктом 5.5 договору визначено, що акт прийому-передачі устаткування підписується представниками сторін безпосередньо під час прийому устаткування у двох екземплярах, по одному для кожної зі сторін. У випадку необґрунтованої відмови покупця підписувати акт, устаткування вважається прийнятим датою фактичної поставки покупцю.
За умовами п. 5.8 договору, право власності на устаткування переходить до покупця після виплати 100 % від загальної вартості устаткування.
Відповідно до п. 6.7 договору, введення устаткування в експлуатацію виконується уповноваженими фахівцями постачальника. Після проведення всіх заходів по введенню устаткування в експлуатацію підписується акт введення устаткування в експлуатацію.
Пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати за договором покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0, 1 % за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сплата стороною визначених цим договором та/або чинним законодавством України неустойки (штрафу, пені) не звільняє її від обов'язків виконати зобов'язання за цим договором (п. 8.6 договору)
Згідно з пп. 13.1, 13.2 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
У додатку № 1 до договору, який є специфікацією устаткування, сторони узгодили опис, кількість, ціну та вартість устаткування, яке поставляється за договором, а саме: оптоволоконний лазерний верстат Bodor АЗТ6 Maxphotonics - 2 kw, в кількості 1 шт, ціна за одиницю 2 788 539, 65 грн з ПДВ, еквівалент 75 500, 00 доларів США.
27.07.2023 позивач, на виконання умов п. 2.5.1 договору, виставив відповідачу рахунок № 666 від 27.07.2023 на оплату 30 % вартості устаткування на суму 836 561, 89 грн, що еквівалентно 22 650, 00 доларів США по курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі, який на дату укладання договору 29.06.2023 станом на 10:00 годину склав 36, 9343 грн за 1, 00 долар США.
Як зазначив позивач, перший авансовий платіж, визначений пунктом 2.5.1 договору у розмірі 22 650, 00 доларів США, покупець сплачував постачальнику частинами, а саме:
28.07.2023 відповідач здійснив часткову оплату устаткування в сумі 200 000, 00 грн, що є еквівалентом 5 415, 02 доларів США (згідно курсу, визначеного в договорі), що підтверджується копією платіжної інструкції № 4254 від 28.07.2023 на суму 200 000, 00 грн із призначенням платежу: «часткова опл опт лазерний верстат А3Т6 рах № 666 від 27.07.2023, у т.ч. ПДВ 20% - 33333,33 грн».
04.09.2023 відповідач здійснив часткову оплату устаткування в сумі 836 561, 89 грн, що є еквівалентом 22 650, 00 доларів США (згідно курсу, визначеного в договорі), що підтверджується платіжною інструкцією № 500578916 від 04.09.2023 на суму 836 561, 89 грн із призначенням платежу: «верстат рах. № 666 від 27.07.2023, у т.ч. ПДВ 20% - 139426,98 грн».
Таким чином, як зазначив позивач, покупець повністю сплатив постачальнику авансовий платіж у розмірі 836 561, 89 грн, що еквівалентно 22 650, 00 доларів США, лише 04.09.2023, прострочивши строк його оплати більше ніж на місяць, а також надмірно сплатив суму, що є еквівалентом 5 415, 02 доларів США, яка була зарахована позивачем в суми наступних платежів.
З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2023 позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу устаткування на загальну суму 2 788 539, 65 грн, що еквівалентно 75 500, 00 доларів CШA, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної № 596 від 21.08.2023 на суму 2 788 539, 65 грн, акта приймання-передачі устаткування від 21.08.2023 до договору № 23-032 від 29.06.202 та товарно-транспортної накладної № МЕТ00000596 від 21.08.2023.
Суд встановив, що зазначені вище видаткова та товарно-транспортна накладна, а також акт приймання-передачі устаткування підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
05.09.2023 відповідач здійснив часткову оплату устаткування, перерахувавши на користь позивача 195 197, 77 грн, що є еквівалентом 5 285, 00 доларів США (згідно курсу, визначеного в договорі), що підтверджується платіжною інструкцією № 500578961 від 05.09.2023 на суму 195 197, 77 грн із призначенням платежу: «верстат № 767 від 04.09.2023, у т.ч. ПДВ 20% - 32532,96 грн».
