ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.10.2025Справа № 910/18455/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Габорак О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/18455/21 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код 21708016) до 1. ОСОБА_1 , (код НОМЕР_1 ), 2. ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ), 3. ОСОБА_3 , (код НОМЕР_3 ), 4. ОСОБА_4 (код НОМЕР_4 ), 5. ОСОБА_5 (код НОМЕР_5 ), 6. ОСОБА_6 (код НОМЕР_6 ), 7. ОСОБА_7 (код НОМЕР_7 ), 8. ОСОБА_8 (код НОМЕР_8 ), 9. ОСОБА_9 (код НОМЕР_9 ) про відшкодування шкоди (збитків), за участю представників позивача Гуленка Ю.М, відповідача-1 ОСОБА_10 , відповідача-5 ОСОБА_11
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також Фонд), провівши ліквідаційну процедуру Акціонерного товариства «Ерде Банк» (далі також Банк), встановив недостатність майна для задоволення всіх вимог кредиторів, а тому просить у судовому порядку стягнути збитки з відповідальних осіб, пов'язаних з Акціонерним товариством «Ерде Банк», які спричинили зменшення ліквідаційного балансу.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. На підставі постанови Правління Національного банку України від 29.10.2012 №451 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» до категорії неплатоспроможних».
2.2. Виконавчою дирекцією Фонду 29.10.2012 прийнято рішення №25 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», відповідно до якого розпочато з 30.10.2012 процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» з ринку та здійснення тимчасової адміністрації на три місяці з 30.10.2012 по 29.01.2013.
2.3. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 09.01.2013 №4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації АТ «Ерде Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 10.01.2013 №3 «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Ерде Банк».
2.4. Рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 28.11.2013 №34, від 08.12.2014 №143, від 30.06.2015 №125, від 17.12.2015 №226, від 29.12.2016 №3057 - продовжувався строк здійснення процедури ліквідації АТ «Ерде Банк» до 08.01.2018 включно.
2.5. Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 11.12.2017 №5334 «Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення ліквідації АТ «Ерде Банк».
2.6. 14.11.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення АТ «Ерде Банк» як юридичної особи.
2.7. 04.11.2021 Фонд звернувся до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з вимогою про відшкодування збитків в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.
3.1. Предметом даного позову є солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 збитків у розмірі 143 080 302,47 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
3.1.1. В обґрунтування позову зазначено про наявність обставин, які спричинили порушення прав кредиторів АТ «Ерде Банк» у зв'язку із зменшенням ліквідаційного балансу, а саме:
- проведення операції з придбання в торговий портфель Банку дисконтних облігацій емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» серії В номінальною вартістю 45 555 560,00 грн за ціною придбання 41 000 000,00 грн;
- проведення операцій з придбання в торговий портфель Банку дисконтних облігацій емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» серії В номінальною вартістю 49 689 840,00 грн за ціною придбання 44 720 856,18 грн;
- проведення операцій з придбання в торговий портфель Банку дисконтних облігацій емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» серії В номінальною вартістю 64 105 560,00 грн за ціною придбання 57 695 000,00 грн.
3.2. Юридичними підставами позову є статті 37, 39-40, 42-44, 52, 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», стаття 63 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 2, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статті 16, 92, 541, 543, 1166, 1190 Цивільного кодексу України.
3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 щодо компенсації збитків, нанесених внаслідок допущення прийняття неправомірних рішень під час реалізації управлінських повноважень.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ ВІДПОВІДАЧІВ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧІВ.
4.1. Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не скористались правом на подання відзиву на позовну заяву.
4.2. ОСОБА_1 , заперечуючи щодо позову, зазначає, зокрема:
- висновки позивача щодо фіктивності емітента або цінних паперів, придбаних ПАТ «Ерде Банк», є необґрунтованими;
- висновок позивача про відсутність економічної доцільності придбання цінних паперів, емітованих ТОВ «Будівельно-промисловий альянс», ґрунтується лише на припущеннях та є невірним;
- збитки, пов'язані з придбанням дисконтних облігацій ТОВ «Будівельно-промисловий альянс», були завдані АТ «Ерде Банк» позивачем;
- підпис ОСОБА_1 відсутній на протоколі засідання правління ПАТ «Ерде Банк», що вказує на те, що останній взагалі не брав участі в ухвалені рішення про купівлі відповідних цінних паперів.
4.2.1. ОСОБА_1 заявив про пропущення позивачем позовної давності для пред'явлення даного позову та просить суд застосувати наслідки такого пропущення.
4.2.2. ОСОБА_1 просить відмовити позивачу у задоволені вимог про визнання поважними причин пропущення позовної давності, що викладені в заяві про визнання поважними причин пропущення позовної давності.
