ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2025Справа № 910/9836/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Інституту надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля Національної академії наук України (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Технокластер" (08500, Київська обл., місто Фастів, вулиця Семена Палія, будинок 22, офіс 23)
простягнення 319 142 грн 43 коп.
Представники сторін: не викликались
07.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля Національної академії наук України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Технокластер" про стягнення 319 142 грн 43 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладених між позивачем та відповідачем договорів оренди нерухомого майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 01.11.2019 № 7, договору на відшкодування витрат по сплаті податку на землю від 01.11.2019 № 88 та договору на компенсацію витрат за спожиту електроенергію та послуг з її розподілу від 01.04.2021 № 56 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів, компенсації витрат за спожиту електроенергію та послуг з її розподілу, а також відшкодування витрат по сплаті податку за землю та експлуатаційних послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 319 142 грн 43 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/9836/25, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
26.08.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
03.09.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відхилення відзиву боржника.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.11.2019 між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Технокластер" (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України № 7 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно розміщене за адресою м. Київ, вул. Автозаводська, 2.
Згідно з пунктом 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою використання під механічне оброблення металевих виробів КВЕД 25.62, виробництво батарей і акумуляторів КВЕД 27.20.
Відповідно до пункту 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання сторонами акту приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і орендодавцем одночасно з підписанням цього договору.
У відповідності до пункту 3.1. договору оренди орендна плата за лютий 2022 року з урахуванням індексу інфляції, без податку на додану вартість та без урахування 50 % пільги на період карантину складає 27 665 грн 20 коп. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат орендодавця за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із орендодавцем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Орендна плата за другий і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до пункту 3.3 договору оренди орендар сплачує орендну плату орендодавцю щомісяця до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди, - для орендарів, які отримали майно в оренду без аукціону.
Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків орендодавця. Орендодавець надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди орендодавець передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною, за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (пункт 3.4 договору).
Також, 01.11.2019 між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля НАН України (інститут за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Технокластер" (платник за договором) укладено договір на відшкодування витрат по сплаті податку на землю № 88 (далі - договір № 88), відповідно д умов якого платник приймає на себе зобов'язання відшкодувати інституту в повному обсязі витрати по сплаті податку на землю (за календарний рік рівними долями щомісячно) відповідно виробничих площ 734,40 кв. м в корпусі № 4, що перебувають у користуванні платника.
Згідно пункту 2.2 договору 88 платник відшкодовує щомісячно, до 15 числа наступного місяця інституту у повному місяці суму податку за землю, обчислену пропорційно тій частині площі, що знаходиться у користуванні платника.
01.04.2021 між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля НАН України (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Технокластер" (сторона-2) укладено договір № 56 на компенсацію витрат за спожиту електроенергію та послуг з її розподілу (далі - договір № 56), відповідно до умов якого сторона-1 для забезпечення споживання електричної енергії здійснює окрему закупівлю електричної енергії та послуг з розподілу електричної енергії, згідно процедур, визначених ЗУ "Про ринок електричної енергії" та відповідно, є стороною у договорах з постачальником електроенергії та постачальником послуг з розподілу електричної енергії. Сторона-2 є субспоживачем частини електроенергії, поставленої стороні-1, та відповідної частини послуг з розподілу цієї електроенергії, і зобов'язується компенсувати витрати на власне споживання електроенергії та послуги з її розподілу стороні-1 в порядку та на умовах цього договору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання з оплати орендної плати за період квітень 2024 року - травень 2025 року, у зв'язку з чим, станом на 01.01.2025, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 311 540 грн 88 коп. Крім того, відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо відшкодування податку за землю за період грудень 2024 року - травень 2025 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 6 264 грн 64 коп. Також, відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо компенсації витрат на власне споживання електроенергії та послуги з її розподілу за грудень 2024 року та березень 2025 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 1 336 грн 91 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів, оплати податку на землю та оплати витрат на споживання електроенергії та послуги з її розподілу за спірний період, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати спірної заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача 319 142 грн 43 коп. (311 540 грн 88 коп. боргу з орендної плати + 1 336 грн 91 коп. боргу на компенсацію витрат за спожиту електроенергію + 6 264 грн 64 коп. боргу на відшкодування витрат по сплаті податку на землю), визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують обставини встановлені в рішенні.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Технокластер" (08500, Київська обл., місто Фастів, вулиця Семена Палія, будинок 22, офіс 23, ідентифікаційний код 42170098) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної Академії Наук України (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2 ідентифікаційний код 05417377) 319 142 (триста дев'ятнадцять тисяч сто сорок два) грн 43 коп. заборгованості та 4 787 (чотири тисячі сімсот вісімдесят сім) грн 14 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька