ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2025Справа № 910/9807/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Інноваційний страховий капітал" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 3, літера А)
доКомунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиці Набережне шосе, будинок 2)
простягнення 41 102 грн 65 коп.
Представники сторін: не викликались
07.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Інноваційний страховий капітал" з вимогами до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 41 102 грн 65 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Audi Q8, державний номер НОМЕР_1 , водієм транспортного засобу Богдан , бортовий номер НОМЕР_2 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та який на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/9807/25 та прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
20.08.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
22.09.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про поновлення строку.
26.09.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява.
26.09.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява.
30.09.2025 до Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 18.11.2022 у справі № 761/23311/22 встановлено, що 27.08.2022 о 13:20 год. в м. Київ, на бульварі Т. ШевченДержавної екологічної інспекції Столичного округука, 33 водій ОСОБА_2 керуючи тролейбусом "Богдан" бортовий номер НОМЕР_2 не вибрав безпечну для руху швидкість, щоб мати змогу безпечно керувати транспортним засобом та не створювати небезпеку, порушив правила проїзду с/ч, к/м внаслідок чого впавшими струмоприймачами пошкоджений секційний ізолятор, який пошкодив автомобіль Audi Q8, державний номер НОМЕР_1 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Вищевказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
30.06.2022 між Приватним акціонерним товариством "Інноваційний страховий капітал" (страховик за договором, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця" (страхувальник за договором) було укладено договір добровільного страхування автотранспорту № 22.030.00462, яким, зокрема, застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом марки Audi Q8, державний номер НОМЕР_1 .
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом за матеріалами справи, відповідно до рахунків фактур від 29.08.2022 № 322082909 на суму 37 902 грн 65 коп., виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр Київ", та від 05.09.2022 № 3 на суму 3 200 грн 00 коп., виставленого Фізичною особою-підприємцем Бородюк Б.Б., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Audi Q8, державний номер НОМЕР_1 , складає 41 102 грн 65 коп.
У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 27.08.2022, копія якої наявна в матеріалах справи, останнім згідно умов Договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідні страхові акти від 05.09.2022 № ТР/00/22318 та № ТР/00/22318-1, копії яких наявні в матеріалах справи.
За змістом вказаних страхових актів вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу Audi Q8, державний номер НОМЕР_1 , склала 41 102 грн 65 коп., яка становить вартість заподіяних збитків.
В подальшому позивачем у відповідності до вказаних страхових актів сума страхового відшкодування в розмірі 41 102 грн 65 коп. була виплачена виконавцям відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу Audi Q8, державний номер НОМЕР_1 , - Товариству з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр Київ" та Фізичній особі-підприємцю Бородюк Б.Б., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій від 05.09.2022 № 491 на суму 37 902 грн 65 коп. та від 09.09.2022 № 505 на суму 3 200 грн 00 коп.
Як встановлено судом, відповідно листа Моторного (транспортного) страхового бюро України на запит суду, в Єдиній централізованій базі даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, відсутня інформація щодо страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу "Богдан" бортовий номер НОМЕР_2.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працює у філії Комунального підприємства "Київпастранс" Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №2 на посаді водія тролейбуса першого класу звичайного режиму на міських тролейбусних маршрутах з 21.08.1978 та по теперішній час. Тролейбус моделі Богдан Т90110 бортовий номер НОМЕР_2 був введений в експлуатацію 18.12.2012 та з того часу перебуває на балансі філії Комунального підприємства "Київпастранс" Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №2.
У зв'язку з викладеним позивач, на підставі статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з позовом про стягнення відповідача 41 102 грн 65 коп. шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов'язки та керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Нормами статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом не приймаються до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо того, що наданий позивачем рахунок станції технічного обслуговування є неналежним, безпідставним та недопустимим доказом, а розмір завданого збитку при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно звітом (актом) про оцінку майна, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до пункту 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 року у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 року у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16 невірно вважати, що для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки Звіт суб'єкта оцінювання, складений згідно з Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оскільки відповідно до абзацу 10 частини 2 статті 7 цього Закону проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування саме у випадках, встановлених законом. При цьому, норми вказаного Закону не передбачають обов'язковість проведення оцінки для визначення збитків та розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, наявність рахунків СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр Київ" від 29.08.2022 № 322082909 та Фізичної особи-підприємця Бородюк Б.Б від 05.09.2022 № 3, а також платіжних інструкцій від 05.09.2022 № 491 та від 09.09.2022 № 505 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, в сумі 41 102 грн 65 коп.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП водієм транспортного засобу "Богдан" бортовий номер НОМЕР_2, власнику автотранспортного засобу марки Audi Q8, державний номер НОМЕР_1 , в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 41 102 грн 65 коп. шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки підлягає задоволенню.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України)
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиці Набережне шосе, будинок 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства "Інноваційний страховий капітал" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 3, літера А, ідентифікаційний код 32942598) 41 102 (сорок одна тисяча сто два) грн 65 коп. шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька