ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2025Справа № 910/7802/25
За заявоюПриватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про відстрочення виконання судового рішення
у справі№910/7802/25
за позовомДержавного підприємства «Гарантований покупець»
доПриватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
простягнення 324 949 463,14 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники учасників справи:
від позивача:Подольський А.А.;
від відповідача:Остапенко С.Л.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/7802/25 за позовом Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець») до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго») про стягнення 324 949 463,14 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 позовні вимоги Державного підприємства «Гарантований покупець» задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» 3% річних у розмірі 60 355 987 (шістдесят мільйонів триста п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 49 коп., інфляційні у розмірі 256 058 094 (двісті п'ятдесят шість мільйонів п'ятдесят вісім тисяч дев'яносто чотири) грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 1 031 962 (один мільйон тридцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят дві) грн. 45 коп., а в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
21.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», в якій заявник просить суд відстрочити виконання судового рішення у даній справі на 1 рік з дня його прийняття.
04.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 призначено розгляд заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання судового рішення у справі №910/7802/25 на 05.11.2025.
У судовому засіданні 05.11.2025 суд заслухав представника відповідача, який підтримав подану заяву про відстрочення виконання судового рішення та просив суд її задовольнити.
Представник позивача висловив заперечення щодо заяви про відстрочення виконання судового рішення та просив суд відмовити в її задоволенні.
Розглянувши заяву про відстрочення виконання судового рішення, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для його розгляду, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
В обґрунтування своєї заяви заявник наголошує на тому, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» є єдиним підприємством в Україні, що виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 2.2 Статуту ПрАТ «НЕК «Укренерго»), проте функції і джерела доходів відповідача як оператора системи передачі визначені Законом, напрямки використання коштів також обмежені.
Відповідач в своїй заяві про відстрочення виконання рішення посилається на те, що складовою позовних вимог є стягнення 3-х відсотків річних та інфляційних втрат за період, сума яких не включена до складової тарифу на послуги з передачі електричної енергії на поточний рік. При цьому законодавством не передбачено інші джерела покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов'язків з інших джерел, аніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, визначеним у затвердженій НКРЕКП структурі тарифу. Відповідач законодавчо позбавлений можливості спрямовувати на розрахунки з позивачем інші кошти, крім отриманих від учасників ринку.
Разом з тим, відповідач вказав, що на відміну від суб'єктів господарювання, які добровільно беруть на себе господарські зобов'язання і діють на власний ризик для отримання прибутку, діяльність відповідача не можна розглядати як підприємництво. Відповідач не має можливості вільного вибору видів діяльності, свободи комерційного розрахунку, вільного розпорядження прибутком і т.д.; на відміну від позивача, не може виробляти електричну енергію і отримувати прибуток від її продажу за ринковими цінами.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» зазначає, що не може спрямувати на виконання рішення у справі кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інше цільове призначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належить, зокрема,енергозабезпечення.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні запроваджений воєнний стан, який був неодноразово продовжений Указами Президента України.
Крім того, відповідач повідомив про обставини, що негативно вплинули на фінансовий стан відповідача, зокрема численні пошкодження об'єктів енергетичної системи України внаслідок бойових дій, зростання заборгованості.
Господарська діяльність учасників ринку електричної енергії суттєво ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасна оплата електричної енергії, наданих відповідачем послуг з її передачі тощо.
Наведені обставини погіршують рівень розрахунків користувачів послуг ПрАТ «НЕК «Укренерго» за отримані ними послуги і приводять до об'єктивного зниження рівня платіжної дисципліни. Відповідач зазначає що є надзвичайна ситуація в енергетиці України у зв'язку з постійними ракетними обстрілами країни-агресора, що покладає додаткові значні фінансові та організаційні витрати на відповідача як на диспетчера Об'єднаної енергетичної системи України та підприємства, відповідального за технічну експлуатацію та відновлення пошкодженої високовольтної енергетичної інфраструктури України.
Першочерговим завданням ПрАТ «НЕК «Укренерго» є забезпечення безперебійного електрозабезпечення в Україні, а відтак відновлення енергетичної інфраструктури є пріоритетом серед інших зобов'язань. Таким чином, дії агресора мають критичний негативний вплив на діяльність відповідача та функціонування системи передачі електричної енергїї. Наведені вище обставини вкрай негативно вплинули і на фінансовий стан відповідача.
Окрім того, негайне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі №910/7802/25 спроба вилучення у ПрАТ «НЕК «Укренерго» неспівмірної суми в розмірі 324 949 463,14 грн. та накладення арешту на його рахунки фактично паралізує діяльність оператора системи передачі, що загрожує колапсом енергетичної інфраструктури країни в умовах воєнного стану .
З огляду на викладене відповідач (божник) просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі №910/7802/25 на 1 рік з моменту його прийняття.
У своїх запереченнях на заяву позивач зазначає що, не погоджується з відстроченням виконання рішення, оскільки відповідач знаходиться в прострочені виконання договірних зобов'язань більше 4 років. При цьому, не дивлячись на такий тривалий період прострочення ПрАТ «НЕК «Укренерго» взагалі не здійснював оплати за розрахункові періоди за липень та жовтень 2021 року та на даний час має заборгованість більше 1,5 млрд. грн., мотивуючи це скрутним фінансовим становищем та наявністю статусу оператора системи передачі, проте належних доказів до суду не надав.
Тривале невиконання своїх зобов'язань з боку відповідача негативно відображається на діяльності (фінансовому стані) позивача, що призвело до несвоєчасного розрахунку з виробниками за «зеленим» тарифом, а отже відстрочення виконання судового рішення порушує баланс сторін.
Щодо обставини воєнного часу, які унеможливлюють виконання рішення суду на думку позивача також підлягають відхиленню, оскільки обидві сторони цього спору здійснюють діяльність у критичному секторі інфраструктури, відтак наслідки військової агресії є відчутними також і для позивача.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №908/1884/19.
Суд зазначає, що відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
При цьому судом враховано, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно із статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР.
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі «Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02).
З урахуванням майнового стану та балансу інтересів обох сторін, враховуючи специфіку діяльності підприємства боржника, а також той факт, що у разі блокування рахунків боржника, останнім не можливо буде здійснити забезпечення життєво важливих потреб держави, суд дійшов висновку, що відстрочення виконання рішення надасть змогу вирішити наявні фінансові проблеми, а також сприятиме нормальному функціонуванню товариства боржника та реальній можливості виконання рішення суду.
За наведених обставин відстрочення виконання рішення суду для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання судового рішення, а відповідною заявою він лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити у майбутньому повне виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
Надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі, на думку суду, сприятиме належному виконанню заявником своїх наявних зобов'язань, а отже належним чином виконати рішення суду у справі та, як наслідок, буде сприяти захисту інтересів обох сторін та переслідує мету недопущення значного погіршення економічної ситуації боржника.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення до 22.04.2026 включно, яка жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права на суд.
При цьому суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу відповідача у стан неплатоспроможності.
Також при вирішенні питання строку відстрочки суд вважає, що відстрочення виконання рішення суду до 22.04.2026 не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення.
Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі №910/7802/25 до 22.04.2026.
3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
4. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню.
Повний текст ухвали складено 06.11.2025
Суддя В.П. Босий