вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1153/25
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Комісарчук Д-М.О.
розглянувши справу № 911/1153/25
за позовом Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква, Київська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пушкінська 47», м. Біла Церква,
Київська область
про стягнення 102 720,60 грн
за участю представників:
від позивача: Володька О.Ю., витяг з ЄДР
від відповідача: не з'явився
Білоцерківська міська рада (далі-позивач) звернулася до Господарського суду Київської області із позовною заявою № 1226/01-07 від 24.03.2025 (вх. № 450/25 від 31.03.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пушкінська 47» (далі-відповідач) про стягнення 102 720,60 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210300000:03:006:0099.
В обґрунтування позовних вимог Білоцерківська міська рада посилається на обставини непідписання відповідачем як фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:03:006:0099 площею 0,1269 га, розташованої за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Златопольська (колишня Пушкінська), 47 договору оренди, як наслідок, несплати останнім орендної плати за користування такою земельною ділянкою, зокрема, за період з 01.01.2022 по 31.12.2024, що, за твердженнями позивача, спричинює недоотримання в бюджеті Білоцерківської міської територіальної громади безпідставно збережених відповідних коштів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2025 відкрито провадження у справі № 911/1153/25 та призначено її розгляд за привалами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 30.04.2025.
Ухвалою суду від 30.04.2025 підготовче засідання у справі № 911/1153/25 було відкладено на 21.05.2025.
19.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 16.05.2025 (вх. № 6740/25), в якому останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Так, заперечуючи проти доводів позивача відповідач стверджує, що право власності на нежитлову будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:03:006:0099, площею 0,1269 га. з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання-під розміщення цеху по виробництву напівфабрикатів) виникло у відповідача внаслідок передання його попереднім власником - ТОВ «Торговий дім Полярний» до статутного капіталу відповідача. При цьому, договору оренди земельної ділянки між позивачем та попереднім власником не укладалось.
З долученого до матеріалів справи Договору оренди землі № 102 від 09.10.2013, укладено між позивачем та ФОП Дригало Л.Б. вбачається, що його дія припинилася у жовтні 2018 року, строк його дії поновлено не було, у зв'язку з чим відповідач вважає, що до нового власника, під час набуття права власності на нежитлове приміщення, право оренди не перейшло в розумінні ч. 2 ст. 120 Земельного Кодексу України, адже договір оренди із попереднім власником нерухомого майна втратив свою дію.
Відповідач зауважує, що оскільки він не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, на якій розміщене належне йому на праві власності нерухоме майно, тому він не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Відповідач зазначає про те, що ТОВ «Пушкінська 47» є юридичною особою приватного права, зареєстроване 22.12.2021 № 1010281070002000140. Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку №17878, відповідач є платником єдиного податку 3 групи з 08.12.2021 року та займається виробництвом продукції відповідно до видів діяльності за КВЕД. Нежитлова будівля використовується як виробниче приміщення і знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:03:006:0099, площею 0,1269 га. з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання-під розміщення цеху по виробництву напівфабрикатів). Отже, відповідач виснує, що відповідно до п.п. 297.1.4 Податкового кодексу України, платники єдиного податку 1- 3 групи звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, які використовуються ними для провадження господарської діяльності, враховуючи що відповідач звільнений від сплати земельного податку та не подає звітність - Податкову декларацію зі сплати за землю.
20.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь від 20.05.2025 (вх. № 6904/25) на відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 21.05.2025 підготовче засідання було відкладено на 11.06.2025.
06.06.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (вх. № 7846/25) на відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 11.06.2025 закрито підготовче провадження у справі № 911/1153/25 та призначено її до розгляду по суті на 02.07.2025.
Ухвалою суду від 02.07.2025 розглдя справи по суті був відкладений на 11.08.2025.
В судовому засіданні 11.08.2025 розгляд справи по суті був відкладений на 27.08.2025.
Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача жодного разу в засідання суду не з'явився. Разом з цим, відповідачем через систему «Електронний суд» надано відзив на позовну заяву від 16.05.2025 (вх. № 6740/25 від 19.05.2025) та заперечення (вх. № 7846/25 від 06.06.2025) на відповідь на відзив на позовну заяву. Окремо, відповідачем також через систему «Електронний суд» надавались клопотання (вх. № 6739/25 від 19.05.2025, вх. № 3862/25 від 11.06.2025, вх. № 9240/25 від 01.07.2025, вх. № 11739/25 від 26.08.2025), в яких відповідач просив суд перенести розгляд справи або здійснювати її розгляд за відсутності його повноважного представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 408925698 від 21.07.2025) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11796347 від 20.03.2014 за територіальною громадою міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:03:006:009 площею 0,1269 га; цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання-під розміщення цеху по виробництву напівфабрикатів)
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62225567 від 13.12.2021 за ТОВ “Пушкінська 47» зареєстровано право власності на незавершене будівництво, нежитлова будівля літера «А» - 96 % готовності, яка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Златопольська (колишня Пушкінська), 47, на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:03:006:009, площею 0,1269 га.
