28.10.2025 року м. Дніпро Справа № 904/894/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Мороза В.Ф.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Крижний О.М.) від 13.05.2025 р. у справі № 904/894/25
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Фуд Енд Фід", м. Дніпро
про стягнення штрафних санкцій, -
У березні 2025 р. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Фуд Енд Фід" заборгованість у вигляді штрафних санкцій в сумі 503 503,86 грн, яка складається з пені - 377 557,62 грн, штрафу - 125 946,24 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 13.11.2023 № УБГ 662/015-23 в частині своєчасної поставки товару.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 р. у справі № 904/894/25:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Фуд Енд Фід" (49000, м. Дніпро, вул. Ламана, 19, ідентифікаційний код 40182138) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) пеню у розмірі 320 923,98 грн (триста двадцять тисяч дев'ятсот двадцять три грн 98 коп.), штраф у розмірі 107 054,30 грн (сто сім тисяч п'ятдесят чотири грн 30 коп.) та судовий збір у розмірі 7 552,56 грн (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві грн 56 коп.);
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Укргазвидобування", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 р. у справі № 904/894/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Фуд Енд Фід" на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» 75 525,58 грн штрафних санкцій, з яких: 56 633,64 грн пені, 18 891,94 грн штрафу, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно врахував те, що прострочення було незначним, як підставу для зменшення штрафних санкцій, оскільки ця обставина вже була врахована позивачем при здійсненні розрахунку стягуваних з відповідача штрафних санкцій у заздалегідь визначеному договором розмірі пропорційно до кількості днів порушення зобов'язання.
На думку позивача, пеня та штраф у передбачених договором розмірах не є надмірно високими та відповідають визначеному у ч. 2 ст. 231 ГК України розміру штрафних санкцій, що не було враховано в оскаржуваному рішенні.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції всупереч ст. 233 ГК України не було враховано ступінь виконання боржником зобов'язань за договором: хоча боржником і було виконано зобов'язання у повному обсягу, проте неналежним чином - з порушенням встановленого договором строку; боржником не було виконано зобов'язання зі сплати штрафних санкцій і він мав намір ухилитись від його виконання.
Отже, апелянт вважає, що обставини порушення відповідачем зобов'язання, наявність наміру ухилитись від виконання зобов'язання зі сплати штрафних санкцій, відсутність у відповідача виключних (виняткових, істотних) обставин, з якими пов'язане таке неналежне виконання зобов'язання, свідчать про існування підстав для застосування відповідальності за невиконання зобов'язання у повному обсягу та про відсутність обставин для зменшення стягуваного розміру штрафних санкцій. При цьому зменшення штрафних санкцій за відсутності у відповідача виключних (виняткових, істотних) обставин порушує права позивача як кредитора.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 р. у справі № 904/894/25, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 28.10.2025 р.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Фуд Енд Фід" було подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 р. у справі № 904/894/25 та ухвалити нове рішення, яким в відмовити в повному обсягу у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 503 503,86 грн. В разі наявності підстав для задоволення позову, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до 1 (однієї) гривні.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, зокрема, зазначає, що частину товару, а саме 1231 т поставлено ним своєчасно. Прострочення поставки іншої частини товару відповідач обґрунтовує тим, що після укладання договору відбулася істотна зміна обставин, що унеможливлювала своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань.
Так, відповідач зазначає, що значною мірою несвоєчасне виконання зобов'язань пов'язане із квотами Федеративної Республіки Німеччини на видобування руди (мінеральної сировини) з якої виготовляють калій хлористий, що сповільнює процес отримання товару від виробників SALT Minеrals GmbH і K+S Minerals and Agriсulturе GmbH (Hiмеччинa), з яким співпрацює відповідач.
Крім того, відповідач зазначає, що у період поставки (січень-березень 2024 року) відбувалося блокування польськими фермерами автомобільних пунктів пропуску на кордоні з Україною, що призвело до значних затримок у русі вантажівок та автобусів. Вказує, що лише 29 квітня всі пункти пропуску були розблоковані. Відповідач зауважує, що через блокування автомобільних пунктів пропуску відбулося значне навантаження на залізничний транспорт, через що процес відправлення товару залізничним транспортом замість 2-3 днів зайняв в середньому 22-60 календарних днів.
За викладених обставин, відповідач вважає, що строк затримки доставки вантажу було допущено через дію форс-мажорних обставин, які повністю перебувають поза межами волі сторін договору, і при всій обачності та обережності під час його укладення відповідач не міг передбачити, що такі обставини можуть виникнути.
Крім того, відповідач наголошує на тому, що наведені позивачем розрахунки не містять в собі жодної прив'язки до фактичного розміру завданих збитків за несвоєчасну поставку товару.
Водночас, у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до 1 грн.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Верхогляд Т.А. - члена колегії суддів, та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Іванова О.Г., Мороза В.Ф.
Представник Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсягу та просила її задовольнити.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Фуд Енд Фід", через несправності з його боку, на зв'язок в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не вийшов, зазначив, що в нього було відсутнє світло, у зв'язку з чим судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося, про що 28.10.2025 р. було складено відповідний акт.
Враховуючи приписи ст.ст. 197, 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, а неявка представника відповідача не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представника останнього.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 13.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворлд Фуд Енд Фід" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (покупець) укладено договір поставки № 662/015-23 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві калій хлористий (KCL) (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
Згідно з п. 1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком № 3 до договору та є його невід'ємною частиною.
Ціна товару вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом відповідно до чинного законодавства). Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до договору та становить 56226000,00 грн з ПДВ (включно) (п. 31., 3.2 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників та вантажоотримувачів вказуються в специфікації та графіку поставки до цього договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень крім тих, що передбачені договором.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару форма якого наведена в додатку № 4 до цього договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом України) або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту прийняття-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Згідно з п. 7.8 договору у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 договору та діє до 30.09.2024 (включно) (п. 10.1 договору).
13.11.2023 сторонами підписано специфікацію № 1 до договору про поставку товару на суму 56226000,00 грн, у п. 2 якої визначені умови поставки товару: DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2010) - склад (станція) вантажоодержувача:
- поставка автомобільним транспортом: ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, м. Красноград - 600 т; ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка - 1400 т;
- поставка залізничним транспортом: станція Красноград південної залізниці, отримувач: ФБУ "Укрбургаз" - 600 т, станція Шебелинка Південної залізниці, отримувач Шебелинське ВБР ФБУ "Укрбургаз" - 1400 т.
Строк поставки товару: згідно з графіком поставок товару (п. 3 специфікації).
Пунктом 4 специфікації передбачено, що оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі товару та пред'явлення постачальником рахунку на оплату.
Сторонами погоджено графік поставки товару, згідно з яким товар має поставлений у такі строки:
- калій хлористий (КСL) 350 т - ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка - 60 календарних днів з моменту заключення договору, з можливістю дострокової поставки;
- калій хлористий (КСL) 350 т - ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка - 90 календарних днів з моменту заключення договору, з можливістю дострокової поставки;
- калій хлористий (КСL) 350 т - ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, м. Красноград - 120 календарних днів з моменту заключення договору, з можливістю дострокової поставки;
- калій хлористий (КСL) 350 т - ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка - 150 календарних днів з моменту заключення договору, з можливістю дострокової поставки;
- калій хлористий (КСL) 350 т - ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка - 180 календарних днів з моменту заключення договору, з можливістю дострокової поставки;
- калій хлористий (КСL) 350 т - ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, м. Красноград - 210 календарних днів з моменту заключення договору, з можливістю дострокової поставки.
На підтвердження поставки товару надані залізничні накладні (а.с. 67-121, т. 1) та видаткові накладні №27 від 21.03.2024 на суму 1799232,00 грн, №28 від 21.03.2024 на суму 1799232,00 грн, №29 від 21.03.2024 на суму 1799232,00 грн, №33 від 01.04.2024 на суму 1743006,00 грн, №34 від 01.04.2024 на суму 1743006,00 грн, №35 від 01.04.2024 на суму 1799232,00 грн, №68 від 28.06.2024 на суму 1040181,00 грн, №41 від 09.04.2024 на суму 1799232,00 грн, №45 від 10.04.2024 на суму 1743006,00 грн, №49 від 22.04.2024 на суму 1799232,00 грн, №56 від 27.05.2024 на суму 1799232,00 грн, №57 від 27.05.2024 на суму 1799232,00 грн, №58 від 27.05.2024 на суму 1799232,00 грн, №63 від 03.06.2024 на суму 1743006,00 грн, №64 від 03.06.2024 на суму 1743006,00 грн, №65 від 04.06.2024 на суму 1686780,00 грн, №1 від 02.01.2024 на суму 1827345,00 грн, №2 від 08.01.2024 на суму 1771119,00 грн, №3 від 08.01.2024 на суму 1799232,00 грн, №4 від 08.01.2024 на суму 1799232,00 грн, №9 від 09.01.2024 на суму 1799232,00 грн, №18 від 12.02.2024 на суму 1799232,00 грн, №19 від 12.02.2024 на суму 1714893,00 грн, №20 від 12.02.2024 на суму 1799232,00 грн на суму 1799232,00 на суму 1799232,00 грн, №21 від 12.02.2024 на суму 1827345,00 грн, №22 від 12.02.2024 на суму 1771119,00 грн, №42 від 09.04.2024 на суму 1799232,00 грн, №43 від 09.04.2024 на суму 1743006,00 грн, №44 від 09.04.2024 на суму 1743006,00 грн, №48 від 22.04.2024 на суму 1799232,00 грн, №48 від 22.04.2024 на суму 1799232,00 грн, №50 від 22.04.2024 на суму 1799232,00 грн, №51 від на суму 1799232,00 грн.
Позивач зазначив, що поставка товару в кількості 1231 т на загальну суму 34607109 грн була поставлена своєчасно. Проте, поставка товару в кількості 769 т на загальну суму 21618897,00 грн здійснена з порушенням строку, встановленого договором.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 377 557,62 грн та штраф у розмірі 125 946,24 грн.
Позивач звертався до відповідача з вимогою № 305.4-305-8475 від 06.11.2024 у якій вимагав перерахувати нараховані штрафні санкції в розмірі 501 198,57 грн протягом 7 робочих днів. Відповіді на вимогу матеріали справи не містять.
Позивач зазначив, що відповідачем у відповідному порядку штрафні санкції у загальному розмірі 503 503,86 грн не сплачені, що і стало причиною виникнення спору.
На підтвердження своїх доводів позивач надав, зокрема, наступні докази (копії):
- договір № УБГ662/015-23 від 13.11.2023;
- залізничні накладні №04070 від 03.06.2024, №04069 від 02.06.2024, №04220 від 04.06.2024, №09474 від 31.12.2023, №09695 від 08.01.2024, №09696 від 08.01.2024, №09697 від 08.01.2024, №09475 від 08.01.2024, №00843 від 12.02.2024, №00857 від 12.02,2024, №00844 від 12.02.2024, №00856 від 12.02.2024, №02254 від 09.04.2024, №02255 від 09.04.2024, №02417 від 09.04.2024, №02415 від 09.04.2024, №02620 від 23.04.2024, №02619 від 23.04.2024, №02617 від 23.04.2024, №01805 від 26.03.2024, 01802 від 26.03.2024, №01804 від 26.03.2024, №02171 від 31.03.2024, №02170 від 01.04.2024, №02172 від 31.03.2024, №05063 від 28.06.2024, №00865 від 12.02.2024, №02416 від 12.04.2024, №02618 від 23.04.2024, №03836 від 27.05.2024, №03789 від 27.05.2024, №03835 від 27.05.2024, №05063 від 28.06.2024.
- видаткові накладні №27 від 21.03.2024, №28 від 21.03.2024, №29 від 21.03.2024, №33 від 01.04.2024, №34 від 01.04.2024, №35 від 01.04.2024, №68 від 28.06.2024, №41 від 09.04.2024, №45 від 10.04.2024, №49 від 22.04.2024, №56 від 27.05.2024, №57 від 27.05.2024, №58 від 27.05.2024, №63 від 03.06.2024, №64 від 03.06.2024, №65 від 04.06.2024, №1 від 02.01.2024, №2 від 08.01.2024, №3 від 08.01.2024, №4 від 08.01.2024, №9 від 09.01.2024, №18 від 12.02.2024, №19 від 12.02.2024, №20 від 12.02.2024, №21 від 12.02.2024, №22 від 12.02.2024, №42 від 09.04.2024, №43 від 09.04.2024, №44 від 09.04.2024, №48 від 22.04.2024, №50 від 22.04.2024, №51 від 22.04.2024.
- розрахунок штрафних санкцій за договором.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що поставка товару в кількості 769 т на загальну суму 21618897,00 грн з ПДВ була здійснена з порушенням строків встановлених договором, що є підставою для застосовування до відповідача встановлених договором штрафних санкцій. Водночас суд першої інстанції визнав за можливе зменшити на 15 % розміру пені та штрафу.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України унормовано, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом першої інстанції встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки товару.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом першої інстанції було встановлено, що згідно з умовами договору та специфікації строк поставки товару є таким, що настав:
- калій хлористий (КСL) 350 т - ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка - 12.01.2024;
- калій хлористий (КСL) 350 т - ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка - 12.02.2024 (11.02.2024 - вихідний);
- калій хлористий (КСL) 350 т - ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, м. Красноград - 12.03.2024;
- калій хлористий (КСL) 350 т - ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка - 11.04.2024;
- калій хлористий (КСL) 350 т - ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка - 13.05.2024 (11.05.2024 - вихідний);
- калій хлористий (КСL) 350 т - ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, м. Красноград - 10.06.2024.
У той же час, поставка товару в кількості 769 т на загальну суму 21618897,00 грн з ПДВ була здійснена з порушенням строків встановлених договором, що підтверджується:
- залізничними накладними: №01805 від 26.03.2024, №01802 від 26.03.2024, №01804 від 26.03.2024, №02171 від 31.03.2024, №02170 від 01.04.2024, №02172 від 31.03.2024, №05063 від 28.06.2024, №00865 від 12.02.2024, №02254 від 09.04.2024, №02416 від 12.04.2024, №02618 від 23.04.2024, №03836 від 27.05.2024, №03789 від 27.05.2024, №03835 від 27.05.2024, №05063 від 28.06.2024;
- видатковими накладними: №27 від 21.03.2024 на 1799232,00 грн (64 т), №28 від 21.03.2024 на 1799232,00 грн (64 т), №29 від 21.03.2024 на 1799232,00 грн (64 т), №33 від 01.04.2024 на 1743006,00 грн (62 т), №34 від 01.04.2024 на 1743006,00 грн (62 т), №35 від 01.04.2024 на 955842,00 грн (34т), №68 від 28.06.2024 на 1040181,00 грн (37 т), №18 від 12.02.2024 на 843390,00 грн (30т), №41 від 09.04.2024 на 1771119,00 грн (63 т), №45 від 10.04.2024 на 1743006,00 грн (62 т), №49 від 22.04.2024 на 983955,00 грн (35 т), №56 від 27.05.2024 на 1799232,00 грн (64 т), №57 від 27.05.2024 на 1799232,00 грн (64 т), №58 від 27.05.2024 на 1799232,00 грн (64 т).
Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 7.8 договору у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 377 557,62 грн за загальний період з 13.03.2024 по 27.06.2024 та штраф у розмірі 125 946,24 грн (7 % від вартості товару, поставка якого прострочена понад 30 днів).
Згідно зі ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, місцевий господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним, з чим погоджується і судова колегія.
За таких обставин, судова колегія констатує, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 377 557,62 грн за загальний період з 13.03.2024 по 27.06.2024 та штрафу у розмірі 125 946,24 грн (7 % від вартості товару, поставка якого прострочена понад 30 днів) ґрунтуються на умовах договору та підтверджені матеріалами справи, а отже є обґрунтованими.
Щодо ж рішення суду першої інстанції в частині зменшення вказаного розміру штрафних санкцій на 15 % на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яке в цій частині є предметом апеляційного оскарження, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, який був чинним на час постановлення оскаржуваного рішення, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
При цьому судова колегія наголошує, що неустойка має па меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
Положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу па правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до Договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Наведені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17(911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердження та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя етапі 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
При вирішенні спорів про стягнення неустойки судам належить відмежовувати вирішення питання про зменшення розміру неустойки від вирішення питання про її необґрунтованість (повністю або в частині) внаслідок невідповідності розміру неустойки вимогам закону - зокрема у разі, якщо за порушення умов зобов'язання застосовується неустойка, розмір якої має імперативний характер (встановлений законом) (частина друга статті 231 ГК України).
Таким чином, у разі зменшення розміру неустойки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову (та відмову у задоволенні решти вимог - щодо частини, на яку неустойку зменшено), тоді як у разі необґрунтованості розміру неустойки (повністю або частково), суд може ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову повністю або частково, в залежності від розміру необґрунтованої частини неустойки.
Також відмінність полягає у мотивах суду при прийнятті відповідного рішення, яке мотивується або зменшенням розміру неустойки або її необґрунтованістю в повному обсязі або в частині суми.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої 551 ЦК України, тобто у межах судового розгляду.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлює зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Наведена вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
З обставин справи та наданих доказів вбачається неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 13.11.2023 № УБГ 662/015-23 в частині своєчасної поставки товару в кількості 769 т на загальну суму 21618897,00 грн з ПДВ.
У зв'язку з цим порушенням позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 377 557,62 грн за загальний період з 13.03.2024 по 27.06.2024 та штрафу у розмірі 125 946,24 грн (7 % від вартості товару, поставка якого прострочена понад 30 днів), які визнані судом обґрунтованими.
Суд першої інстанції прийнято до уваги пояснення відповідача щодо причин прострочення товару та враховано, що прострочення виконання зобов'язання хоча і мало місце, але було не занадто значним (у більшості затримка в межах місяця, лише дві поставки були прострочені на 45 та 56 днів), та водночас судом враховано, що поставка все ж таки відбулася, що є важливим.
За таких обставин судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість зменшення розміру пені та штрафу на 15 %, що становитиме 320 923,98 грн - пеня та 107 054,30 грн - штраф, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 р. у справі № 904/894/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 р. у справі № 904/894/25 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "Укргазвидобування".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 06.11.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя В.Ф. Мороз