вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"05" листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/818/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
розглянувши заяву Спільного малого підприємства «Вояж» №16/10 від 16.10.2025
про розстрочення виконання рішення
у справі № 907/818/25
за позовом Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача 1 Спільного малого підприємства «Вояж», м Ужгород
відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородтеплоенерго», м. Ужгород
про стягнення 108 979,81 грн безпідставно збережених коштів
За участю представників:
позивача - Данканич А.Е., в порядку самопредставництва;
відповідачів - не з'явилися;
Ужгородська міська рада звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Спільного малого підприємства «Вояж» 103 530,82 грн та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородтеплоенерго» 5448,99 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0789 га, кадастровий номер 2110100000:01:001:0376 за період з 03.04.2024 до 24.06.2025 без укладеного договору оренди землі в порушення норм Земельного кодексу України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/818/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2025 року.
23 вересня 2025 року у справі 907/818/25 Господарський суду Закарпатської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив та ухвалив стягнути з Спільного малого підприємства «Вояж» на користь позивача 103 530,82 грн безпідставно збережених коштів та 2876,60 грн в повернення сплаченого судового збору, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородтеплоенерго» 5448,99 грн безпідставно збережених коштів та 151,40 грн в повернення сплаченого судового збору.
Надалі, 16 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява Спільного малого підприємства «Вояж» №16/10 від 16.10.2025 у якій заявник просить суд розстрочити виконання присудженої до стягнення з підприємства суми заборгованості - 103 530,82 на десять місяців починаючи з листопада місяці 2025 року, рівними частинами по 10 353,082 грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20 жовтня 2025 року заяву Спільного малого підприємства «Вояж» про розстрочення виконання рішення призначено до розгляду у судовому засіданні 05 листопада 2025 року та встановлено учасникам справи строк до 03 листопада 2025 року для подання суду письмових пояснень і заперечень щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду в цій справі.
У судове засідання 05 листопада 2025 року прибув представник позивача, який висловив усні заперечення щодо надання відповідачу 1 розстрочки виконання рішення суду. Водночас письмових документально обґрунтованих заперечень щодо поданого відповідачем 1 клопотання позивачем не надано.
Представники відповідачів в судове засідання 05.11.2025 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду заяви відповідача були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Розглянувши заяву відповідача 1 з доданим до неї документами, заслухавши пояснення представника позивача, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Крім того, у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
З огляду на те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).
Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
В обґрунтування поданої заяви про надання розстрочки виконання судового рішення боржник зазначає, що єдиним доходом підприємства є здавання приміщень в оренду, однак, на сьогоднішній день приміщення, підприємства (квартири), що знаходяться на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0789 га. (по якій і утворилася спірна заборгованість) перебувають в аварійному стані та не придатні для здачі в оренду, що неодноразово піднімалося перед виконком Ужгородської міської ради та в засобах масової інформації.
Заявник, серед іншого, звертає увагу має намір повністю та добровільно погасити борг перед позивачем, однак, зважаючи на скрутне матеріальне становище, та відсутність коштів на рахунках, достатніх для погашення заборгованості, не має можливості сплатити вказаний борг одним платежем, на підтвердження чого суду надано виписку по банківському рахунку за період з 01.01.2025 року по 01.10.2025 року.
Окрім того, зауважує, що підприємство не ухилялося від укладення договору оренди землі за використання вказаної земельної ділянки, проте з моменту формування земельної ділянки з 03.04.2024 року питання по виділенню такої проходило численні комісії по спорах та не погоджувалися межі суміжниками вказаної земельної ділянки і тільки 25.06.2025 між територіальною громадою міста Ужгорода та СМП «Вояж» було узгоджено всі істотні умови та укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:01:001:0376 площею 0,0789 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на пл. Шандора Петефі, 2 строком на 10-ть років.
Пояснює, що орендна плата, по вказаному договору, в сумі 10 761,04 грн сплачується до цього часу належним чином, але примусове стягнення суми присудженої до стягнення по вказаній справі, та блокування рахунків призведе до неможливості, сплати підприємством, як орендної плати по договору за використання вказаної земельної ділянки укладений 25.06.2025 року, так і сплати інших орендних платежів по раніше укладених договорах оренди за інші земельні ділянки.
При цьому, наголошує, що сплачений позивачем судовий збір невідкладно відшкодований відповідачем 1, на підтвердження чого суду відповідно до заяви від 04.11.2025 надано суду платіжну інструкцію №133 від 27.10.2025 року.
Стягувач проти вказаного розстрочення виконання рішення суду письмових заперечень не подав, що, за позицією суду, свідчить про переконання стягувача, що розстрочка виконання рішення в справі не порушить його майнові інтереси і баланс інтересів сторін, а слугуватиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
Водночас, усні заперечення представника позивача зводяться до тверджень про те, що заявником не надано достатніх доказів в обґрунтування поданого клопотання, які б підтверджували скрутний фінансовий стан боржника, не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а заперечень щодо самих обставин, які за позицією відповідача слугують підставою для розстрочки виконання рішення суду не надано.
Отже, враховуючи встановлені вище та зазначені відповідачем обставини неможливості наразі виконати рішення Господарського суду Закарпатської області у справі від 23 вересня 2025 року в справі № 907/818/25 в частині задоволених судом вимог Ужгородської міської ради до Спільного малого підприємства «Вояж», скрутний фінансовий стан останнього, з огляду принципи розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд вважає, що розстрочення рішення суду не порушить прав стягувача та надасть змогу боржнику належним чином виконати рішення суду в даній справі без ризиків виникнення неплатоспроможності боржника та/або припинення його господарської діяльності, та/або неналежного виконання договірних зобов'язань за укладеним з самим же позивачем договором оренди від 25.06.2025, що знову ж слугуватиме підставою звернення органу місцевого самоврядування до суду з позовом про захист свого права за вже укладеним з відповідачем 1 договором.
Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Так, рішення Господарського суду Закарпатської області у цій справі ухвалене 23 вересня 2025 року, а заявник просить суд розстрочити його виконання терміном на десять місяців шляхом сплати починаючи з листопада 2025 року по 10 353,082 грн.
Розмір стягнутих судовим рішенням Господарського суду з відповідача 1 на користь позивача безпідставно отриманих коштів (без урахування повернення сплаченого судового збору) становить 103 530,82 грн.
З врахуванням наведеного, беручи до уваги, що період надання розстрочки рішення у справі не перевищує одного року з дати його ухвалення, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 23 вересня 2025 року в справі № 907/818/25 в частині задоволених судом вимог Ужгородської міської ради до Спільного малого підприємства «Вояж» про стягнення безпідставно збережених коштів терміном на 10 місяців (до 31.08.2026) шляхом сплати щомісячно не пізніше останнього числа кожного календарного місяця по 10 353,08 грн (в останній місяць - 10 353,10 грн).
Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 326, 327, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Спільного малого підприємства «Вояж» №16/10 від 16.10.2025 про розстрочення виконання рішення у справі № 907/818/25 - задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 23 вересня 2025 року в справі № 907/818/25 в частині задоволених судом вимог Ужгородської міської ради до Спільного малого підприємства «Вояж» про стягнення безпідставно збережених коштів терміном на 10 місяців (до 31.08.2026) шляхом сплати щомісячно не пізніше останнього числа кожного календарного місяця по 10 353,08 грн (в останній місяць - 10 353,10 грн), а саме:
- до 30 листопада 2025 року - 10 353,08 грн (десять тисяч триста п'ятдесят три гривні 08 копійок);
- до 31 грудня 2025 року - 10 353,08 грн (десять тисяч триста п'ятдесят три гривні 08 копійок);
- до 31 січня 2026 року - 10 353,08 грн (десять тисяч триста п'ятдесят три гривні 08 копійок);
- до 28 лютого 2026 року - 10 353,08 грн (десять тисяч триста п'ятдесят три гривні 08 копійок);
- до 31 березня 2026 року - 10 353,08 грн (десять тисяч триста п'ятдесят три гривні 08 копійок);
- до 30 квітня 2026 року - 10 353,08 грн (десять тисяч триста п'ятдесят три гривні 08 копійок);
- до 31 травня 2026 року - 10 353,08 грн (десять тисяч триста п'ятдесят три гривні 08 копійок);
- до 30 червня 2026 року - 10 353,08 грн (десять тисяч триста п'ятдесят три гривні 08 копійок);
- до 31 липня 2026 року - 10 353,08 грн (десять тисяч триста п'ятдесят три гривні 08 копійок);
- до 31 серпня 2026 року - 10 353,10 грн (десять тисяч триста п'ятдесят три гривні 10 копійок).
Ухвала видана: Господарський суд Закарпатської області, м. Ужгород, суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Роман Михайлович.
Стягувач: Ужгородська міська рада (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924).
Боржник: Спільне мале підприємство «Вояж» (88000, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, буд. 2Б, кв. 1, код ЄДРПОУ 13598938).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання - 05 листопада 2025 року.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - до 05 листопада 2028 року.
Ухвала є виконавчим документом відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.М. Лучко