27 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/1585/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабріка" та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабріка" (вх. №2034) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.09.2025 у справі №922/1585/25
за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабріка", Харківська область, Чугуївський район, смт. Слобожанське
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м.Харків
про визнання протиправним та скасування рішення
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.09.2025 у справі №922/1585/25 У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Зміївська овочева фабрика» про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх.№20436 від 08.09.2025) відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що у матеріалах справи відсутній ордер, виданий АО «ТАУЕР» на ім'я адвоката Гнідченко Г.Г., який би підтверджував його участь від імені адвокатського об'єднання. Натомість участь адвоката підтверджується лише довіреністю від самого позивача, а не документами, які засвідчують зв'язок із АО «ТАУЕР». Отже, фактична правнича допомога могла бути надана особисто адвокатом, а не адвокатським об'єднанням, з яким укладено договір, що позбавляє зв'язку між витратами та правовими діями у справі.
Приватне акціонерне товариство "Зміївська овочева фабріка" з відповідною ухвалою суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабріка" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- суд першої інстанції ухвалив рішення без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про відшкодування витрат. Позивач надав усі передбачені законом документи - договір про надання правничої допомоги № 18/03/2025 від 18.03.2025, додаткову угоду від 05.05.2025, акт про надані послуги від 03.09.2025, довіреність № 65 від 06.05.2025, а також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Суд, відмовляючи у задоволенні заяви, формально послався лише на відсутність ордера, не оцінивши інші надані докази;
- адвокат Гнідченко Г.Г. був залучений Адвокатським об'єднанням «ТАУЕР» на підставі договору від 06.05.2025 про залучення адвоката для виконання укладеного між АО «ТАУЕР» та ПрАТ «Зміївська овочева фабрика» договору про правничу допомогу. Це прямо передбачено пунктом 1.7 договору та пунктом 2.2, які дозволяють об'єднанню залучати інших адвокатів для виконання доручень клієнтів. Таким чином, Гнідченко Г.Г. діяв не самостійно, а в межах повноважень, делегованих йому АО «ТАУЕР». Відсутність у матеріалах справи копії внутрішнього договору між АО «ТАУЕР» та адвокатом не спростовує факту залучення адвоката та надання правничої допомоги клієнту;
- закон не містить вимоги виготовлення окремого ордера, якщо адвокат залучений адвокатським об'єднанням на договірних засадах. Частина 4 статті 60 ГПК України дозволяє підтвердження повноважень адвоката або ордером, або довіреністю, виданою клієнтом. Аналогічне положення закріплене в статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 27.10.2025 з'явився представник Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабріка" та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України».
На початку судового засідання представник позивача вказав, що ним було подано до суду апеляційної інстанції новий доказ - Договір про залучення адвоката б/н від 06.05.2025.
Колегія суддів зазначає, що відповідний доказ мав бути поданий учасником справи на момент розгляду справи в суді першої інстанції.
За змістом статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
В обґрунтуванні підстав для прийняття таких доказів на стадії апеляційного перегляду представник позивача вказує, що останні подані в якості спростування правової позиції суду першої інстанції.
Втім, колегія суддів підкреслює, що Договір про залучення адвоката б/н від 06.05.2025 не був досліджений через його відсутність в матеріалах справи. Жодних доказів неможливості подання до суду першої інстанції означеного доказу надано скаржником не було.
Відтак, відсутні підстави для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабріка" про долучення додаткових доказів. У зв'язку з цим колегія суддів не приймає надані учасниками справи нові докази на стадії апеляційного перегляду та розгляд справи здійснює без їх врахування.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
Приватне акціонерне товариство «Зміївська овочева фабрика» звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товарисва з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з розгляду актів про порушення вимог кодексу ГРМ від 02.01.2025 (протокол № 002916/2 від 02.01.2025) про задоволення Акта про порушення № 002916 від 04.11.2024, який складений стосовно Приватного акціонерного товариства «Зміївська овочева фабрика», та про донарахування обсягу природного газу на суму 107834,47 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2025 позов задоволено повністю та визнано протиправним та скасоване рішення Комісії з розгляду актів про порушення вимог кодексу ГРМ від 02.01.2025 (протокол № 002916/2 від 02.01.2025) про задоволення Акта про порушення № 002916 від 04.11.2024, який складений стосовно Приватного акціонерного товариства «Зміївська овочева фабрика», та про донарахування обсягу природного газу на суму 107834,47 грн.
