ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05.11.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1101/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом: Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради", вул. Медична, буд. 17, м. Івано-Франківськ, 76018
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТО ФАРМ", вул. Степана Бандери, буд. 12-Б, кв. 3, м. Івано-Франківськ, 76014
про стягнення заборгованості в сумі 501 933,40 грн.
встановив:
Комунальне некомерційне підприємство "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" (позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТО ФАРМ" про стягнення 501 933,40 грн безпідставно сплаченого ПДВ.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.07.2025 за №60.1/60/5/2-227 Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області Служби безпеки України за наслідками проведених Управлянням на постійній основі комплексних заходів спрямованих на контррозвідувальний захист об'єктів критичної інфраструктури, сфери охорони здоров'я від протиправних посягань, усунення передумов до порушення їх сталого функціонування, виникнення надзвичайних ситуацій та недопущення виснаження їх фінансових ресурсів в умовах воєнного стану, за наслідками такого відпрацювання було встановлено, що при укладанні договору 335/23 від 13.11.2023 з ТОВ «ПРОТО ФАРМ» не дотримано вимоги Постанови КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про затвердження переліків лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану» №1447 від 27.12.2022, в частині недотримання підпунктів 2 і 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI, статті 180 Господарського кодексу України від 16.01.2023 №436- IV та статті 632 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІУ та як наслідок проведено оплату за отримане обладнання з ПДВ. Як наслідок за отримане обладнання позивачем зайво сплачено на користь відповідача кошти ПДВ у загальному розмірі 501933,40 грн. У зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 501933,40 грн. на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, у яких просить у позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує, тим, що на етапі оголошення процедури закупівлі КНП «ПКОЦ ІФ ОР» не встановлена мета використання товару, а саме: для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров"я. Відповідач зазначає, що КНП «Прикарпатський клінічний онкологічний центр ІФ ОР» не оформлювало сертифікат кінцевого споживача та не визначило у тендерній документації чи договорі, що придбане обладнання використовується саме для цілей, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ (надання медичної допомоги пораненим під час воєнного стану), таким чином, відсутнє належне документальне підтвердження спеціального цільового використання обладнання, що виключає можливість застосування пільги зі звільнення від ПДВ. Відповідач повідомляє, що ним здійснено поставку наявного на складі офіційного дистриб"ютора обладнання (ТОВ «Б. БРАУН МЕДІКАЛ УКРАЇНА»), яке було ввезене в Україну складовими частинами з дотриманням усіх вимог чинного законодавства, включаючи сплату митних зборів та платежів, у тому числі й ПДВ, для подальшої реалізації в медичні заклади незалежно від форми їх власності. Крім того, відповідач повідомляє, що він як платник податку на додатку вартість виставивши рахунок із ПДВ, нарахував податкові зобов'язання та сплатив ПДВ до державного бюджету України.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 11.09.2025 для розгляду справи № 909/1101/25 визначено суддю Гулу У.І.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/1101/25; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив учасникам справи строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, а також обґрунтованого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам згідно вимог ст. 120, 242 ГПК України, шляхом направлення її в електронній формі до електронного кабінету позивача, представника позивача та відповідача.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 11.09.2025 о 18:34.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення. Висновок суду.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов до висновку, що правочин за своєю правовою природою є договором поставки, тому такий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України (чинних на час виникнення спірних правовідносин), статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог вказаного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 1, 2 стаття 712 Цивільного кодексу України). Зазначене також кореспондується з нормами частини 1 та 6 статті 265 Господарського кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).
Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату (пункт 8.3. постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19).
Відповідно до укладеного сторонами договору №335/23 від 13.11.2023 позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Товаром за даним договором є: ДК 021:2015:33160000-9: Устаткування для операційних блоків (Система візуалізації лапароскопічна у комплекті, НК 024:2023:32617 - Система лапароскопічна багаторазового використання).
Згідно з п. 1.3. Договору, найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю товару, зазначаються в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (Специфікація).
Відповідно до Специфікації ціна за одиницю товару (система візуалізації лапароскопічна у комплекті) становить 7 672 410,57 (у тому числі ПДВ: 501 933,40).
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина 1, 2 стаття 632 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Сторонами узгоджено, що загальна вартість договору №335/23 від 13.11.2023 становить 7 672 410,57 (сім мільйонів шістсот сімдесят дві тисячі чотириста десять гривень 57 копійок), у тому числі ПДВ 501 933,40 (п'ятсот одна тисяча дев'ятсот тридцять три гривні 40 копійок), з них 3 836 205,57 (три мільйони вісімсот тридцять шість тисяч двісті п'ять гривень 57 колійок ) у тому числі ПДВ кошти обласного бюджету та 3 836 205,00 (три мільйони вісімсот тридцять шість тисяч двісті п'ять гривень 00 копійок) у тому числі ПДВ, кошти НСЗУ».
Сторони не заперечують, а навпаки підтверджують, що договір №335/23 від 13.11.2023 виконаний сторонами належним чином без зауважень.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).
Видаткова накладна на суму 7 672 410,57 грн у тому числі ПДВ 501 933,40 грн за товар (система візуалізації лапароскопічна у комплекті) підписана сторонами та скріплена печатками сторін.
Таким чином, відповідач поставив обумовлений в договорі №335/23 від 13.11.2023 товар в узгоджений строк позивачу, а позивач в свою чергу прийняв товар без заперечень та зауважень та здійснив повну оплату їх вартості з ПДВ.
Позивач звернувся до відповідача з листом вих.№01-16/691/1 від 22.07.2025, в якому просив останнього повернути грошові кошти у розмірі 501 933,40 грн як безпідставно отримані.
Однак відповідач листом вих.№05/07 від 25.07.2025 відмовив позивачу у поверненні вищезазначених грошових коштів.
Згідно підпункту 2 і 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції Закону України №3019-ІХ від 10.04.2023, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України:
- лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;
- лікарських засобів та медичних виробів без державної реєстрації та дозвільних документів щодо можливості ввезення на митну територію України, що призначені для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком та в обсягах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1447 від 27.12.2022 затверджено «Перелік лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану», в якому, зокрема передбачений товар за договором поставки №335/23 від 13.11.2023.
Спільним наказом Міністерства оборони України та Міністерства охорони здоров'я України №49/180 від 07.02.2018, затверджено перелік закладів охорони здоров'я та державних установ НАМН, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військослужбовцям, які беруть участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерацій та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного станку», в який включено Комунальне некомерційне підприємство «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» (позивач), яке є спеціалізованим та єдиним високоспеціалізованим закладом в Івано-Франківській області, щодо надання медичної допомоги з локалізаціями пухлинних процесів.
З огляду на зазначені обставини, суд доходить до висновку, що господарська операція з постачання відповідачем товару за договором №335/23 від 13.11.2023 станом на момент здійснення поставки не обкладалась ПДВ відповідно до чинного законодавства, а включення такої суми ПДВ в умови договору є нікчемною умовою договору.
Що стосується доводів відповідача стосовно того, що позивач не оформив сертифікат кінцевого споживача, та доводів, що необхідною умовою для застосування пп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, є встановлення мети здійснення закупівлі «для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України», суд зазначає що, використання лікарських засобів та медичних виробів закладами охорони здоров'я та використання лікарських засобів та медичних виробів для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я є двома різними умовами застосування пп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Підпунктом 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України не передбачено вимоги щодо отримання сертифіката кінцевого споживача.
Обов'язковим є час ввезення на митну територію України та постачання на митній території України лікарських засобів та медичних виробів («..на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства..») та наявність у «переліку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Щодо доводів відповідача, що обладнання ввозилося на територію України офіційним дистриб"ютором складовими не як лапароскопічна стійка, з дотриманням законодавства, в т.ч. зі сплатою ПДВ, та що відповідач як платник податку на додану вартість, виставивши рахунок із ПДВ, нарахував податкові зобов"язання та сплатив ПДВ до державного бюджету України, суд зауважує, що предметом розгляду є встановлення обставин набуття саме відповідачем, а не державним бюджетом України грошових коштів, сплачених йому як ПДВ за поставлений ним позивачу у листопаді 2023 року товар (система візуалізації лапапроскопічна у комплекті) відповідно до договору № 335/23 від 13.11.2023.
За результатами перевірки Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області Служби безпеки України за наслідками проведених Управлянням на постійній основі комплексних заходів спрямованих на контррозвідувальний захист об'єктів критичної інфраструктури, сфери охорони здоров'я від протиправних посягань, усунення передумов до порушення їх сталого функціонування, виникнення надзвичайних ситуацій та недопущення виснаження їх фінансових ресурсів в умовах воєнного стану, встановило, що сторонами за договором поставки №335/23 від 13.11.2023 не дотримано вимог постанови Кабінету Міністрів України №1447 від 27.12.2022, підпунктів 2, 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статті 632 Цивільного кодексу України, внаслідок чого позивачем за отримане обладнання зайво сплачено на користь відповідача кошти ПДВ у загальному розмірі 501933,40 грн. , що відображено в документі №60.1/60/5/2-227 від 11.07.2025.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. За змістом підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/29, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлювати (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Отже відповідач, як одна із сторін зобов'язання, набув кошти, що є предметом спору, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад ціну товару, який було поставлено.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, №916/707/21 від 10.02.2022, від 04.05.2023 у справі №910/59/22.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Отже предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17).
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Основна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним, однак включення у договірне зобов'язання положення про сплату ПДВ, яке не узгоджується з нормами законодавства, є нікчемною умовою.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
Враховуючи наведені вище обставини щодо звільнення від оподаткування ПДВ операції з постачання відповідачем товару за договором №335/23 від 13.11.2023, суд доходить до висновку, що неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка не підлягала сплаті за встановлених обставин), мало наслідком збагачення відповідача на суму 501 933,40 грн, тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарському процесуальному кодексу України).
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у розмірі 501 933,40 грн, сплачених позивачем відповідачу як ПДВ за товар, який не підлягав оподаткуванню ПДВ на підставі прямої вказівки закону, підлягають задоволенню в повному обсязі.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.
В позовній заяві позивач вказав, що він поніс судові витрати з суми судового збору та витрат пов'язаних з наданням правової допомоги та в прохальній частині просив здійснити розподіл таких витрат.
В позовній заяві позивач вказав орієнтований розмір витрат на професійну правничу допомогу, яку останній поніс або очікує понести.
Суму витрат позивач вказав у відповіді на відзив від 07.10.2025 у розмірі 4 900, 00 грн.
Приписами частини 1 та 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Відповідач не подав суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав:
- копію ордера серії АТ №1094719 від 03.03.2025;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №470 від 10.11.2003;
- копію договору про надання правничої допомоги №03-10/25 від 25.02.2025;
- копію акту приймання виконаних робіт №б/н від 01.10.2025;
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
25.02.2025 між Комунальним некомерційним підприємством «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради», як замовником (позивач) та Адвокатським об'єднанням «ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ПРАВНИЧА КОМПАНІЯ», як виконавцем укладено договір про надання правничої допомоги №03-10/25.
Згідно з пунктів 5.1. та 5.2. договору №03-10/25 від 25.02.2025, за виконання робіт (надання послуг) визначених у даному договорі замовник сплачує виконавцю гонорар у сумі, що визначається актом виконаних робіт. Оплата послуг виконавця здійснюється шляхом внесення коштів на рахунок виконавця.
01.10.2025 сторони підписали акт приймання виконаних робіт до договору №03-10/25 від 25.02.2025, згідно якого виконавець надав послуги замовнику на загальну суму 4 900,00 грн (вартість 1 години - 1 000,00 грн), а саме:
- усні консультації, попередня оцінка ситуації, попередній висновок: 1 год. 25 хв. - 1 400,00 грн;
- підготовка та подання до суду позовної заяви: 2 год. 30 хв. - 2 500,00 грн;
- підготовка та подання відповіді на відзив: 1 год. - 1 000,00 грн.
Як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Таким чином, суд дослідивши надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням складності справи, ціни позову та відсутністю заперечень щодо розміру витрат від відповідача, дійшов до висновку, що позивачем доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 900,00 грн.
Оскільки, у відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються зокрема з витрат пов'язаних з розглядом справи до яких в свою чергу належать витрати на професійну правничу допомогу, то в такому разі в силу приписів пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки, даним рішенням суд задовольняє позовні вимоги позивача в повному обсязі, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу покладаються в силу пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
позов Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТО ФАРМ» про стягнення 501 933,40 грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТО ФАРМ» (вул. Степана Бандери, буд. 12-Б, кв. 3, м. Івано-Франківськ, 76014; ідентифікаційний код: 44123516) на користь Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» (вул. Медична, буд. 17, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код: 13648033) грошові кошти у розмірі 501 933,40 грн як сума безпідставно сплаченого ПДВ, судовий збір у розмірі 7 529,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 900,00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.11.2025.
Суддя Гула У.І.