13.06.2023 Білоцерківська міська рада звернулась до відповідача із листом № 1708/01-07, в якому повідомила про те, що на виконання вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України та затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради Порядку, посадовими особами органу місцевого самоврядування під час виконання завдань, покладених на Управління, було виявлено, що земельна ділянка комунальної власності площею 0,1269 га, кадастровий номер 3210300000:03:006:009 з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання-під розміщення цеху по виробництву напівфабрикатів), яка розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Златопольська (колишня Пушкінська), 47, використовується ТОВ «Пушкінська 47» без оформлення правовстановлюючих документів.
Нерухоме майно - нежитлова будівля літера «А» - 96 % готовності, об'єкт нежитлової нерухомості належить ТОВ «Пушкінська 47» на праві приватної власності.
У зв'язку з чим Білоцерківська міська рада повідомила про обов'язок відповідача подати до позивача документи з метою подальшого оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а саме укласти та зареєструвати у встановленому порядку договір оренди землі.
26.10.2023 Білоцерківська міська рада звернулась повторно до відповідача із листом № 3324/01-07, в якому зазначала про те, що станом на 18.10.2023 ТОВ «Пушкінська 47» не подало до Білоцерківської міської ради заяви щодо належного оформлення земельної ділянки, а також просило відповідача вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
13.02.2025 Білоцерківська міська рада звернулась до ТОВ «Пушкінська 47» з листами, в яких повідомила про необхідність оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, шляхом укладення та реєстрації договору оренди землі, а також вимагала від відповідача сплатити безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів.
Отже, з викладених у позові обставин, Білоцерківька міська рада зазначала про те, що з метою стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі несплаченої орендної плати неодноразово вживала заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення листів.
За твердженнями Білоцеркіської міської ради, вказані листи відповідач залишив без реагування, що, на думку позивача, підтверджує його ухилення від добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів.
Позивач звертає увагу на те, що з моменту використання земельної ділянки (09.12.2021), з невідомих причин відповідач не підписав договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:03:006:009, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Златопольська (колишня Пушкінська), 47, з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання-під розміщення цеху по виробництву напівфабрикатів), загальною площею 0,1269 га.
За твердженнями позивача, використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавляє Білоцерківську міську територіальну громаду в особі Білоцерківської міської ради, як власника земельної ділянки, права одержувати дохід в вигляді орендної плати за землю, яку позивач міг би отримувати, якби його права не було порушено.
За розрахунками позивача, сума безпідставно збережених коштів за період: січень-грудень 2022 року становить 28 189,56 грн, за період: січень-грудень 2023 року становить 32 418,00 грн, за період: січень-грудень 2024 року становить 42 113,04 грн.
Білоцерківська міська рада стверджує про те, що несплата відповідачем зазначених коштів спричинила недоотримання в бюджеті безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 102 720,60 грн.
В той же час, у своїх запереченнях відповідач стверджує, що право власності на нежитлову будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:03:006:0099, площею 0,1269 га. з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання-під розміщення цеху по виробництву напівфабрикатів) виникло у відповідача внаслідок передання його попереднім власником - ТОВ «Торговий дім Полярний» до статутного капіталу відповідача. При цьому, договору оренди земельної ділянки між позивачем та попереднім власником не укладалось.
З долученого до матеріалів справи Договору оренди землі № 102 від 09.10.2013, укладено між позивачем та ФОП Дригало Л.Б. вбачається, що його дія припинилася у жовтні 2018 року, строк його дії поновлено не було, у зв'язку з чим відповідач вважає, що до нового власника, під час набуття права власності на нежитлове приміщення, право оренди не перейшло в розумінні ч. 2 ст. 120 Земельного Кодексу України, адже договір оренди із попереднім власником нерухомого майна втратив свою дію.
Відповідач зауважує, що оскільки він не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, на якій розміщене належне йому на праві власності нерухоме майно, тому він не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Так, суд встановив, що предметом спору в цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача коштів за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, у зв'язку із відсутністю договору оренди, внаслідок чого позивач не отримав дохід у вигляді орендної плати. Позов заявлено на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Положеннями статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Вказані норми Податкового кодексу України кореспондуються з нормами статті 96 Земельного Кодексу України, відповідно до якої землекористувачі, зокрема, зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
За змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до положень статті 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є власником нерухомого майна - нежитлова будівля літера «А» - 96 % готовності, розташованого за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Златопольська (колишня Пушкінська), 47, на земельній ділянці, площею 0,1269 га з кадастровим номером 3210300000:03:006:0099.
Вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 408925698 від 21.01.2025.
За змістом частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлових приміщень, які належать відповідачам, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, а тому, у зв'язку із користуванням відповідачем нежитловими приміщеннями, презюмується його спільне користування усією спірною земельною ділянкою, якщо іншого не доведено (близькі за змістом висновки Верховного Суду містяться у постанові від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Пушкінська 47» не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:03:006:0099, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як користувача вже сформованої земельної ділянки, є орендна плата.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 Закону України “Про оренду землі»).
Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (частина перша статті 123 Земельного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення ТОВ “Пушкінська 47» права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210300000:03:006:0099, площею 0,1269 га, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Білоцерківською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За встановлених фактичних обставин справи доводи позивача про те, що він був позбавлений можливості отримувати орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210300000:03:006:0099 площею 0,1269 га у спірний період підтверджені належними доказами та не спростовані відповідачем, що надає підстави для висновку про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини першої статті 13 Закону України “Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України “Про оцінку земель»).
Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.
Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України “Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містять інформацію щодо предмета спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, а також у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15.
Розрахунок безпідставно збережених коштів за фактичне використання земельної ділянки здійснено з урахуванням витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та становить:
- згідно із витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № НВ-3200648272023 від 26.05.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:003:006:0099 становить 1 080 599,21 грн.;
- згідно із витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № НВ-9919501952024 від 02.02.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:003:006:0099 становить 1 403 766,98 грн.
Відповідно до положень статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Розрахунок за 2022 рік проведений згідно НГО на 2023 рік та поділено на коефіцієнт індексації - 1,15 в зв'язку з тим, що НГО на 2022 рік не було проведено, у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває донині.
За відсутності укладеного договору оренди землі, розрахунок проведено відповідно до витягів із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок та згідно рішення Білоцерківської міської ради від 20 березня 2014 року № 1175-57-VI про затвердження методики розрахунку розміру орендної плати за землю в м. Біла Церква в новій редакції, з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, а саме «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання-під розміщення цеху по виробництву напівфабрикатів), у зв'язку з чим мінімальний розмір орендної плати становить 3% від нормативної грошової оцінки.
Нарахування за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою, становлять:
2022 рік - 28 189,56 грн.;
2023 рік - 32 418,00 грн.;
2024 рік - 42 113,04 грн.
Так, перевіривши розрахунки позивача, суд установив, що такий виконаний позивачем арифметично вірно.
Щодо заперечень відповідача, суд відзначає наступне.
Так як встановлено судом та не заперечується сторонами, нежитлова будівля літера «А» - 96 % готовності, об'єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вулиця Пушкінська, 47, з 09.12.2021 належить на праві власності ТОВ «Пушкінська 47», внаслідок передання ТОВ «Торговий дім Полярний» нерухомого майна до статутного капіталу відповідача. Нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:03:006:0099, площею 0,1269 га. з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання-під розміщення цеху по виробництву напівфабрикатів). Договору оренди відповідач з відповідною міською радою не укладав.
Отже, з цього моменту відповідач використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів та плату за користування не сплачує.
Відповідно до ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Відтак, з моменту оформлення права власності на нежитлову будівлю, у відповідача, як у землекористувача виник обов'язок звернутися до Білоцерківської міської ради з метою подальшого оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а саме, укласти та зареєструвати у встановленому порядку договір оренди землі, що спростовує твердження відповідача про не перехід до нього права оренди в розумінні ч. 2 ст. 120 Земельного Кодексу України.
Крім того, суд звертає увагу на неодноразові звернення Білоцерківської міської ради із листами від 13.06.2023, 26.10.2023, 13.02.2025, в яких позивач повідомляв про необхідність оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, шляхом укладення та реєстрації договору оренди землі, однак які залишені відповідачем без відповіді та задоволення. Доказів протилежного суду надо не було, як і не було надано доказів звернення відповідачем до позивача із заявою укласти договір оренди земельної ділянки, яка начебто була залишена міською радою без задоволення.
Таким чином, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а отже предметом позову у цій справі є стягнення саме з власника об'єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено.
Також, твердження відповідача, про те, що він звільнений від сплати земельного податку за земельні ділянки оцінюються судом критично, оскільки Білоцерківською міською радою у своїй позовній заяві питання щодо сплати за землю у формі земельного податку не оспорюється, а стягується безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,1269 га, кадастровий номер: 3210300000:03:006:0099, цільове призначення 11.02. - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання - під розміщення цеху по виробництву напівфабрикатів), за адресою: вулиця Златопольська (колишня назва - Пушкінська), 47, м. Біла Церква та використовується ТОВ «Пушкінська 47».
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст.ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч.1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на те, що ТОВ “Пушкінська 47» користується земельною ділянкою площею 0,1269 га з кадастровим номером 3210300000:03:006:0099 площею 0,1269 га, розташованою за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Златопольська (колишня Пушкінська), 47, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради, товариство фактично зберегло в себе кошти у загальному розмірі 102 720,55 грн, які мало сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України зобов'язане повернути ці кошти власнику земельної ділянки.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані, доведені та відповідачем не спростовані, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Білоцерківської міської ради підлягають задоволенню, а кошти в сумі 102 720,60 грн підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пушкінська 47».
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пушкінська 47» (09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Златопольська, 47, код ЄДРПОУ 44459092) на користь Білоцерківської міської ради (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, код ЄДРПОУ 26376300) 102 720 (сто дві тисячі сімсот двадцять) грн. 60 коп безпідставно збережених коштів у вигляді неспалченої орендної плати та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп судового збору.
Видати наказ.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 05.11.2025
Суддя О.О. Христенко