вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"05" листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/257/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригуза П.Д., без виклику сторін, розглянувши справу
за заявою кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ - 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д,
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС", код ЄДРПОУ - 39529398, місцезнаходження: 89412, Закарпатська область, село Оноківці, вул. Центральна, буд. 10,
про банкрутство,
Провадження у цій справі відкрито про банкрутство ТОВ “Стронг Брідж Альянс» за заявою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2023 року.
Ухвалою від 18.06.2024 у справі затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ “Стронг Брідж Альянс», до якого включено визнані судом вимоги кредиторів: АТ КБ “ПриватБанк»; ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина"; ТОВ “БІЗТОРГ-2010»; ТОВ “СТАРТ-Н»; ТОВ “БРАЙТОН ЛТД»; ТОВ “АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН».
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 визнано додаткові грошові вимоги (без права вирішального голосу) кредитора АТ КБ “ПриватБанк» до ТОВ “Стронг Брідж Альянс» на загальну суму 66 618 981,29 грн, яку розподілено по таких чергах задоволення: 66 618 981,29 грн (46 694 224,07 грн + 17 049 917,98 грн + 2 874 839,24 грн) - 4 черга задоволення вимог кредиторів та окремо 6 056,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, які належало внести до реєстру вимог кредиторів.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 скасовано ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025, постановлену за результатами розгляду заяви з додатковими вимогами до боржника. Прийнято нове рішення, яким визнано додаткові грошові вимоги (без права вирішального голосу) кредитора АТ КБ “ПриватБанк» до ТОВ “Стронг Брідж Альянс» на загальну суму 85 641 540,60 грн, яку належить розподілити по чергах задоволення, а саме: 85 641 540,60 грн (46 694 224,07 грн + 33 327 811,50 грн + 5 619 505,05 грн) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. В решті ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 у справі №907/257/23 залишено без змін.
АТ КБ “ПриватБанк» оскаржив до Верховного Суду ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 в частині відхилених грошових вимог АТ КБ “ПриватБанк».
ТОВ “Стронг Брідж Альянс» також подало касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025, прийняти нове рішення, яким визнати додаткові грошові вимоги (без права вирішального голосу) кредитора АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ “Стронг Брідж Альянс» на загальну суму 19 924 757,22 грн.
Постановою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Стронг Брідж Альянс» задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 у справі № 907/257/23 скасовано. Справу № 907/257/23 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви кредитора про грошові вимоги до боржника (новий розгляд) у справі № 907/257/23 визначено головуючого суддю Пригузу П.Д., отже заяву належить прийняти до свого провадження.
Приймаючи заяву кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» до нового розгляду, суд звертає увагу учасників справи на обставини цієї справи та правові висновки, що зроблені Верховним Судом при перегляді судових рішень у цій справі, що скасовані.
Так, Верховний Суд у наведеній постанові від 08 жовтня 2025 року зазначив, що у цій справі додаткові грошові вимоги АТ КБ “ПриватБанк», що розглянуті і визнані частково судами першої та апеляційної інстанції, грунтувалися на сумах простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів, які стягнуті на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2019 у справі №910/4183/19, що набрало законної сили. Лізингові платежі, які присуджені за рішенням у справі № 910/4183/19, є частиною відшкодування вартості предмету лізингу за Договором лізингу, що за своєю суттю є оплатою предмету купівлі-продажу (попередня оплата).
Визнавши вимогу щодо сплати лізингових платежів, що відшкодовують вартість об'єктів лізингу належною, суди також визнали обґрунтованою й вимогу щодо нарахування 3% річних та інфляційних витрат, проте зазначали про невірний спосіб обчислення такого зобов'язання у зв'язку з чим суми штрафних санкцій були змінені.
Натомість, на момент подання додаткових вимог Банком, відбулася суттєва зміна фактичних обставин, яка полягає у наступному: 23.09.2020 АТ КБ “Приватбанк» в односторонньому порядку розірвав Договір лізингу, а 02- 03.12.2020 за Актами приймання-передачі від 02.12.2020 та від 03.12.2020 ТОВ “Стронг Брідж Альянс» повернуло АТ КБ “Приватбанк» об'єкти лізингу.
Верховний Суд у цій справі вкотре повторив (так само як у постанові від 15.01.2021 у справі №904/2357/20), що "...договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплатою предмета купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов'язувався передати лізингоодержувачу у власність. У зв'язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов'язок у відповідача відсутній.
Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.
Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, зазначивши, що належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця є відсутність у нього обов'язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.
Лізингодавець не може вимагати і повернення об'єкта лізингу, і відшкодування вартості об'єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.
Ураховуючи структуру та призначення лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.
Подібної за змістом правовою позицією керувався Верховний Суд також при ухваленні постанов від 21.03.2024 у справі № 907/935/21, від 19.09.2023 у справі №905/1065/22, від 01.02.2024 у справі № 913/175/23.
Отже, з моменту розірвання договору лізингу та повернення об'єктів лізингу, Лізингодавець не може вимагати і повернення об'єкта лізингу, і відшкодування вартості об'єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.
Відтак, розірвання Договору лізингу змінює зобов'язання сторін, призводить, до припинення зобов'язання ТОВ “Стронг Брідж Альянс» по сплаті лізингових платежів у рахунок сплати вартості об'єкту лізингу, як попередньої оплати, присудженої за рішенням по справі № 910/4183/19 на суму 46 694 224,07 грн.
Про зміну зобов'язання сторін у разі розірвання Договору лізингу між тими ж сторонами за тим же договором зазначено в рішенні суду від 19.09.2024 у справі №907/257/23(907/929/23), яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та постановою Верховного Суду від 25.02.2025 року.
У цій справі Боржник, заперечуючи проти заявленої кредитором суми додаткових грошових вимог зазначав, що судове рішення, на підставі якого були визнані ці вимоги, відповідало вимогам Договору лізингу та фактичним обставинам, що існували між сторонами на той час, полягало у наявності діючого Договору лізингу та у прагненні сторін досягти мети цього договору - передати один одному у власність предмет лізингу, нерухоме майно, згідно умов цього договору."
Суд звертає увагу Боржника ТОВ “Стронг Брідж Альянс», який заперечує обов'язковість рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2019 у справі № 910/4183/19, покликаючись на можливість спростування преюдиції, що це рішення набрало законної сили і відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України та приписів ст. 18 ГПК України (Обов'язковість судових рішень) є обов'язковим до виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно приписів ч. 4 ст. 74 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ця позиція відповідача (Боржника) очевидно потребує додаткової аргументації.
Суд зазначає, що у відповідності до приписів ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З метою своєчасного вирішення спору, що виник у зв'язку із розглядом додаткових вимог кредитора АТ КБ “Приватбанк», суд звертає увагу сторін спору на приписи ст. 328 ГПК України, якою наразі встановлено процесуальний спосіб визнання виконавчого документа (чи рішення, що підлягає виконанню) таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо таке рішення набрало законної сили. Зокрема це стосується випадків, коли обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Згідно ч. 1 ст. 328 ГПК України зазначене питання вирішується судом, який видав виконавчий документ, за заявою стягувача або боржника.
У зв'язку з наведеним, відповідно до повноважень суду щодо підготовки справи до розгляду, визначених пунктами 3, 5 ч. 2 ст. 182 ГПК України, суд вважає за необхідне запропонувати АТ КБ “Приватбанк» уточнити свої позовні вимоги, а ТОВ “Стронг Брідж Альянс», уточнити свої заперечення проти грошових вимог Банку, з урахуванням обставин правовідносин сторін та їх правових оцінок попередніми судовими рішеннями, зокрема Верховним Судом у цій справі, подавши до суду відповідні заяви по суті справи (уточнену заяву кредитора; уточнений відзив Боржника). Також, суд роз'яснює сторонам спору, що до предмета доказування у цій справі входять, між іншим: обставини чинності рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2019 у справі № 910/4183/19; питання чи видавався у справі № 910/4183/19 наказ на примусове виконання рішення суду від 01.09.2019; питання чи зверталися АТ КБ “Приватбанк» або ТОВ “Стронг Брідж Альянс» із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв'язку із припиненням (частковим припиненням) обов'язку ТОВ “Стронг Брідж Альянс» перед АТ КБ “Приватбанк».
Докази про наведені факти або їх відсутність мають бути подані сторонами до цієї справи.
Відповідно до приписів ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 7 КУзПБ заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги предмет спору, категорію справи, з метою забезпечення принципів змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності у господарському судочинстві, з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, цю заяву належить прийняти до свого провадження та здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників.
Керуючись ст. 7, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 32, 33, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Справу № 907/257/23 в частині розгляду заяви з додатковими грошовими вимогами кредитора АТ КБ “Приватбанк» (вх. № 02-3.1-02/7053/24 від 11.09.2024) до боржника ТОВ “Стронг Брідж Альянс» - прийняти до свого провадження.
2. Судове засідання з розгляду заяви призначити на на 28 листопада 2025 р. на 11:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Ужгород, вул.Коцюбинського, 2а, зал судового засідання № 1 .
3. Запропонувати учасникам справи подати/надіслати суду:
- АТ КБ “Приватбанк» - протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали уточнити свої позовні вимоги (згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до початку першого судового засідання у цій справі - до 28.11.2025), виклавши їх відповідно до призначення лізингових платежів (структурувати види платежів), з урахуванням постанови Верховного Суду від 08.10.2025 у цій справі, подавши до суду відповідні заяви по суті справи (уточнену заяву кредитора), а також пояснення та відповідні докази щодо: чи є чинним рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2019 у справі № 910/4183/19; чи видавався у справі № 910/4183/19 наказ на примусове виконання рішення суду від 01.09.2019; чи зверталися АТ КБ “Приватбанк» або ТОВ “Стронг Брідж Альянс» із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв'язку із припиненням (частковим припиненням) обов'язку ТОВ “Стронг Брідж Альянс» перед АТ КБ “Приватбанк».
- ТОВ “Стронг Брідж Альянс» - у строк до 25.11.2025 уточнити (за потреби) свої заперечення проти грошових вимог Банку, з урахуванням судового рішення Верховного Суду у цій справі, подавши до суду відповідні заяви по суті справи (уточнений відзив Боржника), а також надати до суду (до справи) пояснення та відповідні докази щодо: чи є чинним рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2019 у справі № 910/4183/19; чи видавався у справі № 910/4183/19 наказ на примусове виконання рішення суду від 01.09.2019; чи зверталися АТ КБ “Приватбанк» або ТОВ “Стронг Брідж Альянс» із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв'язку із припиненням (частковим припиненням) обов'язку ТОВ “Стронг Брідж Альянс» перед АТ КБ “Приватбанк».
4. Звернути увагу учасників справи, що:
- заяви та клопотання, які подаються до суду, повинні відповідати статтям 169-170 Господарського процесуального кодексу України.
- копії відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив та додані до них документи іншому учаснику справи повинні бути надіслані (надані) одночасно з надісланням (наданням) відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив до суду (ч. 5 ст. 165 ГПК України, ч. 3 ст. 166, ч. 3 ст. 167 ГПК України).
- копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч.9 ст.80 ГПК України). Доказами надіслання доказів є опис вкладення у цінний лист з конкретним переліком і фіскальний чек.
- відповідно до ст.135 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Ухвалу надіслати учасникам справи (спору) до електронного кабінету.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в частині вирішення заяви про забезпечення вимог кредиторів в порядку та строки, що встановлені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя П.Д. Пригуза