вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" вересня 2025 р. м. Київ Справа №911/1429/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібрівка Агросервіс» (09831, Київська обл., Білоцерківський р-н, Тетіївська ТГ, с. Дібрівка, вул. Степова, 6)
до Фермерського господарства «Перлина» (09850, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Тайниця, вул. Центральна, буд. 50-г)
про стягнення 349361,82 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники сторін:
від позивача: Тарнавський В.А.
від відповідача: не з'явились
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дібрівка Агросервіс» (далі - позивач, ТОВ «Дібрівка Агросервіс») звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства «Перлина» (далі - відповідач, ФГ «Перлина») 349361,82 грн, з яких 186480,00 грн основного боргу та 162881,82 грн пені з підстав неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань по оплаті товару за договором поставки від 13.04.2022 №458.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1429/25 за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 05.06.2025. Ухвала суду від 06.05.2025 про відкриття провадження у справі доставлена сторонам в їх електронні кабінети ЄСІТС.
У підготовче засідання 05.06.2025 сторони не з'явились, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач про причини неявки суд не повідомив, ухвалою суду від 05.06.2025, яка доставлена сторонам в їхні електронні кабінети ЄСІТС, підготовче засідання відкладено на 26.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2025 задоволено заяву представника позивача про участь в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовче засідання 26.06.2025 з'явився представник позивача, не з'явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 10.07.2025. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідача, який не з'явився в підготовче засідання, повідомлено ухвалою суду від 26.06.2025 через електронний кабінет ЄСІТС.
Судове засідання 10.07.2025 не відбулось у зв'язку з відсутністю електропостачання в суді та неможливістю проводити технічну фіксацію судового засідання, ухвалою суду від 11.07.2025 судове засідання перепризначено на 21.08.2025.
Судове засідання 21.08.2025 не відбулось у зв'язку з повітряною тривогою в м. Києві, ухвалою суду від 22.08.2025 судове засідання перепризначено на 04.09.2025.
У судове засідання 04.09.2025 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги. Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини неявки та неподання відзиву суд не повідомляв.
Відповідно до частини 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності відповідача, який був повідомлений належним чином про розгляд справи.
За результатами з'ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів у відкритому судовому засіданні 04.09.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у цій справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та з'ясувавши фактичні обставин справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
13.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дібрівка Агросервіс» в якості продавця (позивач у справі) та Фермерським господарством «Перлина» в якості покупця (відповідач у справі) був укладений договір №458 (тут і далі - договір поставки). Копія договору міститься в матеріалах справи.
Як випливає із пункту 1.1 статті 1 «Предмет договору» вказаного договору поставки, за цим договором позивач як продавець зобов'язався передати у власність відповідачу-покупцю, а відповідач-покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (насіння сільськогосподарських культур) в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, зазначеними у додатках (Специфікаціях) та/або видаткових накладних до даного договору.
Відповідно до пункту 4.1 цього договору поставки якщо в додатках (Специфікаціях) до договору не визначено інше, умови постачання товару - склад продавця за вказаною в цьому договорі адресою (село Стадниця, Тетіївська ТГ).
Відповідно до пункту 4.5 договору поставки право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент отримання товару покупцем, якщо інше не зазначено у відповідному додатку (Специфікації) до договору. Передача товару оформляється накладними, що підписуються уповноваженими представниками обох сторін (пункт 4.6 договору поставки)
Ціна товару зазначається у додатках (Специфікаціях) до даного договору та/або видаткових накладних (пункт 5.1 договору поставки).
Відповідно до пункту 5.2 цього договору поставки поставка товару за даним договором здійснюється лише за умови отримання продавцем 100% попередньої оплати за товар, якщо інші умови та порядок не передбачені додатками (специфікаціями) до цього договору.
Пунктом 9.2 договору поставки встановлена відповідальність відповідача-покупця за прострочення оплати товару, а саме: у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати по день оплати заборгованості включно, якщо інша відповідальність не передбачена в додатках до договору.
Додатком 1 (Специфікацією) від 13.04.2022, далі - специфікація, до договору поставки покупець та продавець погодили найменування, кількість та ціну продукції, яка є предметом поставки за договором, а саме насіння кукурудзи гібридне в кількості 50 мішків на загальну суму 144000,00 грн, що еквівалентно 4500,00 дол.США на момент підписання специфікації.
Відповідно до вказаної специфікації відповідач-покупець зобов'язався сплатити вартість товару в такі строки: до 16.04.2022 20% вартості товару в сумі 28800,00 грн, що еквівалентно 900,00 дол.США, та до 01.11.2022 80% вартості товару в сумі 115200,00 грн, що еквівалентно 3600,00 дол.США (при курсі 1 дол.США = 32,00 грн на момент підписання специфікації ).
