номер провадження справи 3/167/25
05.11.2025 Справа №908/2540/25
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,
за участю секретаря судового засідання Данилейко К.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден нектар Україна» (вул. Б.Хмельницького, будинок 112 А, місто Берегове, Закарпатська обл., 90202; ідентифікаційний код юридичної особи 39272909)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Красилець Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення коштів у розмірі 308 509,50 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
РУХ СПРАВИ.
21.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден нектар Україна» (скорочене найменування - ТОВ «ГНУ») до відповідача - Фізичної особи-підприємця Красилець Наталії Вікторівни, про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 308 509,50 грн. Судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025 справу №908/2540/25 передано на розгляд судді Педорича С.І.
Ухвалою суду від 26.08.2025 позовну заяву залишено без руху; надано ТОВ «Голден нектар Україна» строк для усунення недоліків терміном десять днів з дня отримання вказаної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, в якій вказати реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача - Фізичної особи-підприємця Красилець Наталії Вікторівни.
04.09.2025 від ТОВ «Голден нектар Україна» надійшла заява про усунення недоліків, в якій вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача - Фізичної особи-підприємця Красилець Наталії Вікторівни (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 09.09.2025 відкрито провадження у справі №908/2540/25 в порядку спрощеного позовного провадження; присвоєно справі номер провадження 3/167/25; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден нектар Україна» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін; постановлено здійснювати розгляд справи №908/2540/25 в судовому засіданні 08.10.2025 об 11:00 год. з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою суду від 08.10.2025 відкладено судове засідання на 05.11.2025 о 9:30 год.
04.11.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.
Повноважні представники позивача та відповідача в судове засідання 05.11.2025, які в інші судові засідання не з'явилися.
У судовому засіданні 05.11.2025 технічна фіксація не здійснювалася у зв'язку з неявкою представників сторін.
Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відповідь №1697283 від 25.08.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вул. Лугова, 8-10, смт. Балабине, Запорізький район, Запорізька область, 70435.
Копію ухвали суду від 09.09.2025 про відкриття провадження у справі №908/2540/25, копії ухвали суду від 08.10.2025, були направлені на поштову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Усі поштові відправлення на адресу відповідача, в яких містилися ухвали суду, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «за закінченням терміну зберігання».
Також, 30.09.2025 ухвалу суду від 09.09.2025 про відкриття провадження у справі було розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за вебадресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Також суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідачка не була позбавлена права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутністю позивача та відповідача.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Між ТОВ «ГНУ» та ФОП Красилець Наталією Вікторівною (Комерційний агент) укладено 06.09.2021 договір купівлі меду та продуктів бджільництва, який діє по теперішній момент.
На виконання вищевказаного договору позивач окремо домовився з відповідачем про поставку партії меду, і авансово перерахував у вересні 2021 року на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 2 000 000 грн, в результаті чого відповідачем було поставлено меду на загальну суму в 2 031 490,50 грн у жовтні того ж року. У листопаді 2021 року відповідачу було надіслано коштів на загальну суму в 340 000 грн, однак після цього відповідач не надіслав позивачу жодної партії меду.
Таким чином, відповідач отримав і утримує на даний момент 308 509,50 грн безпідставно набутих коштів
Позивач просить стягнути за відповідача безпідставно набуті кошти у сумі 308 509,50 грн, а також судові витрати - судовий збір та витрати на правову допомогу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзив на позов не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 308 509,50 грн.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити обставини, які в сукупності є підставою для застосування статті 1212 ЦК України: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Суд встановив, що між ТОВ «ГНУ» (Довіритель, позивач у справі) та ФОП Красилець Наталією Вікторівною (Комерційний агент, відповідач у справі) укладено 06.09.2021 договір купівлі меду та продуктів бджільництва.
Відповідно до пункту 1 параграфу 1 договору Довіритель доручає Комерційному агенту, діючи від імені Довірителя, на умовах цього Договору (надалі: «Договір»), придбавати для Довірителя мед і/або продукти бджільництва виключно від виробників меду (надалі: «Виробник») (надалі: «Доручення»). Комерційний агент бере до відома, що придбаний ним у ході виконання Доручення мед має відповідати якісним параметрам, вказаних у Додатку №1.
Параграфом 9 договору передбачено термін дії договору.
Відповідно до пункту 1 параграфу 9 цей Договір набуває чинності з дня його підписання обома Сторонами і діє протягом невизначеного терміну.
Кожна із сторін має право розірвати Договір в односторонньому порядку, повідомивши про це іншу Сторону у письмовій формі за 30 днів без вказівки причин розірвання (п. 2 параграфу 9 договору).
Відповідно до п. 3 параграфу 9 договору кожна із Сторін може негайно розірвати Договір в односторонньому порядку, повідомивши про це іншу Сторону у письмовій формі, якщо інша Сторона не виконає свої зобов'язання за цим Договором навіть після отримання письмового звернення щодо їх виконання.
Згідно з п.4 параграфу 9 договору у разі припинення цього Договору з будь-якої причини Сторони зобов'язані здійснити повний розрахунок між собою.
