ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2025Справа № 910/184/25
Господарський суд міста Києва у складі:
Судді - Бондаренко-Легких Г. П.
за участю секретаря - Молот Н. М.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/184/25.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ПІ СОЛАР» (53700, Дніпропетровська обл., Широківський р-н, смт. Широке, вул. Соборна, буд. 104-А)
До Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27)
про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 5 743 294, 36 грн
За участі представників сторін:
Від позивача: Чеверда О.В. (ВКЗ)- адвокат, ордер серії ВА № 1095090 від 06.01.2025
Від відповідача: Подольський А.А. (в залі суду) - адвокат, довіреність 266-Д від 30.12.2024
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ПІ СОЛАР» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 5 743 294, 36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки у жовтні 2021 та з лютого по серпень 2022 року поставив відповідачу електричну енергію вироблену за «зеленим тарифом», а останній здійснив лише часткову оплату за поставлений товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 24281 604, 19 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/17434/23 закрито провадження у справі в частині 22 848, 40 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору. В іншій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі №910/17434/23 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняте нове рішення в зазначеній частині у відповідності до якого провадження у справі в частині 266 484, 61 грн закрито, а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 23 988 955, 69 грн задоволено.
З даним позовом позивач звертається з вимогою про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення останнім вчасної оплати за поставлену електричну енергію за жовтень 2021 та з лютого по серпень 2022 року, і судовим рішенням у справі №910/17434/23 було стягнуто основний борг з відповідача на користь позивача.
13.01.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив позов без руху, та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 13.01.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
15.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 13.01.2025.
21.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, та підготовче засідання у справі призначив на 18.03.2025.
10.02.2025 засобами поштового зв'язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
25.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
11.03.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В підготовче судове засідання 18.03.2025 прибули представники сторін (представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ). Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 22.04.2025.
В судове засідання по суті 22.04.2025 прибули представники сторін (представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ). Суд на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засідання по суті до 10.06.2025.
Ухвалою від 06.06.2025 Господарський суд міста Києва повідомив сторін про зняття з розгляду справи №910/184/25, розгляд якої призначений на 10.06.2025 та про визначення нової дати підготовчого судового засідання на 08.07.2025.
08.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат.
08.07.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення та заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.
В судове засідання по суті 08.07.2025 прибули представники сторін (представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ). Суд на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні по суті до 02.09.2025.
02.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення контррозрахунку інфляційних втрат та заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.
В судове засідання по суті 02.09.2025 прибули представники сторін (представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ). Суд на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні по суті до 09.09.2025.
Судове засідання, призначене на 09.09.2025 не відбулось, у зв'язку тим, що в місті Києві була оголошена повітряна тривога. Про визначення нової дати судового засідання по суті на 21.10.2025, суд повідомив представників сторін ухвалою від 10.09.2025.
В судове засідання 21.10.2025 року прибули представники сторін у справі, які виступили в судових дебатах. Судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову частково.
Заслухавши вступні слова представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, суд -
І. Фактичні обставини, встановлені судом.
19.12.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ПІ СОЛАР» (позивач) укладено договір №1372/01.
Суд зазначає, що умови договору викладались сторонами у новій редакції шляхом укладення додаткових угод від 23.04.2020 та від 26.02.2021.
Відповідно до пункту 1.1 договору №1372/01 від 19.12.2019 (зі змінами та доповненнями) продавець за "зеленим" тарифом зобов'язався продавати, а гарантований покупець зобов'язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі, Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 641 від 26.04.2019 (далі - Порядок № 641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП № 2804 від 13.12.2019 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
За змістом пункту 2.1 договору №1372/01 від 19.12.2019 (зі змінами та доповненнями) сторони визнають свої зобов'язання згідно із законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП № 307 від 14.03.2018, Правилами ринку «на добу вперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП №308 від 14.03.2018, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (пункт 2.2 договору №1372/01 від 19.12.2019 (зі змінами та доповненнями).
У жовтні 2021 році позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 4 545 611,11 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2021.
Проте відповідач за куплену у жовтні 2021 року електричну енергію розрахувався частково в сумі 4 118 554, 50 грн.
У подальшому, у період з лютого по червень 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 23 208 113, 36 грн.
Відповідач за куплену електроенергію у період з лютого по червень 2022 року розрахувався частково в сумі 6 916 101, 38 грн.
У липні 2022 році позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 6 897 379,37 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року.
Проте, відповідач за куплену електричну енергію у липні 2022 році розрахувався частково в сумі 2 244 017, 07 грн.
Так, у серпні 2022 році позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 5 425 526,04 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року.
Відповідач за куплену у серпні 2022 році електричну енергію розрахувався частково в сумі 2 542 515, 63 грн.
Несплата суми основного боргу за поставлену у жовтні 2021 року та лютому-серпні 2022 відповідачем було предметом розгляду господарської справи за позовом ТОВ "Джі Пі Солар" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення 24 281 604, 19 грн. основного боргу за поставлену електроенергію.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі №910/17434/23 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняте нове рішення в зазначеній частині у відповідності до якого: (1) провадження у справі в частині стягнення 266484, 61 грн закрито; (2) позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 23 988 955, 69 грн задоволено; (3) відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині 3 314, 49 грн; (4) в іншій частині рішення від 01.04.2024 (щодо закриття провадження в частині 22 848, 40 грн) залишено без змін.
У тексті постанови від 10.09.2024 року у справі № 910/17434/23 всатновлено, що остаточним терміном оплати гарантованим покупцем електричної енергії, відпущеної позивачем у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року є 15.09.2022; у липні 2022 року - 26.09.2022; у серпні 2022 року - 20.03.2023.
II. Предмет позову.
Позивачем в межах розгляду справи №910/17434/23 не заявлялись вимоги щодо стягнення з відповідача в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат, позивач в даному позові просить стягнути з відповідача:
3% річних у розмірі 1 544 252, 84 грн за періоди:
- з 16.09.2022 по 29.09.2024 року (щодо основного боргу жовтень 2021, лютий -червень 2022);
- з 27.09.2022 по 26.12.2024 (щодо основного боргу за липень 2022);
- з 22.03.2023 по 05.12.2024 (щодо основного боргу за серпень 2022),
а також та інфляційні втрати у розмірі 4 199 041, 52 грн. за період з жовтня 2022 по жовтень 2024 (основний борг жовтня 2021 року та лютого - липня 2022), та з квітня 2023 по жовтень 2024 року (основний борг серпня 2022)
Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 5 743 294, 36 грн.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
(1) між позивачем та відповідачем укладено договір №1372/01 від 19.12.2019;
(2) відповідач в порушення умов договору не здійснив своєчасну та повну оплату за поставлену позивачем електричну енергію вироблену останнім за «зеленим» тарифом у розмірі 24 281 604, 19 грн;
(3) в результаті розгляду господарської справи № 910/17434/23 року за позовом позивача до відповідача про стягнення основного боргу за договором № 1372/01 було задоволено позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, що виникли у жовтні 2021 року та лютому-серпні 2022 року, а також судом було встановлено з якому моменту почалося прострочення відповідача;
(4) позивач в порядку статті 625 Цивільного кодексу України нарахував 3% річних та інфляційні втрати на суму основного боргу, який був встановлений під час розгляду справи №910/17434/23, і дану спеціальну міру відповідальності позивач просить застосувати до відповідача в межах розгляду даної справи (№910/184/25).
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача, зазначає:
(1) до правовідносин між позивачем та відповідачем необхідно застосовувати приписи наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022, №206 від 15.06.2022, згідно яких відповідач здійснив розрахунки з позивачем належним чином, а відтак відсутні підстави для задоволення вимог позивача;
(2) оскільки відповідач не порушив умови договору в частині здійснення розрахунків, вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є незаконною та необґрунтованою;
(3) позивач здійснив неправильний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат;
(4) відповідач посилався на дії непереборної сили, у зв'язку з повномасштабним вторгненням рф в Україну 24.02.2022;
(5) просив зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 1 гривні.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи наявні підстави у позивача нараховувати відповідачу 3% річних та інфляційні втрат?
- чи вірно визначені позивачем періоди нарахування 3% річних та інфляційні втрат?;
- чи обґрунтовані заперечення відповідача
- чи підлягають 3% річних та інфляційні витрати зменшенню, якщо вони розраховані на законодавчо визначеному рівні, встановленому статтею 625 ЦК України?
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 1 544 252, 84 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 4 199 041, 52 грн, що в свою чергу зумовлено простроченням відповідачем оплати за отриману в жовтні 2021, лютому-серпні 2022 електричну енергію за договором №1372/01 від 19.12.2019, що було предметом розгляду у справі №910/17434/23.
Суд приходить до висновку, що обставини, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 910/17434/23, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, тому вказана постанова та рішення в не оскаржуваній частині в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи.
Постанова від 10.09.2024 у справі №910/17434/23 в порядку касаційного провадження не оскаржувалась.
Так, зі змісту постанови у справі №910/17434/23 вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за поставлену, але неоплачену електричну енергію у загальному розмірі 24 281 604, 19 грн.
Суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі в частині 266 485, 61 грн, відмовив в задоволенні вимог в частині 3 314, 49 грн та задовольнив позовні вимоги в частині 23 988 955, 69 грн (24 281 604,19-266 485,61-22 948,40 (провадження закрито судом першої інстанції)-3 314,49).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 стаття 509 Цивільного кодексу України).
Отже, судовим рішенням у справі № 910/17434/23 підтверджено суму основного боргу відповідача перед позивачем, що виникла з договірного зобов'язання, а також встановлено, з якого моменту розпочалося прострочення відповідача щодо виконання грошового зобов'язання
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Суд приходить до висновку, що позивач мав законодавчо визначене право на стягнення суми основного боргу, а також 3% річних та інфляційних за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті електроенергії ( товару), отриманої в жовтні 2021, лютому-серпні 2022 електричну енергію в рамках виконання договору №1372/01 від 19.12.2019.
Щодо перевірки судом правильності розрахунків, проведених позивачем, розміру 3% річних та інфляційних втрат.
За таких обставин, заперечення відповідача в частині посилання на накази Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022, №206 від 15.06.2022 та тверджень, що він не порушив умови договору є необґрунтованими, оскільки питання, чи порушив відповідач умови договору в частині повної та своєчасної оплати за отриману електричну енергію в спірний період розглядалось в межах справи №910/17434/23 і судом було надано відповідачу вичерпну відповідь щодо тлумачення та застосування даних нормативно-правових актів, і відхилено заперечення відповідача в цій частині з посиланням на правову позицію щодо наказів №140 від 28.03.2022, №206 від 15.06.2022, висловлену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.06.2024 у справі №910/4439/23
За результатами розгляду справи №910/17434/23, судом встановлено, що відповідач порушив умови договору в частині своєчасної оплати за отриману електричну енергію.
У зв'язку з тим, що неналежне виконання договору зі сторони відповідача встановлено в господарській справі №910/17434/23, суд також відхиляє доводи відповідача щодо обставини непереборної сили, які можуть бути підставою для звільнення відповідача від штрафних санкцій, однак не спеціальної міри відповідальності, встановленої законом, а саме статтею 625 ЦК України.
Додатково суду зазначає, що відповідачем на підтвердження дії обставини непереборної сили, не надано відповідних доказів, що ним вчинялись дії, передбачені Розділом 5 («Обставини непереборної сили») договору №1372/01 від 19.12.2019.
Позивач до позовної заяви долучив розрахунки 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач, заперечуючи у відзиві проти здійсненого позивачем розрахунку, звертає увагу на неправильність здійсненого розрахунку за квітень 2022.
Позивач у відповіді на відзив підтвердив, що розрахунок за квітень 2022 здійснений не правильно, у зв'язку з чим надав уточнений розрахунок за квітень.
Разом з тим, позивач не заявляв клопотання в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, відтак, різниця сум в розрахунках за квітень 2022, які наведені в позовній заяві та відповіді на відзив не підлягає задоволенню.
Окрім цього, 02.09.2025 відповідач надав контррозрахунки інфляційних втрат.
Суд, здійснивши перевірку розрахунків 3% річних і інфляційних втрат зазначає, що розрахунки надані позивачем є арифметично правильними, періоди заборгованості позивачем також визначені вірно (до матеріалів справи додані розрахунки суду інфляційних втрат).
В свою чергу, контррозрахунки інфляційних втрат, надані відповідачем є методологічно невірними, а відтак, відхиляються судом.
Висновки суду щодо можливості зменшення розмірі 3% річних та інфляційних втрат.
Разом з тим, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1 гривні на підставі статті 233 Господарського кодексу України та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які зазначені в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (стаття 233 Господарського кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Водночас, вказуючи про можливість зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, розмір яких встановлено в договорі на рівні 40 % та 96 %, що за висновками Велика Палата Верховного Суду є явно невідповідним принципу справедливості.
В даній справі (№910/184/25), сторонами не було погоджено іншого розміру процентів річних, аніж той, що визначено в статті 625 Цивільного кодексу України на рівні 3% річних.
Суд констатує, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21), а саме від знецінення грошових коштів.
Отже, визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти повинні були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 116-118 постанови від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зауважила, що суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме 3% річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником.
Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Щодо зменшення інфляційних втрат, то існує стала судова практика, що інфлціяними втратами є втрати від знецінення національної грошової одиниці відносно кількості матеріальних цінностей (товарів та послуг), які можна придбати за таку грошову одиницю, і такі втрати не підлягають зменшенню судом.
Таким чином, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат і вони не підлягають зменшенню судом.
VI. Розподіл судових витрат.
(1) Щодо судового збору.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи часткове задоволенню позову, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, що позивачем подано позов через підсистему електронний суд, однак сплачено судовий збір у розмірі, встановленому ч. 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" без врахування понижуючого коефіцієнту.
Відповідно до ч. 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, при поданні позову через електронний суд позивач мав застосувати понижуючу ставку судового збору, проте сплатив 1,5% від ціни позову, а саме 86149,42 грн., а не 68919,54 грн. (з застосуванням понижуючого коефіцієнту).\
Таким чином, суд покладає на відповідача судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог від розміру судового збору, який підлягав сплаті позивачем та роз'яснює позивачеві його право на звернення до суду з відповідною заявою на підставі п. 1 ч.1 та ч. 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір"
(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.
Позивач на виконання вимог частини 1 статті 124 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. та надав разом з заявою від 08.07.2025 року докази понесення витрат позивачем на суму 20000,00 грн.
На підтвердження понесення витрат на надання правової допомоги у розмірі 20 тисяч гривень позивач, зокрема, надав:
- копію договору про надання правової допомоги №01 від 03.01.2025;
- копію додаткової угоди №1 від 12.02.2025 до договору про надання правової допомоги №01 від 03.01.2025;
- копію ордера серії ВА №1095090 від 06.01.2025;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР №000526 від 17.07.2020;
- копію детального опису наданих послуг;
- копію акта прийому-передачі наданих послуг правової допомоги №1 від 17.02.2025;
- копію платіжної інструкції №72 від 12.02.2025.
Суд зазначає, що з реквізиту договору №01 від 03.01.2025 про надання правової допомоги та додатку вбачається, що виконавець Чеверда О.В. є адвокатом, що також підтверджується її свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.07.2020 за № 45/21, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 03.01.2025 року та додаткової угоди до вказаного договору № 1 від 12.02.2025 року, оплата послуг адвоката підлягає перерахуванню клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок Адвоката (п. 4.2 договору) та оплата послуг у розмірі 20000,00 грн. здійснюється протягом одного банківського дня з моменту виставлення рахунку на оплату (п. 2 додаткової угоди).
Розділом II Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлені засади набуття права на адвокатську діяльність та організаційні форми адвокатської діяльності.
Статтею 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено однією із форм адвокатської діяльності - індивідуальна адвокатська практика та зазначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Іншими формами адвокатської діяльності Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено адвокатське бюро (стаття 14) та адвокатське об'єднання (стаття 15).
Отже, спеціальним законом, що регулює діяльність адвокатів не передбачено такої форми здійснення адвокатської діяльності як у формі фізичної особи-підприємця.
Проте, позивач та його представник, виконуючи договір про надання правової допомоги не врахували спеціальних приписів законодавства, та оплатили послуги на рахунок фізичної особи-підприємця.
Так, з долученої копії платіжної інструкції №72 від 12.02.2025 вбачаться, що позивач здійснив оплату послуг на рахунок ФОП Чеверда О.В. Відтак, юридичні послуги були надані Чеверда О.В. саме як фізичною особою-підприємцем, а не як адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально та є самозайнятою особою у розумінні приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Суд не заперечує право самозайнятої особи-адвоката також здійснювати діяльність і як фізична особа-підприємець, однак юридичні послуги, надані фізичною-особою підприємцем не є адвокатською діяльністю, а отже не можуть відшкодовуватися як витрати на професійну правничу допомогу у розумінні статей 126, 129 ГПК України.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, а також постановах Верховного Суду від 05.10.2023 року у справі №911/1235/22, від 15.02.2023 у справі №643/16961/19, від 31.05.2023 року у справі №757/13974/21-ц неодноразово викладалась позиція, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані.
Отже, надання юридичних послуг особою, не у статусі адвоката, а у статусі фізичної особи-підприємця (попри наявність у фізичної особи адвокатського свідоцтва) не може відноситись до «витрат на професійну правничу допомогу».
Суд приходить до висновку, що адвокат не може здійснювати саме адвокатську діяльність по наданню правничої допомоги у формі іншій, ніж встановлено спеціальним законом, а тому витрати, понесені позивачем та сплачені на рахунок Фізичної особи-підприємця Чеверди О.В. є витратами по наданню юридичних послуг, і не охоплюються поняттям адвокатські витрати (витрати на професійну правничу допомогу) і не підлягають відшкодуванню відповідачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ПІ СОЛАР» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 5 743 294, 36 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ПІ СОЛАР» (53700, Дніпропетровська обл., Широківський р-н, смт. Широке, вул. Соборна, буд. 104-А; ідентифікаційний код: 42017247) 3% річних у розмірі 1 543 968 (один мільйон п'ятсот сорок три тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 199 041 (чотири мільйони сто дев'яносто дев'ять тисяч сорок одна) грн 52 коп., судовий збір у розмірі 68916,09 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн 09 коп.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 284, 36 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 05.11.2025
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких