ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2025Справа № 910/10700/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ІНТЕГРАЦІЯ" (04060,вул. Пасічна, буд.27,м. Київ, код ЄДРПОУ 36845648)
2)Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01030,вул. Хмельницького Богдана, буд.24,м. Київ, код ЄДРПОУ 37405111)
про визнання трудових відносин припиненими
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання;
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ІНТЕГРАЦІЯ" (далі - відповідач 1) та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач 2) про визнання трудових відносин припиненими.
Позов мотивований тим, що позивач був звільнений як директор ТОВ "Промислова компанія "Інтеграція" ще у 29.05.2011. Проте, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ "Промислова компанія "Інтеграція" зазначений - ОСОБА_1 . У зв'язку з чим позивач просить суд визнати трудові відносини та відносини представництва між ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Інтеграція" припиненими у зв'язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням та зобов'язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 суддя Ягічева Н.І. відкрила провадження по справі та призначила підготовче засідання на 30.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 відкладено розгляд справи на 21.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 04.11.2025.
В підсистемі «Електроннмий суд» 30.10.2025 відповідачем 2 подано клопотання про розгляд справи без участі представника.
В судовому засіданні 04.11.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідачів в засідання суду не з'явилися, про розгляд справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 04.11.2025 було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
29.12.2010 року ОСОБА_1 (далі - позивач) був прийнятий на роботу до ТОВ «Промислова компанія «Інтеграція» (далі - відповідач 1) на посаду директора, згідно наказу №3 від 29.12.2010 (запис в трудовій книжці №15).
29.05.2011 позивач був звільнений з посади директора за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України, на підставі протоколу загальних зборів відповідача №26/04 від 26.04.2011 (запис в трудовій книжці №16).
Позивач вказує, що серпні 2025 року стало відомо, що, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «Промислова компанія «Інтеграція» зазначений ОСОБА_1 . На даний час відповідач 1 господарської діяльності не веде, перебуває на обліку в контролюючому органі як такий, щодо якого до ЄДР внесено запис про відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням.
21.07.2011 відповідачу 1 було анульовано свідоцтво платника ПДВ в зв'язку з ненаданням декларацій протягом року.
Єдиним засновником/учасником відповідача є ОСОБА_2 , яка проживає на тимчасово окупованій території в м. Донецьк, зв'язку з нею (в тому числі електронною поштою) немає, встановити причину не внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про звільнення з посади позивача не можливо.
Позов мотивований тим, що позивач був звільнений як директор ТОВ "Промислова компанія "Інтеграція" ще у 29.05.2011. Проте, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ "Промислова компанія "Інтеграція" зазначений - ОСОБА_1 . У зв'язку з чим позивач просить суд визнати трудові відносини та відносини представництва між ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Інтеграція" припиненими у зв'язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням та зобов'язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 .
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Так, відповідно до ст. ст. 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності. Згідно зі ст. ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).
Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються законом (ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Судом встановлено, що позивач 29.05.2011 був звільнений з посади директора за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України, на підставі протоколу загальних зборів відповідача №26/04 від 26.04.2011, про що свідчить запис в трудовій книжці №16.
Відповідачем доказів, що б спростовували викладені вище обставини до суду не подано.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов'язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, а також у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.
Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є правомірним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем припиненими, у зв'язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв'язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).
Водночас саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Щодо вимоги про внесення змін/ припинення/виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно із пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 в справі № 910/7164/19.
У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Враховуючи зазначене, у зв'язку із прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими корпоративних та трудових відносин, відносин представництва позивача з відповідачем 1, суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги позивача в частині виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Інтеграція».
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати трудові відносини та відносини представництва між ОСОБА_1 (Паспорт № НОМЕР_2 , виданий 23.10.2024, орган що видав 8013, РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Інтеграція" (Україна, 04060, місто Київ, вулиця Котовського, будинок 27, Код ЄДРПОУ 36845648) припиненими у зв'язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 ч. 1 ст. 38 КЗпП України, з 29.05.2011.
3. Зобов'язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію (вулиця Богдана Хмельницького, 24, Київ, 01030, Код ЄДРПОУ 37405111) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 (Паспорт № НОМЕР_2 , виданий 23.10.2024, орган що видав 8013, РНОКПП НОМЕР_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Інтеграція" (Україна, 04060, місто Київ, вулиця Котовського, будинок 27, Код ЄДРПОУ 36845648) у зв'язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ІНТЕГРАЦІЯ" (04060, вул. Пасічна, буд.27,м. Київ, код ЄДРПОУ 36845648) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати з оплати судового збору в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА