вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
31.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4768/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Буринської міської ради (41700, Сумська область, Конотопський район, місто Буринь, вулиця Захисників України, будинок 1; ідентифікаційний код 04058025)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503; ідентифікаційний код 41449359)
про стягнення заборгованості за договором поставки №599/127 від 03.08.2022 у загальному розмірі 62 470,00 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки №599/127 від 03.08.2022 у частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем було здійснено попередню оплату, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої суми в розмірі 62 470,00 грн, а саме: 945 літрів бензину А-95 на суму 46 305,00 грн та 305 літрів дизельного пального на суму 16 165,00 грн.
Таким чином у зв'язку із невиконанням зобов'язання щодо фактичного надання товару на зазначену суму та втратою можливості використання скретч-карток, як засобу отримання пального, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вартості непоставленого пального за договором поставки №599/127 від 03.08.2022 на суму 62 470,00 грн.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до відповіді №13820150 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 11).
Враховуючи вказане, ухвала суду від 01.09.2025 була направлена відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 01.09.2025 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа (а.с. 38), якою підтверджується, що ухвала суду від 01.09.2025 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 02.09.2025 об 11:51 год.
Отже, 02.09.2025 відповідач отримав ухвалу суду від 01.09.2025.
Крім того господарським судом, з метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, здійснено поштове направлення ухвали суду від 01.09.2025 відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" за адресою: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 39) ухвала суду від 01.09.2025 отримана представником відповідача 09.09.2025.
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 01.09.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129889670) надіслано судом 01.09.2025, зареєстровано в реєстрі 02.09.2025 та забезпечено надання загального доступу 03.09.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, станом на 30.10.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
26.08.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від Буринської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - відповідач) надійшла позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки №599/127 від 03.08.2022 у загальному розмірі 62 470,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 справу №904/4768/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
01.09.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
12.09.2025 до господарського суду від позивача за допомогою засобів поштового зв'язку надійшов супровідний лист (вх. суду №39911/25 від 12.09.2025) з додатками - оригіналами скретч-карток.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки пального за договором поставки №599/127 від 03.08.2022 на суму 62 470,00 грн. Відповідачем не забезпечено фактичну можливість реалізації частини попередньо оплаченого товару (скретч-карток), що призвело до порушення умов договору та необхідності повернення коштів за непоставлений товар.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови;
(2) Факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо оплати товару;
(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки товару.
1. Укладення та умови договору
03.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", як постачальником, та Буринською міською радою, як покупцем, укладено договір поставки №599/127 (а.с. 16-17), відповідно до умов договору п. 1.1. якого постачальник прийняв на себе зобов'язання передати покупцю у власність товар, а покупець зобов'язався сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару: Бензин А-95 (код УКТЗЕД 2710124512), Дизпаливо Energy (код УКТЗЕД 2710194300) (ДК 021:2015 09130000-9 "Нафта і дистиляти". Одиниця вимірювання: літр.
За умовами пункту 1.2. договору сторони визначили, що кількість згідно накладних на товар.
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картками) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 року (пункт 1.3).
Пунктами 2.1.-2.2. договору передбачено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору. Якість товару повинна відповідати дійсним на дату отримання товару ДСТУ.
Відповідно до умов пунктів 3.1.-3.2. сторонами визначено, ціна одного літра товару згідно накладних. Загальна сума договору складає 524 500,00 грн, у тому числі ПДВ.
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника (пункт 4.2. договору).
Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікацію підпису, номенклатуру та кількість ТМЦ, що закріплена підписом керівника покупця та печаткою покупця при наявності в нього паспорту (пункт 4.4. договору).
Згідно з умовами пункту 5.1 договору встановлено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явлені довіреним особам покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС (пункт 5.2. договору).
Пунктом 6.3. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
Відповідно до пункту 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання свої зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (пункту 7.2. договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, і діє до 23.08.2022 (пункти 10.1.-10.2. договору).
Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем договірних зобов'язань
Позивачем на виконання умов договору поставки №599/127 від 03.08.2022 (а.с. 16-17), згідно видаткових накладних №0127/0002591 від 03.08.2022, №0127/0002592 від 03.08.2022, №0127/0002593 від 03.08.2022 та №0127/0002594 від 03.08.2022 (а.с. 12-15) здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 524 500,00 грн у тому числі ПДВ, що підтверджується платіжними інструкціями №1 від 10.08.2022, №2 від 10.08.2022, №241 від 10.08.2022 та №427 від 10.08.2022 (а.с. 19-22).
3. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт
Відповідач згідно з умовами договору на підставі видаткових накладних №0127/0002591 від 03.08.2022, №0127/0002592 від 03.08.2022, №0127/0002593 від 03.08.2022 та №0127/0002594 від 03.08.2022 (а.с. 12-15) поставив на адресу позивача довірчі документи на отримання товару.
При цьому, в порушення умов пункту 5.2. договору відповідач не забезпечив повної реалізації наданих позивачу скретч-карток за договором, а саме з боку позивача залишилися невикористаними скретч-картки на 945 літрів бензину А-95 на суму 46 305,00 грн та на 305 літрів дизельного пального на суму 16 165,00 грн.
Так з боку позивача залишаються невикористаними наступні скретч-картки (а.с. 43-47) на отримання пального за договором:
- на бензин А-95 номіналом по 20 літрів у кількості 24 штуки: 303611463150, 303611463151, 303611463152, 303611463153, 303611463154, 303611463155, 303611463156, 303611463157, 303611463158, 303611463159,303611463160, 303611463161, 303611463162, 303611463163, 303611463164, 303611463165, 303611463166, 303611463167, 303611463168, 303611463169; 303810383630, 303810383631, 303810383632, 303810383633;
- на бензин А-95 номіналом по 15 літрів у кількості 31 штук: 303111556010, 303111556011, 303111556012, 303111556013, 303111556019, 303111556150, 303111556151, 303111556152, 303111556153, 303111556154, 303111556155, 303111556156, 303111556157, 303111556158, 303111556159, 303111556160, 303111556161, 303111556162, 303111556163, 303111556164, 303111556165, 303111556166, 303111556167, 303111556168, 303111556169, 303111556115, 303111555809, 303111672034, 303111672035, 303111672036, 303111672037;
- на дизельне пальне номіналом 40 літрів у кількості 1 штука: 304206270030;
- на дизельне номіналом 30 літрів у кількості 1 штука 304704147809;
- на дизельне номіналом по 20 літрів у кількості 5 штуки: 304622598692, 304622598693, 304621167146, 304620574643, 304620574641;
- на дизельне номіналом по 15 літрів у кількості 9 штук: 304113008790, 304113008791, 304113008792, 304113008793, 304113008794, 304113008795, 304112701904, 304112701905, 304112698382.
Таким чином загальна сума боргу недоотриманого позивачем товару за договором поставки №599/127 від 03.08.2022 відповідно до вищевказаних скретч-карток складає 62 470,00 грн.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначених норм права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15.10.2013 року по справі №5011-42/13539-2012/3-30гс13, від 08.02.2019 у справі №909/524/18.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11, а також Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 5.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов'язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між 03.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", як постачальником, та Буринською міською радою, як покупцем, укладено договір поставки №599/127 (а.с. 16-17).
Позивачем на виконання умов договору поставки №599/127 від 03.08.2022 (а.с. 16-17), згідно видаткових накладних №0127/0002591 від 03.08.2022, №0127/0002592 від 03.08.2022, №0127/0002593 від 03.08.2022 та №0127/0002594 від 03.08.2022 (а.с. 12-15) здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 524 500,00 грн у тому числі ПДВ, що підтверджується платіжними інструкціями №1 від 10.08.2022, №2 від 10.08.2022, №241 від 10.08.2022 та №427 від 10.08.2022 (а.с. 19-22).
Відповідач згідно з умовами договору на підставі видаткових накладних №0127/0002591 від 03.08.2022, №0127/0002592 від 03.08.2022, №0127/0002593 від 03.08.2022 та №0127/0002594 від 03.08.2022 (а.с. 12-15) поставив на адресу позивача довірчі документи на отримання товару.
Відповідач згідно з умовами договору на підставі видаткових накладних №0127/0002591 від 03.08.2022, №0127/0002592 від 03.08.2022, №0127/0002593 від 03.08.2022 та №0127/0002594 від 03.08.2022 (а.с. 12-15) поставив на адресу позивача довірчі документи на отримання товару.
При цьому, в порушення умов пункту 5.2. договору відповідач не забезпечив повної реалізації наданих позивачу скретч-карток за договором, а саме з боку позивача залишилися невикористаними скретч-картки на 945 літрів бензину А-95 на суму 46 305,00 грн та на 305 літрів дизельного пального на суму 16 165,00 грн.
Так з боку позивача залишаються невикористаними наступні скретч-картки (а.с. 43-47) на отримання пального за договором:
- на бензин А-95 номіналом по 20 літрів у кількості 24 штуки: 303611463150, 303611463151, 303611463152, 303611463153, 303611463154, 303611463155, 303611463156, 303611463157, 303611463158, 303611463159,303611463160, 303611463161, 303611463162, 303611463163, 303611463164, 303611463165, 303611463166, 303611463167, 303611463168, 303611463169; 303810383630, 303810383631, 303810383632, 303810383633;
- на бензин А-95 номіналом по 15 літрів у кількості 31 штук: 303111556010, 303111556011, 303111556012, 303111556013, 303111556019, 303111556150, 303111556151, 303111556152, 303111556153, 303111556154, 303111556155, 303111556156, 303111556157, 303111556158, 303111556159, 303111556160, 303111556161, 303111556162, 303111556163, 303111556164, 303111556165, 303111556166, 303111556167, 303111556168, 303111556169, 303111556115, 303111555809, 303111672034, 303111672035, 303111672036, 303111672037;
- на дизельне пальне номіналом 40 літрів у кількості 1 штука: 304206270030;
- на дизельне номіналом 30 літрів у кількості 1 штука 304704147809;
- на дизельне номіналом по 20 літрів у кількості 5 штуки: 304622598692, 304622598693, 304621167146, 304620574643, 304620574641;
- на дизельне номіналом по 15 літрів у кількості 9 штук: 304113008790, 304113008791, 304113008792, 304113008793, 304113008794, 304113008795, 304112701904, 304112701905, 304112698382.
Таким чином загальна сума боргу недоотриманого позивачем товару за договором поставки №599/127 від 03.08.2022 відповідно до вищевказаних скретч-карток складає 62 470,00 грн.
Відсутність пального на автозаправних станціях постачальника підтверджується актом позивача від 31.12.2024 про залишок талонів на паливо-мастильні матеріали в зв'язку з відсутністю палива на АЗС м. Буринь (а.с. 8).
Суд бере до уваги, що згідно із наданими позивачем доказами, автозаправні станції відповідача припинили свою діяльність. Відповідач не повідомив позивача про тимчасовість чи постійність такого припинення, не запропонував альтернативного механізму реалізації карток, не забезпечив перенаправлення на інші АЗС чи видачі нового виду довірчих документів.
Відповідно до пункту 6.3 договору постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
Тобто наявність працюючої інфраструктури постачальника є ключовою умовою виконання зобов'язання. Пасивна поведінка відповідача, який не відповідав на претензії, не інформував покупця і не запропонував заміни скретч-карток або повернення коштів, свідчить про неналежне виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, припинення роботи АЗС без належного інформування позивача, за відсутності пропозицій альтернативної поставки або повернення коштів, дає підстави суду вважати зобов'язання невиконаним, що є підставою для повернення попередньої оплати у повному обсязі.
Суд також бере до уваги, що відповідач не заявляв про наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), які могли б вплинути на належне виконання зобов'язань за договором поставки.
Суд також зауважує, що відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України, боржник звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що таке порушення сталося не з його вини. Водночас обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на боржника.
У цій справі відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що порушення умов договору сталося з причин, що не залежать від його волі. Зокрема, відповідач не навів обставин, які б свідчили про вжиття ним усіх можливих заходів для належного виконання зобов'язань або мінімізації шкоди у разі неможливості виконання, як це передбачено частиною третьою статті 614 Цивільного кодексу України.
Натомість матеріали справи свідчать про відсутність будь-яких активних дій з боку відповідача щодо інформування позивача, забезпечення альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, що унеможливлює визнання його дій сумлінними. Відтак, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання - відсутні.
З огляду на вказані обставини з боку позивача залишилися невикористаними скретч-картки на 945 літрів бензину А-95 у сумі 46 305,00 грн та 305 літрів дизельного пального у сумі 16 165,00 грн на загальну суму 62 470,00 грн.
Судом взято до уваги, що у зв'язку із невиконанням з боку відповідача умов договору щодо поставки товару за довірчими документами, позивачем на адресу відповідача було направлено лист №268 від 05.02.2025 (а.с.18).
Незважаючи на вжиті позивачем заходи досудового врегулювання, відповідач не вжив заходів щодо виконання умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою щодо отримання пального, яке замовник не може отримати за наданими скретч-картками.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі-правила), згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 пункту 3 правил).
Згідно з пункту 9 правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Тож, для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС скретч-картку на пальне. В свою чергу, Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію скретч-картки на пальне, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості, при цьому, при відпуску товару скретч-картка на пальне залишається у оператора, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання позивачем товару відповідного асортименту та кількості.
Суд зазначає, що підписані сторонами видаткові накладні №0127/0002591 від 03.08.2022, №0127/0002592 від 03.08.2022, №0127/0002593 від 03.08.2022 та №0127/0002594 від 03.08.2022 (а.с. 12-15) є підтвердженням отримання позивачем від відповідача скретч-карток відповідного номіналу на дизпаливо, проте, лише після отоварювання вказаних скретч-карток на АЗС з позивач вважається таким, що отримав фактично товар.
Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку щодо належного надання доступу до товару у передбачений договором спосіб позбавило позивача можливості реалізувати своє право власності на товар (пальне), за яке вже сплачено грошові кошти, а отже, створило правову підставу для стягнення суми попередньої оплати за неотриманий товар у розмірі 62 470,00 грн.
Невиконання відповідачем обов'язку із забезпечення отримання товару через надані скретч-картки свідчить про порушення зобов'язання поставити товар у повному обсязі, що прямо суперечить суті договору та його цілям. За змістом договору, передача карток не є самодостатньою поставкою, а лише формою реалізації товару, яка має завершитись фактичним отриманням пального. Таким чином, невиконання зобов'язання щодо реалізації карток рівнозначне непоставці товару.
Суд зазначає, що відповідачем не спростовано, як переліку невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
Суд констатує також, що на момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів передачі покупцеві 945 літрів бензину А-95 у сумі 46 305,00 грн та 305 літрів дизельного пального у сумі 16 165,00 грн на загальну суму 62 470,00 грн або повернення йому попередньої оплати у вказаних сумах.
Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини виробила конструкцію "legitimate expectations" (українською - "правомірні очікування"). Пояснюючи сутність конструкції, Європейський суду з прав людини зазначає про необхідність більш широкого розуміння терміну майна (possessions), зазначеного у статті 1 Першого Протоколу Конвенції, згідно з яким до майна входить як наявне майно, так і активи, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього щонайменше "правомірного очікування" ефективного отримання майнового права. Таким чином, Європейський суд з прав людини зазначає, що "правомірне очікування" отримання майна може розраховувати на захист за Першим Протоколом Конвенції. Якщо сутністю вимоги особи є її майновий інтерес, то особа може вважатися такою, що має "правомірне очікування", якщо в національному праві є достатні підстави для існування такого інтересу. Зокрема, якщо існує судова практика національних судів щодо підтвердження його існування.
Суд наголосив, що концепція майна, до якого входить "правомірні очікування", має автономне значення, незалежне від класифікації та критеріїв майна в національному праві, а також що "правомірне очікування" має містити вимогу, що є більш істотною та конкретною, ніж просто сподівання, або таку, що залежить від майбутніх непевних обставин. Вимога вважається майном лише тоді, коли є належне визнання, що вона може отримати примусовий захист.
У даній справі суд вважає, що позивач мав правомірне очікування отримання товару - пального, за яке ним було здійснено повну попередню оплату. Така вимога має безпосередній майновий інтерес, закріплений у договорі, підтверджений платіжними документами, специфікаціями, видатковими накладними, а також не заперечується відповідачем по суті. За змістом національного законодавства та практики Верховного Суду, така вимога підлягає примусовому захисту. Відтак, вона відповідає критерію "майна" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Також суд вказує, що статтею 26 Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів"1969 року (ратифікована Україною 14 травня 1986 року) закріплено, що "кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись".
Вказане відображає принцип pacta sunt servanda, що діє як правова презумпція, що будь-який належно укладений договір: набуває сили закону для його сторін; підлягає виконанню в повному обсязі; повинен виконуватися добросовісно та вчасно. Тобто після укладення договору сторони юридично "зв'язані" його умовами.
З огляду на викладене, невиконання відповідачем зобов'язання щодо забезпечення можливості реалізації скретч-карток на пальне, відсутність альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, а також пасивна поведінка відповідача, яка свідчить про повне ігнорування вимог позивача, - порушує правомірні очікування позивача на отримання оплаченого товару та є втручанням у його майнові права. Така поведінка становить втрату легітимного очікування реалізації права власності, а тому вимагає ефективного судового захисту шляхом стягнення відповідної суми попередньої оплати.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 62 470,00 грн - заборгованості за договором поставки №599/127 від 03.08.2022.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Буринської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення заборгованості за договором поставки №599/127 від 03.08.2022 у загальному розмірі 62 470,00 грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503; ідентифікаційний код 41449359) на користь Буринської міської ради (41700, Сумська область, Конотопський район, місто Буринь, вулиця Захисників України, будинок 1; ідентифікаційний код 04058025) 62 470,00 грн (шістдесят дві тисячі чотириста сімдесят гривень 00 копійок) - заборгованості за договором поставки №599/127 від 03.08.2022 та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 04.11.2025
Суддя Т.В. Іванова