4.3. ОСОБА_5 , заперечуючи щодо позову, зазначає, зокрема:
- про відсутність належних доказів зв'язку між рішеннями Правління та придбанням конкретних цінних паперів;
- про необґрунтованість висновків Фонду щодо «фіктивності» та «збитковості» цінних паперів;
- про протиправну бездіяльність Фонду, як причину збитків ПАТ «Ерде Банк».
4.3.1. ОСОБА_5 заявив про пропущення позивачем позовної давності для пред'явлення даного позову та просить суд застосувати наслідки такого пропущення.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
5.1. Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 суд звернувся за отриманням інформації про місцепроживання відповідачів.
5.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 суд повторно звернувся за інформацією про місцепроживання відповідача - ОСОБА_8 .
5.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 суд повторно звернувся за інформацією про місцепроживання відповідача - ОСОБА_1 .
5.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.01.2022.
5.5. 18.01.2022 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 09.02.2022.
5.6. 09.02.2022 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 17.03.2022.
5.7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2022 повідомлено учасників справи про відкладення засідання, через неможливість на час засідання встановити остаточне волевиявлення учасників справи та належно повідомити їх представників про/для вирішення завдань судочинства.
5.8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 16.06.2022.
5.9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 зупинено провадження у справі №910/18455/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.
5.10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 поновлено провадження у справі № 910/18455/21. Призначено підготовче засідання у справі № 910/18455/21 на 18.04.2024.
5.11. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання, призначене на 18.04.2024, не відбулося та про призначення підготовчого засідання на 01.05.2024.
5.12. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 зупинено провадження у справі 910/18455/21 за поовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до закінчення розгляду палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/3724/21.
5.13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 поновлено провадження у справі № 910/18455/21. Призначено підготовче засідання у справі на 17.09.2024.
5.14. 17.09.2024 суд ухвали відкласти підготовче засідання на 10.10.2024.
5.15. 10.10.2024 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 12.11.2024.
5.16. 12.11.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.12.2024.
5.17. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 суд ухвалив надати можливість представнику відповідача 5 - адвокату Бровку Олександру Михайловичу брати участь в усіх засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через сервіс «Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом».
5.18. 12.12.2024 суд ухвалив оголосити перерву у судовому засідання з розгляду по суті до 16.01.2025.
5.19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 ухвалив витребувати документи та відкласти розгляд справи у закритому судовому засіданні на 13.02.2025.
5.20. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 суд ухвалив повернутись зі стадії розгляду по суті справи № 910/18455/21 до стадії підготовчого провадження у вказаній справі.
5.21. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 зупинено провадження у справі №910/18455/21 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду справи №910/18526/21.
5.22. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 поновлено з 24.06.2025 провадження у справі №910/18455/21. Призначено підготовче засідання у справі №910/18455/21 на 24.06.2025.
5.23. 24.06.2025 суд ухвалив оголосити перерву у підготовчому засіданні до 25.06.2025.
5.24. 25.06.2025 суд ухвалив прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та здійснення подальшого розгляду справи за вимогами позивача до відповідачів про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів ПАТ "Ерде Банк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації ПАТ "Ерде Банк", шкоди в розмірі 143 080 302, 47 грн. У підготовчому засіданні оголошена до 05.08.2025.
5.25. 05.08.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справи до судового розгляду по суті на 19.08.2025.
5.26. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 суд повідомив учасників справи про призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 26.08.2025.
5.27. 26.08.2025 суд ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні на 18.09.2025.
5.28. 18.09.2025 суд ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні на 22.10.2025.
5.29. У судовому засіданні 22.10.2025, відповідно до положень статей 233, 240 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено представників учасників справи, коли буде складено повне судове рішення.
6. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- Чи допустили відповідачі бездіяльність або дії, які спричинили нанесення збитків? Якщо так, то чи належний спосіб захисту обраний позивачем для поновлення порушених прав?
- Чи пропущений позивачем строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом?
6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на перше, друге запитання та негативну на третє запитання, а відповідачі навпаки.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАСЛІДКИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВІДПОВІДАЧІВ, ЯК ПОСОДАВИХ ОСІБ БАНКУ.
7.1. Відповідно до протоколу №316 засідання Правління Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» від 31.12.2010 голова Правління - ОСОБА_12 , головний бухгалтер - ОСОБА_3 , заступник голови Правління - ОСОБА_14., директор Департаменту перевезення валютних цінностей та інкасації коштів - ОСОБА_6 , начальний управління фінансового моніторингу - ОСОБА_7 постановили рішення: придбати 05.01.2011 в торговий портфель Банку дисконтні облігації емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» (код ЄДРПОУ 33602257) серії В номінальною вартістю 45 555 560,00 грн за ціною придбання 41 000 000,00 грн.