07.09.2023 устаткування було введено в експлуатацію, що підтверджується підписаним сторонами без зауважень та заперечень актом введення устаткування в експлуатацію від 07.09.2023.
За ствердження позивача, враховуючи дату введення устаткування в експлуатацію (07.09.2023) та положення підп. 2.5.2 договору, покупець був зобов'язаний здійснити першу оплату (в рамках п. 2.5.2 договору) 07.10.2023, а кожну наступну - до 07-го числа кожного наступного місяця в сумі, що еквівалента 5 285, 00 доларів США. Останній платіж по договору повинен був здійснений покупцем 07.07.2024.
Проте, як зазначив позивач, щомісячні платежі, передбачені підп. 2.5.2 п. 2.5 договору, покупець здійснював на користь постачальника несистематично, у наступному порядку: - 200 000, 00 грн, що є еквівалентом 5 415, 02 доларів США (згідно курсу, визначеного в договорі) покупець здійснив 28.07.2023 (платіжне доручення № 4254 від 28.07.2023); - 836 561, 89 грн, що відповідало еквіваленту 22 650, 00доларів США (згідно курсу, визначеного в договорі) покупець здійснив 04.09.2023 (платіжне доручення № 500578916 від 04.09.2023); - платіж на суму 195 197, 77 грн, що є еквівалентом 5 285, 00 доларів США (згідно курсу, визначеного в договорі) здійснив 05.09.2023 (платіжне доручення № 500578961 від 05.09.2023).
Таким чином, як зазначив позивач, станом на день написання позовної заяви відповідачем було здійснено оплату за поставлене устаткування в сумі, що є еквівалентом 33 350, 02 доларів США.
Позивач стверджує, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором становить суму, що є еквівалентом 42 149, 98 доларів США, що відповідає сумі 1 758 918, 66 грн (згідно курсу МБВБ на день написання позовної заяви (28.04.2025), що становив 41,73 грн. за 1 долар США).
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати поставленого устаткування, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 1 758 918, 66 грн основного боргу, а також за порушення грошового зобов'язання нараховано та заявлено до стягнення 713 083, 04 грн пені, 58 497, 25 грн 3 % річних та 250 663, 71 грн інфляційних втрат.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 23-032 від 29.06.2023 та усі додатки до нього як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з пп. 2.1, 2.2 договору, сума договору складається з суми всіх платежів сплачених в рамках даного договору. Ціну устаткування зазначено додатках та/або рахунках. Ціна устаткування в гривнях, що вказана в специфікації (додаток № 1), розрахована по курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі, який на дату укладання договору 29.06.2023 станом на 10:00 годину склав 36, 9343 грн за 1, 00 долар США.
Відповідно до п. 2.3 договору, вартість устаткування, зазначеного у додатку № 1 до даного договору на момент підписання цього договору становить 2 323 783, 04 грн, ПДВ 20 %: 464 756, 61 грн, загальна вартість 2 788 539, 65 грн, що еквівалентно 75 500, 00 доларів CШA.
Відповідно до додатку № 1 до договору, позивач за договором поставляє відповідачу оптоволоконний лазерний верстат Bodor АЗТ6 Maxphotonics - 2 kw, в кількості 1 шт., ціна за одиницю 2 788 539, 65 грн з ПДВ, еквівалент 75 500, 00 доларів США.
Згідно з п. 2.5 договору, оплата устаткування проводиться на підставі виставленого рахунку, шляхом банківського переказу коштів по зазначеним у договорі реквізитам позивача, у наступному порядку:
- 30 % від вартості устаткування, яка вказана у додатку № 1, що еквівалентно 22 650, 00 доларів США відповідач сплачує у вигляді авансового платежу протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем (підп. 2.5.1 договору);
- 70 % від вартості устаткування, що вказана у додатку № 1, що еквівалентно 52 850, 00 доларів США відповідач сплачує після введення устаткування в експлуатацію, рівними частинами по 5 285, 00 доларів США протягом 10 місяців. Перший платіж здійснюється через один місяць після введення устаткування в експлуатацію (підп. 2.5.2 договору).
Розрахунки за даним договором між постачальником та покупцем здійснюються в національній грошовій одиниці України - гривні (п. 2.6 договору).
У пункті 2.12 договору сторони домовились вважати джерелом відстеження курсу гривні до долару США, який встановлюється МВБУ, наступний Інтернет-портал: http://minfin.com.ua.
Суд встановив вище, що 27.07.2023 позивач, на виконання умов п. 2.5.1 договору, виставив відповідачу рахунок № 666 від 27.07.2023 на оплату 30 % вартості устаткування на суму 836 561, 89 грн, що еквівалентно 22 650, 00 доларів США по курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі, який на дату укладання договору 29.06.2023 станом на 10:00 годину склав 36, 9343 грн за 1, 00 долар США.
З матеріалів справи вбачається, що перший авансовий платіж, визначений підпунктом 2.5.1 п. 2.5 договору у розмірі 22 650, 00 доларів США, відповідач сплатив позивачу частинами, а саме:
- 28.07.2023 в сумі 200 000, 00 грн, що є еквівалентом 5 415, 02 доларів США (згідно курсу, визначеного в договорі), що підтверджується копією платіжної інструкції № 4254 від 28.07.2023 на суму 200 000, 00 грн.
- 04.09.2023 в сумі 836 561, 89 грн, що є еквівалентом 22 650, 00доларів США (згідно курсу, визначеного в договорі), що підтверджується платіжною інструкцією № 500578916 від 04.09.2023 на суму 836 561, 89 грн .
Таким чином, відповідач виконав зобов'язання за договором в частині сплати постачальнику авансового платежу у розмірі 30 % від вартості устаткування, яка вказана у додатку № 1 до договору, у розмірі 836 561, 89 грн, що еквівалентно 22 650, 00 доларів США, лише 04.09.2023 та з порушенням строку, визначеного підп. 2.5.1 п. 2.5 договору, а також надмірно сплатив суму, що є еквівалентом 5 415, 02 доларів США, яка, згідно пояснень позивача, була зарахована позивачем в суми наступних платежів.
Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий пупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно з п. 5.4 договору, перехід ризиків на устаткування, зазначене в додатку № l до даного договору відбувається в момент доставки устаткування на підприємство покупця за адресою, зазначеною в пункті 3.1, про що свідчить підписаний акт прийому-передачі устаткування та/або видаткова накладна.
Пунктом 5.5 договору визначено, що акт прийому-передачі устаткування підписується представниками сторін безпосередньо під час прийому устаткування у двох екземплярах, по одному для кожної зі сторін. У випадку необґрунтованої відмови покупця підписувати акт, устаткування вважається прийнятим датою фактичної поставки покупцю.
Матеріалами справи підтверджується, що 21.08.2023 позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу устаткування на загальну суму 2 788 539, 65 грн, що еквівалентно 75 500, 00 доларів CШA, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної № 596 від 21.08.2023 на суму 2 788 539, 65 грн, акта приймання-передачі устаткування від 21.08.2023 до договору № 23-032 від 29.06.202 та товарно-транспортної накладної № МЕТ00000596 від 21.08.2023, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Судом встановлено вище, що устаткування було введено в експлуатацію 07.09.2023, що підтверджується підписаним сторонами без зауважень та заперечень актом введення устаткування в експлуатацію від 07.09.2023.
Претензій щодо кількості та якості поставленого устаткування, якості наданих послуг з доставки товару, оформлення накладних та актів матеріали справи не містять.
Отже, суд встановив, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором.
Відповідно до ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як було зазначено судом вище та узгоджено сторонами підп. 2.5.2 п. 2.5 договору, 70 % від вартості устаткування, що вказана у додатку № 1, що еквівалентно 52 850, 00 доларів США відповідач сплачує після введення устаткування в експлуатацію, рівними частинами по 5 285, 00 доларів США протягом 10 місяців. Перший платіж здійснюється через один місяць після введення устаткування в експлуатацію.
Розрахунки за даним договором між постачальником та покупцем здійснюються в національній грошовій одиниці України - гривні (п. 2.6 договору).
Відповідно до п. 2.7 договору, сторони домовилися робити перерахунок гривневого еквіваленту суми кожного платежу, до сплати відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня в який буде здійснено кожен платіж, у випадку якщо курс долару США змінився більше ніж на 3 % від курсу долару США зазначеного у договорі. Якщо курс долару США змінився менше ніж на 3 % від курсу долару США зазначеного у договорі, то для розрахунку гривневого еквіваленту береться курс долару США зазначений у договорі.
У пункті 2.12 договору сторони домовились вважати джерелом відстеження курсу гривні до долару США, який встановлюється МВБУ, наступний Інтернет-портал: http://minfin.com.ua.
Згідно з ст. 251 ГК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За приписами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 3 ст. 254 ЦК України унормовано, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
При цьому, визначаючи кінцевий строк оплати поставленого товару, необхідно враховувати приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, за змістом яких якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги чинного законодавства, підп. 2.5.2 п. 2.5 договору, враховуючи дату введення устаткування в експлуатацію (07.09.2023), відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого позивачем устаткування рівними частинами по 5 285, 00 доларів США протягом 10 місяців в наступному порядку: - перший платіж на суму 5 285, 00 доларів США - до 09.10.2023 (оскільки останній день строку припадав на вихідний 07.10.2023 (суботу), тому останнім строком оплати товару є перший за ним робочий день); - другий платіж на суму 5 285, 00 доларів США - до 07.11.2023; - третій платіж на суму 5 285, 00 доларів США - до 07.12.2023; - четвертий платіж на суму 5 285, 00 доларів США - до 08.01.2024 (оскільки останній день строку припадав на вихідний 07.01.2024 (неділю), тому останнім строком оплати товару є перший за ним робочий день); - п'ятий платіж на суму 5 285, 00 доларів США - до 07.02.2024; - шостий платіж на суму 5 285, 00 доларів США - до 07.03.2024; - сьомий платіж на суму 5 285, 00 доларів США - до 08.04.2024 (оскільки останній день строку припадав на вихідний 07.04.2024 (неділю), тому останнім строком оплати товару є перший за ним робочий день); - восьмий платіж на суму 5 285, 00 доларів США - до 07.05.2024; - дев'ятий платіж на суму 5 285, 00 доларів США - до 07.06.2024; - десятий платіж на суму 5 285, 00 доларів США - до 08.07.2024 (оскільки останній день строку припадав на вихідний 07.07.2024 (неділю), тому останнім строком оплати товару є перший за ним робочий день).
Отже, враховуючи наведене вище, строк оплати відповідачем повної вартості поставленого устаткування є таким, що настав 08.07.2024.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язання за договором в частині оплати поставленого обладнання виконав лише частково та з порушенням порядку, визначеного п. 2.5 договору, на загальну суму 1 231 759, 66 грн, що є еквівалентом 33 350, 02 грн доларів США, а саме:
- 28.07.2023 в сумі 200 000, 00 грн, що є еквівалентом 5 415, 02 доларів США (згідно курсу, визначеного в договорі), що підтверджується копією платіжної інструкції № 4254 від 28.07.2023 на суму 200 000, 00 грн;
- 04.09.2023 в сумі 836 561, 89 грн, що є еквівалентом 22 650, 00доларів США (згідно курсу, визначеного в договорі), що підтверджується платіжною інструкцією № 500578916 від 04.09.2023 на суму 836 561, 89 грн;
- 05.09.2023 в сумі 195 197, 77 грн, що є еквівалентом 5 285, 00 доларів США (згідно курсу, визначеного в договорі), що підтверджується платіжною інструкцією № 500578961 від 05.09.2023 на суму 195 197, 77 грн;
Проте, станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого устаткування в порядку, визначеному договором, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем за договором виникла заборгованість в сумі 42 149, 98 доларів США, що відповідає сумі 1 758 918, 66 грн (згідно курсу МБВБ на день написання позовної заяви, що становив 41, 73 грн за 1 долар США). Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати вказаної суми до суду не надано.
Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання з оплати переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість за договором в розмірі 1 758 918, 66 грн (еквівалент 42 149,98 доларів США), приводу чого суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до ст. 192 ЦК України, гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю, тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.
Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов'язання, однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов'язання в іноземній валюті.
За змістом ст. 524 ЦК України зобов'язання, має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
За статтею 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 198 ГК України (який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин), грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Отже, за загальним правилом зобов'язання має бути виражене і підлягає оплаті у гривнях, водночас сторони мають право визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а також з метою визначення суми, що підлягає сплаті у гривні, погодити порядок перерахунку суми платежу у гривні пропорційно до зміни курсу гривні до іноземної валюти.
У випадку якщо грошове зобов'язання певним чином виражене в іноземній валюті, то у складі такого зобов'язання виокремлюються два взаємопов'язаних елементи: валюта зобов'язання (грошова одиниця, в яких нарахована сума зобов'язання, що дає змогу визначити її вартісне значення) та валюта платежу (грошові знаки, що є засобом погашення грошового зобов'язання і в яких має відбуватися їх фактичне виконання).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 лютого 2020 року у справі № 910/10191/17 викладено правовий висновок про те, що положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежу, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.
З матеріалів справи вбачається, що сторони в пп. 2.1, 2.2 договору узгодили, що сума договору складається з суми всіх платежів сплачених в рамках даного договору. Ціну устаткування зазначено додатках та/або рахунках. Ціна устаткування в гривнях, що вказана в специфікації (додаток № 1), розрахована по курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі, який на дату укладання договору 29.06.2023 станом на 10:00 годину склав 36, 9343 грн за 1, 00 долар США.
Відповідно до п. 2.3 договору, вартість устаткування, зазначеного у додатку № 1 до даного договору на момент підписання цього договору становить 2 323 783, 04 грн, ПДВ 20 %: 464 756, 61 грн, загальна вартість 2 788 539, 65 грн, що еквівалентно 75 500, 00 доларів CШA.
Відповідно до додатку № 1 до договору, позивач за договором поставляє відповідачу оптоволоконний лазерний верстат Bodor АЗТ6 Maxphotonics - 2 kw, в кількості 1 шт., ціна за одиницю 2 788 539, 65 грн з ПДВ, еквівалент 75 500, 00 доларів США.
Пунктом 2.5 договору також передбачено, що оплата устаткування проводиться на підставі виставленого рахунку, шляхом банківського переказу коштів по зазначеним у договорі реквізитам позивача, у наступному порядку: - 30 % від вартості устаткування, яка вказана у додатку № 1, що еквівалентно 22 650, 00 доларів США відповідач сплачує у вигляді авансового платежу протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем (підп. 2.5.1 договору); - 70 % від вартості устаткування, що вказана у додатку № 1, що еквівалентно 52 850, 00 доларів США відповідач сплачує після введення устаткування в експлуатацію, рівними частинами по 5 285, 00 доларів США протягом 10 місяців. Перший платіж здійснюється через один місяць після введення устаткування в експлуатацію (підп. 2.5.2 договору).
Розрахунки за даним договором між постачальником та покупцем здійснюються в національній грошовій одиниці України - гривні (п. 2.6 договору).
Відповідно до п. 2.7 договору, сторони домовилися робити перерахунок гривневого еквіваленту суми кожного платежу, до сплати відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня в який буде здійснено кожен платіж, у випадку якщо курс долару США змінився більше ніж на 3 % від курсу долару США зазначеного у договорі. Якщо курс долару США змінився менше ніж на 3 % від курсу долару США зазначеного у договорі, то для розрахунку гривневого еквіваленту береться курс долару США зазначений у договорі.
У пункті 2.12 договору сторони домовились вважати джерелом відстеження курсу гривні до долару США, який встановлюється МВБУ, наступний Інтернет-портал: http://minfin.com.ua.
Як свідчать матеріали справи, спір виник саме у зв'язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобов'язання щодо оплати поставленого товару. На момент розгляду справи судом повну оплату на виконання умов договору відповідач не здійснив.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ч. 2 ст. 533 ЦК України, адже грошове зобов'язання відповідача з оплати вартості устаткування триває внаслідок неналежного виконання останнім грошового зобов'язання та за цей час офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу на станом на 28.04.2025 (дата складання позовної заяви), еквівалентна 42 149, 98 доларів США, що становила 1 758 918, 66 грн (згідно курсу МБВБ на день написання позовної заяви, що становив 41, 73 грн за 1 долар США).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц дійшла висновку про те, що ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 року в справі № 500/5194/16-ц, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених правових норм, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, оскільки сторони в договорі узгодили, що ціна устаткування в гривнях, що вказана в специфікації (додаток № 1), розрахована по курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі, що еквівалентно 75 500, 00 доларів США, а також враховуючи домовленість сторін робити перерахунок гривневого еквіваленту суми кожного платежу, враховуючи те, що грошове зобов'язання відповідача триває, а офіційний курс гривні до долара США змінюється, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача основного боргу за договором в розмірі 42 149, 98 доларів США, що відповідає сумі 1 758 918, 66 грн (згідно курсу МБВБ на день написання позовної заяви (28.04.2025), що становив 41,73 грн за 1 долар США).
Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 713 083, 04 грн пені, 58 497, 25 грн 3 % річних та 250 663, 71 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з п. 8.5 договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати за договором покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0, 1 % за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За порушення відповідачем зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати поставленого устаткування в порядку, визначеному п.2.5 договору, позивачем нараховано на підставі 8.5 договору та заявлено до стягнення з відповідача 713 083, 04 грн пені за загальний період прострочення з 07.12.2023 до 28.04.2025.
Як зазначив позивач, кожного 7-го числа місяця (починаючи з жовтня 2023 року по липень 2024 року включно) відповідач повинен був вносити оплату в сумі, що є еквівалентною 5 285, 00 доларів США. Згідно пояснень позивача, 4-го та 5-го вересня 2023 року відповідач здійснив 2 платежі, що в загальному становлять суму, яка є еквівалентом 10 700, 02 доларів США, яка була зарахована в суми подальших оплат, що мали б бути здійснені 07.10.2023 в розмірі 5 285, 00 доларів США, 07.11.2023 в розмірі 5 285, 00 доларів США та частково 07.12.2023 в розмірі 130, 02 доларів США. Таким чином, позивач зазначив, що заборгованість відповідача від 07.12.2023 становила суму, що є еквівалентом 5 154, 98 доларів США та кожного наступного місяця зростала на 5 285, 00 доларів США.
У зв'язку із чим позивачем здійснено нарахування пені за загальний період прострочення з 07.12.2023 до 28.04.2025 шляхом поступового збільшення суми заборгованості у зв'язку із датою настання оплати за відповідним періодичним платежем шляхом перерахунку чергового платежу за договором в розмірі 5 285, 00 доларів США в гривні за курсом, актуальним на день здійснення розрахунку (28.04.2025), що становив 41, 73 грн за 1 долар США.
Наразі суд зазначає, що позивачем помилково здійснено перерахунок чергових платежів за договором в розмірі 5 285, 00 доларів США в гривні за курсом, актуальним на день здійснення розрахунку (28.04.2025), з огляду на наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 761/26293/16-ц, оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов'язання, тому нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 в справі №464/3790/16-ц дійшла висновку, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.
При цьому, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2018 у справі № 916/2393/17 наведено висновок про те, що визначення суми простроченого платежу (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»), на яку нараховується пеня, має здійснюватися у гривні за курсом НБУ на день прострочення, а не на час пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як зазначалось вище та узгоджено сторонами підп. 2.5.2 п. 2.5 договору, 70 % від вартості устаткування, що вказана у додатку № 1, що еквівалентно 52 850, 00 доларів США відповідач сплачує після введення устаткування в експлуатацію, рівними частинами по 5 285, 00 доларів США протягом 10 місяців.
Пунктом 2.7 договору встановлено, що сторони домовились робити перерахунок гривневого еквіваленту суми кожного платежу, до сплати відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня в який буде здійснено кожен платіж, у випадку якщо курс долару США змінився більше ніж на 3% від курсу долару США зазначеного в договорі. Якщо курс долару змінився менше ніж на 3% від курсу долару США зазначеного в договорі, то для розрахунку гривневого еквіваленту береться курс долару США зазначеного в договорі.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив оплату в повному обсязі першого та другого платежу на суму 5 285, 00 доларів США, а також частково в рахунок третього платежу на суму 130,02 доларів США.
Водночас, третій платіж на суму 5 154, 98 доларів США (з урахуванням часткової оплати на суму 130,02 доларів США), еквівалентний 189 044, 46 грн (відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня, в який повинен був бути здійснений платіж, та складав 36,6722 грн за 1 долар США) відповідач зобов'язаний був здійснити у строк до 07.12.2023.
Четвертий платіж на суму 5 285, 00 доларів США, еквівалентний 201 887, 00 грн (відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня, в який повинен був бути здійснений платіж, та складав 38, 20 грн за 1 долар США) відповідач зобов'язаний був здійснити у строк до 08.01.2024.
П'ятий платіж на суму 5 285, 00 доларів США, еквівалентний 198 561, 15 грн (відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня, в який повинен був бути здійснений платіж, та складав 37,5707 грн за 1 долар США) відповідач зобов'язаний був здійснити у строк до 07.02.2024.
Шостий платіж на суму 5 285, 00 доларів США, еквівалентний 201 271, 83 грн (відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня, в який повинен був бути здійснений платіж, та складав 38,0836 грн за 1 долар США) відповідач зобов'язаний був здійснити у строк до 07.03.2024.
Сьомий платіж на суму 5 285, 00 доларів США, еквівалентний 205 401, 53 грн (відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня, в який повинен був бути здійснений платіж, та складав 38,865 грн за 1 долар США) відповідач зобов'язаний був здійснити у строк до 08.04.2024.
Восьмий платіж на суму 5 285, 00 доларів США, еквівалентний 207 436, 25 грн (відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня, в який повинен був бути здійснений платіж, та складав 39,25 грн за 1 долар США) відповідач зобов'язаний був здійснити у строк до 07.05.2024.
Дев'ятий платіж на суму 5 285, 00 доларів США, еквівалентний 212 212, 31 грн (відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня, в який повинен був бути здійснений платіж, та складав 41,1537 грн за 1 долар США) відповідач зобов'язаний був здійснити у строк до 07.06.2024.
Десятий платіж на суму 5 285, 00 доларів США, еквівалентний 214 571, 00 грн (відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня, в який повинен був бути здійснений платіж, та складав 40,60 грн за 1 долар США) відповідач зобов'язаний був здійснити у строк до 08.07.2024.
Отже, прострочення за третім платежем почалось з 08.12.2023; за четвертим - з 09.01.2024; за п'ятим - з 08.02.2024; за шостим - з 08.03.2024; за сьомим - з 08.04.2024; за восьмим - з 08.05.2024; за дев'ятим - з 08.06.2024; за десятим - з 09.07.2024.
Частиною 6 ст. 232 ГК України (який був чинний станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом) визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Суд встановив, що позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення строків оплати поставленого товару із перевищенням шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.
Згідно з ст. 251 ГК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У пунктах 88-94 постанови Великої Палати Верховного суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, на яку позивач також посилався у заяві про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог), вказано, що період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов'язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, «до повного виконання зобов'язання», «до дати фактичного виконання», «до повної сплати заборгованості / погашення боргу», «протягом року / усього періоду існування заборгованості» тощо.
Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина шоста статті 232 ГК України. Формулювання, яке містить ч. 3 ст. 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.
У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20).
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування «за кожен день прострочення», тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Наразі, дослідивши пункт 8.5 укладеного між сторонами договору, судом не встановлено, що сторони погодили інший строк щодо нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, відмінний від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки не містить конкретної дати або події, з якою пов'язується припинення нарахування пені, а лише використовують формулювання щодо її нарахування «за кожен день прострочення», тим самим відтворивши визначення пені, закріплене в ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Враховуючи зазначене вище, здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням встановлених судом дат виникнення прострочення по оплаті товару за кожним платежем окремо, обмеживши нарахування пені шестимісячним строком, встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України за кожним платежем окремо, з урахуванням розміру платежу, який відповідачем повинен був здійснити відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня, в який повинен був бути здійснений кожен платіж, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 222 494, 39 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
При цьому, суд зазначає, що у ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому, при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.
Отже, чинним законодавством України передбачено можливість виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті та нарахування 3 % річних, визначених ст. 625 ЦК України, які входять до складу грошового зобов'язання та мають компенсаційний характер, в іноземній валюті.
Оскільки підпунктом 2.5.2 п. 2.5 договору сторони узгодили, що 70 % від вартості устаткування, що вказана у додатку № 1, що еквівалентно 52 850, 00 доларів США відповідач сплачує після введення устаткування в експлуатацію, рівними частинами по 5285, 00 доларів США протягом 10 місяців, суд вважає, що прострочена сума періодичних платежів, визначена у договорі, має братися за основу при обрахунку 3 % річних.
Враховуючи зазначене вище, здійснивши власний перерахунок 3 % річних, з урахуванням встановлених судом дат виникнення прострочення по оплаті товару за кожним платежем окремо, беручи за основу при обрахунку 3 % річних прострочені суми періодичних платежів, визначені в п. 2.5 договору, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню частково в розмірі 1 385, 01 доларів США, що відповідає сумі 57 796, 47 грн (згідно курсу МБВБ на день написання позовної заяви (28.04.2025), що становив 41, 73 грн за 1 долар США).
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
Згідно з ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Поряд з цим, частина друга вказаної норми допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За змістом ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
З огляду на викладене, норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
У разі порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16, від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц, від 23.09.2019 у справі № 638/4106/16-ц, від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц, постановах Касаційного господарського суду від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, від 16.03.2021 у справі № 905/392/20.
Як зазначалось раніше, сторони в пп. 2.1, 2.2 договору узгодили, що сума договору складається з суми всіх платежів сплачених в рамках даного договору. Ціну устаткування зазначено додатках та/або рахунках. Ціна устаткування в гривнях, що вказана в специфікації (додаток № 1), розрахована по курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі, який на дату укладання договору 29.06.2023 станом на 10:00 годину склав 36, 9343 грн за 1, 00 долар США.
Відповідно до п. 2.3 договору, вартість устаткування, зазначеного у додатку № 1 до даного договору на момент підписання цього договору становить 2 323 783, 04 грн, ПДВ 20 %: 464 756, 61 грн, загальна вартість 2 788 539, 65 грн, що еквівалентно 75 500, 00 доларів CШA.
Відповідно до додатку № 1 до договору, позивач за договором поставляє відповідачу оптоволоконний лазерний верстат Bodor АЗТ6 Maxphotonics - 2 kw, в кількості 1 шт., ціна за одиницю 2 788 539, 65 грн з ПДВ, еквівалент 75 500, 00 доларів США.
Розрахунки за даним договором між постачальником та покупцем здійснюються в національній грошовій одиниці України - гривні (п. 2.6 договору).
Відповідно до п. 2.7 договору, сторони домовилися робити перерахунок гривневого еквіваленту суми кожного платежу, до сплати відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня в який буде здійснено кожен платіж, у випадку якщо курс долару США змінився більше ніж на 3 % від курсу долару США зазначеного у договорі. Якщо курс долару США змінився менше ніж на 3 % від курсу долару США зазначеного у договорі, то для розрахунку гривневого еквіваленту береться курс долару США зазначений у договорі.
У пункті 2.12 договору сторони домовились вважати джерелом відстеження курсу гривні до долару США, який встановлюється МВБУ, наступний Інтернет-портал: http://minfin.com.ua.
Таким чином, суд зазначає, що сторони, визначивши грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (долар США), фактично передбачили механізм відновлення втрат від знецінення національної валюти внаслідок інфляції.
З урахуванням наведеного, зважаючи на правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 250 663, 71 грн.
Суд також наголошує на тому, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, однак відповідач відзив на позов не подав, заявлені суми до стягнення не спростував, розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних не оспорив, контррозрахунку до суду не подав.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 24 470, 51 грн з урахуванням застосованого коефіцієнту 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду позовної заяви в електронній формі відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Буд Комфорт» (місцезнаходження: вул. Броварської сотні, буд. 3, місто Бровари, Броварський р-н, Київська обл., 07400; код ЄДРПОУ 41366833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінтех» (місцезнаходження: вул. Жаботинського Володимира, буд/ 18А, кв. 1, м. Київ, 03190; код ЄДРПОУ 38203001) 42 149, 98 доларів США основного боргу, 222 494, 39 грн пені, 1 385, 01 доларів США 3 % річних та 24 470, 51 грн судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 06.11.2025
Суддя Л.В. Сокуренко