про залишення апеляційної скарги без руху
05 листопада 2025 року м. Харків Справа №922/3390/24
Східний апеляційний господарський суд у складі судді: суддя Істоміна О.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.№2178Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2024
у справі №922/3390/24 (суддя Лавренюк Т.А., повний текст рішення підписано 26.12.2024)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар» м.Київ
до відповідачів:
1. ОСОБА_2 , Харківська область, Шевченківський район, сел. Шевченкове,
2. ОСОБА_3 , Сумська область, Охтирський район, с. Мартинівка,
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест», Харківська область, Балаклійський район, с. Яковенкове,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 , Харківська область, смт.Пересічне,
про звернення стягнення на предмет застави та стягнення штрафу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило суд: в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами №20-33в/2018/ГД-06/16 від 22.11.2018; №20-12в/2017/ГД-06/16 від 11.10.2017; №20-84/2016 від 23.12.2016; №20-69/2016/ГД-06/16 від 13.10.2016; №20-62/2015 від 30.09.2015; №20-21в/2012 від 10.12.2012; договором про переведення боргу №20-09/2017/1 від 11.06.2020 на загальну суму 1.514.000,00грн, звернути стягнення на предмет застави згідно Договору ГД-06/16-з-4 застави корпоративних прав від 05.08.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сергієнко Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2451, а саме на 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна аграрна компанія "Балінвест", які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що є предметом забезпечувального обтяження, шляхом передачі у власність ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар"; стягнути з ОСОБА_2 штраф в сумі 378.500,00грн; стягнути з ОСОБА_3 штраф в сумі 378.500,00грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 у справі №922/3390/24 позов задоволено частково; в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами №20-33в/2018/ГД-06/16 від 22.11.2018; №20-12в/2017/ГД-06/16 від 11.10.2017; № 20-84/2016 від 23.12.2016; №20-69/2016/ГД-06/16 від 13.10.2016; №20-62/2015 від 30.09.2015; №20-21в/2012 від 10.12.2012; договором про переведення боргу №20-09/2017/1 від 11.06.2020 на загальну суму 1.514.000,00 грн, звернуто стягнення на предмет застави згідно договору №ГД-06/16-з-4 застави корпоративних прав від 05.08.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сергієнко Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2451, а саме на 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» (код ЄДРПОУ 32934058, місцезнаходження: 64225, Харківська область, Балаклійський район, с.Яковенкове, вул.Миру, 27), які належать ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; паспорт: серія НОМЕР_1 , виданий Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 10.11.2005; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), що є предметом забезпечувального обтяження, шляхом передачі у власність ТОВ «Фінансова компанія «Вінстар» (04073, м.Київ, вул.Скляренка Семена, 1, офіс 2, код ЄДРПОУ 44630056); стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Вінстар» (04073, м.Київ, вул.Скляренка Семена, буд.1, офіс 2, код ЄДРПОУ 44630056) 378500,00 грн штрафу, 22710,00 грн судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення зі ОСОБА_3 378500,00 грн штрафу відмовлено.
З метою встановлення процесуального руху справи апеляційний суд зазначає, що рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 у справі №922/3390/24 вже було предметом апеляційного перегляду у Східному апеляційному господарському суді.
У лютому 2025 року до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 , у якій заявниця просила скасувати зазначене рішення в частині стягнення з неї 378.500,00 грн штрафу та судових витрат.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 ОСОБА_2 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам строк для подання відзивів, заяв, клопотань і письмових пояснень до 04.04.2025 та повідомлено про призначення розгляду апеляційної скарги на 15.04.2025.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 - без змін.
У липні 2025 року до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_3 , у якій заявник просив скасувати зазначене рішення частково, відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Вінстар» у зверненні стягнення на предмет застави - 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест», які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а в іншій частині рішення залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у відкритті апеляційного провадження за цією скаргою відмовлено.
У жовтні 2025 року до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 у справі №922/3390/24. У поданій скарзі апелянт просить зупинити дію рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 до закінчення апеляційного перегляду справи; скасувати повністю рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 у справі №922/3390/24 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2025, а позов ТОВ «Фінансова компанія «Вінстар» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» про звернення стягнення на предмет застави та стягнення штрафу - залишити без розгляду. У випадку, якщо суд дійде висновку про неможливість залишення позову без розгляду, апелянт просить скасувати рішення та постанову у справі №922/3390/24 і ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. На думку ОСОБА_1 , суд безпідставно не залучив його до участі у справі, попри наявність у матеріалах витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо нього як кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» (код ЄДРПОУ 32934058, частка 99%). Апелянт вважає, що ухваленим рішенням безпосередньо порушено його права та законні інтереси, оскільки ним звернуто стягнення на 100% частки у статутному капіталі зазначеного Товариства та фактично передано контроль над ним іншим особам, що позбавляє його можливості впливати на діяльність товариства як бенефіціара.
Додатково заявник стверджує, що позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Вінстар» - не довів належного переходу до нього прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з АТ «Мегабанк», оскільки відступлення прав вимоги відбулося за договором, який містить відкладальну обставину, і позивач не підтвердив її настання, у зв'язку з чим суд першої інстанції помилково визнав ТОВ «ФК «Вінстар» належним кредитором. На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.11.2020 у справі №826/3508/17 та від 24.01.2023 у справі №160/7600/20, згідно з якими рішення вважається таким, що ухвалене щодо прав та обов'язків особи, не залученої до участі у справі, якщо в його мотивувальній частині містяться висновки про права чи обов'язки цієї особи.
Разом з апеляційною скаргою заявником подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, в якому апелянт зазначає, що про існування рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 йому стало відомо лише 24.09.2025 після ознайомлення з інформацією в Єдиному державному реєстрі судових рішень. На думку заявника, пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений об'єктивною неможливістю своєчасного отримання інформації про розгляд справи, оскільки він не був залучений до участі у ній та не отримував копій судових рішень.
Крім того, у пункті 4 апеляційної скарги заявник просить долучити протокол електронних торгів № GFD001-UA-20240213-08678 від 07.03.2024, сформований у межах реалізації активів АТ «Мегабанк», посилаючись на те, що не мав можливості подати цей доказ до суду першої інстанції, оскільки дізнався про існування справи лише 24.09.2025 з Єдиного державного реєстру судових рішень. Інших пояснень чи доказів на підтвердження поважності причин неподання цього документа раніше апелянтом не наведено, окреме клопотання про прийняття нового доказу у порядку ч. 3 ст. 269 ГПК України не заявлено.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги згідно до вимог Господарського процесуального кодексу України суддя-доповідач дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.
Щодо судового збору.
Приписами статті 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно положень статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Звертаючись з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, апелянт просить скасувати рішення господарського суду в повному обсязі. Таким чином, за подання даної апеляційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір в розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті за подання позовної заяви з вимогою майнового характеру з урахуванням положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Отже, в даному випадку апелянт повинен був сплатити судовий збір в розмірі 40.878,00 грн (2.271.000,00 х 1,5% = 34.065,00 х 150% = 51.097,50 х 0,8 = 40.878,00 грн). При цьому, до матеріалів апеляційної скарги взагалі не додано доказу сплати судового збору.
В апеляційній скарзі заявник зазначає, що при зверненні з позовною заявою до Господарського суду Харківської області позивачем було сплачено судовий збір у сумі 27.252,00 грн, а отже, за подання апеляційної скарги його розмір становить 150% від зазначеної суми, тобто 40.878,00 грн. Апелянт вважає, що оскільки апеляційну скаргу подано в електронній формі, до вказаної суми має застосовуватися понижувальний коефіцієнт 0,8, передбачений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з чим розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 32.702,40 грн.
Водночас, розмір ставок судового збору визначений частиною 2 статті 4 Закону України №3674-VІ від 08.07.2011 "Про судовий збір". Але застосування частини 3 статті 4 Закону №3674-VІ щодо коефіціенту 0,8 по суті є пільгою та застосовується саме до заявника, який звернувся до суду з відповідною заявою в електронній формі, за подання якої ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору. В той же час, вказаним Законом не передбачено врахування згаданого коефіцієнту під час визначення самої ставки судового збору. Отже, при розрахунку судового збору за подання апеляційної скарги 150-відсотковий розмір має обчислюватися від повної суми збору, сплаченої при поданні позову без урахування пільгового коефіцієнта, а не від її зменшеного значення.
Крім того, попри наведені розрахунки, до апеляційної скарги не додано платіжного документа про сплату судового збору у будь-якому розмірі. Факт відсутності підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги зафіксовано актом працівників Східного апеляційного господарського суду, складеним під час первинної перевірки матеріалів скарги №13-35/ 922/3390/24 від 14.10.2025.
Щодо надання доказів направлення копії апеляційної скарги всім сторонам по справі.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
За приписами ст.259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін про оскарження особою судових рішень.
Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу, що порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у ст.2 ГПК України.
Однак, матеріали апеляційної скарги не місять відповідних доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів відповідачам по справі - ОСОБА_2 , Харківська область, ОСОБА_3 , та третій особі по справі - ОСОБА_4 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - не мають зареєстрованих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд». Разом із тим, наведені обставини не звільняють апелянта від обов'язку надсилання копій апеляційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи у спосіб, передбачений статтею 259 Господарського процесуального кодексу України.
Вказаний недолік потребує усунення.
Щодо пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
Згідно положень ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Розглянувши клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги, суд зазначає, що лише сам факт його подання не передбачає обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої причини такий строк було пропущено заявником, та чи підлягає він відновленню; у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин справи оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Суд у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Як вбачається з тексту апеляційної скарги, заявник просить поновити строк на її подання посилаючись на те, що дізнався про існування рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 лише 24.09.2025 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Разом з тим, наведене пояснення є загальним та непідтвердженим жодними доказами, які б свідчили про об'єктивну неможливість апелянта дізнатися про судові рішення раніше.
В той же час із долученого до апеляційної скарги протоколу електронних торгів №GFD001-UA-20240213-08678 від 07.03.2024, на який посилається апелянт, вбачається що ОСОБА_1 був обізнаний про реалізацію активів АТ «Мегабанк» ще навесні 2024 року, тобто задовго до ухвалення оскаржуваних судових рішень. Крім того, рішення суду першої інстанції від 19.12.2024 та постанова від 15.04.2025 були оприлюднені у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що надавало можливість заявникові дізнатися про їх існування у розумний строк. За таких обставин наведене обґрунтування не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження у розумінні статті 256 ГПК України.
Окремо суд звертає увагу на зміст резолютивної частини апеляційної скарги та викладені в ній вимоги.
Як вбачається зі скарги, апелянт просить скасувати повністю як рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 у справі №922/3390/24, так і постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2025, якою зазначене рішення залишено без змін.
Положеннями пункту 4 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржується. З огляду на зазначену норму права апеляційний господарський суд зазначає, що діючим Господарським процесуальним кодексом України не передбачено оскарження в одній апеляційній скарзі двох різних процесуальних документів (судових рішень).
Разом з тим, постанова апеляційного господарського суду не може бути предметом апеляційного перегляду, оскільки набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку (статті 272, 287 ГПК України) або переглянута за нововиявленими обставинами тим самим судом (статті 320- 325 ГПК України).
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 258 ГПК України, оскільки містить вимоги про скасування двох різних процесуальних документів, один із яких не підлягає апеляційному перегляду.
У зв'язку з цим апелянту слід уточнити вимоги апеляційної скарги, визначившись із тим, яке саме судове рішення він оскаржує, та привести зміст скарги у відповідність до положень чинного процесуального законодавства.
З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 260 Господарського процесуального кодексу України наявні правові підстави для залишення апеляційної скарги заявника без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме: апелянт має надати суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з належними доказами; уточнити вимоги апеляційної скарги відповідно до положень статті 258 ГПК України; сплатити судовий збір у належному розмірі та надати доказ сплати; надати докази направлення копій апеляційної скарги всім учасникам справи, зокрема відповідачам - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третій особі - ОСОБА_5 , поштовими відправленнями з описом вкладення.
Щодо прохання апелянта про долучення нового доказу - протоколу електронних торгів № GFD001-UA-20240213-08678 від 07.03.2024, то це питання буде розглянуто після усунення недоліків апеляційної скарги.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя- доповідач,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання йому можливості звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для поновлення строку; надання доказів сплати судового збору; приведення апеляційної скарги у відповідність до положень ст. 258 ГПК України (уточнити вимоги апеляційної скарги), а також надання доказів надсилання копії скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання
Суддя О.А. Істоміна