вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"06" листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/882/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни від 03.11.2025
про відвід судді Андрейчука Любомира Вікторовича від розгляду справи № 907/882/22
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради
до відповідача Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни
про стягнення 279 829,39 грн,
без повідомлення (виклику) учасників справи
У листопаді 2022 року Департамент звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Грицик Л. О. про стягнення 279 829,39 грн заборгованості з орендної плати за договором від 18.02.2014 № 1691/1 оренди земельної ділянки площею 1,2617 га, яка знаходиться в м. Ужгороді на вул. Електрозаводській, 35, кадастровий номер 2110100000:34:001:0228. Позов мотивовано неналежним виконанням ФОП Грицик Л. О. з 01.01.2020 до 31.12.2020 (включно) зобов'язань зі сплати орендної плати за Договором з урахуванням додаткової угоди від 30.10.2018.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03 березня 2023 року у справі № 907/882/22 (суддя Пригуза П. Д.), яке Західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 24 жовтня 2024 року залишив без змін, задовольнив позов повністю та стягнув з ФОП Грицик Л. О. на користь Департаменту 279 829,39 грн заборгованості за Договором за період січень - грудень 2020 року та 4200,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Надалі постановою Великої Палата Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року задоволено касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни, скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 03 березня 2023 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 907/882/22, а справу № 907/882/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/882/22 визначено головуючого суддю Андрейчука Л.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 жовтня 2025 року.
Ухвалою від 28 жовтня 2025 року суд прийняв справу № 907/882/22 до провадження, постановив здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 04 грудня 2025 року.
03 листопада 2025 року відповідач подав до канцелярії суду заяву про відвід судді Андрейчука Л.В. від розгляду справи №907/882/22. Вказана заява обґрунтована сумнівами в неупередженості та об'єктивності судді, оскільки суддею Андрейчуком Л.В. ухвалено рішення у справі № 907/146/24 від 26.09.2024 який стягнуто з Грицик Лариси Олексіївни на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість за договором оренди землі в розмірі 314 477,88 грн. Зі змістом такого рішення заявник не погодився та подав апеляційну скаргу розгляд якої триває.
Разом з тим заявник зазначає, що не погоджується не з рішенням по суті справи №907/146/24, а з підстав вчинення суддею дій, які свідчать про свідомо створені перешкоди доступу Грицик Л.О. до правосуддя в розумінні ст. 6 Європейської Конвенції прав людини та основоположних свобод щодо виправлення описки в даті судового засідання, призначенні засідання на ту ж дату, що й у Західному апеляційному господарському суді та не вирішенні питання щодо поважності (неповажності) причин неявки відповідача в судове засідання, а відмови у задоволенні такого клопотання з огляду на те, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою. Крім того заявник звертає увагу на те, що рішення ухвалене під час повітряної тривоги та ухвалюючи рішення у справі №907/146/24 судом використано ті ж мотиви, що й у рішенні від 03 березня 2023 року в справі № 907/882/22.
Таким чином на думку Фізичної особи-підприємця Грицик Л. О. суддя Андрейчук Л.В. суб'єктивно може виявитися неспроможним ухвалити інше рішення в справі № 907/882/22, оскільки в такому разі його висновки за аналогічних обставин будуть суперечливими та такими, що підважуватимуть його ж позицію як судді у справі №907/146/24, оскільки обидві справи випливають із подібних правовідносин.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04 листопада 2025 року головуючий у справі № 907/882/22 суддя Андрейчук Л.В. визнав заявлений відвід необґрунтованим та постановив передати заяву Фізичної особи-підприємця Грицик Л. О. про відвід судді Андрейчука Л. В. від розгляду справи № 907/882/22 для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025, заяву про відвід передано на розгляд судді Лучку Р. М.
Розглянувши заяву, оцінивши її зміст і аргументи заявника про наявність підстав для відводу судді Андрейчука Л. В., суд враховує наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (стаття 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичом (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 ГПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 ГПК України, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (ч. 3 ст. 38 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі (п. 7 ст. 39 ГПК України).
Суд зазначає, що право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
При цьому, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Так пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (аналогічна правова позиція, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №9901/22/17).
Наявність безсторонності для цілей пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» від 24.05.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» від 21.12.2000).
Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Європейського суду з прав людини від 15 липня 2010 року у справі № 16695/04 Газета Україна-Центр проти України).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані.
Аналіз наведеного вище дає підстави для висновку про те, що правило ст.35 та ст.36 ГПК України у контексті обставин відводу, що розглядається, застосовується лише коли дії судді носять характер суб'єктивності (упередженості), у випадках, чітко регламентованими наведеними вище нормами процесуального закону.
Підставою для подання відповідачем цієї заяви про відвід судді Андрейчука Л. В. від розгляду справи № 907/882/22 фактично є незгода з процесуальними рішеннями суду щодо розгляду поданого в межах справи № 907/146/24 клопотання про відкладення розгляду справи, та постановлення ухвали про описку в даті судового засідання поза межами судового засідання.
Розглядаючи означені аргументи заявника відводу суд враховує, що порядок виправлення описок визначений ст. 243 ГПК України, відповідно до якої суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.
З наведеної норми процесуального закону вбачається можливість виправлення судом описок з власної ініціативи без призначення судового засідання шляхом постановлення відповідної ухвали.
При цьому, відповідно до відомостей з КП ДСС ухвала про описку від 11.07.2024 у справі №907/146/24 щодо зміни дати наступного підготовчого засідання на 29 серпня 2024 р. на 10:30 год. надійшла, зокрема, до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС адвокатського бюро «Алли Лесько» - представника відповідача 11 липня 2024 року, що за всіма обставинами не може свідчити про наявність для заявника будь-яких обмежень у доступі до правосуддя при розгляді справи №907/146/24.
Разом з тим підлягають критичній оцінці аргументи заявника про те, що рішення у справі №907/146/24 ухвалене судом у нарадчій кімнаті під час повітряної тривоги, позаяк у КП ДСС міститься акт від 26.09.2024 № 12 складений керівником апарату Господарського суду Закарпатської області Сегляник О.І. про те, що через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу «Повітряна тривога!» (початок 10:01, закінчення 10:33; початок 10:49, закінчення 11:17; початок 11:37, закінчення 12:11) не відбулись судові засідання у таких наведених справах, серед яких справа №907/146/24 не зазначена.
Суд, при цьому враховує, що незгода з мотивами відхилення клопотання про відкладення судового засідання та/або рішенням суду у справі №907/146/24 може слугувати підставою апеляційного оскарження рішення у справі №907/146/24, а не вважатися мотивом відводу судді від розгляду цієї справи.
Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим. Отже, у відводі судді заявник має конкретизувати фактичні обставини (з наданням конкретних доказів), які підтверджують наявність підстав для відводу. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Газета Україна-центр» проти України» наголошував, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Таким чином, суд констатує, що наведені заявником підстави відводу судді не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами щодо обґрунтованості сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді, не узгоджуються із підставами, наведеними у ст. 35 ГПК України. У зазначеній нормі закону визначено перелік підстав для відводу судді, зокрема, що суддя не може брати участь в розгляді справи, якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді об'єктивно відсутні та такі й не зазначені заявником у заяві від 03.11.2025 про відвід судді, а обставини з якими відповідач пов'язує необхідність відводу судді ґрунтуються виключно на незгоді з процесуальними рішеннями судді в справі №907/146/24, що за змістом ч. 4 ст. 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.
Отже, суд зазначає, що за суб'єктивним критерієм суддя Андрейчук Л. В. у цій справі за участю заявника є суб'єктивно вільним від особистих прихильностей та упереджень, не має з сторонами та їх представниками, а також іншими особами, відносин, які могли-би завадити всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи №907/882/22, як і відсутні докази чи ознаки того, що суддя допустив поведінку, яка давала би привід сумніватися у його неупередженості або безсторонності при розгляді справи №907/882/22 та слугувала б підставою для відводу з визначених у ст. 35 ГПК України підстав.
При розгляді цієї заяви про відвід судді суд також зважає, що за суб'єктивним критерієм у цій справі суддя, визнавши заяву необґрунтованою, через ухвалу опосередковано вказав, що він не має упередженості щодо сторін у справі, яка була би підставою для самовідводу. Отже особиста безсторонність судді Андрейчука Л. В. у цій справі є поза сумнівом.
Також, варто зазначити, що у поданій заяві про відвід заявником не зазначено об'єктивних даних, які б свідчили, що суддя Андрейчук Л. В. допустив дії, які вказували б на його упередженість. Навпаки, з процесуальних дій нового складу суду в справі №907/882/22 вбачається дотримання суддею принципів господарського процесу та розгляд означеного провадження з метою належного виконання завдання та реалізації засад господарського судочинства з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи та оцінки доказів, якими учасники процесу обґрунтовують свої вимоги та заперечення.
З врахуванням викладеного, суд також не вбачає прояву упередженості до заявника чи прихильності до жодного з учасників справи або їх представників.
Отже, побоювання заявника як враження в упередженості чи необ'єктивності судді щодо однієї із сторін у зв'язку з розглядом справи №907/882/22, не є об'єктивно обґрунтованими та не є тими фактичними даними, які могли би вказувати на упередженість чи необ'єктивність судді у цій справі, а сама по собі незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді у іншій справі відповідно до вимог процесуального законодавства не є підставою для відводу судді від розгляду справи.
За таких обставин та правових підстав, суд доходить висновку, що права заявника відводу на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, у цій справі не є порушеним.
З огляду на наведене, заява про відвід не ґрунтується на приписах ст.ст. 35, 36, 38 ГПК України, отже не може бути задоволеною.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 35-36, 38-39, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни від 03.11.2025 про відвід судді Андрейчука Любомира Вікторовича від розгляду справи № 907/882/22 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.М. Лучко