7.2. Відповідно до протоколу №127 засідання Правління Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» від 31.08.2012 голова Правління - ОСОБА_12, головний бухгалтер - ОСОБА_3, заступник голови Правління - ОСОБА_4, заступник голови Правління - ОСОБА_14., заступник голови Правління - ОСОБА_5, заступник голови Правління - ОСОБА_9, директор Департаменту перевезення валютних цінностей та інкасації коштів - ОСОБА_6 , начальний управління фінансового моніторингу - ОСОБА_7 постановили рішення, зокрема: придбати 31.08.2012 в торговий портфель Банку дисконтні облігації емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» (код ЄДРПОУ 33602257) серії В номінальною вартістю 64 105 560,00 грн за ціною придбання 57 695 000,00 грн; придбати 31.08.2012 в торговий портфель Банку дисконтні облігації емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» (код ЄДРПОУ 33602257) серії В номінальною вартістю 49 689 840,00 грн за ціною придбання 44 720 856,18 грн.
7.3. Позивач, для обґрунтування неналежного виконання обов'язків посадовими особами Банку в розрізі наведених вище рішень, зазначає наступне.
7.3.1. Правління Банку, приймаючи рішення від 31.12.2010 про придбання дисконтних облігацій емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс», не враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2010 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Будівельно-промисловий альянс».
7.3.2. Позивач, провівши аналіз емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс», зазначає, що Правління, приймаючи рішення про придбання дисконтних облігацій, не враховано або проігноровано інформацію про те, що:
- протягом 2011-2012 років емітент не проводив господарську діяльність, як відображено в звіті про фінансовий результат;
- кількість працівників підприємства на 31.12.2012 рік складала 1 особу, на 30.09.2013 - 4 осіб;
- фонд оплати праці складав 0 грн;
- активи емітента на 93% складаються з фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості;
- фінансовий стан емітента на час розгляду питання про придбання облігацій був класифікований як умовно позитивний;
- згідно з даних фінансової звітності станом на 01.01.2010 емітента валюта балансу склала 219 838,80 тис. грн, в структурі активів найбільшу питому вагу займають довгострокові фінансові інвестиції в сумі 200 125,80 тис. грн, питома вага яких становить 91% від валюти балансу та незавершені капітальні інвестиції в сумі 14 807,10 тис. грн (7%).
- аналізом правочинів, вчинених на біржі з наведеними цінними паперами, встановлено, що обсяг торгів не можуть свідчити про стабільний попит.
7.3.3. Також з Аналітичної довідки (щодо оцінки фінансового стану емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс») провідних економістів відділу виявлення та дослідження фактів нанесення шкоди управління з питань стягнення шкоди Фонду вбачається наступне: розраховані показники коефіцієнту поточної (загальної) ліквідності нижче нормативного, що свідчить про проблемний стан платоспроможності, адже оборотних активів недостатньо для того, щоб відповісти за поточними зобов'язаннями; коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності), який показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашення негайно, також приймає значення менше прийнятних граничних; значення показника поточної платоспроможністю приймає від'ємних результатів, що свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства; значення коефіцієнту забезпечення власними засобами також суттєво перевищує граничні; значення показників коефіцієнту фінансової автономії суттєво нижче граничних; низьке значення цього показника сигналізує про високий рівень ризиків і низьку стійкість компанії в середньострокові перспективі; значення коефіцієнту фінансової залежності, який є індикатором фінансової стійкості та вказує на здатність компанії проводити прогнозовану діяльність в довгостроковій перспективі, суттєво перевищують граничні; фактичне збільшення значень цього показника в динаміці свідчить про зростання частки позикових коштів під час фінансування підприємства. Довідка підсумовується висновком про те, що фінансовий емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» може свідчити про низький рівень інвестиційної привабливості цінних паперів емітента.
7.3.4. Щодо ліквідності придбаних Банком дисконтних облігацій позивач також посилається на Звіт про оцінку ТОВ «Європейський центр консалтингу та оцінки», яким встановлено: ринкова вартість цінних паперів (дисконтні облігації серії В емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс), що перебувають в портфелі АТ «Ерде Банк» в ретроспективі на момент їх придбання в портфель банку становить: 2 244 448 шт. на 31.12.2010 - 38 722 грн; 3 205 278 шт. на 31.08.2012 - 60 900 грн; 2 484 492 шт. на 31.08.2012 - 47 205 грн.
7.3.5. Враховуючи викладене, позивач робить висновок про те, що рішення відповідачів про придбання цінних паперів або використання їх на забезпечення кредитів було невиправдано ризикованим, необґрунтованим та вчинялося всупереч інтересам Банку, його вкладників та кредиторів.
7.4. Закон України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (редакція чинна на час спірних правовідносин) дає основні визначення у сфері ринку цінних паперів, а саме:
- емітент - юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками;
- емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент);
- боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, облігації підприємств;
- облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення;
- дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.
