ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2025Справа № 910/6821/25
За позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астераус»
про стягнення 1208003,29 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Пясковська О.В.,
від відповідача - Кобилінський Б.О.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астераус» (далі - відповідача) на користь Київської міської ради (далі - позивач) безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,0766 га (кадастровий номер 8000000000:75:204:0001) по просп. Берестейському (Перемоги), 160-А у Святошинському районі міста Києва (далі - Земельна ділянка) за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 у сумі 1208003,29 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у зазначений період без достатніх правових підстав та не сплачуючи орендну плату використовував Земельну ділянку комунальної власності для експлуатації та обслуговування торговельних будівель, а відтак у останнього виник обов'язок сплатити позивачу безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідач позов не визнав, та просив закрити провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231, пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 910/13145/23 між цими ж сторонами (за позовом прокурора) з відповідача вже були стягнуті кошти на підставі статей 1212, 1214 за користування Земельною ділянкою за період з 05.01.2022 до 14.05.2023, тобто період, що охоплює спірний період у цій справі № 910/6821/25. За такої обставини, спір між сторонами у цій частині (той же предмет й ті ж підстави позову) вже був вирішений, та існує рішення господарського суду, що набрало законної сили.
Одночасно, відповідачем було подано відзив на позов, у якому відповідач, крім указаних вище мотивів щодо закриття провадження у справі, заперечував проти позову і по суті. Ці свої заперечення відповідач мотивував тим, що:
- зволікання на укладання відповідного договору оренди Земельної ділянки було пов'язано з діями позивача, на які відповідач не міг вплинути. Так, ним було подано заяву щодо надання в оренду Земельної ділянки 23.02.2022, а рішення про надання відповідачу Земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торгівельних будівель відповідача на ній позивач прийняв лише 24.11.2022, тобто майже через 9 місяців з дня звернення відповідача з цього приводу (оферти);
- відповідач діяв відповідально та ініціативно щодо оформлення своїх прав, натомість зволікання з боку позивача зумовлене обставинами, які не залежать від волі чи поведінки відповідача. Відповідач не лише вчасно звернувся з відповідною заявою, але й в подальшому неодноразово підтверджував свою зацікавленість у належному оформленні прав на Земельну ділянку, чим продемонстрував сумлінність і відкритість у діях;
- позивач безпідставно здійснює розрахунок відшкодування за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, оскільки територія м. Києва протягом цього періоду відносилась до територій на яких ведуться або велись бойові дії, а тому відповідач як платник орендної плати за землю був звільнений від обов'язку по сплаті орендної плати у цей час, а позивач в будь-якому випадку не мав підстав для її нарахування та заявлення до стягнення як безпідставно збереженої. Мотивуючи це твердження, відповідач вказує, що відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
- на думку відповідача, платники плати за землю у м. Києві (як земельного податку, так і орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) мають право на застосування пільги за період з березня по грудень 2022 року у вигляді не нарахування та не сплати такої орендної плати, оскільки уся територія м. Києва була включена до переліку територій на яких велися активні бойові дії з 24.02.2022 до 30.04.2022;
- тому відповідач вважає, що позивач безпідставно, всупереч положенням підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, за спірний період нарахував йому спірну суму збережених коштів, на які позивач за звичайних обставин (існування договору оренди) не мав би права.
У відповіді на відзив позивач вказав, що встановлена підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України пільга застосовується виключно до суб'єктів господарювання, у яких на момент настання цього періоду був укладений та чинний договір оренди земельної ділянки. На думку позивача, при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, з яких відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, у тому числі якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Позивач вважає, що прокуратура у справі № 910/13145/23 помилково виключила спірний період, і нарахувала плату за 2022 рік лише за 55 днів (з 05.01.2022 по 28.02.2022). Вказує, що цей період у наведеній справі не був предметом розгляду за позовом прокурора, а тому відсутнє рішення з цього приводу. Отже відсутні підстави для закриття провадження у цій справі.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення з вище викладених мотивів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Як підтверджено матеріалами цієї справи, а також було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи № 910/13145/23, відповідачу з 27.05.2021 на праві власності належить комплекс будівель (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 2280256880000), до складу яких входять: допоміжна будівля літ. З (загальна площа 436,5 кв. м); торговельна будівля літ. К (загальна площа 491,2 кв.м); торговельна будівля літ. Л (загальна площа 204,5 кв.м); торговельна будівля літ. М (загальна площа 638,2 кв.м), що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Берестейський (до перейменування - проспект Перемоги), будинок 160-А.
Усе вище вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 1,0766 га кадастровий номер 8000000000:75:204:0001 за адресою м. Київ, Святошинський р-н, просп. Берестейський (раніше Перемоги), 160-А (Земельна ділянка).
Відомості про цю Земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру 05.01.2022. Відтак, з цієї дати зазначена земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України.
Як зазначає відповідач, він одразу після реєстрації цієї Земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, 14.01.2022 звернувся до позивача через ЦНАП із відповідною заявою щодо надання в оренду Земельної ділянки.
27.01.2022 листом № 05702-2118 відповідач отримав зауваження Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та 23.02.2022, після усунення вказаних зауважень, відповідач повторно звернувся до позивача через ЦНАП із заявою щодо надання в оренду Земельної ділянки.
Сторонами не оспорюється факт того, що з 24.02.2022, тобто з початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та позивач не працювали з питаннями пов'язаними із земельними відносинами до літа 2022 року. А тому, тільки 20.07.2022 проект рішення Київської міської ради про передачу Земельної ділянки в оренду був переданий з Департаменту земельних ресурсів до позивача та там зареєстрований.
Відповідач вказує, що 21.09.2022 та 06.10.2022 відбулись засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування та земельних відносин в ході яких обидва рази проект рішення був підтриманий з рекомендаціями, і лише 24.11.2022 позивачем було прийнято рішення № 5787/5828 про передачу відповідачу Земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування торговельних будівель по просп. Перемоги, 160-А у Святошинському районі міста Києва.
На підставі вказаного рішення позивача № 5787/5828 між останнім та відповідачем 15.05.2023 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідачу строком на 10 років передано в оренду Земельну ділянку для експлуатації та обслуговування торговельних будівель. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстровано в реєстрі під №2395.
Сторонами не заперечується факт того, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно (27.05.2021), яке розташовано на спірній Земельній ділянці, і до оформлення права на користування цією Земельною ділянкою, відповідач не здійснював плату за використання Земельної ділянки.
З матеріалів справи також слідує, що у серпні 2023 року керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва звернувся на підставі статей 1212, 1214 ЦК України до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів за користування Земельною ділянкою за період з 05.01.2022 (дата формування земельної ділянки) до 15.05.2023 (дата укладення договору оренди Земельної ділянки), оскільки відповідач у вказаний період без достатніх правових підстав та не сплачуючи орендну плату використовував Земельну ділянку комунальної власності для експлуатації та обслуговування торговельних будівель.
З аналізу позовної заяви керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва у справі № 910/13145/23, постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 910/13145/23 та листа Святошинської окружної прокуратури міста Києва доданого до додаткових пояснень позивача № 01-2025 від 10.09.2025 вбачається, що у справі № 910/13145/23 предметом дослідження був період з 05.01.2022 до 28.02.2022 (55 днів) та з 01.01.2023 до 14.05.2023 (134 дні) за який прокурором і нараховувалась плата за користування відповідачем Земельною ділянкою. У наведеній справі № 910/13145/23 прокурором не заявлялось до стягнення плата за користування відповідачем Земельною ділянкою за період з 01.03.2022 до 31.12.2022, що слідує із наведеного розрахунку прокурора та його перевірки судом апеляційної інстанції у цій справі. Тобто прокурором у справі № 910/13145/23 не заявлялась до стягнення плата за користування відповідачем Земельною ділянкою за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 (цей період був виключений прокурором до нарахування), а отже правомірність або неправомірність нарахування за цей період такої плати не був предметом дослідження у справі № 910/13145/23.
Відтак, оскільки у справі № 910/13145/23 не було предметом дослідження питання щодо правомірності нарахування на підставі статей 1212, 1214 ЦК України відповідачу безпідставно збережених коштів за користування Земельною ділянкою за спірний період з 01.03.2022 до 31.12.2022, і судом першої та апеляційної інстанцій у справі № 910/13145/23 не було зроблено жодного правового висновку з цього питання, то суд дійшов висновку, що відсутнє рішення суду з приводу стягнення з відповідача за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 безпідставно збережених коштів за користування Земельною ділянкою, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі № 910/6821/25 на підставі пункту 3 частини першої статті 231, пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України, позаяк відсутнє рішення суду, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про то самий предмет і з тих самих підстав.
Водночас, судом встановлено, що у справі № 910/13145/23 постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024, позов прокурора задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти за користування Земельною ділянкою за період з 05.01.2022 до 28.02.2022 (за 55 днів, із розрахунку 28818379,15 грн (нормативна грошова оцінка Земельної ділянки у 2022 році) х 5% / 365 х 55 днів) у сумі 217124,80 грн та за період з 01.01.2023 до 14.05.2023 (за 134 дні, із розрахунку 33141610,84 грн (нормативна грошова оцінка Земельної ділянки у 2023 році) х 5% / 365 х 134 днів) у сумі 608352,86 грн, а всього стягнуто 825477,66 грн.
Ці обставини підтверджуються актом приймання-передачі об'єкта нерухомого майна, що передається в якості додаткового вкладу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астераус» від 27.05.2021, посвідчений Падалка Р.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №2082, 2083 (акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна); витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 258732281 від 27.05.2021 (витяг ДРРП №258732281); описом документів, що надано до ЦНАП суб'єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги, листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.07.2022 за № 05715-СЛ-42593; договором оренди земельної ділянки від 15.05.2023; рішенням позивача від 24.11.2022 за № 5787/5828, листом Святошинської окружної прокуратури міста Києва, копії яких долучені до матеріалів справи, а також постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі №910/13145/23.
За таких обставин справи суд не знаходить підстав для задоволення позову виходячи із наступного.
У даному випадку спірним питанням є наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за фактичне використання Земельної ділянки комунальної власності на підставі статті 1212 ЦК України за період з 01.03.2022 до 31.12.2022.
За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом вказаних приписів ЦК України та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Суд зазначає, що предметом доказування у цій справі є доведеність позивачем тієї обставини, що він за звичайних обставин одержав би плату за користування відповідачем Земельної ділянки у заявленому розмірі. Тобто, що відповідач надавши в оренду у спірний період Земельну ділянку отримав би за це орендну плату у заявленому розмірі.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.
За приписами статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Проте, з реєстрацією права власності на споруду у власника виникає право користування земельною ділянкою, на якій розміщена така споруда, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Позивач пред'являючи цей позов, стверджує, що відповідач, як фактичний користувач Земельною ділянкою, без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником Земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у спірний період, тобто орендну плату, тому зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - позивачу на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
За розрахунком позивача розмір збережених відповідачем коштів за період з 01.03.2022 до 31.12.2022, який підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем, становить 1208003,29 грн.
Доводячи цей розмір безпідставно збережених відповідачем коштів позивач зазначає наступне.
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06.10.2022 №4290/86-22, нормативна грошова оцінка Земельної ділянки на 2022 рік становить 28818379,15 грн.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.07.2022 №НВ-0000569902022 Земельна ділянка належить до земель з видом цільового призначення: 03.07 «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».
Ставка орендної плати визначена позивачем за період 01.03.2022 до 31.12.2022 відповідно до додатка № 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745, де встановлені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). Так, до земель з видом цільового призначення - 03.07 застосовується ставка орендної плати - 5%.
Позивач вказує, що за даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 28.03.2025 № 10113/5/26-15-04-15-03) відповідач не подавав податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачував плату за землю за період з 05.01.2022 до 15.05.2023 роки до Правобережної ДПІ м. Києва (Святошинський район).
Зазначені обставини були встановлені при розгляді справи № 910/13145/23 Північним апеляційним господарським судом, а тому відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вважаються доведеними.
Судом також встановлено, що при розгляді справи № 910/13145/23 відповідно до наданих Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розрахунків розмір орендної плати за фактичне використання відповідачем Земельної ділянки за період з 05.01.2022 до 14.05.2023 становить 2033501,34 грн. Однак, у позові прокурор зазначав, що з відповідача доцільно буде стягнути безпідставно збережені ним кошти за періоди з 05.01.2022 до 28.02.2022 та з 01.01.2023 до 14.05.2023, у зв'язку з чим, заявлений у позові розрахунок плати за користування відповідачем Земельною ділянкою відрізнявся від розрахунку заборгованості, наданого Департаментом земельних ресурсів.
Позивач вважає, що прокурором у справі № 910/13145/23 безпідставно було виключено період нарахування з 01.03.2022 до 31.12.2022, а тому додатково нарахував відповідачу за цей період плату за Земельну ділянку у сумі 1208003,29 грн (28818379,15 грн. х 5% / 365 днів х 306 днів).
На думку позивача, до спірних правовідносин із стягнення безпідставно збережених коштів не можуть бути застосовані положення абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу «Інші перехідні положення" розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а тому він вважає, що доцільно стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування Земельною ділянкою комунальної власності також з 01.03.2022 до 31.12.2022 (враховуючи спірний період у судовій справі №910/13145/23).
Досліджуючи цей аргумент позивача, суд зазначає наступне.
Зважаючи на підстави позову, позивач повинен довести, що відповідач за спірний період мав обов'язок сплатити на його користь плату за землю у вигляді орендної плати за Земельну ділянку, що він не зробив, а тому безпідставно зберіг (утримав) у себе ці кошти. Зазначене і може бути підставою для стягнення спірної суми коштів на підставі статті 1212 ЦК України.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частина 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Згідно зі статтею 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
При розгляді справи № 910/13145/23 судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем Земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288.4 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Враховуючи зазначене, суд зазначає, що позивач мав право на отримання орендної плати за землю на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки і вказаних норм Податкового кодексу України.
Судом враховано, що відповідач одразу після реєстрації Земельної ділянки 05.01.2022 звернувся до позивача 14.01.2022 із відповідною заявою щодо надання йому в оренду Земельної ділянки. Повний і належний пакет документів, після зауважень Департаменту земельних ресурсів, був отриманий позивачем 23.02.2022, що встановлено вище та не заперечується самим позивачем.
Зволікання в укладенні договору оренди земельної ділянки було пов'язано із форс-мажорними обставинами (початком повномаштабної військової агресії Російської Федерації проти України) та процедурними діями самого позивача, тобто від обставин на які відповідач жодним чином не міг вплинути.
Суд зауважує, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України.
Ці засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Окрім того, Верховний Суд неодноразово наголошував (з урахуванням конкретних обставин справи) на необхідності врахування поведінки учасників спору з точку зору її відповідності принципу добросовісності.
Відтак, суд дійшов висновку, що за належних умов, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, у спірний період між сторонами повинен був бути укладений договір оренди Земельної ділянки, відповідно до якого та норм Податкового кодексу України відповідач повинен був здійснювати плату за користування Земельної ділянки комунальної власності.
Відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ (пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ доповнено підпунктом 69.14 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Аналіз абзаців першого та другого вказаного підпункту 69.14 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що для застосування вказаної пільги у 2022 році тривалість ведення бойових дій на відповідній території не має правового значення, а користувачі земельних ділянок, зокрема юридичні особи, звільняються від плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за весь період з 01.03.2022 до 31.12.2022.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Відповідними указами Президента України строк дії режиму воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, станом на сьогоднішній день воєнний стан продовжено.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» передбачено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством розвитку громад та територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, який був чинним у 2022 році) був затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до пункту 2.11 розділу другого якого до нього було включена в період із 24.02.2022 до 30.04.2022 вся територія міста Києва, яка визначалася як територія активних бойових дій.
Також чинним на момент ухвалення судом рішення у цій справі наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 року № 37 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з пунктом 2.11 розділу 2 якого встановлено, що на території міста Києва в період із 24.02.2022 до 30.04.2022 велися активні бойові дії.
Відтак, суд дійшов висновку та погоджується із доводами відповідача, що позивач у період з 01.03.2022 до 31.12.2022 не мав права на отримання від відповідача, а останній не повинен був платити орендну плату за Земельну ділянку, а отже відповідач не зберіг у себе без достатньої правової підстави кошти у заявленій позивачем сумі за цей період, і позивач не має права їх вимагати на підставі статті 1212 ЦК України. Тому, суд вважає, що прокурор правомірно не заявляв до стягнення з відповідача (виключивши спірний період до нарахування) суму безпідставно збережених коштів з орендної плати за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 у справі № 910/13145/23.
Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 06.11.2025.
Суддя Р.Б. Сташків