вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"04" листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/882/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Любомир Андрейчук, розглянувши заяву ФОП Грицик Лариси Олександрівни про відвід судді № б/н від 03.11.2025 у справі №907/882/22
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради
до відповідача Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни
про стягнення
У листопаді 2022 Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни (далі - ФОП Грицик Л.О., відповідач та/або орендар) з вимогою про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 18.02.2014 № 1691/1, укладеним між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (17.11.2021 змінено назву на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, далі - Департамент, позивач та/або орендодавець) та ФОП Грицик Л. О. (далі - договір оренди землі) за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (включно) у сумі 279 829,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орендарем за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (включно) не сплачено кошти у розмірі 279 829, 39 грн, які є різницею між сплаченими нею грошовими коштами та розміром орендної плати, який належало сплатити за договором оренди землі.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2023 у справі № 907/882/22 (суддя Пригуза П. Д.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 (Матущак О. І. - головуючий, судді: Кравчук Н. М., Скрипчук О. С.) позов задоволено повністю; стягнуто з ФОП Грицик Л. О. на користь Департаменту заборгованість за договором оренди землі за період січень-грудень 2020 року у розмірі 279 829, 39 грн та витрати на оплату судового збору в розмірі 4200,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2023 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі № 907/882/22, ФОП Грицик Л. О. звернулася із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
Дослідивши доводи та аргументи, викладені у касаційній скарзі, з урахуванням матеріалів справи у їх сукупності, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини третьої статті 302 ГПК України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2025 справу № 907/882/22 разом із касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду 15.10.2025 постановила касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни задоволити, рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі № 907/882/22 скасувати, а матеріали справи № 907/882/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного 28.04.2025, справу № 907/882/22 передано на розгляд головуючого судді Андрейчука Л.В.
Ухвалою суду від 28.10.25 року прийнято справу № 907/882/22 до провадження, призначено підготовче засідання
3 листопада 2025 від відповідача через систему «Електронний суд» подано заяву про відвід судді Андрейчука Л.В. від розгляду справи №907/882/22.
Подана позивачем заява про відвід судді від розгляду справи №907/882/22 обґрунтовується неправомірними діями суду, які полягають у наступному:
-Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26 вересня 2024 р. у справі №907/146/24 (суддя- Андрейчук Л.В.) стягнуто з Грицик Лариси Олексіївни на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість за договором оренди землі в розмірі 314 477,88 грн (триста чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят сім грн 88 коп.), а також 4 717,17 грн (чотири тисячі сімсот сімнадцять гривень 17 коп.) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви. Розгляд справи №907/146/24 Західним апеляційним господарським судом на теперішній час не завершений.
- 11 липня 2024 р. ухвалою у справі № 907/146/24 суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. повідомив учасників справи, що наступне судове засідання відбудеться 29 вересня 2024 р. на 10:30 год. Того ж дня, 11 липня 2024 р. ухвалою у справі № 907/146/24 суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., постановив виправити описку в ухвалі від 11.07.2024, змінивши датy наступного підготовчого засідання на 29 серпня 2024 р. Оскільки судове засідання за участю учасників справи не проводилося, ОСОБА_1 про вирішення в судовому засіданні питання виправлення описки повідомлена не була. На думку ОСОБА_1 , такі дії є свідомими діями по створенню стороні умов, за яких її участь у судовому засіданні по розгляду справи та в якому було ухвалено рішення по суті спору, стала неможливою.
- ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2024 р., постановленою раніше, розгляд справи №907/882/22 було відкладено на ті самі дату та час, що й відклав 02 вересня 2024 року (без судового засідання) суддя Андрейчук Л.В. розгляд справи №907/146124. За таких обставин, сторона - ОСОБА_1 (її представник - адвокат Лесько Алла Олексіївна) не могли взяти участь у розгляді справи в господарському суді Закарпатської області 26.09.2024 о 10 год 45 хв, оскільки в цей же час адвокат брала участь в місті Львові в розгляді справи №907/882/22, в якій судове засідання на вказану дату було призначено раніше. У зв'язку з цим 25.09.2024 р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи з підстав неможливості сторони відповідача бути присутніми на судовому засіданні (вх. №02.3.І-02/7460/24). Проте, суд першої інстанції. не вирішував питання щодо поважності (неповажності) причин неявки відповідача в судове засідання, а відмовив у задоволенні такого клопотання, пославшись на те, шо явка сторін не була визнана судом обов'язковою.
