номер провадження справи 5/131/25
27.10.2025 Справа № 908/2640/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42399676)
До відповідача: Комунальної установи “Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради (вул. Степова, буд. 27, с. Любомирівка, Запорізький район, Запорізька область, 70026; код ЄДРПОУ 03188613)
про стягнення 19 780,45 грн.,
Без виклику представників сторін
27.08.2025 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Комунальної установи “Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради про стягнення 19 780,45 грн.
27.08.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 28.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2640/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 25.09.2025, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
08.09.2025 від Комунальної установи “Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Також, 08.09.2025 від КУ “Любомирівський психоневрологічний інтернат» ЗОР до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи практику суду у подібних спорах.
09.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до суду надійшла відповідь на відзив.
Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 12.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та Комунальною установою «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради (Споживач) укладений договір № 07-7237/24-БО-Т постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 “Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору. На виконання умов Договору, у грудні 2024 Позивач передав у власність Відповідача природний газ на суму 143 923,46 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання - передачі природного газу. В порушення умов договору відповідач здійснив часткову оплату за отриманий газ у розмірі 126 968,32 грн., у зв'язку з чим розмір несплаченої суми заборгованості складає 16 955,14 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за газ, позивачем нараховано пеню у період з 18.02.2025 по 30.06.2025 на суму 1 899,44 грн., 3 % річних за період з 18.02.2025 по 30.06.2025 у розмірі 185,34 грн. та інфляційні витрати за період з травня по червень 2025 включно на суму 740,53 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що основну заборгованість за договором № 07-7237/24-БО-Т від 12.12.2024 на суму 16 955,14 визнає, у зв'язку з чим просить суд повернути позивачу 50 % сплаченого судового збору. Установа є бюджетною організацією, яка повністю залежить від асигнувань. Після виявлення виниклої заборгованості відповідач намагався виконати свої зобов'язання та пришвидшити врегулювання спору, у зв'язку з чим 25.01.2025 звернувся до позивача із офіційним листом та просив у судовому порядку стягнути основну заборгованість у розмірі 16 955,14 грн. Проте, позивач майже вісім місяців на вказаний лист не реагував, та лише наприкінці серпня 2025 звернувся до суду з вказаним позовом про додаткове стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат. З урахування викладеного просить суд зменшити розмір збитків та неустойки.
У відповіді на відзив позивач вказав, що оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. Факт неналежного виконання споживачем своїх зобов'язань підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем. Позивач вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми пені обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Встановлений положеннями ст. 625 ЦК України розмір процентної ставки на рівні 3% річних та компенсаційна функція внаслідок інфляційних нарахувань це той мінімальний визначений законодавцем розмір грошових виплат, що має на меті гарантоване відновити майнові права кредитора. Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу у встановлений строк, він зобов'язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Станом на 27.10.2025 заперечень на відповідь на відзив від КУ «Любомирівський психоневрологічний інтернат» ЗОР до суду не надійшло.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
27.10.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
12.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (Постачалник) та Комунальною установою “Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради (Споживач) укладений договір № 07-7237/24-БО-Т постачання природного газу (Договір).
Згідно з п. 1.1. договору, Постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а Споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору, Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу з грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року (включно), в кількості 7,67000 тис. куб. метрів (сім тисяч шістсот сімдесят куб. м), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м).
Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (п.п. 2.1.1).
Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в пункті 2.1. цього Договору, повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2. цього Договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на Споживача (п. 2.2).
Порядок та умови передачі природного газу відбуваються у відповідності до пунктів 3.1 - 3.6 Договору.
Згідно з п. 3.5. Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору, передбачено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписаний уповноваженим представником Постачальника.
Відповідно до підпункту 3.5.3. пункту 3.5. Договору, Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно з підпунктом 3.5.4. пункту 3.5. Договору, у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Підпунктом 4 пункту 6.2 Договору визначено, що Споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України і цим договором.
Пунктом 7.2. договору сторони визначили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1. та/або оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Збитки, завдані одній зі Сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою Стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) Стороною в порядку та розмірі, визначених цим Договором та чинним законодавством (п. 7.6. договору).
Відповідно до п. 13.1. договору, даний Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2024 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору «…».
На виконання умов Договору, у грудні 2024 Позивач передав у власність Відповідача природний газ на суму 143 923,46 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 13.01.2025 за грудень 2024 на суму 143 923,46 грн. (а.с. 18).
В свою чергу Відповідач, в порушення вимог п. 5.1. Договору, оплату за переданий газ здійснив лише частково 21.12.2024 на суму 126 968,32 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром документів за період з 01.10.2024 по 30.06.2025 за не заперечується відповідачем (а.с. 19).
Отже, розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ у грудні 2024 складає 16 955,14 грн., яку Позивач і просить стягнути з відповідача.
Також, відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано наявність основної заборгованості перед ТОВ «ГК “Нафтогаз Трейдинг» за поставлений природний газ у грудні 2024 на суму 16 955,14 грн.
В матеріалах справи наявний лист КУ “Любомирівський психоневрологічний інтернат» ЗОР № 23 від 20.01.2025 до ТОВ «ГК “Нафтогаз Трейдинг», в якому відповідач визнав основну заборгованість за договором від 12.12.2024 № 07-7237/24-БО-Т за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 у розмірі 16 955,14 грн. та просив Позивача стягнути його у судовому порядку згідно чинного законодавства (а.с .30).
Проте, відповіді на вищевказаний лист матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за поставлений природний газ, позивачем нараховано пеню у період з 18.02.2025 по 30.06.2025 на суму 1 899,44 грн., 3 % річних за період з 18.02.2025 по 30.06.2025 у розмірі 185,34 грн. та інфляційні витрати за період з травня по червень 2025 включно на суму 740,53 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Таким чином, оскільки наведеними вище належними, допустимими та достовірними доказами підтверджується факт порушення Відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати спожитого природного газу за грудень 2024 на суму 16 955,14 грн., тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати, позивачем на підставі п. 7.2. договору нараховано пеню за період з 18.02.2025 по 30.06.2025 у розмірі 1 899,44 грн.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У пункті 7.2 договору сторони визначили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1. та/або оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Суд перевіривши розрахунок пені, наданого позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство» зазначає, що розрахунок є вірним, відповідає вимогам законодавства та сума пені в розмірі 1 899,44 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Також у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі п. 7.2. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних за період з 18.02.2025 по 30.06.2025 у розмірі 185,34 грн. та інфляційні витрати за період з травня по червень 2025 включно на суму 740,53 грн.
Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство» зазначає, що вони є вірними, відповідають вимогам законодавства, а отже 3% річних у розмірі 185,34 грн. та інфляційні втрати на суму 740,53 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надав.
Доводи Відповідача щодо намагання КУ “Любомирівський психоневрологічний інтернат» ЗОР виконати свої зобов'язання з оплати основної заборгованості та як наслідок, наявності підстав для зменшення розміру збитків та неустойки суд до уваги не приймає та зазначає наступне.
Відповідач вказує, що після виявлення виниклої заборгованості КУ “Любомирівський психоневрологічний інтернат» ЗОР намагалась виконати свої зобов'язання. Більш того, з метою пришвидшити врегулювання спору, 25.01.2025 звернувся до позивача з офіційним листом, в якому визнав основну заборгованість за договором від 12.12.2024 № 07-7237/24-БО-Т за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 у розмірі 16 955,14 грн. та просив Позивача стягнути його у судовому порядку згідно чинного законодавства. Відповідач є бюджетною організацією, яка повністю залежить від асигнувань. Однак, Позивач майже вісім місяців на вказаний лист не реагував та лише наприкінці серпня 2025 вирішив реалізувати своє право на звернення до суду за захистом своїх прав.
Суд не може погодитись з вказаними доводами Відповідача, враховуючи вимоги ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 1.1. договору, Постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а Споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору, Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу з грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року (включно), в кількості 7,67000 тис. куб. метрів (сім тисяч шістсот сімдесят куб. м), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м).
Згідно з пунктами 2, 5 частини 2 статті 13 Закону України “Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Судом встановлено, що між сторонами підписаний акт приймання-передачі природного газу від 13.01.2025 за грудень 2024 на суму 143 923,46 грн.
Отже, з урахуванням обізнаності Відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціни природного газу, що визначена в Договорі, Відповідач знав про вартість природного газу яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату.
Підпунктом 4 пункту 6.2 Договору визначено, що Споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
На виконання умов Договору, у грудні 2024 Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 143 923,46 грн. Однак оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково на суму 126 968,32 грн., чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1. Договору.
З наведеного вбачається обов'язок Відповідача у повному обсязі розрахуватися за спожитий природний газ.
Відповідач належним чином ознайомлений з умовами Договору, у тому числі зі строками оплати, тому мав усі можливості для своєчасного виконання зобов'язань і запобігання виникненню прострочення.
Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Крім цього суд зазначає, що матеріали справи не містять та Відповідачем суду не надані докази в підтвердження фактичного направлення листа № 23 від 20.01.2025 до ТОВ «ГК “Нафтогаз Трейдинг» про визнання основної заборгованості та клопотання стягнути її у судовому порядку згідно чинного законодавства (а.с .30).
Також суд погоджується з твердженням позивача, що навіть за умови існування такого листа, сам факт його направлення не може розглядатися як належне виконання грошового зобов'язання чи підстава для невиконання обов'язку з оплати поставленого природного газу.
За таких умов, доводи Відповідача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунальної установи “Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради (вул. Степова, буд. 27, с. Любомирівка, Запорізький район, Запорізька область, 70026; код ЄДРПОУ 03188613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42399676) основну заборгованість у розмірі 16 955 (шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 14 коп., пеню у сумі 1 899 (одна тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 44 коп., 3 % річних у розмірі 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 34 коп., інфляційні витрати на суму 740 (сімсот сорок) грн. 53 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.