ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2025Справа № 910/8234/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМІМПОРТ»
до Акціонерного товариства »УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»
про стягнення 521100,00 грн,
Без виклику представників сторін
Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМІМПОРТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» про стягнення 521100,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8234/25, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач надіслав відзив на позов від 16.07.2025 року, у якому просив суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі посилаючись на те, що ТОВ «ТЕХПРОМІМПОРТ» здійснило поставку Товару з порушенням строків, встановлених Договором, що свідчить про настання гарантійного випадку через порушення Позивачем зобов'язання, забезпеченого гарантією, у зв'язку з чим АТ «Укргазвидобування» правомірно звернулося до АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» з вимогою про перерахування банківської гарантії в розмірі 521 100,00 грн. відповідно до банківської гарантії №41443 від від 08.01.2024 р., яка була задоволена.
Від позивача 22.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що повернення замовником забезпечення договору здійснюється після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору діє у разі невиконання учасником умов договору. А отже, невиконання є лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідачем 25.07.2025 року через систему «Електронний суд» було подано заперечення на відповідь на відзив в якому викладено, що факт порушення виконання зобов'язань Постачальником - є підставою для виплати Гарантом Бенефіціару згідно належно представленої Вимоги суми в розмірі 521 100,00 грн. грн. Оскільки Постачальник порушив зобов'язання за Договором №УБГ24-255-1 від 23.08.2024 р. та несвоєчасно поставив Товар у встановлений строк, а Банківською гарантією передбачено, що Гарант має виплатити Бенефіціару суму, що не перевищує 521 100,00 грн. AT «Укргазвидобування» правомірно скористалось своїм правом пред'явлення Вимоги за Банківською гарантією, яка відповідно і була задоволена.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2024 за результатами публічної закупівлі №UA-2024-06-11-004439-a між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техпромімпорт" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі - покупець) було укладено Договір поставки №УБГ24-255-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві крихту мармурову 10 мкм, зазначену в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації, яка є Додатком №1 до договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є Додатком №3 до договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна встановлюється у специфікації у гривнях з урахуванням ПДВ або в іноземній валюті без врахування ПДВ.
Згідно з п. 3.2 Договору загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до цього договору, та становить до 10422000,00 гривень з ПДВ (включно).
У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної та пред'явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу), шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах, що визначені у специфікації. До рахунку додається підписаний уповноваженими сторонами акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.
Відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у Специфікації та Графіку поставки до цього договору. Здійснення поставки не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.
Датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товарно-транспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 6.3.1 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору, та діє до 30.04.2025 (п. 10.1 Договору).
У п. 10.2 Договору сторони погодили, що забезпечення виконання зобов'язань по договору здійснюється до укладення договору в один із способів:
(1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов'язань по даному договору повинна бути перерахована постачальником на окремий рахунок, наданий покупцем та повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) договору;
або
(2) надання банківської гарантії виконання зобов'язань по договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у формі банківської гарантії як забезпечення виконання зобов'язань за договором закупівлі, яка є додатком №6 до договору, та її сума повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) договору.
Відповідно до п. 10.3 Договору, у випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов'язань за договором у формі грошових коштів, банківської гарантії виконання зобов'язань покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити постачальника вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов'язань за договором у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов'язань за договором у формі банківської гарантії виконання зобов'язань) у наступних випадках:
А) після виконання постачальником своїх зобов'язань за договором в повному обсязі;
В) за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
С) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
Специфікацією №1 (Додаток №1 до Договору) сторони погодили наступне: найменування товару - Крихта мармурова, 10 мкм (Карбонат кальцію GURCARB 10) код УКТ ЗЕД 283650000, кількість - 1000 тон, ціна за одиницю 8685,00; загальна вартість з урахуванням ПДВ - 1042200,00 грн; умови поставки - DDP-склад (станція); строк поставки - згідно з графіком поставок товару; оплата по факту поставки протягом 30-ти календарних днів з дати підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі товару та пред'явлення рахунку на оплату.
Як передбачено Графіком поставки (Додаток №3 до Договору), поставка товару відбувається шістьма партіями, строк поставки за якими складає 60, 90, 120, 150, 180, та 210 календарних днів відповідно.
20.08.2024, з метою виконання п. 10.2 Договору, між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (далі - банк-гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техпромімпорт" (далі - принципал) було укладено Договір про надання гарантії №41443/ЮГ-24.
Відповідно до п. 2.1 Договору про надання гарантії загальна сума гарантії складає 521100,00 грн.
20.08.2024 банк-гарант видав АТ "Укргазвидобування" (далі - бенефіціар) Банківську гарантію №41443, якою безвідклично та безумовно та без заперечень зобов'язався виплатити бенефіціару на вимогу будь-яку суму, вказану у вимозі бенефіціара, що не перевищує 521100,00 грн, не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов'язань, в забезпечення якого видана гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.
Судом встановлено, що позивачем виконано зобов'язання з поставки товару в повному обсязі з частковим порушенням строків поставки, що підтверджується залізничними накладними №42977579 від 29 жовтня 2024 року; №4297603 від 29 жовтня 2024 року; №42995043 від 30 жовтня 2024 року; №42995001 від 30 жовтня 2024 року; №40347148 від 13 листопада 2024 року; №40347163 від 13 листопада 2024 року; №40538118 від 21 листопада 2024 року; №41162496 від 17 грудня 2024 року; №41162488 від 17 грудня 2024 року; №42276527 від 28 січня 2025 року; №42175067 від 24 січня 2025 року; а №40016354 від 27 лютого 2025 року; №40151359 від 04 березня 2025 року.
Окрім того, сторонами підписано видаткові накладні на підставі яких позивачем виставлено відповідні рахунки.
Відповідачем було сплачено вартість товару в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1000089661 від 06.12.2024 року на суму 250128,00 грн; №1000089661 від 06.12.2024 року на суму 250128,00 грн; №1000093303 від 13.12.2024 року на суму 737 877,60 грн; №1000095313 від 20.12.2024 року на суму 237621,60 грн; №1000095311 від 20.12.2024 року на суму 725371,20 грн; №1000095312 від 20.12.2024 року на суму 725371,20 грн; №1000095314 від 20.12.2024 року на суму 725371,20 грн; №1000098107 від 27.12.2024 року на суму 237621,60 грн; №1000104720 від 17.01.2025 року на суму 725371,20 грн; №1000107009 від 24.01.2025 року на суму 425217,60 грн; №1000123962 від 14.03.2025 року на суму 2151100,80 грн; №1000125934 від 21.03.2025 року на суму 1425729,60 грн; №1000132473 від 11.04.2025 року на суму 400204,60 грн; №10001345512 від 18.04.2025 року на суму 700358,40 грн; №10001345511 від 18.04.2025 року на суму 712864,80 грн.
З огляду на порушення строку поставки, відповідач звернувся до позивача з Вимогою від 10.04.2025 № 305.4-305-2-3523 про оплату пені за несвоєчасно поставлений товар відповідно до п. 7.8 Договору та Графіку поставки товару у розмірі 71986,83 грн.
14.04.2025 позивач сплатив відповідачеві пеню у вищевказаному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією №212.
11.03.2025 банк-гарант звернувся до позивача з листом №1-680, в якому повідомив про надходження вимоги та просив перерахувати гарантійний платіж відповідно до умов Договору банківської гарантії.
13.03.2025 позивач перерахував банку-гаранту грошові кошти в сумі 521100,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №189.
З огляду на те, що відповідач не здійснив повернення банківської гарантії на підставі п.10.3 Договору, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 521100,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами видаткові накладні.
Вищезазначені видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.
Факт поставки товару в повному обсязі з порушенням строку поставки визнається сторонами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, зобов'язання позивача з поставки товару за Договором вважається виконаним повністю.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням позивачем строку поставки товару, відповідачем було нараховано пеню в розмірі 71986,83, яка була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №212 від 14.04.2025.
Водночас, відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
З урахуванням наведених положень Закону України "Про публічні закупівлі", відповідачем в оголошенні про проведення публічної закупівлі та в оприлюдненій на порталі Prozorro тендерній документації для даної процедури закупівлі зазначено вимоги щодо надання учасником закупівлі банківської гарантії виконання договору.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Отже, гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Виходячи з Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах (далі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 за № 41/10321, видачі гарантії передує укладення договору між гарантом та боржником про надання фінансових послуг з видачі гарантії. Вказаний договір виступає зв'язуючим ланцюгом між основним договором принципала і бенефіціара, оскільки у договорі про видачу гарантії вказується, що гарантія видається на прохання принципала у зв'язку з його обов'язком перед бенефіціаром за основним договором, та гарантією, видача якої є основним обов'язком гаранта за цим договором.
Згідно з розділом І Положення гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Відповідно до статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 Цивільного кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 наведений висновок, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією. Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 Цивільного кодексу України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв'язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках. Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов'язанням, то, пред'явивши вимогу гаранту, отримає виконання.
Як встановлено судом вище, виконання умов Договору було забезпечено банківською гарантією №41443 від 20.08.2024, виданою АТ "КБ "Глобус".
Судом встановлено, що (після виконання позивачем зобов'язань за Договором) відповідач звернувся до банка-гаранта з вимогою про здійснення виплати за банківською гарантією №41443 від 20.08.2024 в сумі 521100,00 грн, мотивовану порушенням позивачем умов Договору в частині строку поставки.
З огляду на звернення відповідача з вимогою до гаранта, 13.03.2025 позивач перерахував банку-гаранту грошові кошти в сумі 521100,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №189.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
У підпункті "А" п. 10.3 Договору сторони погодили, що у випадку надання позивачем забезпечення виконання зобов'язань за договором у формі грошових коштів, банківської гарантії виконання зобов'язань відповідач повертає позивачу таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити позивача вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов'язань за договором у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов'язань за договором у формі банківської гарантії виконання зобов'язань), а саме: після виконання постачальником своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.
Отже, відповідно до положень п. 10.3 Договору та ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" забезпечення виконання договору повертається протягом 5 (п'яти) банківських днів після виконання постачальником своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.
У постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №910/3777/18, від 20.06.2019 у справі №910/6433/18 та від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19 з аналогічних правовідносин зазначено, що порушення постачальником строку поставки товару не впливає на обов'язок покупця повернути забезпечення договору, оскільки за умовами договору, забезпечення не повертається саме у випадку невиконання, а не неналежного виконання умов договору.
Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, розглядаючи подібний спір за позовом принципала до бенефіціара про стягнення банківської гарантії на підставі ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" за відсутності настання гарантійного випадку (порушення принципалом зобов'язання за договором про публічні закупівлі, забезпеченого гарантією), враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, дійшов висновку, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України (ст.ст. 546, 547, 548, 560, 561, 562, 566, 563) та Господарський кодекс України (ст. 200), а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до ч. 2 ст. 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Вказана норма, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Отже, підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань.
Таким чином, в момент виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором в повному обсязі відпали підстави для подальшого звернення відповідача з вимогою до банка-гаранта. В цей же момент у відповідача виник обов'язок повернути забезпечення у вигляді банківської гарантії.
При цьому, право відповідача на стягнення штрафних санкцій за порушення позивачем строків поставки прямо не пов'язане з банківською гарантією.
Натомість, відповідач після виконання позивачем зобов'язання за Договором та після сплати останнім нарахованої йому пені, звернувся з вимогою про виплату йому банківської гарантії.
Оскільки неповернення сплаченої суми гарантії можливе лише у разі невиконання учасником умов Договору, суд відхиляє доводи відповідача, що у нього відсутній обов'язок повернути суму банківської гарантії з огляду на прострочення позивачем виконання зобов'язання в частині поставки товару.
Відтак грошові кошти в сумі 521100,00 грн, отримані відповідачем за банківською гарантією № 41443 від 20.08.2024, мають бути повернені позивачу на підставі п. 10.3 Договору.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають грошові кошти в сумі 521100,00 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “Укргазвидобування» (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техпромімпорт» (Україна, 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 7/14, прим. 182; ідентифікаційний код: 42569776) грошові кошти в сумі 521100 (п'ятсот двадцять одна тисяча сто) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7816 (сім тисяч вісімсот шістнадцять) грн 50 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 06.11.2025
Суддя Я.В. Маринченко