Отже, на думку заявниці, суддя Андрейчук Л.В. суб'єктивно може виявитися неспроможним ухвалити інше рішення в справі № 907/882/22, оскільки в такому разі його висновки за аналогічних обставин будуть суперечливими та такими, що підважуватимуть його ж позицію як судді у справі №907/146/24, оскільки обидві справи випливають із подібних правовідносин
Розглянувши вказану заяву про відвід судді Андрейчука Л.В. від розгляду даної справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 39 ГПК України визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
За приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 36 цього Кодексу, яка врегульовує питання недопустимості повторної участі судді у розгляді справи. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За приписами ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра складу суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Підставою для подання заяви про відвід судді Андрейчука Л.В, від розгляду справи № 907/882/22 фактично зводиться до незгоди з процесуальними рішеннями суду у справі №907/146/24.
Наведені аргументи заявника стосовно відсутності об'єктивності та неупередженості судді, суд вважає необґрунтованими та такими, що суперечать положенням частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
Суд з метою збереження об'єктивності, ревізії зазначених позивачем обставин щодо наявних сумнівів у неупередженості складу суду, його справедливості та з метою забезпечення принципу диспозитивності господарського судочинства, вважає за необхідне вирішити питання заявленого позивачем відводу відповідно до приписів ст. 39 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим. Отже, у відводі судді з визначених у п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України підстав заявник має конкретизувати фактичні обставини (з наданням конкретних доказів), які підтверджують наявність підстав для відводу. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Газета Україна-центр» проти України» наголошував, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Таким чином, суд констатує, що наведені заявником підстави відводу судді не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами щодо обґрунтованості сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді, не узгоджуються із підставами, наведеними у ст. 35 ГПК України. У зазначеній нормі закону визначено перелік підстав для відводу судді, зокрема, що суддя не може брати участь в розгляді справи, якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді об'єктивно відсутні, а обставини з якими відповідач пов'язує необхідність відводу судді ґрунтуються виключно на незгоді з процесуальними рішеннями судді в справі №907/146/24, що за змістом ч. 4 ст. 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.
З огляду на викладені положення чинного господарського процесуального законодавства суд приходить до висновку про необґрунтованість відводу судді Андрейчука Л.В.
Відповідно до приписів ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частиною 3 ст. 39 ГПК України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до ч. 7 ст. 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Згідно ч. 8 ст. 39 ГПК України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч. 11 ст. 39 ГПК України).
Оцінивши доводи заявника, суд дійшов висновку, що такі не свідчать про наявність об'єктивних або суб'єктивних підстав передбачених ст. 35 ГПК України для відводу суду, а відтак - суд вважає заяву явно необґрунтованою.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, у контексті об'єктивного критерію... окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).
Отже враховуючи, що заявлений відвід судді Андрейчуку Л.В. суд вважає необґрунтованим, тому на виконання приписів ч. 3 ст. 39 ГПК України, питання дотримання об'єктивного критерію, зокрема, чи можна вважати заявлені відповідачем аргументи щодо недовіри до судді Андрейчука Л.В. об'єктивно обґрунтованими має вирішити суддя, який не розглядає цю справу.
Керуючись ст. ст. 32, 35, 38, 39, 42, 230, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відвід судді Любомира Андрейчука від розгляду справи № 907/882/22 визнати необґрунтованим.
2. Звернутись до керівника апарату Господарського суду Закарпатської області з метою визначення автоматизованою системою документообігу суду, складу суду, для розгляду заяви про відвід судді Андрейчука Любомира Вікторовича від розгляду справи №907/882/22 в порядку статті 32 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її підписання та не може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно з ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено і підписано суддею 05 листопада 2025 року.
СУДДЯ Любомир Андрейчук