08.09.2025 до Господарського суду Харківської області від Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабріка" надійшла заява (вх. № 20436) про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (61109, Харківська область, м. Харків. вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ ВП: 45051254) на користь Приватного акціонерного товариства «Зміївська овочева фабрика» (63460, Харківська область, Чугуївський район, смт. Слобожанське, Балаклійське шоссе, будинок 17-А; код ЄДРПОУ 31834736) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11000,00 грн (одинадцять тисячі гривень, 00 коп).
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що стало підставою для звернення Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабріка" до апеляційного суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом апеляційного розгляду у даній справі є перевірка законності та обґрунтованості ухвали Господарського суду Харківської області, якою було відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Зміївська овочева фабрика» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11 000 грн.
Таким чином, апеляційна інстанція має встановити, чи дійшов місцевий господарський суд правильного висновку про недоведеність факту надання правничої допомоги в межах договору з АО «ТАУЕР», а також чи обґрунтовано суд першої інстанції відмовив у компенсації витрат, пославшись на відсутність ордера адвокатського об'єднання.
Так, частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із ч. 2 ст. 244 ГПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
За змістом ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як вбачається із позовної заяви, в порядку п. 9) ч. 3 ст. 162 ГПК України позивач повідомив суд першої інстанції про наявність та орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 (десять тисяч гривень, 00 коп). Крім цього позивач зазначив, що у разі збільшення розміру судових витрат ним будуть надані відповідні докази.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду першої інстанції надано: Договір № 18/03/2025 про надання правничої допомоги від 18.03.2025, укладений між адвокатським об'єднанням "ТАУЕР" та Приватним акціонерним товариством «Зміївська овочева фабрика»; Додаткову угоду до Договору № 18/03/2025 від 05.05.2025; Акт про надані послуги (правничу допомогу) № 3 від 03.09.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДН №6172 від 23.02.2022 на Гнідченко Г.Г.; довіреність від 06.05.2025.
Так, відповідно до Додаткової угоди від 05.05.2025 до Договору № 18/03/2025 про надання правничої допомоги від 18.03.2025 року Об'єднання надає послуги за Договором у вигляді складання та подання до суду позовної заяви, відповіді на відзив, інших заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, апеляційних скарг, касаційних скарг, представництва прав та інтересів Клієнта у Господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді, Верховному Суді у господарській справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Зміївська овочева фабрика» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з розгляду актів про порушення вимог кодексу ГРМ від 02.01.2025 (протокол № 002916/2 від 02.01.2025) про задоволення Акта про порушення № 002916 від 04.11.2024, який складений стосовно Приватного акціонерного товариства «Зміївська овочева фабрика», та про донарахування обсягу природного газу на суму 107834,47 грн.
Також у п.2 вказаної Додаткової угоди до Договору від 05.05.2025 визначено, що за надання Об'єднанням правничої допомоги за Договором встановлюється оплата у вигляді фіксованої ставки адвокатського гонорару в наступному розмірі:
- підготовка та подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви - 7000,00 грн (сім тисяч гривень, 00 коп);
- підготовка та подання до Господарського суду Харківської області відповіді на відзив - 1000,00 грн (одна тисяча гривень, 00 коп);
- участь представника Клієнта в одному судовому засіданні у Господарському суді Харківської області - 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.).
Загальна вартість наданої правничої допомоги визначається сторонами в Актах про надані послуги (правничу допомогу).
Згідно Акту про надані послуги (правничу допомогу) № 3 від 03.09.2025 року за Договором № 18/03/2025 про надання правничої допомоги від 18.03.2025 Об'єднання надало позивачу наступні послуги (правничу допомогу):
- підготовка та подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви у справі № 922/1585/25 на суму 7000,00 грн;
- підготовка та подання до Господарського суду Харківської області відповіді на відзив у справі № 922/1585/25 на суму 1000,00 грн;
- участь представника Клієнта в одному судовому засіданні у Господарському суді Харківської області у справі №922/1585/25, призначеному на 16.07.2025 о 10:00 на суму 1000,00 грн;
- участь представника Клієнта в одному судовому засіданні у Господарському суді Харківської області у справі №922/1585/25, призначеному на 06.08.2025 о 10:00 на суму 1000,00 грн;
- участь представника Клієнта в одному судовому засіданні у Господарському суді Харківської області у справі №922/1585/25, призначеному на 03.09.2025 о 14:00 на суму 1000,00 грн.
Загальна ціна наданих послуг складає 11 000,00 грн.
В пункті 3 Акту про надані послуги (правничу допомогу) №3 від 03.09.2025 зазначено, що Клієнт зобов'язується здійснити повну оплату Об'єднанню за надані послуги (правничу допомогу) згідно цього Акту, протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня підписання цього Акту.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних і допустимих доказів фактичного надання правничої допомоги у межах договору № 18/03/2025 від 18.03.2025, укладеного між ПрАТ «Зміївська овочева фабрика» та Адвокатським об'єднанням «ТАУЕР», оскільки у матеріалах справи відсутній ордер, виданий Адвокатським об'єднанням «ТАУЕР» на ім'я адвоката Гнідченко Г.Г., а наявна лише довіреність від самого позивача на представництво його інтересів у суді (вих. № 65 від 06.05.2025). З огляду на це, суд дійшов висновку, що фактична участь адвоката у справі підтверджується виключно довіреністю від юридичної особи, а не документами, які засвідчують представництво саме від адвокатського об'єднання, з яким укладено договір.
Відтак, місцевий господарський суд визнав, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт надання правничої допомоги в межах вказаного договору, а тому заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11 000 грн не підлягає задоволенню через її недоведеність.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст.131-2 Конституції України, ст.16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката як особи, що підписала позовну заяву/апеляційну/касаційну скаргу, є лише довіреність або ордер (ухвали КГС ВС від 31.05.2018 року у справі № 922/699/17, від 18.06.2018 року у справі № 910/15163/17, від 25.06.2018 року у справі № 924/326/17, від 13.08.2018 року у справі № 910/2152/18, від 28.09.2018 року у справі № 910/2396/18, від 13.04.2018 року у справі № 927/675/17, постанова КГС ВС від 21.04.2020 року у справі № 910/10156/17).
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Приписами ст. 237 ЦК України визначається поняття та підстави представництва, відповідно до ч.ч 1, 3 якої представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представник від імені особи, яку він представляє, здійснює тільки певні юридичні дії внаслідок повноваження. Наявність у представника повноважень є обов'язковою умовою будь - якого представництва.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (ч. 4 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Таким чином, надаючи право адвокату здійснювати представництво та захист своїх інтересів клієнт обумовлює обсяг наданих адвокату повноважень, який визначається змістом довіреності або відповідним договором на надання правової допомоги.
За приписами статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського об'єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Стороною договору про надання правничої допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правничої допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання. Адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об'єднання зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Означене повністю узгоджується із п.1.7 договору про надання правничої допомоги №18/03/2025 від 18.03.2025, укладеного між ПрАТ «Зміївська овочева фабрика» та Адвокатським об'єднанням «ТАУЕР», де зазначено, що об'єднання може залучати до виконання об'єднанням цього договору інших адвокатів на договірних засадах.
Також у п.2.2 договору вказано, що об'єднання на свій розсуд приймає рішення про призначення конкретного адвоката чи кількох адвокатів для виконання доручення або про заміну адвоката чи адвокатів.
Аналіз положень статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у системному зв'язку з пунктами 1.7 та 2.2 договору №18/03/2025 від 18.03.2025 свідчить, що адвокатське об'єднання є самостійним суб'єктом господарських правовідносин, який має право укладати договори про надання правничої допомоги від свого імені, визначати склад адвокатів, що виконуватимуть доручення клієнта, та залучати інших адвокатів на договірних засадах.
З наведеного вбачається, що обов'язок забезпечення виконання договору і відповідальність перед клієнтом несе саме адвокатське об'єднання, незалежно від того, який конкретно адвокат або декілька адвокатів безпосередньо здійснюють представництво у суді.
У цьому контексті наявність положень п. 1.7 та п. 2.2 договору підтверджує відповідність укладеного правочину вимогам закону - адвокатське об'єднання вправі було залучити адвоката Гнідченко Г.Г. для надання правничої допомоги клієнту, а сам адвокат діяв у межах повноважень, делегованих йому об'єднанням.
У зв'язку з цим відсутність у матеріалах справи ордера, виданого адвокатським об'єднанням, не заперечує самого факту надання правничої допомоги адвокатом, залученим цим об'єднанням, якщо наявні інші докази, що підтверджують таке залучення та виконання доручення (зокрема, договір, акт наданих послуг, довіреність на представництво інтересів клієнта).
Таким чином, аналіз ст. 15 Закону та вказаних пунктів договору свідчить, що правова модель взаємодії клієнта з адвокатським об'єднанням передбачає можливість виконання доручення будь-яким адвокатом, визначеним самим об'єднанням, і така участь не обов'язково має бути підтверджена окремим ордером, якщо інші документи підтверджують зв'язок адвоката з відповідним об'єднанням і фактичне надання правничої допомоги.
Крім того, варто зауважити, що сам позивач, укладаючи договір про надання правничої допомоги, незалежно від того, чи з конкретним адвокатом, чи з адвокатським об'єднанням, залишається стороною цивільно-правових відносин і має повне право контролювати виконання договору та оцінювати якість наданих послуг.
Договір про правничу допомогу, відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є консенсуальним договором, що передбачає обопільне волевиявлення сторін і взаємні зобов'язання адвоката (або адвокатського об'єднання) надати правничу допомогу, а клієнта - прийняти її та оплатити. Відповідно, клієнт не позбавлений права спостерігати за належним виконанням адвокатом своїх обов'язків і реагувати у випадку їх неналежного здійснення.
Отже, якщо б позивача не влаштовувала робота безпосередньо адвоката Гнідченко Г.Г., який діяв від імені адвокатського об'єднання та фактично здійснював представництво інтересів у суді, він мав би право відмовитися від подальшої співпраці, ініціювати заміну адвоката або не підписувати акт приймання-передачі наданих послуг.
Натомість акт наданих послуг №3 від 03.09.2025 підписаний позивачем без будь-яких застережень, що свідчить про повне прийняття ним виконаної роботи, відсутність претензій щодо її змісту, якості чи обсягу та підтверджує фактичне надання правничої допомоги.
Таким чином, поведінка позивача: укладення договору, прийняття результату виконаних послуг і відсутність будь-яких заперечень - підтверджує реальність виконання договору і правомірність заявлених до компенсації витрат. Це також узгоджується з принципом свободи договору, закріпленим у статті 627 Цивільного кодексу України, згідно з яким сторони самостійно визначають умови співпраці, способи контролю та порядок прийняття результатів виконання.
Додатково колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про ненадання позивачем усіх документів, які б однозначно підтверджували здійснення правничої допомоги саме адвокатом Гнідченко Г.Г., є внутрішньо суперечливим та не узгоджується з фактичними обставинами справи.
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції протягом усього розгляду справи приймав процесуальні документи, підписані адвокатом Гнідченко Г.Г. від імені позивача, у тому числі позовну заяву, відповідь на відзив, клопотання та інші заяви, не ставлячи під сумнів її повноваження як представника. Більше того, суд допустив зазначеного адвоката до участі у судових засіданнях, де він безпосередньо здійснював представництво інтересів ПрАТ «Зміївська овочева фабрика», що зафіксовано у відповідних протоколах судових засідань.
Таким чином, суд першої інстанції фактично визнав повноваження адвоката та процесуальну його участь у справі законною, однак при вирішенні питання про компенсацію витрат дійшов протилежного висновку, нібито не підтвердженого належними доказами. Така позиція є непослідовною та суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України.
Таким чином, фактична поведінка суду першої інстанції свідчить про визнання участі адвоката Гнідченко Г.Г. як повноважного представника позивача, що саме по собі підтверджує факт надання ним правничої допомоги у межах укладеного договору з Адвокатським об'єднанням «ТАУЕР» і спростовує висновки суду про її недоведеність.
Отже, узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції передчасно та помилково ототожнив відсутність ордера, виданого адвокатським об'єднанням, із відсутністю доказів надання правничої допомоги.
Фактичні обставини справи свідчать про наявність між сторонами належних договірних правовідносин, підтверджених договором №18/03/2025 від 18.03.2025, додатковою угодою від 05.05.2025, актом наданих послуг №3 від 03.09.2025, а також довіреністю на адвоката Гнідченко Г.Г. від 06.05.2025. Сукупність цих документів беззаперечно підтверджує як факт укладення договору про надання правничої допомоги, так і фактичне виконання адвокатом зобов'язань у межах доручення клієнта.
Законодавство не містить імперативної вимоги про обов'язкове подання ордера саме як єдиного доказу факту надання правничої допомоги, якщо існують інші належні та достовірні документи, що підтверджують участь адвоката у справі від імені адвокатського об'єднання. Навпаки, системне тлумачення положень статей 15, 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статті 60 ГПК України свідчить, що повноваження адвоката можуть бути підтверджені як ордером, так і довіреністю, виданою клієнтом, а оцінка факту виконання договору здійснюється на підставі всієї сукупності доказів.
Крім того, поведінка суду першої інстанції є суперечливою, оскільки під час розгляду справи суд не ставив під сумнів повноваження адвоката Гнідченко Г.Г., приймав від нього документи, визнавав їх належно поданими, а також допускав адвоката до участі у судових засіданнях, де він безпосередньо представляв інтереси позивача. Таким чином, сам суд фактично визнав законність участі адвоката у процесі, а отже визнав і факт надання ним правничої допомоги. Водночас, у питанні про компенсацію відповідних витрат суд безпідставно дійшов протилежного висновку, чим порушив принципи послідовності судового розгляду та правової визначеності.
Крім того, поведінка самого позивача, який не лише уклав договір про надання правничої допомоги, але й прийняв її результати, підписав акт наданих послуг без будь-яких зауважень і визнав розмір витрат, підтверджує, що правнича допомога дійсно була надана у повному обсязі. Відсутність будь-яких заперечень чи претензій до адвоката з боку клієнта є переконливим свідченням реальності виконаних робіт та фактичного понесення витрат, які підлягають компенсації.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що висновок місцевого господарського суду про недоведеність факту надання правничої допомоги є необґрунтованим, а ухвала про відмову в ухваленні додаткового рішення такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за відсутності єдності та логічної послідовності у правовій позиції суду.
Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи беззаперечно підтверджено належне надання та реалізацію повноважень адвоката, а також фактичне здійснення ним правничої допомоги у межах укладеного договору. Адвокатом було виконано весь комплекс передбачених договором заходів правового характеру, зокрема підготовлено та подано позовну заяву, складено й подано відповідь на відзив, забезпечено участь у судових засіданнях. Зазначені дії підтверджуються матеріалами справи, протоколами судових засідань, змістом акта наданих послуг.
Кожна із цих процесуальних дій вимагала підготовки правової позиції, дослідження фактичних обставин, аналізу нормативно-правових актів та релевантної судової практики, викладення аргументів та їх належне процесуальне оформлення. Це свідчить не лише про реальність надання правничої допомоги, а й про інтелектуальну та професійну складову цієї роботи, що закономірно впливає на вартість послуг.
Вартість послуг погоджена сторонами у договорі, не викликає заперечень з боку клієнта та підтверджена актом приймання-передачі, який підписаний без будь-яких застережень. Відсутність спору між клієнтом і адвокатом щодо виконаних робіт є додатковим свідченням відповідності обсягу та якості наданих послуг домовленостям сторін та їх фактичному відображенню у провадженні.
Більше того, заявлені до відшкодування витрати узгоджуються із принципами розумності, необхідності та пропорційності, передбаченими статтями 126 та 129 ГПК України, а також правовою позицією Верховного Суду, відповідно до якої витрати на професійну правничу допомогу мають бути підтверджені документально, відповідати обсягу наданих послуг та їх характеру, що в даному випадку дотримано у повному обсязі.
Отже, апеляційний суд доходить висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 11 000,00 грн є обґрунтованою, необхідною, документально підтвердженою та співмірною зі складністю справи, кількістю та характером виконаних адвокатом дій, а також із тривалістю судового розгляду. Саме тому присуджені витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню у повному обсязі як справедливі, розумні та такі, що відповідають критеріям належності й достатності.
Отже, доводи апелянта про те, що:
- суд першої інстанції ухвалив рішення без повного з'ясування всіх обставин справи, зокрема не оцінив належним чином надані позивачем документи - договір №18/03/2025 від 18.03.2025, додаткову угоду від 05.05.2025, акт від 03.09.2025, довіреність №65 від 06.05.2025 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- адвокат Гнідченко Г.Г. була залучена АО «ТАУЕР» на підставі договору від 06.05.2025, відповідно до пунктів 1.7 та 2.2 договору, які дозволяють об'єднанню залучати інших адвокатів до виконання доручення клієнта;
- закон не вимагає обов'язкового подання ордера у випадку, коли повноваження адвоката підтверджені довіреністю, що узгоджується з положеннями частини 4 статті 60 ГПК України та статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», знайшли своє підтвердження у матеріалах справи.
Відповідно, апеляційна скарга ПрАТ «Зміївська овочева фабрика» підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Харківської області - скасуванню, а заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11 000 грн - задоволенню у повному обсязі.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабріка" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 18.09.2025 у справі №922/1585/25 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 269, 270, п. 2 ст. 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабріка" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.09.2025 у справі №922/1585/25 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (61109, Харківська область, м. Харків. вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 45051254) на користь Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабріка" (63460, Харківська область, Чугуївський район, смт. Слобожанське, Балаклійське шоссе, будинок 17-А; код ЄДРПОУ 31834736) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 06.11.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян