вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
06.11.2025м. ДніпроСправа № 908/2105/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., розглянув спір
За позовом Комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс Інвест», м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 70 592 грн 47 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
09.07.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 08.07.2025, сформована в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС 08.07.2025 Комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ» про стягнення 70592,74 грн. заборгованості за договором про закупівлю товару № СК25/141 від 22.12.2022, в тому числі 59400,00 грн. основного боргу за непоставлений товар та 11192,74 грн. пені.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором в частині повної та своєчасної поставки оплаченого товару
Ухвалою суду від 15.07.2025 позовну заяву вих. Комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ» про стягнення 70592,74 грн. заборгованості за договором про закупівлю товару № СК25/141 від 22.12.2022, в тому числі 59400,00 грн. основного боргу за непоставлений товар та 11192,74 грн. пені, передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 справу № 908/2105/25 передано на розгляд судді Рудь І.А.
Ухвалою господарського суду від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у справі № 908/2105/25, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставлення ухвали суду від 25.08.2025 до електронного кабінету позивача та відповідача 27.08.2025.
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови оплати та поставки товару, факт здійснення попередньої оплати у встановленому договором розмірі, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати у заявленій до стягнення сумі, наявність підстав для стягнення пені у заявленій до стягнення сумі.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2022 між Комунальним некомерційним підприємством “Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради (далі - Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - Постачальник, відповідач) укладено договір поставки № СК25/141, відповідно до п. 1.1 якого, Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність паливо за кодом ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (09132000-3 «Бензин», 09134200-9 «Дизельне паливо»), а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар:
- Бензин А-95 4000л;
- Дизельне паливо Еnergy 2500л.
Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору визначаються у специфікації, що є невід'ємним додатком до даного договору (п. 1.2 договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за талонами (скетч-картками) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.5 договору).
Товар постачається та оплачується за цінами, зазначеними в накладних на товар. Ціна на товар формується в національній валюті України (п. 2.1 договору).
Сума договору складає 349500,00 грн, в т.ч. ПДВ 22864,49 грн (п. 2.2 договору ).
Датою передачі партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній. Факт прийому-передачі товару підтверджується підписом матеріально-відповідальної особи покупця та скріпленням печаткою/штампом, у відповідній накладній (п. 4.1 договору).
Строк поставки товару до 31.12.2022, але в будь-якому випадку - до закінчення терміну дії довірчого документу (скетч-картки або талону) (п. 4.3 договору).
Відпуск нафтопродуктів за талонами здійснюється на умовах 100% попередньої оплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно оформленого рахунку. Перерахування грошових коштів покупцем повинно бути здійснено протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку. За домовленістю сторін рахунком може бути передбачений інший строк оплати товару (п. 5.1 договору).
Передача товару продавцем у власність покупця здійснюється згідно з видатковою накладною, де зазначаються асортимент, кількість, ціна та загальна вартість переданого покупцю товару. Видаткова накладна є специфікацією та складає невід'ємну частину договору. В момент належного оформлення видаткової накладної продавець передає покупцю товар (талони або скетч-картки) для отримання відповідної партії товару. Талони (скетч-картки) випускаються продавцем на кожну партію товару окремо та діють 12 календарних місяців з дня їх видачі (п. 6.1 договору).
Відпуск товару (нафтопродуктів: бензину А-95, дизельного палива Еnergy) здійснюється по пред'явлених талонах протягом строку їх дії, який має бути не менше ніж 12 календарних місяців з моменту їх фактичного отримання покупцем відповідно до п. 6.1 договору шляхом заправки автотранспортних засобів нафтопродуктами згідно з кількістю літрів та виду, вказаних в талонах. Заправка здійснюється через АЗС, що вказані продавцем у додатку до договору. Відпуск товару (нафтопродуктів) пред'явнику талонів не вважається їх продажем (п. 6.2 договору).
У випадку порушення строків поставки товару постачальником, він сплачує покупцю неустойку в розмірі облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми не поставленого в строк товару за кожен день прострочення - до дня фактичного прийняття товару покупцем (п. 7.2 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов договору (п. 11.1 договору).
У специфікації (а.с. 13) сторони погодили найменування товару - бензин А-95 у кількості - 4000 літрів., сума з ПДВ 212 000 грн 00 коп., дизельне паливо Еnergy 2500 літрів, сума з ПДВ 137 500 грн 00 коп.
На виконання умов спірного договору позивач здійснив оплату на загальну суму 349 500 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 2672 від 20.12.2022 (а.с. 16).
Сторонами було складено та підписано специфікацію № 0025/0000463-С та видаткову накладну № 0025/0000463 від 21.12.2022, відповідно до яких позивачу було передано скетч-картки на 6500 літрів (а.с. 14-15) на загальну суму 349 500 грн 00 коп.
Звертаючись з даним позовом позивач вказує на те, що АЗС постачальника не працюють, у зв'язку чим останній не має можливості використати 54 скретч-картки на яких знаходиться дизельне паливо Еnergy в об'ємі 1080 літрів на загальну суму 59 400 грн 00 коп.
На підтвердження чого, позивачем було складено рапорти та акти про неможливість отримання палива, у зв'язку із зачиненням АЗС постачальника, які складені відповідальними особами покупця 01.11.2024 та 25.11.2024.
Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 01-14/197 від 04.03.2025, в якій позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість у сумі 53 000 грн 65 коп.
Вказана претензія була отримана відповідачем 12.04.2025, проте відповіді на неї останній не надав, грошові кошти у визначеному розмірі позивачу не повернув.
Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, здійснено попередню оплату за товар, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення попередньої оплати у розмірі 59 400 грн 00 коп., що і стало причиною виникнення спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до положень вказаної вище Інструкції 28.12.2022 відповідачем були передані позивачу талони відповідних номіналів, що підтверджують право на отримання товару.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарським судом встановлено, що позивач, сплативши попередню плату за товар, набув право на отримання товару, втім внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, не отримав у фактичне володіння дизпаливо по скретч-карткам на загальну суму 59 400 грн 00 коп.
В свою чергу, відповідач не спростував доводи позивача щодо непоставки товару за договором на залишкову суму 59 400 грн 00 коп.
Також відповідач не надав доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в загальному розмірі 59 400 грн 00 коп.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У даному випадку позивач посилається на те, що товар на суму здійсненої попередньої оплати в розмірі 59 400 грн 00 коп. відповідачем поставлений не був, при цьому відповідач вказані обставини під час розгляду справи не оспорив та не спростував.
У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності з положеннями частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження поставки позивачу товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, на суму 59 400 грн 00 коп. відповідач не надав, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати позивачу.
Отже, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару, зокрема, на суму 59 400 грн 00 коп., а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу 59 400 грн 00 коп. попередньої оплати.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 59 400 грн 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У випадку порушення строків поставки товару постачальником, він сплачує покупцю неустойку в розмірі облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми не поставленого в строк товару за кожен день прострочення - до дня фактичного прийняття товару покупцем (п. 7.2 договору).
За прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, на підставі пункту 7.2 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.11.2024 по 25.06.2025 в сумі 11 192 грн 74 коп.
Як було встановлено судом вище, у договорі сторонами були визначені умови щодо строку поставки товару (кінцевий термін дії скретч-картки), так талони (скетч-картки) випускаються продавцем на кожну партію товару окремо та діють 12 календарних місяців з дня їх видачі (п. 6.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, спірні талони були передані покупцю 21.12.2022, таким чином, кінцевий термін дії скретч-картки є 21.12.2023.
В свою чергу, судом встановлено, що позивач здійснював нарахування пені за несвоєчасну поставку товару, після того, як відповідач отримав претензію про повернення грошових коштів, а також розраховано розмір пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, в той час, як договором визначено неустойка в розмірі облікової ставки НБУ.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
З урахуванням викладеного, до стягнення підлягає пеня за період з 01.11.2024 по 12.04.2025 у сумі 3 732 грн 12 коп.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00грн.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:
- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Ціна позову становить 70 592 грн 74 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40грн (3028,00грн * 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6188 від 08.07..2025.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60грн (3028,00грн - 2 422,40грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь Комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 166 грн 39 коп.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 8, кімната 21, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради (69118, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, буд. 9, код ЄДРПОУ 35535544) 59 400 грн 00 коп. - основного боргу, 3 732 грн 12 коп. - пені та 2 166 грн 39 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 06.11.2025.
Суддя І.А. Рудь