Рішення від 04.11.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

РІШЕННЯ

іменем України

04.11.2025р. Справа №905/169/25 (905/944/25)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519)

про стягнення 721354,75 грн., -

сторони участь своїх представників не забезпечили, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Донецької області на стадії розпорядження майном знаходиться справа № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Карауш Ю.В. На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№75623 від 26.03.2025).

07.09.2025 в системі "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Токарєва Олена Геннадіївна, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" заборгованості по нарахованій, але не виплаченої при звільненні заробітної плати за період з 01.01.2024 по 17.09.2024 в розмірі 459877,68 грн., а також компенсації за невикористану відпустку у кількості 139 днів в розмірі 261477,07 грн., що разом становить 721354,75 грн.

На підтвердження заявлених вимог надано суду наступні документи: паспортні дані та картку платника податків ОСОБА_1 , правовстановлюючі документи представника позивача, трудову книжку НОМЕР_2 , наказ ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" від 17.09.2024 № 315к про звільнення, наказ (розпорядження) про припинення трудового договору, довідка Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу від 02.10.2024 (форма ОК-5), адвокатський запит від 20.08.2025 б/н та скріншот зі скриньки електронної пошти, ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.06.2025 по справі № 905/169/25 (208/11757/24) про повернення позовної заяви, заяву про витребування доказів.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи № 905/169/25 (905/944/25) та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2025 передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою суду від 06.10.2025 відкрито провадження у справі № 905/169/25 (905/944/25), вирішено справу розглядати в порядку спрощеного провадження, судове засідання призначено на 04.11.2025, визнано явку представників сторін не обов'язковою, встановлено сторонам строки для подачі суду заяв по суті та документів, вирішені інші процедурні питання.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач та відповідач повідомлені у встановленому порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (телефонограма від 16.10.2025, роздруківка оголошення на офіційному сайті суду веб-портала "Судова влада України" для позивача, довідка про доставку електронного листа 06.10.2025).

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-портала Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень", що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

Встановлений відповідачу для подачі відзиву на позовну заяву п"ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі тривав до 24.10.2025 включно, проте відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не подав.

Разом з тим, 30.10.2025 в системі "Електронний суд" ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" подано Додаткові пояснення у справі, з додатками (вх.№ 01-41/10181/25), за змістом яких вказує, що пред'явлені позивачем до стягнення суми заробітної плати та компенсації днів невикористаної відпустки не відповідають фактичним даним бухгалтерського обліку підприємства, є завищеними та розрахованими без урахування реального нарахування заробітної плати і податкових нарахувань. За даними відповідача, станом на дату звільнення ОСОБА_1 за підприємством обліковується заборгованість у сумі 227956,56 грн., яка складається з заборгованості із заробітної плати за серпень 2024 року - 33589,20 грн., компенсації за невикористану відпустку тривалістю 139 календарних днів - 178288,17 грн., заробітної плати за 1 календарний день вересня 2024 року - 803,96 грн., лікарняні виплати за рахунок підприємства за 5 календарних днів - 14275,23 грн. Загальна заборгованість розрахована після утримання всіх обов'язкових податків та зборів (податку на доходи фізичних осіб, військового збору тощо). Деталізований розрахунок заборгованості підтверджується довідкою бухгалтерії ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" від 30.10.2025, що додається. Відтак, відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково в межах фактичної суми заборгованості, справу розглянути без участі його представника.

У судовому засіданні 04.11.2025 представники сторін участі не приймали, вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином. Позивач предмет чи підстави позову не змінював, додаткових доказів чи пояснень не подавав, про намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25. Судом таких обставин не встановлено. Відтак відсутні підстави для залишення без розгляду цієї позовної заяви на підставі спеціальної норми - частини 4 статті 7 КУзПБ.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, справа розглядається в порядку спрощеного провадження, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з'явились.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ:

Згідно із статтею 43 Конституції України, гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

З наявних в матеріалах справи документів суд встановив, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в період з 01.02.2022 по 17.09.2024 перебував у трудових відносинах із ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», 17.09.2024 звільнений за власним бажанням, що підтверджується трудовою книжкою серія НОМЕР_2 позивача.

Згідно відміток у наказі ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» № 315к від 17.09.2024 про звільнення, останнім днем роботи ОСОБА_1 , таб. № НОМЕР_3 , є 17.09.2024, з чим ознайомлений позивач.

Як зазначає позивач, у день звільнення він знаходився на підприємстві відповідача, отримав трудову книжку, але відповідач не провів з ним остаточний розрахунок із виплати всіх сум, що йому належать від підприємства та не надав відомостей про суми заборгованості.

Відповідач не оспорює та визнає, що після звільнення відповідачем не проведено з позивачем остаточного розрахунку, що є порушенням норм ст.ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Як зазначає позивач, відповідачем не було надано на його вимогу відомості про заборгованість по заробітній платі та сумах, що належать позивачу при звільненні, тому ним використані дані Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-5), довідка сформована 02.10.2024 о 13:55.

Позивач стверджує, що згідно цієї довідки, відповідачем нараховано позивачу заробітну плату за період з січня 2024 по вересень 2024 в розмірі 459877,68 грн., однак нараховану заробітну плату в цій сумі відповідач не виплатив.

Крім того, у позивача наявні дні невикористаної відпустки у кількості 139 днів, що підтверджується наказом підприємства про припинення трудових відносин. За розрахунком позивача, відповідач мав виплатити йому компенсацію днів невикористаної відпустки у розмірі 261477,07 грн. (684732,20/364*139), але цього не зробив.

Суд зазначає, що позивач не надав до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження виникнення у відповідача заборгованості по заробітній платі за період роботи позивача у ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», зокрема виписку банку про рух коштів по рахунку позивача.

Суд враховує, що офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 стосовно працівника підтверджують лише його страховий стаж та не можуть бути прийняті судом як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19)).

Водночас, згідно наявної в матеріалах справи довідки ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» б/н від 30.10.2025 заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), таб. № 26317, становить 227956,56 грн. і складається з заборгованості із заробітної плати за серпень 2024 року - 33589,20 грн., компенсації за невикористану відпустку тривалістю 139 календарних днів - 178288,17 грн., заробітної плати за 1 календарний день вересня 2024 року - 803,96 грн., лікарняні виплати за рахунок підприємства за 5 календарних днів - 14275,23 грн. Заборгованість зазначена після утримання всіх обов'язкових податків та зборів.

Суд зазначає, що позивач не довів належними та допустимим доказами період виникнення та суму заборгованості по заробітній платі саме в пред'явленому розмірі - 459877,68 грн., рівно як і не довів розмір компенсації днів невикористаної відпустки у сумі 261477,07 грн., але відповідач в свою чергу надав суду інформацію по актуальній заборгованості перед позивачем по заробітній платі та сумах, що належать позивачу від підприємства у загальному розмірі 227956,56 грн., які позивачем не заперечуються та не спростовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зазначені вище обставини визнаються учасниками справи, а отже в силу приписів ч.1 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.

На дату судового засідання відповідач не надав суду доказів виконання ним вимог ч.1 ст. 47, ст. 116 КЗпП України та доказів повної чи часткової сплати позивачу заборгованості у сумі 227956,56 грн., що складається з заборгованості із заробітної плати за серпень 2024 року - 33589,20 грн., компенсації за невикористану відпустку тривалістю 139 календарних днів - 178288,17 грн., заробітної плати за 1 календарний день вересня 2024 року - 803,96 грн., лікарняні виплати за рахунок підприємства за 5 календарних днів - 14275,23 грн., тому саме в цій сумі слід задовольнити вимоги позивача (сума заборгованості зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів).

У статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов'язок позивачем виконаний частково, оскільки ним частково доведено обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти їх на відповідача, пропорційно задоволеній сумі, так як позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений.

Згідно п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет на 2025 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня на рівні 3028 грн.

Отже, судовий збір для фізичних осіб у цивільних справах майнового характеру у 2025 році становить 1% від ціни позову, але не менше 1211,20 грн та не більше 15140 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява у цій справі сформована та подана в системі "Електронний суд", ціна позову становить 721354,75 грн., відповідно 1% від ціни позову з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки складає 5770,83 грн.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а також враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1823,64 грн. (5770,83 грн. х 227956,56 грн. / 721354,75 грн.).

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість по заробітній платі при звільненні у сумі 227956,56 грн. (двісті двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 56 коп.), що складається з заборгованості із заробітної плати за серпень 2024 року - 33589,20 грн., компенсації за невикористану відпустку тривалістю 139 календарних днів - 178288,17 грн., заробітної плати за 1 календарний день вересня 2024 року - 803,96 грн., лікарняні виплати за рахунок підприємства за 5 календарних днів - 14275,23 грн. (сума вказана за вирахуванням податків та обов'язкових платежів).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) на користь держави судовий збір в розмірі 1823,64 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 05.11.2025.

Суддя Н.В. Величко