7.5. Відповідно до рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.12.2010 №1942 «Про встановлення ознак фіктивності цінних паперів та деривативів» цінні папери та деривативи, що знаходяться в обігу, вважаються такими, що мають ознаки фіктивності, у разі відповідності нижченаведеним критеріям:
- встановлений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку факт відсутності емітента цінних паперів та/або деривативів за місцезнаходженням;
- нерозкриття емітентом цінних паперів та/або деривативів регулярної інформації відповідно до законодавства;
- відсутність чистих доходів відповідно до звіту про фінансові результати, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду;
- переважна частка активів емітента складається з фінансових інвестицій та/або дебіторської заборгованості відповідно до балансу емітента, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду;
- кількість працівників емітента цінних паперів та/або деривативів станом на кінець звітного періоду становить менше двох осіб та/або середньомісячні витрати емітента на оплату праці менше двократного мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством;
- відсутність бухгалтера або бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером станом на кінець звітного періоду.
7.6. Отже, приймаючи рішення про придбання цінних парів у формі облігацій, потрібно враховувати фінансовий стан та інші характеристики (прозорість діяльності, наявність заборгованостей та судових процесів, стан підприємницької діяльності тощо) емітента та його спроможність до виконання своїх зобов'язань щодо здійснення виплат по облігаціям, оскільки це впливає на можливість погашення облігацій та на ліквідність облігацій на ринку цінних паперів.
7.7. Відповідачі ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ) заперечують щодо тверджень позивача про економічну недоцільність придбання дисконтних облігацій емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс», зважаючи на те, що вказані облігації придбавались для отримання прибутку через їх реалізацію на ринку цінних паперів.
7.7.1. Також зазначено, що допуск придбаних облігацій на ринок цінних паперів свідчить про їх відповідність нормам законодавства у цій сфері.
7.8. Суд зазначає, що відповідачами не спростовано належним чином висновки позивача щодо емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс».
7.9. Також суд зазначає, що відповідачі ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ) посилаються на мету з реалізації облігацій на ринку цінних паперів, однак не доводять належним чином обставини того, що така реалізація могла бути здійснена з отриманням прибутку або покриттям вартості вчинення операцій щодо придбання облігацій.
7.10. З матеріалів справи не вбачається, що повноважними представниками Банку були вчинені всі дії, необхідні для оцінки ризиків проведення операцій щодо придбання дисконтних облігацій емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс».
7.11. Отже, для оцінки наслідків придбання облігацій емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» також потрібно враховувати подальші операції, пов'язані із зазначеними облігаціями.
7.12. Господарським судом міста Києва 25.06.2014 порушено провадження у справі 910/12645/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» про зобов'язання ТОВ "Будівельно-промисловий альянс" надати розпорядження публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» на погашення облігацій серій «А» та «В» у кількості 5 300 180 штук загальною номінальною вартістю 106 003 600 грн.; погасити дисконтні облігації серій «А» та «В» ТОВ "Будівельно-промисловий альянс" у кількості 5 300 180 штук загальною номінальною вартістю 106 003 600 грн.; перерахувати 106 003 600 грн. Банку на рахунок №32072417601 в Головному управлінні Національного банку України у м. Києві та Київській області.
7.12.1. З рішення Господарським судом міста Києва 25.06.2014 від 18.08.2014 у справі 910/12645/1 вбачається, що 18.04.2014 Банк надав розпорядження (наказ) депозитарній установі ПАТ «КБ «Глобус» на виконання облікових операцій № 14041803 та № 14041804 для перерахування цінних паперів на погашення емітентом згідно з проспектом емісії цінних паперів. ПАТ «КБ «Глобус» подано Банку лист від 23.04.2014 № 1054, в якому зазначено, що станом на 23.04.2014 операції списання цінних паперів на рахунок емітента було відхилено депозитарієм ВАТ «Національний депозитарій України» у зв'язку з відсутністю розпоряджень від емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» на погашення облігацій.
7.12.2. Вказаним рішенням суду позов задоволено. Зобов'язано ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» надати розпорядження депозитарію публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» на погашення облігації серії А та В у кількості 5 300 180 штук загальною номінальною вартістю 106 003 600 (сто шість мільйонів три тисячі шістсот) грн. Зобов'язано ТОІ «Будівельно-промисловий альянс» погасити дисконтні облігації серії А та В товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промисловий альянс» в кількості 5 300 180 штук загальною номінальною вартістю 106 003 600 (сто шість мільйонів три тисячі шістсот) грн. Зобов'язано ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» перерахувати 106 003 600 (сто шість мільйонів три тисячі шістсот) ПуАТ «Ерде Банк» на рахунок № 32072417601 в Головному управлінні Національного банку України по місту Києву і Київській області.
7.13. Враховуючи викладене, аргументи сторін, надані докази, суд дійшов висновку про те, що придбання дисконтних облігацій емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» у період з 2010 по 2013 рік могло нести небажані ризики для фінансового стану Банку, оскільки існували обставини, які свідчили про ненадійність емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» та низьку оцінку ліквідності вказаних облігацій на ринку цінних паперів.
7.13.1. Отже дії та бездіяльність уповноважених представників Банку, що пов'язанні з погодженням та прийняттям рішень про придбання дисконтних облігацій емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс», мали ризиковий характер та призвели до негативних наслідків у формі неможливості погашення облігацій у позасудовому порядку та здійснення продажу облігацій по ліквідній ціні, яка відповідає або перевищує ціну купівлі вказаних облігацій.
8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВІДПОВІДАЧІВ.
8.1. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
8.2. Згідно з частинами 1,2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
8.3. Відповідно до частин 1-3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
8.4. Відповідно до частин 1-2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
8.5. Відповідно до частин 3-4 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
8.6. Також частиною 2 статті 89 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків;
- іншими винними діями посадової особи.
8.7. Відповідно до статті 63 Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 (що діяв на момент спірних правовідносин) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.
8.8. Відтак, з зазначених норм вбачається, що цими положеннями законодавства закріплено обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов'язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.
8.9. Право Фонду звернутися до суду від власного імені в інтересах вкладників та інших колишніх кредиторів банку з позовом про стягнення шкоди з пов'язаних осіб банку прямо передбачено нормами законодавства.
8.10. Відповідно до приписів частини 1 статті 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, яка діяла як на момент припинення банку, так і на момент звернення Фонду з позовом) вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною 5 цієї статті.
8.11. Законом №1588-IX статтю 53 ГПК доповнено частиною 6 згідно з якою Фонд, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону «Про банки і банківську діяльність», а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону «Про банки і банківську діяльність», як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.
8.12. Отже, у процесуальному законодавстві, чинному на дату звернення з позовом, чітко розмежовано два види позовів Фонду про відшкодування шкоди (збитків), які подаються у порядку статті 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»:
- позов який подається від імені та в інтересах неплатоспроможного банку;
- позов від власного імені в інтересах кредиторів припиненого неплатоспроможного банку, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.
8.13. Умовами звернення Фонду з другим видом позову є: (1) завершення ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону «Про банки і банківську діяльність»; (2) залишення кредиторських вимог без задоволення (їх погашення внаслідок недостатності майна); (3) припинення банку як юридичної особи.
8.13. Схожі за змістом висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №910/18526/21.
8.14. Фонд та інші колишні кредитори банку можуть вважатися такими, що зазнали шкоди (втратили вклади чи право вимоги до банку) тільки після припинення банку як юридичної особи; тільки після завершення ліквідаційної процедури (продажу активів) та припинення банку можна визначити точний розмір шкоди, завданої Фонду та іншим колишнім кредиторам банку;
8.15. Банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (стаття 1 Закону «Про банки і банківську діяльність»).
8.16. Банк є фінансовою установою, яка на підставі банківської ліцензії має право використовувати залучені кошти. Така діяльність підпадає під спеціальне регулювання, передбачене Законом «Про фінансові послуги та ринок фінансових послуг» (який діяв у 2011-2014 роках), Законом «Про банки і банківську діяльність», Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» яке встановлює цілу низку обмежень у діяльності Банку для запобігання надмірним ризикам, забезпечення стабільної роботи банку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банку.
8.17. Тобто особливістю банківської діяльності є те, що банк переважно працює на «чужих», тобто залучених фінансових активах, не набуваючи право власності на них. Відтак банк не може піддавати надмірному ризику залучені кошти, тобто кошти вкладників та інших кредиторів, на відміну від звичайної юридичної особи, суб'єкта підприємницької діяльності, яка має право без обмежень ризикувати власними коштами.
8.18. За змістом Закону «Про банки і банківську діяльність» (в редакції що діяла на момент вчинення протиправних дій), зокрема з урахуванням статей 36, 44 цього Закону, банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
8.19. Отже, відповідальність пов'язаних з неплатоспроможним банком осіб за заподіяння збитків його кредиторам та самому банку має дуалістичний характер: з однієї сторони відповідальність пов'язаних осіб банку визначається як відповідальність перед самим банком, а з іншої сторони - як відповідальність перед вкладниками та іншими кредиторами банку. Відповідно до специфіки банківської діяльності банк оперує не тільки власними коштами, а і значним обсягом коштів, залучених від своїх клієнтів. Тому заподіяні пов'язаними особами банку збитки розглядаються не тільки як збитки банку, а і як шкода, завдана вкладникам цього банку (після припинення банку як юридичної особи).
8.20. Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (редакція цієї статті лишалася незмінною з 2011 року і до дати звернення Фонду до суду з позовом).
8.21. Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції на момент вчинення збиткових операцій) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.
8.22. Частиною 1 статті 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) передбачено, що органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.
8.23. Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), спостережна рада банку здійснює такі функції: контролює діяльність правління (ради директорів) банку.
8.24. Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджуються загальними зборами учасників банку.
8.25. Статтею 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.
8.26. У статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (чинній на час спірних правовідносин) надано визначення пов'язаним особам, а саме: керівники банку; власники істотної участі в банку; близькі родичі, чоловік, жінка, діти, батьки будь-якої особи, що зазначені в пунктах 1 і 2; афілійовані особи банку, керівники і власники істотної участі в афілійованих особах, а також їх близькі родичі.
8.27. Позивач зазначає, що відповідачі на час спірних правовідносин займали такі посади у Банку:
- ОСОБА_1 - голова Наглядової ради;
- ОСОБА_13 - голова Правління, голова Кредитного комітету;
- ОСОБА_3 - головний бухгалтер, член Кредитного комітету;
- ОСОБА_4 - заступник голови Правління, член Кредитного комітету;
- ОСОБА_5 - заступник голови Правління, член Правління;
- ОСОБА_6 - директор Департаменту перевезення валютних цінностей та інкасації коштів, член Правління;
- ОСОБА_7 - начальник Управління фінансового моніторингу, член Правління;
- ОСОБА_8 - заступник голови Правління;
- ОСОБА_9 - заступник голови Правління, в.о. голови Правління.
8.28. Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідачі займали посади в органах управління банку на час вчинення дій, які позивач вважає протиправними, саме тому до них заявлено позовні вимоги у даній справі.
8.29. Суд зазначає, що із висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18, від 07.09.2022 у справі 904/3867/21, від 27.09.2022 у справі № 904/3864/21, від 25.07.2023 у справі № 910/13325/21 у подібних до цієї справи правовідносинах, убачається те, що предметом доказування у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов'язаних з банком осіб про відшкодування шкоди є:
1) персональний склад органів управління банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов'язаної з банком особи;
2) факт ухвалення рішення органом управління банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;
3) факт вчинення банком сумнівного правочину (укладення договору);
4) факт виконання банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);
5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики банку, відсутність в банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов'язків, дії відповідачів усупереч інтересам банку тощо);
6) збитки банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації банку) та їх причини;
7) розмір недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків банку та шкоди, завданої кредиторам банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації банку.
8.30. Разом з цим, відповідно до ч. 18, 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що керівники банку зобов'язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку. Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.
8.31. Суд зазначає, що обставини ризиковості операцій з придбання дисконтних облігацій емітента ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» залишені поза увагою як членів Наглядової ради, так і членів Правління, що призвело до заподіяння шкоди ПАТ «Ерде Банк».
8.32. Відповідачі ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ) посилаються на неправомірну бездіяльність позивача, яка відображається у тому, що позивач не виконував належних дій для пред'явлення до виконання виконавчих документів, виданих на виконання рішення у справі №910/12645/14.
8.33. Відповідно до статті Закону України «Про виконавче провадження» (чинний на час дійсності виконавчих документів до виконання; далі ЗУ « 606-XIV») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
8.34. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 у справі №910/12645/14 передбачає поновлення порушених прав шляхом зобов'язання відповідача (боржника) вчинити дії.
8.35. Стаття 75 ЗУ «606-XIV» передбачає дії виконавця у разі виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
8.35.1. Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 75 ЗУ « 606-XIV»).
8.35.2. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав (частина 3 статті 75 ЗУ « 606-XIV»).
8.36. Отже, якщо у боржника відсутня воля на виконання рішення, яке не може бути виконане без його участі, то поновлення прав стягувача не відбудеться, навіть в рамках виконавчого провадження.
8.37. Також відповідачі ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ) посилаються на невиконання рішення Господарського суду Вінницької області від 13.04.2013 у справі №902/327/13, яким було стягнуто з ТОВ «УБГ-АГРО» на користь ПАТ «Ерде Бану» заборгованість через невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів №Д135/12 від 31.08.2012 (купівля дисконтних облігацій ТОВ «Будівельно-промисловий альянс»).
8.38. Суд зазначає, що рішення суду про стягнення грошових коштів, може бути виконано лише при наявності відповідних грошових коштів або еквівалентного майна у боржника, однак вказане не залежить від позивача, а тому невиконання боржником рішення суду є відповідальністю самого боржника.
8.39. В матеріалах справи відсутні докази виконання ТОВ «Будівельно-промисловий альянс» рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 у справі №910/12645/14 та виконання ТОВ «УБГ-АГРО» рішення Господарський суд Вінницької області від 30.04.2013 у справі № 902/327/13-г, а тому поновлення прав Банку, та у свою чергу його вкладників та кредиторів, не відбулося.
8.40. У наведеному вище контексті, дії чи бездіяльність позивача на стадії виконання рішення не мають вирішальне значення, оскільки відповідальність за невиконанні рішення лежить саме на боржниках. Крім того суд зазначає, що відповідачами належним чином не підтверджені обставини непред'явлення позивачем виконавчих документів до виконання в порядку, передбаченому ЗУ « 606-XIV».
8.41. Також відповідачі ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ) зазначають, що позивач міг не здійснювати дії щодо погашення облігацій, а здійснити їх продаж на ринку цінних паперів.
8.42. Суд зазначає, що дії позивача в цій частині входять в межі його компетенції, пов'язаної з ліквідацією неплатоспроможного банку.
8.43. Суд зазначає, що особи, які голосували за прийняття рішень та здійснювали контроль за діяльністю Банку, повинні були усвідомлювати сумнівність фінансових операцій та негативні для Банку наслідки.
8.44. Щодо відсутності підпису ОСОБА_1 на протоколах засідань Правління суд зазначає наступне.
8.44.1. Вказане не є підставою для висновку про відсутність протиправної поведінки цієї особи.
8.44.2. В цій частині суд зазначає, що відповідно до статті 44 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (в редакції на момент підписання вказаних протоколів) Банк створює постійно діючий структурний підрозділ з питань аналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку. Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети.
8.44.3. Відповідно до положень Статуту ПуАТ «Ерде Банк» (редакція від 2010 року) Наглядова рада Банку є органом, що здійснює захист прав акціонерів, і в межах своєї компетенції контролює та регулює діяльність Правління. Вказаним Статутом визначено, що до компетенції Наглядової ради входить, зокрема, контроль за діяльністю Правління Банку, аналіз дій Правління щодо управління Банком, реалізації інвестиційної, технічної та цінової політики.
8.44.4. Отже, ОСОБА_1 , як голова Наглядової ради Банку на час спірних правовідносин, несе солідарну відповідальність.
8.45. Також суд зазначає, що формальна відсутність підписів повноважних осіб у протоколах засідань Правління не може бути безумовною підставою для звільнення від відповідальності, якщо встановленні обставини їх присутності на таких засіданнях та фікцації їх волевиявлення, або встановлено їх приналежність до посад/ органів управління Банку, які за своїм спектром обов'язків несуть солідарну відповідальність за рішення Правління.
8.46. Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
8.47. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
8.48. Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
8.49.1. Отже, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди.
8.50. Суд зазначає, що положення законодавства, зокрема статті 92, 1166 ЦК України, частина 2 статті 89 ГК України, стаття 63 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 37, 39, 40, 42, 43, 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частина 5 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у відповідних редакціях цих законів, чинних протягом спірного періоду), презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за шкоду, заподіяну юридичній особі порушенням обов'язків щодо її представництва. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.
8.51. Отже, неплатоспроможність банку може бути наслідком як активних дій учасників органів управління банку (ухвалення рішень, підписання договорів, спрямованих на купівлю облігацій), так і пасивної їх бездіяльності.
8.51.1. При цьому, положення спеціального банківського законодавства передбачають, що керівники банку є особами з відповідним ступенем кваліфікації та досвідом, володіють спеціальними знаннями та досвідом, мають розуміти значення своїх дій, вчинених при виконання своїх повноважень на посадах, та/або своєї допущеної бездіяльності, а також наслідки таких дій / бездіяльності.
8.52. Заявлені Фондом позовні вимоги до пов'язаних з банком осіб мають розглядатися разом у межах однієї справи. Адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі дослідження проведених банківських операцій та їх вплив на фінансове становище банку в цілому. Операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо.
8.53. Як уже зазначалося вище, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
8.54. Отже, спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов'язком її заподіювача, тобто, відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.
8.55. Такі висновки Верховного Суду щодо презумпції вини заподіювача шкоди у деліктних правовідносинах підтверджені практикою Верховного Суду та викладені, зокрема, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 686/20040/2012, 06 лютого 2018 року у справі №334/9899/14-ц.
8.56. Фактичними обставинами справи підтверджується прямий причинно-наслідковий зв'язок між рішенням, бездіяльністю керівництва банку та збитками, нанесеними як самому Банку, так і його кредиторам/вкладникам.
8.57. З огляду на наведені вище висновки суду, які пов'язані із придбанням дисконтних облігацій, суд дійшов висновку про те, що посадові особи Банку ( ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) спільними діями та бездіяльністю допустили невиправдані фінансові операції, які не мали достатнього фінансово-економічного обґрунтування та несли загрозу інтересам вкладників/кредиторів ПуАТ «Ерде Банк», що у свою чергу призвело до нанесення збитків.
9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ НАСЛІДКІВ СПЛИВУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ.
9.1. Відповідачами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ) заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.
9.2. Відповідно до частини 1 статті 256 ЦК України 1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
9.3. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
9.4. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
9.5. У постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки щодо визначення позовної давності (аналогічні містяться також у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №910/12803/18, від 08.02.2022 у справі №910/15260/18):
« 8.3.Важливим у застосуванні норм інституту позовної давності є правильне визначення моменту початку перебігу позовної давності. За загальним правилом, встановленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
8.4. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди.
8.5.Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.
8.6.Положеннями статті 49 наведеного Закону визначено заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів.
8.7.Так, за положеннями статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній станом на момент віднесення ПАТ "АБ "Укоопспілка" до категорії неплатоспроможних, уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
8.8.Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та у разі потреби заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
8.9. Як зазначено вище, якщо банку заподіяно шкоди шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Для такої оцінки необхідно встановити розмір акцептованих вимог кредиторів та оцінити ліквідаційну масу банку. Отже, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданої банку шкоди.
8.10.Відповідно до статті 48 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд, здійснюючи ліквідацію банку та реалізуючи надані йому повноваження, серед іншого, формує ліквідаційну масу, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього). Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, як це встановлено у частині третій статті 49 цього Закону.
8.11.Установлений статтею 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядок формування ліквідаційної маси банку передбачає, серед іншого, що: майно банку, яке включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом (частина третя цієї статті); результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (частина четверта цієї статті).
8.12.Отже, розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід про те, що висновок щодо недостатності майна банку можна зробити тільки після завершення продажу всіх його активів (майна).
8.13. Відповідно, у таких випадках перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох зазначених вище документів».
9.6. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуженням майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо.
9.7 Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Тобто у цьому разі розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку.
9.8. У постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 Корпоративна палата навела правові висновки щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», поданими після припинення банку.
9.9. Корпоративна палата у вказаній постанові зазначила, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.
9.10. Тобто Корпоративна палата визначила, з якого моменту в цьому випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме - з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.
9.11. Враховуючи, що відповідно до статті 29 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд та вкладники банку набувають статусу кредитора банку на день початку процедури виведення Фондом неплатоспроможного банку з ринку, Корпоративна палата вказала, що розмір шкоди (збитків), завданий кредиторам банку (зокрема і Фонду) визначається на підставі затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку, а відтак, Фонд та інші кредитори банку мають змогу оцінити розмір заподіяної їм шкоди (збитків) внаслідок неправомірних дій пов'язаних із банком осіб саме з моменту затвердження останнього з двох зазначених вище документів.
9.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати - над висновками палати ми колегії суддів, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів.
9.13. Відтак, у разі наявності суперечностей між висновками колегії суддів та висновками Корпоративної палати, перевагу мають саме останні висновки Корпоративної палати.
9.14. Зазначене узгоджується з мотивами, викладеними в ухвалі від 11.04.2025, якою Корпоративна палата повернула справу №910/18526/21 колегії суддів для подальшого розгляду.
9.15. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що саме з 18.07.2013 (дати затвердження акту формування ліквідаційної маси банку, як останнього з двох документів) Фонд був обізнаний про те, що задоволення всіх зобов'язань банку неможливе і шкоду вже завдано; позовна давність тривала до 19.07.2016, а Фонд звернувся з позовом 09.12.2020, тобто після її спливу; доводи Фонду про необхідність застосування положень статті 52 Закону відхиляються, адже зміни до нього були прийняті 30.06.2021.
9.16. Суд зазначає, що зазначені вище обставини також встановленні у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2025 у справі 910/19434/20, яка має схожий суб'єктний склад, предмет позову та обставини.
9.17. Позивач просить суд визнати поважними причини пропуску пропущення позовної даності.
9.18. Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
9.19. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 5 статті 267 ЦК України).
9.20. Обґрунтування позивача щодо пропущення позовної давності зводяться до того, що на час перебігу строку позовної давності позивач намагався здійснити поновлення порушеного права в різних судових процесах, однак через зміну судової практики та намагання позивача адаптувати свої позовні вимоги до законодавства, було втрачено час для звернення до суду з обґрунтованим позовом.
9.21. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
9.22. При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
9.23. Посилання позивача на те, що строк позовної давності пропущений через невизначеність у судовій практиці, до якої юрисдикції належить вирішення даного спору, свого обґрунтування не знайшло, оскільки пропуск строку на понад 4 роки є значним і безпідставним.
9.24. Враховуючи наведене, строк пропущення позовної давності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття аргументів позивача про поважність підстав пропуску строку позовної давності.
9.25. У пункті 139 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності».
9.26. Тобто, при солідарному обов'язку будь-який із відповідачів може заявити про застосування позовної давності.
9.27. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду № 521/19151/14-ц від 26.06.2019.
10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДМОВУ У ЗАДОВОЛЕННІ ПОЗОВУ.
10.1. Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
10.2. Частинами 3-4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
10.3. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
10.4. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
10.5. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
10.6. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
10.7. Судом здійснено обґрунтовану оцінку обставинам справи та аргументам сторін, однак, враховуючи пропущення строку позовної давності при зверненні з даним позовом до суду, вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про солідарне стягнення з відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 143 080 302,47 грн - не підлягають задоволенню.
11. СУДОВІ ВИТРАТИ.
11.1. Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтею 267 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 06.11.2025.
Суддя Ігор Курдельчук