05 листопада 2025 року м. Харків Справа №917/1202/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вх.№1629П від 18.07.2025) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.02.2025 у справі №917/1202/24 (м. Полтава, суддя Солодюк О.В.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська експертна землевпорядна компанія», м. Кременчук, Полтавська область,
до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі філії «Гадяцьке лісове господарство», м. Гадяч, Миргородський район, Полтавська область,
про стягнення 380 000,00 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавська експертна землевпорядна компанія» звернулося з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в особі філії «Гадяцьке лісове господарство» про стягнення заборгованості в розмірі 380 000,00 грн за договором №0073/10-2022 від 03.10.2022 на розробку документації із землеустрою.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.02.2025 позов задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Гадяцьке лісове господарство» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська експертна землевпорядна компанія» заборгованість у розмірі 380 000,00 грн та 5 700,00 грн судового збору.
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 28.02.2025 у справі №917/1202/24 поновити; рішення Господарського суду Полтавської області від 28.02.2025 по справі №917/1202/24 про задоволення позовних вимог - скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська експертна землевпорядна компанія» - відмовити повністю; стягнути з позивача на користь апелянта сплачений судовий збір.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував фактичні обставини справи, неправильно оцінив докази та дійшов передчасного висновку про належне виконання договору позивачем. Апелянт наголошує, що ТОВ «Полтавська експертна землевпорядна компанія» допустило істотні порушення під час виконання робіт із землеустрою, що підтверджується офіційними листами юридичного департаменту підприємства, а також безпідставно затягувало строки виконання договору, які неодноразово продовжувались у порушення вимог законодавства. Крім того, суд помилково визнав філію «Гадяцьке лісове господарство» належним суб'єктом зобов'язання, хоча всі права та обов'язки передані філії «Слобожанський лісовий офіс» як правонаступнику. У зв'язку з цим апелянт вважає, що рішення Господарського суду Полтавської області від 28.02.2025 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження доказів, і підлягає скасуванню.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями між 18.07.2025 для розгляду справи №917/1202/24 суддею - доповідачем визначено суддю Гетьмана Р.А. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1202/24. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
05.08.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1202/24 (вх.№9479).
Станом на дату надходження матеріалів справи до суду суддя-доповідач Гетьман Р.А. у відповідності до Витягу із табелю обліку використання робочого часу суддів Східного апеляційного господарського суду перебував у відпустці по 22.08.2025 включно.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 поновлено Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №917/1202/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вх.№1629П від 18.07.2025) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.02.2025 у справі №917/1202/24. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10294 від 29.08.2025), в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/1202/24 залишити без змін.
В обґрунтування своєї позиції по справі посилається на те, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт належного виконання ТОВ «Полтавська експертна землевпорядна компанія» умов договору з виготовлення технічної документації із землеустрою, що підтверджується актом приймання-передачі послуг та листом ДП «Ліси України» про завершення робіт. Відповідач визнав виконання договору, але безпідставно ухилився від сплати 380 000 грн, що не звільняє його від відповідальності згідно зі ст. 218 ГК та 617 ЦК України. Доводи апелянта про відсутність повноважень директора філії спростовуються положеннями про філію й довіреністю, які надавали йому право підписувати договори та акти виконаних робіт у межах компетенції. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального й процесуального права
Суд зазначає, що враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Матеріалами справи, даними електронної системи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.
Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2022 року між Державним підприємством «Гадяцьке лісове господарство» (далі - Замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавська експертна землевпорядна компанія» (далі Виконавець, позивач) укладений договір № 0073/10-2022 на розробку документації із землеустрою за умовами якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання робіт (вид діяльності за КВЕД-2010 - 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування): виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 950,5 га для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг за межами населених пунктів на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
Пунктом 1.2 договору визначено, що технічні, економічні та інші вимоги викладені у технічному завданні на виконання робіт, що є невід'ємною частиною договору.
Крім того, сторони договору у якості додатків до договору погодили календарний графік надання послуг, протокол погодження ціни надання послуг та кошторис.
Відповідно до пункту 2.1 договору загальна вартість послуг за цим договором становить 380 000,00 грн.
Згідно з пунктом 2.4 договору оплата за послуги здійснюється на підставі акту приймання - передачі наданих послуг.
Пунктами 3.1-3.2 договору визначено, що приймання наданих послуг за цим договором оформляється актом приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов'язаний підписати акт приймання - передачі наданих послуг одночасно з одержанням документації.
Згідно з пунктом 5.3 договору в обов'язки Замовника входить прийняти надані послуги та оплатити їх.
Пунктом 11.1 договору визначено, що договір діє за фінансовими зобов'язаннями сторін (здійснення розрахунків) до їх повного виконання.
30.12.2022 Державне спеціалізоване господарське товариство «Ліси України», в особі філії «Гадяцьке лісове господарство» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавська експертна землевпорядна компанія» уклали додаткову угоду № 1 до договору від 03.10.2022 № 0073/10-2022 на розробку документації із землеустрою, у якій зазначено про те, що на підставі пункту 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 915 «Про припинення державного підприємства «Гадяцьке лісове господарство» та затвердження складу комісії», наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.01.2023 року № 25 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Гадяцьке лісове господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Гадяцьке лісове господарство».
Відповідно до пункту 3.1 Положення про філію «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» філія діє від імені ДСГП «Ліси України» та в його інтересах.
Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 28.12.2022 року директор філії «Гадяцьке лісове господарство» уповноважений вчиняти правочини, укладати та змінювати і розривати будь-які договори в межах наданих повноважень Положенням про філію.
З огляду на викладене, сторони вирішили змінити преамбулу договору та викласти її в новій редакції, а також внести зміни в розділ 13 договору «Реквізити та підписи сторін» та викласти його в новій редакції.
Крім того, сторони неодноразово укладали додаткові угоди до договору та змінювали пункт 11.1 договору, остання редакція якого, згідно з Додатковою угодою № 4 від 31.12.2023 року визначає, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 30.06.2024.
На виконання умов договору, 28.12.2023 Сторони підписали акт приймання-передачі надання послуг, за умовами якого, Замовник прийняв, а Виконавець здав надані послуги з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 950,5 га для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг за межами населених пунктів на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
Отже, зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі.
Проте договором та додатковими угодами до договору не регламентовано порядок проведення розрахунків між Сторонами за надані послуги.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У зв'язку із зазначеним, позивач 14.05.2024 направив на адресу відповідача вимогу № 0073/10-22 від 03.10.2024 щодо сплати 380 000,00 грн за надані послуги. Вказана вимога направлена супровідним листом № 3/909 від 13.05.2024 року та отримана відповідачем 22.05.2024 року, що підтверджується повідомленням про вручення відправлення.
Відповідно до листа Слобожанського лісового офісу ДП «Ліси України» №934/28- ВЛ від 05.06.2024 року, відповідач підтвердив наявність виконаних та завершених договорів, у тому числі договору № 0073/10-2022 від 03.10.2022 року.
Станом на 22.07.2024 року відповідач не виконав свій обов'язок щодо сплати боргу в розмірі 380 000,00 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за виконані роботи у розмірі 380 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно положень статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статями 626, 627, 628 та 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною другою статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з'ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з'ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов'язань обома сторонами цього договору наслідків, застосувати відповідні норми права. Така правова позиція є сталою та послідовною у судовій практиці, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.05.2018 у справі №924/263/17, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 23.03.2021 у справі №916/2380/18, від 01.10.2020 у справі №910/21935/17, від 04.07.2018 у справі №916/935/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19 тощо.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 ЦК України, з елементами договору підряду, який регулюється нормами §1 глави 61 ЦК України, з огляду на таке.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.
Отже, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.
Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.
До того ж необхідно звернути увагу на умову про ризик: відповідно до статті 837 ЦК України підрядник зобов'язується виконати певну роботу на власний ризик, а конструкція статті 901 ЦК України такого застереження не містить.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №920/611/19 від 08.10.2019 у справі №910/11397/18.
У постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №910/1801/21 вказано, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об'єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.
Відносини, що виникають з укладенням договору підряду, регулюються нормами глави 61 Цивільного кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися, зокрема на ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (ч.4 ст. 837 ЦК України).
Згідно зі статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Статтею 844 ЦК України визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).
Статтею 887 ЦК України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом;
Частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
При цьому, положення статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Отже, договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №914/3132/20, у п. 51 постанови Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №911/2320/20).
Досліджуючи правову природу взаємовідносин, які виникли між сторонами у даній справі колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на правові висновки, які висвітлені у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №920/451/23:
«Отже, з огляду на зміст та умови спірного договору, колегія суддів відзначає, що предмет спірного договору в частині виготовлення та надання технічної документації є індивідуалізованим, а результат роботи має матеріальну форму, зокрема - технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення, яка після її виготовлення мала передатись у встановленому договором порядку замовнику для подальшого його використання останнім у власних цілях, зокрема для проведення державної реєстрації земельних ділянок. Разом з тим, інші послуги, передбачені договором, підпадають під правове регулювання «Послуг» ЦК України. За таких обставин, колегія суддів відзначає, що спірний договір про надання послуг за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договору підряду та договору надання послуг».
Предметом договору №0073/10-2022 від 03.10.2022 на розробку документації із землеустрою є надання виконавцем послуг з виконання робіт: виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 950,5 га для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг за межами населених пунктів на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
Додатком до цього договору «Кошторис» передбачено вид проектних або вишукувальних робіт - виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 950,5 га для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг.
Колегія суддів зауважує, що замовника цікавить не сам процес надання послуги, а його результат, який є осяжним, а тому укладений договір, предметом якого зазначено послуги, має елементи змішаного договору підряду та послуг, адже виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення є підрядом.
Спір у справі виник у зв'язку із несплатою відповідачем послуги/роботи за договором №0073/10-2022 від 03.10.2022 на розробку документації із землеустрою.
Колегія суддів зазначає, що статтею 853 ЦК України передбачено порядок прийняття замовником роботи, виконаної підрядником. Так, згідно з частиною першою вказаної статті замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 2 та 3 статті 853 ЦК України визначено, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Наведена норма містить презумпцію обов'язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов'язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи (такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №920/451/23).
Матеріали справи містять підписаний сторонами та скріплений печатками акт приймання-передачі послуг від 28.12.2023, відповідно до якого замовник прийняв, а виконавець здав надані послуги з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності площею 950,5000 га для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг за межами населених пунктів на території Великобудищанської сільської ради Миргородского району Полтавської області згідно договору №0073/10-2022 від 03.10.2022 на загальну суму 380000,00 грн.
Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що після підписання акту приймання-передачі робіт відповідач звертався до позивача із претензіями щодо виконаних робіт чи необхідністю їх доопрацювання.
Відповідач, прийнявши результати робіт без зауважень і підписавши акт приймання-передачі від 28.12.2023, фактично визнав належне виконання договору. Відповідно до загальноприйнятої судової практики, якщо замовник прийняв виконану роботу та не висловив жодних претензій під час її приймання, він втрачає право у подальшому посилатися на можливі недоліки, які можна було виявити на цьому етапі.
Окрім цього, відповідач не зазначає конкретних недоліків документації та не надає підтверджуючих доказів встановлення будь-яких недоліків, а лише зазначає, що Департаментом безпеки ДП «Ліси України» було проведено аналіз технічної документації та направлено застереження до ряду договорів укладених з позивачем по справі, у зв'язку з тим, що ними неналежно виконані умови договорів, та є зауваження щодо меж земельних ділянок, роботи проведені з недотриманням принципу землеустрою, погодження меж земельних ділянок проводилося без врахування матеріалів лісовпорядкування (порушено цілісність лісових масивів, вилучення виділів, які згідно матеріалів лісовпорядкування рахуються, як землі державної власності лісового фонду), посилаючись на листи юридичного департаменту №03.2-07/1366 від 12.05.2023, №03.2-07/1436 від 26.05.2023, №03.2-07/1467 від 01.06.2023 та 03.2-07/543 від 18.03.2024.
Втім, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту наданих листів юридичного департаменту Полтавської обласної військової адміністрації не вбачається, що вони стосуються технічної документації із землеустрою розробленою в рамках виконання договору №0073/10-2022 від 03.10.2022.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що з урахуванням позовних вимог, стягнення з відповідача 380000,00 грн за виконані роботи є обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо твердження апелянта, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до п. г ч. 2 ст. 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою зобов'язані виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором, а максимальний строк складання документації із землеустрою, крім документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору, колегія суддів зазначає таке.
Так, аргумент апелянта щодо порушення строків виконання робіт та невідповідності додаткової угоди вимогам законодавства є необґрунтованим, оскільки не враховує фактичні обставини справи та правову природу укладених сторонами правочинів (договору та додаткових угод до договору).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що послуги надаються у строки (терміни), встановлені календарним графіком надання послуг (додаток №1 до договору), початок робіт 04 жовтня 2022 року, їх закінчення 03 квітня 2023 року.
Додатками №№1,2,3,4 до договору вносились зміни щодо погодження нової редакції п.11.1 договору. Відповідно до останньої редакції п.11.1 визначною додатком №4 до договору сторони дійшли згоди, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2024.
Колегія суддів звертає увагу, що договір на момент підписання акту приймання-передачі від 28.12.2023 був чинним, зокрема, і в частині строків (термінів) надання послуг.
Колегія суддів зазначає, що продовження строку дії договору означає лише продовження правовідносин між сторонами, але не змінює факту виконання зобов'язань та їх належного прийняття.
При цьому положення Закону України «Про землеустрій» встановлюють максимальний строк складання документації до початкового виконання договору, а не як обмеження можливості подальших договірних змін. Додаткові угоди стосувалися, зокрема, питань правонаступництва та продовження строку договірних правовідносин у зв'язку з організаційними змінами на стороні відповідача. Продовження строку дії договору жодним чином не впливає на факт належного виконання зобов'язань позивачем та не скасовує обов'язку відповідача здійснити оплату. Більше того, апелянт не надав жодних доказів, що нібито порушення строків виконання робіт вплинуло на якість або відповідність документації вимогам законодавства. Відповідач прийняв роботу без заперечень, а тому втратив право посилатися на можливі порушення строків виконання. Крім того, умови договору не передбачали, що порушення граничного шестимісячного строку складання документації автоматично призводить до недійсності додаткових угод або звільняє відповідача від обов'язку оплати за вже прийняті роботи.
Отже, апеляційні вимоги про невідповідність строків виконання робіт законодавству не мають правових підстав - вказані положення в судовому порядку не визнавалися недійсними, зобов'язання позивача виконані, а продовження строку дії договору не впливає на обов'язок відповідача здійснити оплату за прийняті роботи.
Стосовно посилань апелянта на те, що філія «Гадяцьке лісове господарство» є неналежним суб'єктом зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 207 цього Кодексу визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №915 «Про припинення державного підприємства «Гадяцьке лісове господарство» та затвердження складу комісії», наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.01.2023 №25 «Про затвердження передавального акту Державного підприємства «Гадяцьке лісове господарство» - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Гадяцьке лісове господарство».
Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як встановлено судом та не спростовано заявником апеляційної скарги, договір №0073/10-2022 від 03.10.2022 на розробку документації із землеустрою, який було укладено Державним підприємством «Гадяцьке лісове господарство» не було визнано недійсним в установленому порядку.
Відповідно до пункту 3.1 Положення про філію «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №155 від 28.12.2022, філія діє від імені ДСГП «Ліси України» та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.
Згідно пункту 5.5. Положення директор філії діє на підставі довіреності, виданої Підприємством у порядку, передбаченому Статутом підприємства та цього Положення. У довіреності визначаються межі та обсяг повноважень директора Філії на виконання дій від імені Підприємства.
Пунктом 5.7.7. Положення визначено, що директор філії укладає, змінює та розриває договори, контракти, угоди та інші правочини, у тому числі зовнішньоекономічні, від імені підприємства, в межах повноважень делегованих підприємством.
Пунктом 5.8 Положення встановлено, що у випадку, коли виконання зазначених у п. 5.7. цього Положення повноважень, передбачає витрату грошових коштів, розпорядження майном, у тому числі його відчуження, та/або укладення договорів (угод) (у тому числі й з одним контрагентом та/або щодо одного класу товару/робіт/послуг сукупно за рік) на суму більше ніж еквівалент 3000000,00 грн., керівник Філії має право здійснювати такі дії тільки після попереднього отримання письмового дозволу Генерального директора Підприємства.
Відтак, за умовами Положення про філію встановлено обмеження щодо укладення договорів на суму більше ніж еквівалент 3000000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підписання директором філії додаткових угод до діючого договору, не є укладенням договору щодо проведення робіт із землеустрою, а є внесенням змін до діючого договору.
Також підпунктом 10.5.1. пункту 10.5. Положення про філію визначено, що для здійснення діяльності Філії в межах, встановлених законодавством, Статутом підприємства, даним Положенням та наказами Генерального директора, підприємство делегує Філії права, а саме: від імені підприємства має право вчиняти будь-які правочини (укладати договори, угоди), пов'язані з діяльністю Філії, а також використовувати знаки для товарів і послуг та ноу-хау, надані підприємством.
З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2022 Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» на ім'я директора філії «Гадяцьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Федяй Ігоря Андрійовича видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського нотаріального округу (далі - довіреність), якою уповноважено директора здійснювати певні дії, в інтересах довірителя, пов'язані з діяльністю філії «Гадяцьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Згідно пункту 15 довіреності, директор має право здійснювати дії, які передбачають витрату грошових коштів, відчуження, розпорядження майном, та/або вчинення, укладення договорів/угод (у тому числі й з одним контрагентом та/або щодо одного класу товару/робіт/послуг сукупно за рік), на суму більшу ніж передбачено Положенням про Філію після попереднього отримання відповідно дозволу довірителя. Вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори (у тому числі внутрішні зобов'язання), укладати, змінювати та розривати будь-які зовнішньо-економічні контракти, угоди, тощо в межах наданих повноважень Положенням про Філію.
Пунктом 17 довіреності визначено, що директор має право підписувати акти перевірок державних контролюючих органів, акти перевірок Філії, акти прийому-передачі, акти звірки взаєморозрахунків, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, накладні, товарні накладні, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують виконання зобов'язань згідно з договорами, укладеними від імені довірителя в межах діяльності Філії; підписувати фінансово-господарські документи, пов'язані з укладанням та виконанням договорів; підписувати акти звірки взаємних розрахунків, спільні протокольні рішення та зведений реєстр до протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, акти звіряння пільг та субсидій тощо.
Таким чином, жодних обмежень у підписанні актів виконаних робіт (наданих послуг), як і на підписання договорів на суму меншу ніж передбачено Положенням (3000000,00грн) керівнику філії не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у директора філії не виникало обов'язку погоджувати з підприємством внесення змін до діючого договору та підписання акту приймання-передачі надання послуг.
Отже, колегією суддів встановлено, що укладаючи додаткові угоди до договору та підписуючи акт приймання-передачі надання послуг директор філії мав достатній обсяг повноважень на вчинення дій пов'язаних із виконанням та реалізацією договору.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного провадження апелянтом не наведено обставин, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.02.2025 у справі №917/1202/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 05.11.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян