вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
06.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4937/22 (904/5030/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда", Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, село Кудашівка
до Фізичної особи-підприємця Ребеко Світлани Юріївни, м. Дніпро
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець Славутського району Хмельницької області
про стягнення заборгованості
в межах справи №904/4937/22
за заявою Фізичної особи-підприємця Ребеко Світлани Юріївни, м. Дніпро
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВДА", Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Кудашівка
про визнання банкрутом
04.09.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича надійшла позовна заява (вх.№1058/25) до Фізичної особи-підприємця Ребеко Світлани Юріївни про стягнення заборгованості.
Ухвалою господарського суду від 09.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ "Суффле Агро Україна".
Частиною 5 ст. 242 ГПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України ухвала є судовим рішенням.
Вищевказану ухвалу господарського суду від 09.09.2025 по справі №904/4937/22 (904/5030/25) було направлено відповідачу засобами поштового зв'язку, а саме рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Однак, поштове відправлення, яким на адресу відповідача направлялась ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 по справі №904/4937/22 (904/5030/25) повернулась до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Однак відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 23.12.2022 року ФОП Ребеко С.Ю. звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ПРАВДА".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 року у справі №904/4937/22 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «ПРАВДА» (Позивача) та, зокрема, визнано грошові вимоги Відповідача до Позивача (боржника у справі про банкрутство) у розмірі 85 110, 00 грн. витрат на сплату судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому - 1 черга, 5 824 932, 80 грн. основної заборгованості 4 черга.
Зі змісту заяви Відповідача, як ініціюючого кредитора вбачається, що кредиторські вимоги Відповідача як ініціюючого кредитора виникли на підставі двох договорів: Договору про перевезення сільськогосподарської продукції від 29.09.2014 року №29 та Договору №03/06-01 від 03.06.2019 року.
В свою чергу, при розгляді вимог ініціюючого кредитора встановлено, що Боржник сплатив за договором №29 від 29.09.2014 про перевезення сільськогосподарської продукції на розрахункові рахунки ФОП Ребеко С.Ю. 1 318 500,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 року у справі № 904/4937/22 (904/1221/23) визнано недійсним Договір №29 від 29.09.2014 про перевезення сільськогосподарської продукції укладений між ФОП Ребеко Світланою Юріївною та ТОВ "Правда".
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 року у справі №904/4937/22 (904/1221/23) не оскаржувалось сторонами в апеляційному порядку та набрало законної сили 10.11.2023.
Враховуючи викладені обставини, ТОВ "ПРАВДА" в особі ліквідатора Плесюка О.С. просить суд стягнути з відповідача в порядку реституції 1 318 500, 00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
Позиція третьої особи
Третя особа не скористалась своїм процесуальним правом на подання пояснень щодо позову.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування у даній справі є законність укладених правочинів, наявність порушеного права позивача.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
23.12.2022 року ФОП Ребеко С.Ю. звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ПРАВДА".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 року у справі №904/4937/22 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «ПРАВДА» (Позивача) та, зокрема, визнано грошові вимоги Відповідача до Позивача (боржника у справі про банкрутство) у розмірі 85 110, 00 грн. витрат на сплату судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому - 1 черга, 5 824 932, 80 грн. основної заборгованості 4 черга.
Зі змісту заяви ФОП Ребеко С.Ю., як ініціюючого кредитора вбачається, що кредиторські вимоги Відповідача як ініціюючого кредитора виникли на підставі двох договорів: Договору про перевезення сільськогосподарської продукції від 29.09.2014 року №29 та Договору №03/06-01 від 03.06.2019 року.
Відповідно до виписки АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-250104/3656-БТ від 08.01.2025 вбачається, що з 01.07.2004 по 17.07.2024 (UAH рахунок № НОМЕР_1 ), Позивачем на користь Відповідача було здійснено перерахування за недійсним договором №29 від 29.09.2014 про перевезення сільськогосподарської продукції загалом 1 318 500,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 року у справі № 904/4937/22 (904/1221/23) визнано недійсним Договір №29 від 29.09.2014 про перевезення сільськогосподарської продукції укладений між ФОП Ребеко Світланою Юріївною та ТОВ "Правда".
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 року у справі №904/4937/22 (904/1221/23) не оскаржувалось сторонами в апеляційному порядку та набрало законної сили 10.11.2023.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК України).
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 02 .02.2021 у справі № 925/642/19).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 .01.2021 у справі № 916/1415/19, від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15).
Господарський суд зауважує, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, укладений між учасниками господарських правовідносин, якщо він направлений на уникнення виконання зобов'язань перед кредиторами в майбутньому. Такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч.ч 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.»
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.10.2025 у справі №926/1448-б/24 (926/2648/24).
Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Господарський суд вважає, після визнання недійсним оскаржуваного договору, можливим є застосування наслідків його недійсності передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України з метою приведення сторін до становища, в якому вони перебували до виконання оскаржуваного договору як ефективний спосіб захисту порушеного права.
В даному випадку рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 року у справі № 904/4937/22 (904/1221/23) визнано недійсним Договір №29 від 29.09.2014 про перевезення сільськогосподарської продукції укладений між ФОП Ребеко Світланою Юріївною та ТОВ "Правда".
Проте, відповідно до виписки АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-250104/3656-БТ від 08.01.2025 вбачається, що з 01.07.2004 по 17.07.2024 (UAH рахунок № НОМЕР_1 ), Позивачем на користь Відповідача було здійснено перерахування за недійсним договором №29 від 29.09.2014 про перевезення сільськогосподарської продукції загалом 1 318 500,00 грн.
Таким чином, господарський суд погоджується з позицією позивача та вважає, що ефективним способом захисту позивача є стягнення грошових коштів з Відповідача у порядку реституції за недійсним договором №29 від 29.09.2014 про перевезення сільськогосподарської продукції в розмірі 1 318 500, 00 грн.
Окремо господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, за яким, у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Окремо суд зазначає, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Аналогічний висновок викладено Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.
За наведених обставин господарський суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування наслідків недійсності договору №29 від 29.09.2014 про перевезення сільськогосподарської продукції у вигляді стягнення з ФОП Ребеко С.Ю. на користь ТОВ «ПРАВДА» грошових коштів у загальному розмірі 1 318 500, 00 грн.
З урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ребеко Світлани Юріївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" (52350, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Кудашівка, вул. Виконкомівська, 23; ідентифікаційний номер юридичної особи 32075323) грошові кошти в загальному розмірі 1 318 500, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 822, 00 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя С.В. Мартинюк