номер провадження справи 4/104/25
06.11.2025 Справа № 908/1989/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали заяви вих. № б/н, сформоване в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС 22.10.2025, (вх. № 21445/08-08/25 від 23.10.2025) Приватного підприємства “ЕТІКА», м. Запоріжжя про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 908/1989/25
за позовом Приватного підприємства “ЕТІКА», (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 94), представник позивача адвокат Яма Дмитро Миколайович, ( АДРЕСА_1 )
відповідача Комунального підприємства “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 23А)
про стягнення 533 290,19 грн.
Без виклику представників сторін
27.06.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 27.06.2025, сформована в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС 27.06.2025, (вх. № 2168/08-07/25 від 30.06.2025) Приватного підприємства “ЕТІКА», м. Запоріжжя до Комунального підприємства “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про стягнення 533 290,19 грн. збитків.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 справу № 908/1989/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.07.2025, після усунення недоліків, які зумовили залишення позову без руху, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1989/25 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/104/25, призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.10.2025 у справі №908/1989/24 позов задоволено повністю.
В судовому засіданні 21.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі № 908/1989/24.
Повне рішення суду оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 240, 241 ГПК України 04.11.2025.
22.10.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла заява вих. № б/н, сформоване в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС 22.10.2025, (вх. № 21445/08-08/25 від 23.10.2025) Приватного підприємства “ЕТІКА», м. Запоріжжя про постановлення додаткового рішення про стягнення з Комунального підприємства “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на користь Приватного підприємства “ЕТІКА» судових витрат на правничу допомогу у справі № 908/1989/25 в розмірі 26 000,00 грн.
Згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2025 заяву про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 908/1989/25 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою від 27.10.2025 заяву Приватного підприємства “ЕТІКА», м. Запоріжжя про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 908/1989/25 прийнято до розгляду; ухвалено здійснити розгляд заяви за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи протягом десяти днів з дня надходження відповідного клопотання.
Відповідно до ч., ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи приписи ст. 244 ГПК України, у зв'язку з розглядом заяви без повідомлення (виклику) учасників справи, додаткове рішення прийнято без його проголошення 06.11.2025.
Суд, дослідивши заяву Приватного підприємства “ЕТІКА», м. Запоріжжя про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 908/1989/25, визнав за можливе її задовольнити частково, у зв'язку з наступним.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 2 статті 244 ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Положеннями частини 3 статті 244 ГПК України, зокрема, визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат на правову допомогу становить 20 000,00 грн.
Як свідчать матеріали справи № 908/1989/25, інтереси Приватного підприємства “ЕТІКА» представляв адвокат Яма Дмитро Миколайович.
В поданій заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 908/1989/25 ПП “ЕТІКА» (позивач) зазначає, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Ямою Д.М. на підставі Договору про надання правничої допомоги № 600-г-2025 від 01.06.2025, розмір яких становить 26 000,00 грн. Просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в зазначеній сумі.
Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
29.10.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до суду від КП “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. За доводами відповідача, представником позивача в обґрунтування стягнення витрат на правничу допомогу додано до заяви тільки акт передачі приймання послуг, що не може бути підтвердженням понесених судових витрат. Відповідач вказує, що представником позивача поданий не весь пакет документів для стягнення витрат пов'язаних із правничою допомогою, зокрема, не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Також відповідач вважає заявлені судові витрати не співмірними з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Крім того, до заяви позивача не долучено докази понесення цих витрат (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касовий чек тощо), що унеможливлює встановити, чи дійсно сума витрат у розмірі 26 000,00 грн. була сплачена представнику позивача. Відповідач просить у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення 26 000,00 грн. витрат на правничу допомогу відмовити в повному обсязі.
Положеннями частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1812/25 ухвалено 21.10.2025. Повне рішення суду оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 240, 241 ГПК України 04.11.2025.
У наданій суду 12.08.2025 відповіді на відзив позивач зазначав, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5 днів з дати вирішення справи по суті.
У встановлений строк позивач звернувся до господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/1812/25 в розмірі 26 000,00 грн.
Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 ГПК України, а саме: - позивачем до закінчення судових дебатів у справі 908/1812/25 здійснено звернення до суду із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду; - докази понесення витрат пов'язаних із розглядом справи відповідачем подані в межах строку, тобто, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на правову допомогу, яка надавалася адвокатом Ямою Дмитром Миколайовичем, позивачем надані копії: ордеру на надання правничої допомоги серія ордер серія АР № 1248695 від 27.06.2025, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 748 від 16.04.2009, договору про надання правничої допомоги №600-г-2025 від 01.06.2025, акта передачі-приймання послуг до договору № 600-г-2025 від 01.06.2025, підписаний сторонами 22.10.2025.
Згідно умов п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги №600-г-2025 від 01.06.2025 Адвокат зобов'язується, зокрема, здійснювати представництво інтересів Клієнта та надавати йому правову допомогу у зазначеній справі: всі цивільні, господарські, адміністративні справи та провадження, справи адміністративного та конституційного судочинства, на території України та за її межами, незалежно від процесуального статусу клієнта.
Відповідно до розділу 3 цього Договору Клієнт, зокрема, зобов'язаний сплатити Адвокату гонорар у розмірі та у строки, зазначені у Додатках до цього договору.
Підписаним до договору № 600-г-2025 від 01.06.2025 актом передачі-приймання послуг від 22.10.2025 Адвокатом та Клієнтом узгоджено перелік/найменування послуг при правничій допомозі у справі № 908/1812/25 в суді 1 інстанції та їх вартість:
- підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій - 2 000,00 грн.;
- складання позовної заяви - 4 000,00 грн.;
- участь у судових засіданнях (25.08.2025, 22.09.2025, 21.10.2025) - по 4 000,00 грн. за кожне засідання;
- Success fee (гонорар успіху) - 8 000,00 грн.
Позовна заява, відповідь на відзив та інші процесуальні документи позивача підписані адвокатом Ямою Д.М.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач у запереченнях на клопотання позивача проти стягнення витрат на правову допомогу заперечив. Визнав їх розмір непідтвердженим та завищеним. Просив у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу відмовити повністю.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Ями Дмитра Миколайовича, а відтак правова природа зазначених витрат ПП “ЕТІКА» є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, суд визнав, що реальний обсяг послуг, наданих Адвокатом ПП “ЕТІКА» не відповідає обсягу послуг, зазначеному в Акті передання-прийняття послуг від 22.10.2025. Суд визнав завищеними наведені в цьому Акті послуги, пов'язані із участю представника у судових засіданнях. Всього позивачем заявлено до відшкодування вартість за участь у трьох судових засіданнях 12 000,00 грн. (по 4 000,00 грн. за кожне засідання). Згідно із протоколами судових засідань у справі № 908/1812/25 судові засідання не були тривалими (25.08.2025 - 10:27 - 10:33 (6 хв.), 22.09.2025 - 11:29 - 11:40 (11 хв.), 21.10.20025 - 11:06 - 11:42 (36 хв.). Загальний час, витрачений Адвокатом на участь у судових засіданнях з розгляду справи № 908/1812/25 складає 53 хв. (менше 1 години), а отже сумарна вартість участі у судових засіданнях в розмірі 12 000,00 грн. є значно завищеною.
Також суд визнав необґрунтованим віднесення до наданих адвокатом послуг такої позиції, як Success fee (гонорар успіху) в розмірі 8 000,00 грн. та відшкодування їх за рахунок відповідача.
«Гонорар успіху» - це винагорода адвоката, яка залежить від успішного результату справи, тобто виплачується лише у разі виграшу або досягнення певного результату. На відміну від інших форм гонорару, він не є безумовною складовою судових витрат і визначається як відсоток від суми, що присуджується позивачеві, або іншої домовленості між клієнтом та адвокатом. Можливість стягнення такого гонорару залежить від критеріїв необхідності, розумності та справедливості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, така форма гонорару як «гонорар успіху» повинна бути врегульована у договорі або додатковій угоді до договору. У даній справі у договорі про надання правничої допомоги №600-г-2025 від 01.06.2025 сплату адвокату «гонорару успіху» сторонами не передбачено.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи є неспівмірними та достатньо завищеними.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд визнав за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та визнати обґрунтованим при розподілі судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 15 000,00 грн.: 2 000,00 грн. - підготовкам до розгляду справи; 4 000,00 грн. - складання позовної заяви; участь у судових засіданнях - 9 000,00 грн. (по 3 000,00 грн. за кожне засідання).
Відносно відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу суд зауважує, що виходячи із положень пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами вирішення спору рішенням суду від 21.10.2025 у справі №908/1989/25 позов задоволено повністю.
Суд враховує, що спір виник саме внаслідок дій відповідача, яким не виконано зобов'язання відшкодування завданих позивачу матеріальних збитків, що стало підставою для звернення до суду.
Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Таким чином, враховуючи задоволення рішенням суду позовних вимог та висновків щодо неспівмірності та завищеності заявлених позивачем витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи №908/1989/25.
Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 235, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного підприємства “ЕТІКА», м. Запоріжжя про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі №908/1989/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 23А; ідентифікаційний код юридичної особи 22144952 на користь Приватного підприємства “ЕТІКА» (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 94; ідентифікаційний код юридичної особи 19268596) 15 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.
3. В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Дата складання повного тексту додаткового рішення 06.11.2025.
Суддя Н. Г.Зінченко
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.