номер провадження справи 4/104/25
21.10.2025 Справа № 908/1989/25
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Приватного підприємства “ЕТІКА», (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 94), представник позивача адвокат Яма Дмитро Миколайович, ( АДРЕСА_1 )
відповідача Комунального підприємства “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 23А)
про стягнення 533 290,19 грн.
Господарський суд Запорізької області у складі судді Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
учасники справи:
від позивача - Яма Д.М., на підставі ордеру серія АР № 128695 від 27.06.2025;
від відповідача - Ковтун В.І., ордер серія АР № 1271448 від 17.0.2025;
27.06.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 27.06.2025, сформована в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС 27.06.2025, (вх. № 2168/08-07/25 від 30.06.2025) Приватного підприємства “ЕТІКА», м. Запоріжжя до Комунального підприємства “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про стягнення 533 290,19 грн. збитків.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 справу № 908/1989/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.07.2025, після усунення недоліків, які зумовили залишення позову без руху, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1989/25 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/104/25, підготовче засідання призначено на 25.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/1989/25 та призначено справу до розгляду по суті на 22.09.2025.
Ухвалою від 22.09.2025 розгляд справи відкладено на 21.10.2025.
Від відповідача через підсистему «Електронний суд» 17.10.2025 (зареєстроване 20.10.2025) надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 908/1989/25. В обґрунтування клопотання відповідач вказав на існування додаткової угоди до договору оренди від 01.09.2015, яка підписана 31.05.2024, згідно з якою замінено сторони в Договорі оренди комунального майна за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний 94, а саме: «Орендодавця-Балансоутримувача» КП «Запоріжремсервіс» на «Орендодавця» департамент управління активами Запорізької міської ради та «Балансоутримувача» КП «Градпроект». Тому, як вважає відповідач, КП «Запоріжремсервіс» є неналежним відповідачем по справі.
Позивач через підсистему «Електронний суд» 21.10.2025 надав заперечення на клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження у справі №908/1989/25, вважає клопотання необґрунтованим та спрямованим на затягування розгляду справи. Позивач відзначив, що заміна відповідача (ст. 52 ГПК України) можлива без повернення до підготовчого провадження, якщо суд визнає відповідача неналежним. Відповідач не довів неналежність - він був стороною на момент шкоди, і залишається стороною натепер. Крім того позивач вказав на те, що докази (додаткова угода) мали подаватися з відзивом (ч. 3 ст. 80 ГПК), а не після закриття підготовчого провадження, при цьому, відповідач не обґрунтував поважні причини пропуску.
Розглянувши клопотання відповідача клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 908/1989/25, суд відмовив у його задоволенні.
При вирішенні даного клопотання суд врахував наступне.
Згідно з п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З аналізу вищенаведених приписів процесуального законодавства слідує, що учасники справи, реалізуючи свої права, зобов'язані вчиняти відповідні процесуальні дії, в тому числі, заявляти клопотання/заяви, подавати докази тощо у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України та не допускати зловживання своїми процесуальними правами.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, метою яких є недопущення перетворення судового розгляду у безладний процес.
Відповідно до статті 194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
З положень ст. 118 ГПК України слідує, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд зазначає, що про існування додаткової угоди до договору оренди від 01.09.2015, яка підписана 31.05.2024, відповідачу було відомо до закриття підготовчого провадження 25.08.2025 у справі та призначення справи до розгляду по суті. Отже, відповідач мав достатньо часу для подання всіх доказів, в тому числі вказаної додаткової угоди, до закінчення підготовчого провадження. Жодних обґрунтувань поважності неподання доказів з дотриманням процесуальних строків відповідачем не наведено.
Крім того, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, відповідно до якого, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Відповідач посилається на додаткову угоду від 31.05.2024 до договору оренди від 01.09.2015, згідно з якою права та обов'язки балансоутримувача переходять до Департаменту управління активами Запорізької міської ради та КП "Градпроект". Проте, предметом стягнення є шкода, завдана позивачу у травні-червні 2023 року, коли відповідач був балансоутримувачем.
В даному випадку суд не вбачає обставин, за яких для виконання цілей господарського судочинства та вирішення справи по суті необхідно повернутись на стадію підготовчого провадження у справі № 908/1989/25.
Враховуючи вищевикладене, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 908/1989/25.
В судове засідання 21.10.2025 з'явились представники позивача та відповідача, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
В судовому засіданні 21.10.2025 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що неправомірні дії відповідача, а саме, проведення за ініціативою відповідача ремонтних робіт з відновлення покрівлі будинку в будинку № 94 по проспекту Соборному в м. Запоріжжі з недоліками (покрівлю було пошкоджено і залишено в напіврозібраному вигляді) призвели до залиття та пошкодження орендованого позивачем приміщення. Комісією у складі представників КП "Запоріжремсервіс" та орендаря 26.07.2023 орендовані нежитлові приміщення були обстежено та виявлено залиття приміщень атмосферними опадами через відсутність шиферного покриття і гідробар'єру покрівлі, які були демонтовані під час проведення ремонтних робіт, що здійснювалися на замовлення відповідача. У відповідності до звіту з визначення ринкового майнового збитку, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Інгуран А.О., ринковий майновий матеріальний збиток, спричинений оздобленню (опорядженню) нежитлових адміністративних приміщень №№ 19-34 1-го поверху будинку № 94 по пр. Соборному в м. Запоріжжі, що перебувають в оренді позивача, складає 533 290,19 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 15, 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача спричинені збитки. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 20 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Відповідач у наданому суду 08.08.2025 через підсистему «Електронний суд» відзиві на позов позовні вимоги заперечив та зазначив, що ремонтні роботи проводились не за ініціативою КП «Запоріжремсервіс» ЗМР, як зазначає позивач, а внаслідок завдання ракетного удару 25.05.2022 по Олександрівськом та Шевченківському районам міста Запоріжжя, оскільки місце прильоту знаходилось поблизу будівлі по пр. Соборному, буд. 94. Згідно з протоколом позачергового засідання місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій у м. Запоріжжя від 07.02.2023 № 05 КП «Запоріжремсервіс» ЗМР зобов'язано до виконання ремонтно-відновлювальних робот на покрівлі за адресою пр. Соборний, 94, яке постраждалою внаслідок ракетного удару 25.05.2022. Відповідно до укладених договорів з КП «Запоріжремсервіс» з ТОВ «БУД ЕКСПЕРТ УКРАЇНА» та ТОВ «ГРОСТ БУД» виконувалися роботи з поточного ремонту з відновлення покрівлі (ліквідації наслідків ракетного удару). Посилаючись на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким військова агресія російської федерації проти України визнається форс мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), відповідач вважає ці обставини з 24.02.2022 надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності. Відповідач вказує на недоведеність позивачем факту завдання збитків та їх розміру, з посиланням на висновки Звіту з визначення ринкового майнового збитку від 14.07.2023, складеного фізичною особою підприємцем, Інгуран Аллою Іванівною. В заключних положеннях цього Звіту зазначено, що ринковий майновий матеріальний збиток, нанесений Об'єкту дослідження, виходячи з мети оцінки і сфери застосування звіту про оцінку, даних викладених в цьому звіті, припущень і суджень, обмежень і висновків, станом на дату оцінки 14.07.2023 становить 533 290,19 грн., проте, незрозуміло, яке визначення ринкового майнового збитку, що був нанесений об'єкту дослідження в результаті залиття водою (атмосферними опадами) складає станом 2025 рік. Крім того, за доводами відповідача, позивачем не надано доказів, що залиття приміщень відбулося саме з вини КП «Запоріжремсервіс». Також відповідач заперечив проти заявлених позивачем витрат на правову допомогу. Відповідач просить в позові відмовити.
Від позивача 12.08.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав на те, що у випадку незгоди з висновками оцінювача звіт може бути підданий рецензуванню, тому відповідач не позбавлений можливості заявити клопотання про проведення експертизи, якщо вкаже, в чому саме полягає неправильність звіту оцінювача. Також позивач заперечив доводи відповідача, що позовні вимоги стосуються пошкоджень будівлі, які спричинені обстрілом з боку рф, та зазначив, що спричинені обстрілом пошкодження були усунуті позивачем самостійно у травні-червні 2022 року, тобто задовго до засідань комісій. Пошкодження, про які йде мова у позові, виникли на рік пізніше, після проведення ремонтних робіт 03.05-01.06.2023. Жодних доказів проведення будь-яких ремонтних робіт, які були б виконані в період після 26.07.2023 (дата обстеження покрівлі), відповідач не надав. Щодо заперечення відповідача проти відшкодування витрат на правничу допомогу позивач вказав, що докази понесення таких витрат будуть надані суду протягом 5 днів з дати вирішення справи по суті (ч. 8 ст. 129 ГПК).
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Приватне підприємство “ЕТІКА» (позивач у справі) є орендарем нежитлових приміщень №№ 18-34, що перебувають у комунальній власності і розташовані на 1-му поверсі будинку № 94 по пр. Соборному в місті Запоріжжі.
Приміщення використовуються позивачем на підставі договору оренди від 01.09.2015 в редакції додаткової угоди до цього договору від 07.09.2021.
Орендодавцем приміщень виступало КП «Запоріжремсервіс» (відповідач у справі).
Відповідно до п. 1.1 цього договору Орендодавець, на підставі рішення Запорізької міської ради № 105 від 20.05.1999 «Про надання згоди на передачу в оренду» передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування комунальне майно, а саме: нежитлові приміщення №№ 18-34 загальною площею 180,28 кв.м. першого поверху будівлі (Літ. А-2) по пр.. Соборному, 94, які перебувають у господарському віданні «КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 953 550,00 грн. станом на 30.06.2021.
Факт передачі в строкове платне користування комунального майна підтверджується Актом прийому-передачі від 07.09.2021, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Позивач вказує, що з 03.05.2023 по 01.06.2023 в будинку № 94 по пр. Соборному за ініціативою орендодавця проводилися поточні ремонтні роботи з відновлення покрівлі будинку.
Згідно акту обстеження технічного стану нежитлових приміщень по пр. Соборному буд 94 від 26.07.2023, який складений уповноваженими особами КП “Запоріжремсервіс» ЗМР та ПП “ЕТІКА», з 03.05.2023 по 01.06.2023 на житловій будівлі № 94 по пр. Соборному, м. Запоріжжя проводилися роботи по поточному ремонту з відновлення покрівлі (ліквідація наслідків ракетного удару). При обстежені технічного стану покрівлі виявлено часткову відсутність шиферного покриття та гідробар'єру. Висновок комісії: під час випадіння атмосферних опадів у виді дощу було залито нежитлові приміщення, розташовані на 1 - му поверсі нежитлової будівлі № 94 по пр. Соборному.
У відповідності до Звіту з визначення ринкового майнового збитку, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Інгуран А.О., ринковий майновий матеріальний збиток, спричинений оздобленню (опорядженню) нежитлових адміністративних приміщень №№ 19-34 1-го поверху будинку № 94 по пр. Соборному в м. Запоріжжі, що перебувають в оренді ПП “ЕТІКА», складає 533 290,19 грн. Розмір майнового збитку визначений виходячи з вартості ремонтно-відновлювальних робіт (без урахування вартості матеріалів та виробів) плюс вартості самих будівельних матеріалів і виробів з урахуванням їх фізичного зносу.
Як стверджує позивач, відповідальною особою за спричинення йому збитків є КП «Запоріжремсервіс», як балансоутримач переданого йому в оренду комунального майна.
27.05.2025 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою у 5-денний строк з дня отримання цієї претензії відшкодувати завдану матеріальну шкоду у розмірі 533 290,19 грн шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ПП “ЕТІКА».
Претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
За доводами позивача, наведені обставини свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
За приписами пунктів 8 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
На кредитора покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини (ст.ст. 614, 623 ЦК України).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені ст. 1166 ЦК України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2).
Отже, відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №906/824/21
Згідно з ч. 1 ст. 1192 ЦК якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (ч. 1 ст. 24), в редакції, чинній до 01.05.2019, встановлював обов'язок балансоутримувача забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
Цей обов'язок не обмежується звичайними профілактичними заходами, а включає в також контроль за проведенням ремонтів, забезпечення водонепроникності конструкцій, і превенцію техногенних аварій.
Після 2019 року повноваження балансоутримувача регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 (надалі - Правила № 76), балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Згідно з п. 1.5 Правил № 76 утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд», зареєстрованим у Мін'юсті України 21.08.2004 за № 1046/9645 (із змінами). Перелік цих робіт включає в себе в тому числі: « 1.2. Поточний ремонт. 1.2.6. Дахи та покрівлі».
За доводами позивача, з 03.05.2023 по 01.06.2023 в будинку № 94 по пр. Соборному у м. Запоріжжі, за ініціативою орендодавця, проводилися поточні ремонтні роботи з відновлення покрівлі будинку. Ремонтні роботи проводилися неохайно, покрівлю було пошкоджено і залишено в напіврозібраному вигляді, внаслідок чого сталося залиття, яке пошкодило внутрішнє оздоблення приміщень позивача.
Так, Актом обстеження технічного стану нежитлових приміщень по пр. Соборному буд 94 від 26.07.2023, який складений уповноваженими особами КП “Запоріжремсервіс» ЗМР та ПП “ЕТІКА», зафіксовано, що з 03.05.2023 по 01.06.2023 на житловій будівлі № 94 по пр. Соборному, м. Запоріжжя проводилися роботи по поточному ремонту з відновлення покрівлі і при обстежені технічного стану покрівлі виявлено часткову відсутність шиферного покриття та гідробар'єру. За висновком комісії: під час випадіння атмосферних опадів у виді дощу було залито нежитлові приміщення, розташовані на 1 - му поверсі нежитлової будівлі № 94 по пр. Соборному.
Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем, як балансоутримувачем комунального майна, своїх обов'язків, атмосферні опади потрапили до орендованих позивачем приміщень, що призвело до завдання йому матеріальних збитків. При цьому, забезпечення контролю щодо комунального майна та відповідальність за його належний стан згідно з чинним законодавством покладено саме на КП “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради.
Суд відзначає, що у залитті нежитлових приміщень через відсутність шиферного покриття та гідробар'єру, є очевидною вина балансоутримувача у вигляді неналежної організації робіт, відсутність контролю, нездійснення захисних заходів, попри передбачуваний ризик.
В діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками; вина.
У даному спорі з боку відповідача має місце неналежне виконання обов'язків балансоутримувача комунального майна, що свідчить про протиправність поведінки відповідача. Спричинення збитків у вигляді залиття нежитлових приміщень під час опадів через відсутність частини покрівлі з вини відповідача вказує на наявність причинно-наслідкового зв'язку між допущеним порушенням та наслідками, якими є понесені збитки у визначеному розмірі.
Відповідно до частини другої, третьої статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Положення частини третьої статті 623 ЦК України конкретизують загальний принцип повного відшкодування (частина третя статті 22 ЦК України), а тому є справедливими й для будь-яких інших правовідносин. Оскільки у будь-якому випадку йдеться про те, що кредитор має отримати рішення про присудження відшкодування, реальна грошова цінність якого є адекватною економічній ситуації в суспільстві та цінності відповідних матеріальних благ на момент ухвалення судом відповідного рішення. При ухваленні рішення про стягнення збитків суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора.
Водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності.
На підтвердження розміру збитків позивачем надано Звіт з визначення ринкового майнового збитку, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП Інгуран А.О.
За висновками Оцінювача, ринковий майновий матеріальний збиток, спричинений оздобленню (опорядженню) нежитлових адміністративних приміщень №№ 19-34 1-го поверху будинку № 94 по пр. Соборному в м. Запоріжжі, що перебувають в оренді ПП “ЕТІКА», складає 533 290,19 грн.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків.
Згідно зі ст. 12 Закону звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. У випадку незгоди з висновками оцінювача звіт може бути підданий рецензуванню (ст. 13 Закону).
За наведених обставин суд дійшов висновку, що Звіт з визначення ринкового майнового збитку, виконаний суб'єктом оціночної діяльності ФОП Інгуран А.О, є належним доказом, що підтверджує розмір завданих позивачу.
Наведеним спростовуються доводи відповідача щодо недоведеності розміру збитків.
Посилання відповідача на форс-мажорні обставини та позовні вимоги стосуються пошкоджень будівлі, які спричинені ракетним обстрілом 25.05.2022 з боку рф суд відхиляє як необґрунтовані.
Суд звертає увагу, що пошкодження, які були спричинені обстрілом, були усунуті орендарем - ПП “ЕТІКА» самостійно ще у травні - червні 2022 року, тобто задовго до засідань комісій.
Пошкодження, стягнення збитків за якими стало предметом даного позову виникли пізніше, після проведення ремонтних робіт 03.05.2023 - 01.06.2023.
Жодних доказів проведення будь-яких ремонтних робіт, які були б виконані в період після 26.07.2023 (дата обстеження покрівлі), відповідач не надав. Обстеження проводилося за участю представника відповідача, зауважень з приводу змісту акту обстеження не надійшло, доказів суду не надано.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Наданими позивачем доказами, зокрема, Актом обстеження технічного стану нежитлових приміщень по пр. Соборному буд 94 від 26.07.2023 та матеріалами Звіту з визначення ринкового майнового збитку, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Інгуран А.О., доведено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків балансоутримувача комунального майна, позивачу завдано матеріального збитку у вигляді залиття нежитлових приміщень під час атмосферних опадів, розмір якого становить 533 290,19 грн.
Враховуючи викладене, суд визнав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 533 290,19 грн. збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним обов'язків балансоутримувача щодо контролю технічного стану комунального майна, або наявності підстав для звільнення його від відповідальності за допущене порушення.
На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З матеріалів справи слідує, що Приватним підприємством “ЕТІКА» при зверненні з позовом сплачено судовий збір у розмірі 7 999,35 грн (платіжна інструкція № 965 від 24.06.2025).
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 6399,48 грн. (7 999,35 грн. х 0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 1 599,87 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого Приватним підприємством “ЕТІКА» судового збору в розмірі 1 599,87 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Керуючись ст.ст. 11-15, 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного підприємства “ЕТІКА», м. Запоріжжя до Комунального підприємства “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, м. Запоріжжя задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 23А; ідентифікаційний код юридичної особи 22144952 на користь Приватного підприємства “ЕТІКА» (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 94; ідентифікаційний код юридичної особи 19268596) 533 290 (п'ятсот тридцять три тисячі двісті дев'яносто) грн. 19 коп. збитків та 6 399 (шість тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 48 коп. судового збору. Видати наказ.
3. Повернути відповідною ухвалою суду Приватного підприємства “ЕТІКА» (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 94; ідентифікаційний код юридичної особи 19268596) з Державного бюджету України суму судового збору переплаченого при поданні позову в розмірі 1 599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 87 коп. - за наявності відповідного клопотання позивача.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “04» листопада 2025 року.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.