Пунктом 5 специфікації сторони передбачили корегування (збільшення) ціни товару у разі зміни курсу долара США, а саме: у разі, якщо в день оплати рахунку середній курс продажу долару США на міжбанківському валютному ринку за даними інтернет-сторінки minfin.com.ua/ua/currency/mb/ буде перевищувати курс долара США до гривні, встановлений в пункті 3 специфікації, розмір платежу підлягає збільшенню шляхом його корегування до курсу долару СШУ на день, що передує дню здійснення фактичної оплати покупцем, в порядку, визначеному в пункті 7 специфікації.
В пункті 3 специфікації сторони зафіксували актуальний на момент складення цієї специфікації курс долара США, а саме: курс долара США становить 32,00 грн.
На виконання умов договору поставки позивач-продавець поставив відповідачу-покупцю 02.05.2022 товар (насіння) в кількості 50 мішків на загальну суму 144000,00 грн, про що сторонами була підписана видаткова накладна від 02.05.2022 №169.
Отже, у відповідача-покупця на підставі укладеного з позивачем-продавцем договору поставки виникло грошове зобов'язання з оплати вартості придбаного товару.
Звертаючись в квітні 2025 до Господарського суду Київської області з даним позовом до відповідача про стягнення 186480,00 грн основного боргу та 162881,82 грн пені, позивач посилається на наявність у відповідача як покупця за договором поставки несплаченого та простроченого основного боргу в сумі 186480,00 грн, на який позивачем за періоди прострочення сукупно з 01.11.2022 по 14.04.2025 нараховано також 162881,82 грн пені.
Відповідач не скористався правом на подання Господарському суду Київської області відзиву на позов.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, суд виходить з того, що між сторонами на підставі договору від 13.04.2022 №458 (тут і далі - договір поставки) виникли майнові правовідносини за договором поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.
Так, відповідно до частин 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу положень частини 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Також відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно з частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права “pacta sunt servanda», відповідно до якого договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи умови договору від 13.04.2022 №458, а саме Додатку 1 (специфікації) щодо строку оплати вартості товару, відповідно до яких відповідач-покупець зобов'язався сплатити вартість товару в такі строки: до 16.04.2022 20% вартості товару та до 01.11.2022 80% вартості товару, та відсутність доказів здійснення відповідачем вказаних оплат, суд дійшов висновку про наявність у відповідача простроченого невиконаного грошового зобов'язання з оплати вартості товару позивачу.
Відповідно до положень ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується видатковою накладною від 02.05.2022 №169 на суму 144000,00 грн, копія якої міститься в матеріалах справи і яка є належним доказом отримання відповідачем товару, визначеного в цій накладній.
Доказів на підтвердження здійснення оплати позивачу вартості товару відповідач суду не надав, факту виникнення у відповідача простроченого грошового зобов'язання з оплати вартості товару відповідач не спростував.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому позивачем з посиланням на умови специфікації також доведено та відповідачем не спростовано, що внаслідок зміни курсу долара США у бік його збільшення вартість товару, яка була вказана у специфікації та видатковій накладній від 02.05.2022 №169 (144000,00 грн, що еквівалентно 4500,00 дол.США на момент підписання специфікації) і підлягає сплаті відповідачем позивачу за умовами договору поставки, але так і не була сплачена відповідачем після пред'явлення цього позову в квітні 2025, відповідно до умов специфікації підлягає корегуванню (збільшенню) з урахуванням актуального курсу долара США (міжбанківського курсу продажу долара на момент звернення позивача в квітні 2025 до суду з даним позовом до відповідача, який відповідно до даних сторінки minfin.com.ua/ua/currency/mb/ зріс в порівнянні з тим курсом долара США, який був зафіксований у специфікації - 32,00 грн).
Таким чином, відповідачем не спростовано, що основна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить гривневий еквівалент 4500,00 дол.США, що станом на 14.04.2025 відповідає 186480,00 грн, і підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивачем також заявлені у цій справі позовні вимоги про стягнення 162881,82 грн пені за періоди прострочення сплати основного боргу сукупно з 01.11.2022 по 14.04.2025.
Вирішуючи спір в цій частині, суд зазначає, що згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 6ст. 232 Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Факт виникнення у відповідача простроченого основного боргу по сплаті вартості товару підтверджується наявними у справі доказами, які відповідачем не спростовані.
Пунктом 9.2 договору поставки встановлена відповідальність відповідача-покупця за прострочення оплати товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати по день оплати заборгованості включно.
Водночас виконані позивачем розрахунки пені, в основу яких покладена заборгованість відповідача, розрахована за курсом долара США станом на квітень 2025, не відповідають умовам договору поставки та вищевказаним нормам Цивільного кодексу України, оскільки не враховують, що у межах заявленого позивачем періоду прострочення (з 01.11.2022 по 14.04.2025 сукупно) курс долара США був нижчий, ніж станом на квітень 2025, що вказує на те, що і розмір невиконаного основного зобов'язання відповідачем був також меншим, ніж той розмір основного боргу, який покладений відповідачем в основу свого розрахунку пені (186480,00 грн).
Так, позивач у своєму розрахунку нараховує пеню від усього основного боргу (186480,00 грн), починаючи з 01.11.2022.
Однак, за умовами договору поставки відповідач-покупець зобов'язався сплатити вартість товару в такі строки: до 16.04.2022 20% вартості товару в сумі 28800,00 грн, що еквівалентно 900,00 дол.США, та до 01.11.2022 80% вартості товару в сумі 115200,00 грн, що еквівалентно 3600,00 дол.США ( при курсі 1 дол.США = 32,00 грн).
Тобто 01.11.2022 за умовами договору було останнім днем для сплати 80% вартості товару. Відтак у періоді з 17.04.2022 по 01.11.2022 у відповідача існувало прострочення по сплаті 20% вартості товару, а прострочення по сплаті 100% вартості товару виникло лише з 02.11.2022 (на наступний день строку, встановленого для виконання зобов'язання).
Також позивачем не враховано, що якби відповідач виконав своє зобов'язання та сплатив позивачу 20% вартості товару 01.11.2022 (перший день прострочення, за який позивачем у позові нарахована пеня), то за умовами пункту 7 специфікації для цілей корегування суми платежу мав застосовуватись той міжбанківський курс, який сформований на день, що передує дню здійснення оплати (31.10.2022). Відповідно до даних сторінки minfin.com.ua/ua/currency/mb курс продажу долара США на 31.10.2022 був: 36,9343 грн. Отже розмір простроченого основного боргу відповідача (по оплаті 20% вартості товару) станом на 01.11.2022 становив 33240,87 грн, а не 186480,00 грн (20% від 4500 х 36,9343 = 33240,87). Відповідно сума пені за один день прострочення 01.11.2022 становить 45,54 грн.
Також, якби відповідач виконав своє зобов'язання та сплатив позивачу решту (80%) вартості товару в установлений договором строк до 01.11.2022 (без прострочення), то за умовами пункту 7 специфікації для цілей корегування суми платежу також мав застосовуватись той міжбанківський курс, який сформований на день, що передує дню здійснення оплати (31.10.2022). Відповідно до даних сторінки minfin.com.ua/ua/currency/mb курс продажу долара США на 31.10.2022 був: 36,9343 грн. Отже розмір простроченого основного боргу відповідача (по оплаті 100% вартості товару) з 02.11.2022 для цілей нарахування на нього пені становить 166204,35 грн (4500 х 36,9343 = 166204,35 грн).
Також позивачем у його розрахунку пені не враховано, що відповідно до частини 6 ст.232 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Укладений сторонами договір поставки не містить умов про зворотне, а саме не містить умови про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, відповідно до п.7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так як карантин діяв по 30.06.2023, то пеня за договором поставки відповідно до частини 6 ст.232 Господарського кодексу України та пункту 7 Прикінцевих положень цього Кодексу підлягає нарахуванню до 30.06.2023, а не по 14.04.2025:
Розмір простроченого грошового зобов'язанняПеріод нарахування пеніПеня
20% від 166204,35 = 33240,87З 01.11.2022 по 01.11.202245,54 грн
166204,35 грнз 02.11.2022 по 30.06.202354 870,20 грн
Всього:54915,74 грн
Отже, позовні вимоги про стягнення 162881,82 грн пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 54915,74 грн.
Відповідно до частини 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (пункт 1 частини 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1 та 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 186480,00 грн основного боргу та 54915,74 грн пені. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 107966,08 грн пені суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість внаслідок неврахування відповідачем положень частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеження строку нарахування пені та помилкового розрахунку відповідачем пені від розміру основного боргу, якого ще не було у межах відповідного періоду прострочення.
У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за подання позову відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача в сумі 2896,75 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (349361,82 х 0,015 х 0,8 = 4192,34 х (186480 + 54915,74) : 349361,82 = 2896,75).
Керуючись ст. 2, 4-9, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібрівка Агросервіс» до Фермерського господарства «Перлина» про стягнення 186480,00 грн основного боргу та 162881,82 грн пені задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Перлина» (09850, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Тайниця, вул. Центральна, буд. 50-г, код ЄДРПОУ 31970362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібрівка Агросервіс» (09831, Київська обл., Білоцерківський р-н, Тетіївська ТГ, с. Дібрівка, вул. Степова, 6, код ЄДРПОУ 32573079) 186480 (сто вісімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 54915 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятнадцять ) грн 74 коп. пені та 2896 (дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн 75 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібрівка Агросервіс» до Фермерського господарства «Перлина» в частині стягнення 107966,08 грн пені відмовити.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2025.
Суддя О.О. Третьякова