номер провадження справи 7/20/25
29.10.2025 Справа № 908/328/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянувши матеріали заяви (зареєстрованої в системі “Електронний суд» 14.10.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго», про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2025 у справі № 908/328/25
за позовом: Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (69035, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00130926)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 42А, офіс 117, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42165732)
про стягнення 173 337,82 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Сторчак Валентина Іванівна (в залі суду) - дов. № 181 від 20.05.2025
від відповідача (заявника): Мельніков Олексій Анатолійович (в залі суду) - (заявник) керівник, витяг з ЄДР
Русанов Євген Олександрович (в залі суду) - наказ №3 від 17.09.2018, наказ №33-к від 01.07.2025
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.07.2025 у справі №908/328/25 позов Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго» задоволено повністю.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго» повернуто заявнику.
На виконання зазначеного судового рішення 31.07.2025 видано відповідний наказ №908/328/25 від 20.10.2025.
До Господарського суду Запорізької області 14.10.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго» надійшла заява (сформована в системі «Електронний суд» 14.10.2025, зареєстрована в канцелярії за вх. №20939/08-08/25 від 15.10.2025) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2025 у справі № 908/328/25 на шість місяців з моменту ухвалення рішення суду.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.10.2025 заяву передано для розгляду судді Господарського суду Запорізької області Лєскіній І.Є.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 вказану заяву прийнято до розгляду суддею Лєскіною І.Є., судове засідання з розгляду заяви призначено на 29.10.2025 о 09 год. 30 хв., про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлено учасників справи.
Від стягувача (позивача) 23.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву боржника (відповідача) про відстрочення виконання рішення суду. Стягувач зазначив, що подана заява необґрунтована та не підтверджена належними та допустимими доказами. Заперечуючи проти заяви, стягувач вказує на те, що самі по собі посилання на складне матеріальне становище чи інші загальні обставини не можуть бути підставою для відстрочки.
Крім того, відповідач не довів, що виконання рішення є неможливим саме зараз. Тимчасові труднощі, фінансові проблеми - це звичайні життєві обставини, які не є підставою для відстрочення виконання рішення суду. Указав, що рішення суду є остаточним та таким, що підлягає обов'язковому та своєчасному виконанню. Відстрочка без поважних причин фактично нівелює його юридичну силу, що суперечить принципу правової визначеності. Виконання рішення є завершеною стадією судового процесу. Крім того, з моменту ухвалення рішення (31.07.2025) минуло достатньо часу для того, щоб Відповідач виконав його у добровільному порядку. Відповідач не довів свою добросовісність і реальні наміри виконати рішення в майбутньому. Відсутність таких доказів свідчить про ризик ухилення для позивача.
Разом з тим, позивач звертає увагу суду, що на сьогоднішній день позивач є підприємством критичної інфраструктури, об'єкти якого майже щодня атакуються ворожими ракетами з боку країни агресора, що призводить до істотних збитків, а відновлення працездатності систем розподілу електричних мереж лягає тягарем на позивача.
Кількість пошкоджених та зруйнованих об'єктів енергетичної інфраструктури АТ «Запоріжжяобленерго» через бойові дії становить 3255 об'єктів. Крім цього, у Товариства наявні фінансові збитки у розмірі 646 393,8 тис. грн. А тому, значна кількість грошових коштів щомісячно спрямовується товариством на проведення аварійно-відновлювальних робіт, вжиття заходів щодо захисту об'єктів електроенергетики, проведення поточних ремонтів, сплати першочергових платежів.
Також, позивач у своїх запереченнях звертає увагу суду, що держава визначила головним пріоритетом АТ «Запоріжжяобленерго» забезпечення безперебійного живлення об'єктів критичної інфраструктури, підприємств, людей, посилаючись на рішення Ради національної безпеки та оборони України від 17.10.2023 № 695/2023.
Також, станом на 01.08.2025 дебіторська заборгованість споживачів перед АТ «Запоріжжяобленерго» становить 3,2 млрд, грн, із якої переважна частина - це заборгованість державних підприємств ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (778 млн. грн), ЗДП «Кремнійполімер» (172 млн. грн), АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (9,3 млн.грн), ПрАТ «Завод напівпровідників» (10,7 млн.грн) та ДПЗД «Укрінтеренерго» (39,2 млн.грн). Отже, заборгованість контрагентів перед Товариством є значною, яку Позивач в силу певних обмежень, які пов'язані з вищезазначеними об'єктивними обставинами, та триванням воєнного стану в Україні (Постанова КМУ від 05.03.2022 № 206, Закон України «Про виконавче провадження» тощо), не має можливості по незалежним від нього причинам стягнути з більшої частини контрагентів-боржників та, відповідно належним чином виконувати зобов'язання перед іншими учасниками ринку.
Крім того, звернув увагу, що рівень тарифів на послуги з розподілу електричної енергії критично не відповідає фактичним витратам АТ «Запоріжжяобленерго» при здійсненні ліцензійної діяльності з розподілу електричної енергії. Отже, надання Позивачем послуг з розподілу електричної енергії на території активних та можливих бойових дій, на сьогоднішній день, є об'єктивно складним завданням. Стабільність енергопостачання є ключовим аспектом підготовки до зимового періоду.
Позивач вказує, що відстрочення виконання рішення може призвести до несприятливих наслідків та відволікань грошових коштів Товариства від першочергових потреб щодо ремонтів, закупівель, відновлення пошкодженого майна тощо. Таким чином, заява Відповідача про відстрочення виконання рішення є необґрунтованою, не підтверджена жодними належними і допустимими доказами та такою, що не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні 29.10.2025 брали участь представники сторін.
Представник заявника підтримав подану заяву повністю з підстав, викладених у ній. Просив відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2025 у справі № 908/328/25 на шість місяців з моменту ухвалення рішення.
Зазначив, що він акумулює кошти для погашення заборгованості.
Представник стягувача заперечив проти задоволення заяви.
За наслідками судового засідання проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2025 у справі №908/328/25 на шість місяців, заслухавши пояснення представників сторін, врахувавши заперечення стягувача, дослідивши та оцінивши докази, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з такого.
Стаття 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
Із системного аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Питання про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.
Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Мотивуючи подану заяву, боржник зазначає таке.
На 01.10.2025 року дебіторська заборгованість перед ТОВ «Співдружність Енерго» складає 14 323 000 грн.
В тому числі заборгованість стягнута за судовими рішеннями, за якими відкриті виконавчі провадження не виконані на сьогоднішній день.
При цьому слід зазначити, що відповідач сплатив позивачу суму за розподіл електричної енергії, оплату за яку не отримав від своїх боржників.
Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18- рп/2012, «Конституційний Суд України вважає, що зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом.».
За законодавством України підприємства паливно-енергетичного комплексу мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, тому, на думку Конституційного Суду України, з метою створення умов для підтримання їх стабільного фінансово-економічного стану законом можуть встановлюватися особливості правового регулювання відносин у цій сфері.
У зв'язку з цим зупинення проведення виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень про стягнення з таких підприємств, у разі їх внесення до Реєстру, заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, є заходом, спрямованим на забезпечення життєво важливих суспільних інтересів».
Також заявник просить врахувати суд те, що 25.02.2022 НКРЕКП було прийнято постанову №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду».
Відповідно до пп. 16 п. 1 вказаної постанови Регулятором було надано настанову на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії. Таким чином, з огляду на вкрай складну ситуацію, яка склалась на ринку електричної енергії, з метою забезпечення можливості функціонування ринку електричної енергії з урахуванням потреб воєнного часу Регулятором було надано зазначену вище настанову.
За таких умов, сплата позивачу грошових коштів на виконання рішення суду в надзвичайно складних умовах воєнного часу ще більше ускладнить ситуацію на ринку електричної енергії та призведе до недоотримання багатьма учасниками ринку коштів та як наслідок неможливості здійснення ними господарської діяльності в критичній сфері інфраструктури, якою є сфера електроенергетики.
Заявник вказує на сукупність таких обставин як:
- повна оплата Відповідачем вартості послуг розподілу за спірний період Позивачу;
- відсутність вини щодо несвоєчасної оплати послуг та складний фінансовий стан ТОВ «Співдружність Енерго»;
- участь Відповідача покупця у функціонуванні критичної сфери інфраструктури;
- надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій в період воєнного стану згідно з постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, істотно ускладнюють виконання рішення;
- заборгованість споживачів зі сплати послуги з розподілу е/е;
- руйнування виробничих потужностей відповідача внаслідок воєних дій держави-агресора;
- наявність непогашеної заборгованості позивача перед відповідачем;
- укладення графіку погашення заборгованості між позивачем та відповідачем при розгляді заяви про банкрутство є достатньо винятковими для відстрочення виконання рішення суду.
У судовому засідання представник боржника додатково пояснив, що відстрочення виконання рішення суду у даній справі на 6 (шість) місяців з дня ухвалення вказаного рішення не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення.
На підтвердження викладених у заяві про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2025 у справі №908/328/25 обставин заявник надав суду докази (документи у копіях): звіт про фінансовий стан на 30 вересня 2025 та акт звіряння між сторонами у справі за період червень - вересень 2025.
Оцінивши аргументи заявника та дослідивши надані ним докази, суд зазначає таке.
Загальновідомим є факт, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України та триває й на теперішній час.
Разом з цим, введення воєнного стану на території України не означає, що боржник не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб'єктами господарювання, не лише відповідача (боржника), але й позивача (стягувача).
Суд також бере до уваги, що неналежне виконання умов договору електропостачальника про надання послуг розподілу електричної енергії № 73 від 26.02.2019 в частині оплати наданих послуг у вставлені строки і стало підставою для звернення позивача до суду та ухвалення рішення від 31.07.2025 у справі № 908/328/25 про стягнення з відповідача 56 480 (п'ятдесят шість тисяч чотириста вісімдесят) гривень 01 копійок 3% річних, 116 878 (сто шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) гривень 75 копійок інфляційних втрат.
Сам по собі факт погіршення майнового стану заявника не може бути достатньою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.
Складне фінансове становище ТОВ «Співдружність Енерго», яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення.
Подібні висновки неодноразово викладались Верховним Судом у його постановах (до прикладу, у постанові від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, від 13.11.2018 у справі №910/2376/18 та інші).
Дане твердження також знаходить своє відображення в практиці Європейського суду з прав людини (яка на підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України використовується судом як джерело права), відповідно до якої відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань (Справа «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).
Суд зазначає, що боржником не надано належних доказів, які б свідчили про його неплатоспроможність.
Заявником не обґрунтовано та не надано жодних доказів, які б підтверджували його спроможність виконати судове рішення після надання відстрочення на шість місяців.
Судом також враховано: матеріальні інтереси сторін, ступінь вини відповідача (боржника, заявника) у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави, нездійснення боржником жодних дій, спрямованих на навіть часткове виконання судового рішення (відсутність жодних перерахувань коштів стягувачу).
Суд також спирається на сталу практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру». А у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале не виконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про відсутність (станом на час постановлення цієї ухвали) правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2025 у справі № 908/328/25.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 255, 256, 257, 331, Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго» (зареєстрованої в системі “Електронний суд» 14.10.2025) про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2025 у справі № 908/328/25.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ураховуючи застосування погодинних графіків відключення електричної енергії, повний текст ухвали складено та підписано 06.11.2025.
Суддя І.Є. Лєскіна