На виконання вищевказаного договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у наступних розмірах:
- Платіжною інструкцією № 631 від 08.09.2021 - 600 000,00 грн, з призначенням платежу: «Оплата коштів на закупку меда, згідно договора від 06 вересня 2021р. без ПДВ»;
- Платіжною інструкцією № 670 від 14.09.2021 - 600 000,00 грн, з призначенням платежу: «Оплата коштів на закупку меда, згідно договора від 06 вересня 2021р. без ПДВ»;
- Платіжною інструкцією № 675 від 21.09.2021 - 800 000,00 грн, з призначенням платежу: «Оплата коштів на закупку меда, згідно договора від 06 вересня 2021р. без ПДВ»;
- Платіжною інструкцією № 722 від 11.10.2021 - 600 000,00 грн, з призначенням платежу: «Оплата коштів на закупку меда, згідно договора від 06 вересня 2021р. без ПДВ»;
- Платіжною інструкцією № 752 від 05.11.2021 - 800 000,00 грн, з призначенням платежу: «Оплата коштів на закупку меда, згідно договора від 06 вересня 2021р. без ПДВ»;
- Платіжною інструкцією № 764 від 17.11.2021 - 80 000,00 грн, з призначенням платежу: «Оплата винагороди за закупку меда, згідно договора від 06 вересня 2021р. без ПДВ».
Загальна сума оплат позивача на рахунок відповідача становить 2 940 000,00грн.
11.11.2021 відповідач повернув позивачу кошти у розмірі 600 000,00 грн платіжною інструкцією № 21 з призначенням платежу: «Повернення помилково перерахованих коштів по ПД № 752 від 04.11.2021 р. за мед зг. Дог. Від 06 вересня 2021р. без ПДВ».
За твердженням позивача відповідач в жовтні 2021 року поставив на суму меду на загальну суму в 2 031490,50 грн. З листопада 2021 року відповідач не надіслав позивачу жодної партії меду.
Різниця між перерахованим відповідачеві коштами та поставленим товаром (медом) складає 308 509,50 грн.
21.11.2024 року позивачем на адресу відповідача направлено досудову вимогу від 30.09.2024 року, яке 26.11.2024 прибуло в селище Балабине за місцем проживання відповідача, однак відповідач поштове відправлення не забрала, за результатами чого 10.12.2024 року поштове відправлення повернуто відправнику.
В досудовій вимозі позивач просив перерахувати на банківський рахунок позивача заборгованість ФОП Красилець Н.В. перед ТОВ «Голден нектар Україна» у розмірі 308509,50 грн.
Позивач вважає, що відповідач отримав і утримує на даний момент 308509,50 грн. безпідставно набутих коштів, що й стало підставою для звернення з цим позовом.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 509 ЦК України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст правовідносин, які виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що сторонами було укладено договір купівлі меду та продуктів бджільництва від 06.09.2021.
За змістом вказаного договору правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є агентським договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 295 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - ГК України) комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.
Згідно з ч. 1 ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
Відповідно до платіжних інструкцій, які наявні в матеріалах справи, грошові кошти перераховувалися позивачем відповідачеві на підставі та відповідно до умов договору купівлі меду та продуктів бджільництва від 06.09.2021.
Позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення з в відповідача коштів приписами статті 1212 ЦК України.
Згідно з частиною першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку з зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
Аналогічна правова позиція викладена у постанов КГС ВС від 12 серпня 2021 у справі № 910/17567/19.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Отже, набуття однією зі сторін зобов'язання майна (грошей) за рахунок іншої сторони в порядку договірного зобов'язання не є безпідставним.
Разом з тим, як зазначено судом вище, правила ст. 1212 ЦК України застосовуються лише тоді, коли майно передано без жодної правової підстави або така підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена.
Відповідно до пункту 1 параграфу 9 договору від 06.09.2021 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє протягом невизначеного терміну.
Пунктами 2, 3 параграфу 9 договору від 06.09.2021 передбачено право сторін на одностороннє розірвання договору.
Проте в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України визнання недійсним чи розірвання вказаного договору.
Досудова вимога від 30.09.2024 направлена позивачем на адресу відповідача не містить повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі пункту 2 параграфу 9 договору від 06.09.2021.
Крім того, позивач в позовній заяві зазначає, що вважає договір від 21.09.2021 діючим на момент подання позову.
З урахуванням зазначеного вище, оскільки відносини, які склались між сторонами, є договірними, а укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі меду та продуктів бджільництва від 21.09.2021 станом на день розгляду цієї справи не припинив свою дію, сторонами не розірвано, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ФОП Красилець Н. В. грошових коштів в сумі 308 509,50 грн як безпідставно набутих на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки ці кошти були перераховані позивачем на виконання умов договору, чинного станом на день розгляду справи.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором купівлі меду та продуктів бджільництва від 06.09.2021 року (а.с. 6-8), платіжним інструкціями (а.с. 9- 12), актом звірки (а.с. 13), досудова вимога (а.с. 18).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вище встановлені обставини, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).
З положень ч. 1, п.п.1, п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Беручи до уваги, що ціна позову становить 308 509,50 грн та позовна заява подана до суду через систему «Електронний суд», до сплати за подання цієї позовної належить судовий збір у розмірі 3702,11 грн із застосуванням коефіцієнту 0,8 (308 509,50 *1,5% = 4627,64; 4627,64 * 0,8 = 3702,11).
Позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію №2119 від 14.01.2025 про сплату суми 4627,64 грн судового збору, тобто позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, позивачем переплачено 925,53 грн.
Разом з тим, повернення суми судового збору з Державного бюджету відбувається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила.
Станом на дату ухвалення судового рішення відповідне клопотання від позивача не надходило.
За умови звернення позивача до суду з відповідним клопотання, йому підлягає поверненню з Державного бюджету України сума судового збору в розмірі 925,53 грн.
Керуючись положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73,74,123,129,232,233,236-241,326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден нектар Україна» (вул. Б.Хмельницького, будинок 112 А, місто Берегове, Закарпатська обл., 90202; ідентифікаційний код юридичної особи 39272909) до Фізичної особи-підприємця Красилець Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 308 509,50 грн.
Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 06.11.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич