ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2025Справа № 910/9796/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., судді КОВТУНА С. А., судді ПОЛЯКОВОЇ К. В., розглянувши в порядку письмового провадження
заяву Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “ЕНЕРГОАТОМ» про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду
у справі № 910/9796/19
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Державного підприємства "ЕНЕРГОРИНОК"
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Кабінет Міністрів України;
2) Міністерство енергетики та захисту довкілля України;
3) Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 18 973 423 431,47 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.09.2019),
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач, Підприємство, Енергоатом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "ЕНЕРГОРИНОК" (далі - відповідач, Енергоринок, Покупець) про стягнення заборгованості у розмірі 19 001 360 408, 70 грн., з яких: 9 811 851 959, 08 грн. - основний борг та 9 189 508 449, 62 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 18.05.2001 №698/05-НАЕК/640/01 (далі - Договір) щодо оплати отриманої електричної енергії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 позов задоволено повністю, а саме: стягнуто з ДП "ЕНЕРГОРИНОК" на користь ДП "Енергоатом" 9 783 914 981,85 грн. основного боргу, 9 189 508 449,62 грн. "інфляційних втрат" та судовий збір.
Постановою об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.06.2023 у справі № 910/9796/19 рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі №910/9796/19 залишено без змін.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/9796/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.06.2023, яке набрало законної сили 27.09.2022, судом 30.06.2023 був виданий наказ.
22.01.2024 Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “ЕНЕРГОАТОМ» звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну стягувача його правонаступником у справі № 910/9796/19.
Ухвалою суду від 07.02.2024 розгляд заяви Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “ЕНЕРГОАТОМ» про заміну стягувача його правонаступником у справі № 910/9796/19 був призначений на 04.03.2024.
Ухвалою суду від 04.03.2024 задоволена заява Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “ЕНЕРГОАТОМ» про заміну стягувача його правонаступником у справі № 910/9796/19 та замінено стягувача у справі № 910/9796/19, а саме Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника - Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “ЕНЕРГОАТОМ» (Україна, 01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24584661).
15.10.2025 (сформовано 14.10.2025) через систему "Електронний суд" Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» до суду була подана заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
17.10.2025 через систему "Електронний суд" Державним підприємством "ЕНЕРГОРИНОК" до суду були подані заперечення на вищевказану заяву, в яких відповідач посилався, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду застосовується, як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. У той же час, перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Також ДП «ЕНЕРГОРИНОК» вказувало на те, що виконавче провадження № ВП 72390477 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 у справі № 910/9796/19 зупинено на підставі пункту 7 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
За приписами частини 1 статті 3452 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 3451 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд дійшов висновку про наступне.
У частині першій статті 1291 Конституції України зазначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною першою статті 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 1 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» унормовано, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України “Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Положеннями частини 1 статті 3451 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру.
Суд відзначає, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
З огляду на вказане суд дійшов висновку про те, що у межах справи № 910/9796/19 був розглянутий саме майновий спір про стягнення 18 973 423 431,47 грн.
Приписи частини 1 статті 3451 Господарського процесуального кодексу України нівелюють процесуальну можливість зобов'язати боржника подати звіт про виконання судового рішення у майновому спорі.
Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору (частина 4 статті 3451 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 2-3 статті 22 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом. Зазначені суб'єкти управління у державному секторі економіки можуть приймати рішення, необхідні для підготовки до реалізації та здійснення державно-приватного партнерства (концесії), які є обов'язковими до виконання підприємствами, установами, організаціями, що перебувають у сфері їх управління.
Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вказане, беручи до уваги, що спір між сторонами виник до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.
Приписами частини 1 та 8 статті 63 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб'єктами співробітництва. В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом. У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.
З наявних в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей вбачається, що засновником Державного підприємства «ЕНЕРГОРИНОК» є Кабінет Міністрів України. Вказане свідчить про те, що боржник - Державне підприємство «ЕНЕРГОРИНОК» належить до суб'єктів господарювання державного сектору економіки.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 31.07.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 72390477 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 у справі № 910/9796/19. Однак на час розгляду вказаної заяви відсутні жодні належні, допустимі та достовірні докази в розумінні статей 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання рішення суду у цій справі.
Суд зазначає, що вид судового контролю, регламентований приписами статті 3451-3454, є новелою у господарському процесуальному законодавстві, проте вже досить давно застосовується в рамках адміністративного судочинства.
За сталою практикою адміністративних судів правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків, згідно з судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 990/47/23 та від 14.05.2020 у справі № 800/320/17.
При цьому, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово зазначав, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі (постанови від 11.02.2025 у справі №240/13680/24, від 28.01.2025 у справі №460/10443/24, від 23.10.2024 у справі №160/14489/24).
Таким чином, за правовою позицією касаційного суду для застосування такого виду судового контролю як зобов'язання боржника (відповідача) подати звіт про виконання судового рішення необхідна одночасна наявність факту невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставин, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Беручи до уваги відсутність доказів виконання рішення в справі № 910/9796/19, факт приналежності Державного підприємства «ЕНЕРГОРИНОК» до суб'єктів господарювання державного сектору економіки та факт відкриття виконавчого провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав зобов'язання Державного підприємства «ЕНЕРГОРИНОК» подати звіт про виконання судового рішення.
При цьому, суд відзначає, що обставини зупинення виконавчого провадження, про які вказує ДП "ЕНЕРГОРИНОК", не є перешкодою реалізації процесуального інструменту, передбаченого частиною 4 статтею 3451 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 3452 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою (частини 3-4 статті 3452 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вказане суд вважає за необхідне зобов'язати керівника Державного підприємства «ЕНЕРГОРИНОК» ГНАТЮКА ЮРІЯ ЛЮБОМИРОВИЧА подати звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/9796/19 у тридцятиденний строк з дня отримання даної ухвали.
Згідно з частиною 6 статті 3452 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 3454 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 76-79, 232-235, 326-327, 339, 3451-3452 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “ЕНЕРГОАТОМ» про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задовольнити.
2. Зобов'язати керівника Державного підприємства «ЕНЕРГОРИНОК» ГНАТЮКА ЮРІЯ ЛЮБОМИРОВИЧА у тридцятиденний строк з дня отримання даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/9796/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.06.2023.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.