ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2025Справа №910/8756/25
за позовом Товариства обмеженою відповідальністю «Вєк технолоджі»
до Комунального підприємства «Київпастранс»,
Комунального підприємства «Київпастранс» відокремлений підрозділ технічного обслуговування автобусів
про стягнення 709 623,44 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєк технолоджі» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс», Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 709 623,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено свої зобов'язання із здійснення повної оплати за постачання (закупівлю) електричної енергії у розмірі 424 669,92 грн. - сума основного боргу, що стало підставою для нарахування 3% річних у сумі 55 253, 63 грн та інфляційних збитків у сумі 284 953, 52 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Через систему "Електронний суд" від представника Комунального підприємства «Київпастранс» надійшов відзив на позовну заяву.
Так, у відзиві представник Комунального підприємства «Київпастранс» зазначив, що відокремлений підрозділ КП «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів не є самостійною юридичною особою, а відтак не може виступати відповідачем у даній справі.
Також, представником Комунального підприємства «Київпастранс» зазначено, що комунальним підприємством систематично та своєчасно сплачується належні до виплати суми, зазначені у виставлених рахунках, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи. Загальна сума сплачених коштів становить 537 536,35 грн., тому вимоги позивача про стягнення суми 424 669,92 грн є необґрунтованими та безпідставними.
Через систему "Електронний суд" від представника Товариства обмеженою відповідальністю «Вєк технолоджі» надійшла відповідь на відзив, у якій представник зазначав про те, що акти прийому-передачі та рахунки на оплату поставленої електроенергії були направлені на електронну адресу Комунального підприємства «Київпастранс» відокремленого підрозділу технічного обслуговування автобусів, які частково були оплачені. Враховуючи, що відповідачем спожито більше електроенергії за грудень 2020 року чим передбачено
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» (Постачальник) уклало договір про постачання (закупівлю) електричної енергії № 52.20-321 від 01.09.2020 з комунальним підприємством "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу станція технічного обслуговування автобусів (Споживач) на відкритих торгах номер в Прозорро UA-2020-07-31-002113-c.
Договір та додаткові угоди до нього є публічно доступними і опубліковані в системі Проззоро за електронним посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-07-31- 002113-c.
Пунктом 1.1. визначено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Строк (термін) поставки Товару: 01 вересня - 31 грудня 2020 року (п.2.1. Договору).
Обсяг закупівлі електричної енергії (Товару) складає 1 383 307,00_ кВт/год. (п.2.4. Договору).
Умовами пункту 4.1. та 4.10, 4.11 передбачено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення договору становить 1, 4370485 грн. (одна гривня 4370485 копійок) без ПДВ.
Оплата рахунка та акту прийняття-передавання товарної продукції Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня отримання оригіналів рахунків, актів приймання-передачі електричної енергії за електричну енергію, спожиту в розрахунковому періоді.
Якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у передбачені Договором строки або не допустив представників Постачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу за умови попередження Споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання. При розрахунку пені використовується розміри облікових ставок НБУ, що діяли у період прострочки, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що Споживач зобов'язується: 1) забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору; 4) протягом 5 робочих днів до дати постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, зазначеної у цьому Договорі, розрахуватися з Постачальником за спожиту електричну енергію; 7) відшкодовувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов'язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим Договором.
Пунктом 6.1. Договору визначено, що Постачальник має право: 1) отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію.
Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2020 р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 12.1 Договору).
Відповідно п. 4.12 «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
В листі ДТЕК «Київські електромережі №22/53/3/0115 від 12.05.2025 вказано споживання споживача з вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року у розмірі 557 976 кВт.
Загальна вартість поставленої електричної енергії становить 962 206,29 грн (ціна за кВт - 1,4370485 грн без ПДВ).
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, однак, внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної оплати, в останнього утворилась заборгованість з оплати послуг з постачання електричної енергії у сумі 424 669,92 грн.
Наявність вказаної вище заборгованості підтверджується доданими до матеріалів справи актами надання послуг з постачання електричної енергії за період з вересня 2020 року по грудень 2020 року, листом ПрАТ «ДТЕК Київські електричні електромережі» №22153/3/01/5 від 12.05.2025.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг не виконав, що стало підставою для звернення останнього до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частиною 2 ст.56 зазначеного Закону передбачено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2020 між сторонами було укладено договір № 52.20-321 про постачання (закупівлю) електричної енергії, споживач ініціював укладання Договору на умовах комерційної пропозиції постачальника, яка міститься в матеріалах справи.
Вказаний факт ніяким чином не оспорюється та не спростовується відповідачем, докази в підтвердження факту розірвання договору матеріали справи не містять, у зв'язку з чим укладений між сторонами договір є чинним.
Умовами спірного договору передбачено, що оплата рахунка та акту прийняття-передавання товарної продукції Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня отримання оригіналів рахунків, актів приймання-передачі електричної енергії за електричну енергію, спожиту в розрахунковому періоді.
Матеріали справи містять акти прийому-передачі електричної енергії та рахунки за спожиту електроенергію на загальну суму 962 206,27, проте відповідачем сплачено лише за загальний обсяг постачання електроенергії у розмірі 323 000 кВ вартістю 557 000 грн з ПДВ.
До матеріалів справи долучено скріншоти, відповідно до яких 11.12.2020, 16.11.2020, 20.01.2021, на електронну адресу golener@kpt.kiev.ua, направлені рахунки за спожиту електроенергію та акти прийому-передачі електричної енергії.
Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (п.4.3 ПРРЕЕ).
Відповідно до пункту 4.13 Договору у разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи розподілу) щодо повноти/ достовірності показів розрахункових засобів обліку, Постачальник може надавати Споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. Але в будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи розподілу) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим Договором. Наявність заперечень з боку Споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або не повної оплати коштів, згідно виставлених Постачальником рахунків (актів прийняття-передавання товарної продукції).
В матеріалах справи міститься лист ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» №22153/3/01/5 від 12.05.2025, в якому оператор системи розподілу повідомляє, в долучених розрахунках, про фактичний (звітній) обсяг споживання по точках комерційного обліку відповідача за вересень - грудень 2020 року.
Так, згідно інформації щодо фактичних обсягів споживання загальна кількість спожитої Комунальним підприємством «Київпастранс» відокремлений підрозділ технічного обслуговування автобусів електричної енергії становить 557 976 кВт.
Виходячи із зазначеного вартість спожитої електроенергії за вересень - грудень 2020 року складає 962 206,27 грн, що співпадає з сумою нарахованою позивачем та зазначеною в рахунку за спожиту електроенергію, проте є більшою від суми зазначеної у комерційній пропозиції, оскільки відповідачем використано не 323 000 кВт./год, а 557 976 кВт, що на 234 976 кВт більше.
Будь-яких заперечень щодо обсягів спожитої електричної енергії та доказів в підтвердження меншого обсягу електроенергії відповідачем не надано.
За змістом п.п.5.2.1., 5.5.5. ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Таким чином, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно виставлених рахунків на оплату вартості спожитої активної електроенергії.
Суд зазначає, що перевищення розміру споживання електричної енергії не звільняє відповідача від обов'язку здійснення оплат за фактично спожиту електричну енергію та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
При цьому, з огляду на положення Закону України "Про публічні закупівлі", саме відповідач як замовник повинен та має здійснювати прогноз та контроль власних обсягів споживання електроенергії. Тому при укладенні договору відповідач повинен був зробити власний розрахунок обсягів споживання. Однак, здійснивши власне планування відповідних обсягів електричної енергії, що мала бути спожита останнім, і після цього споживши електричну енергію у більшому обсязі, відповідач необґрунтовано посилається на відсутність підстав для оплати спожитої у більшому обсязі електроенергії, оскільки за умовами договору очікувана вартість електричної енергії за весь період постачання складає всього 557 000 грн, з ПДВ.
Таким чином, посилання відповідача є безпідставними та такими, що не відповідають встановленим обставинам справи.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 55 253,63 грн за період з березня 2021 року по квітень 2025 року та інфляційні збитки в сумі 284 953,52грн за вказаний період.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд ознайомившись із розрахунком 3% річних та інфляційних збитків, встановив, що позивачем невірно визначено період нарахування штрафних санкцій та помилково визначено початок нарахування 01.03.2021, в той час як вірною датою початку нарахування штрафних санкцій є 17.04.2021, тобто наступний день, який йде після кінцевої дати для оплати рахунку.
Отже, оскільки згідно наданих роздруківок з електронної адреси вбачається, що останній рахунок на оплату був направлений 20.01.2021, то кінцевою датою для оплати цього рахунку, згідно пункту 4.10 Договору є 16.04.2021.
За підрахунком суду сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача складає 53 578,22 грн, а інфляційні збитки - 267 929,15 грн.
За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 ГПК України).
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).
В силу вимог статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
За правилами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За висновком Верховного Суду у постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Факт порушення відповідачем умов Договору в частині оплати боргу за використану теплову енергію підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.
Враховуючи те що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги у даній справі, суд дійшов висновку, що подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог докази є більш вірогідними з огляду на вищевикладене.
Таким чином, суд зазначає, що заборгованість Комунального підприємства «Київпастранс» перед ТОВ "Вєк технолоджі" за Договором, що становить 424 669,92 грн є підтвердженою належними та допустимими доказами.
Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів ТОВ "Вєк технолоджі" в рахунок погашення заборгованості за Договором у розмірі 424 669,92 грн.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю «Вєк технолоджі» підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю «Вєк технолоджі» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, місто Київ, вул. Набережне шосе, будинок2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєк технолоджі» (61010, м. Харків, в'їзд Ващенківський, 16 а, код ЄДРПОУ 30510656) 424 669,92 грн боргу, 3% річних у сумі 53 578,22 грн, інфляційні збитки у сумі 267 929,15 грн та 8 515,48 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна