вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" жовтня 2025 р. Справа№ 910/1898/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : Мартиненко А.М.;
від відповідача : Подоляк О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 (Повний текст рішення підписано 23.06.2025)
у справі №910/1898/25 (суддя - І.В. Алєєва)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина»
до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
про стягнення 3737635,37 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 3 737 635, 37 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі №910/1898/25 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з указаним рішенням, Акціонерне товариство “Укргазвидобування» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2025 у справі № 910/1898/25 та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Зокрема апелянт стверджує про те, що у нього відсутній обов'язок повернути суму банківської гарантії в розмірі 70828,50 грн у зв'язку із тим, що позивач допустив прострочення виконання зобов'язання в частині поставки товару. Також апелянт посилається на те, що у нього відсутній обов'язок повертати позивачу суму банківської гарантії на підставі пп. "А" п.10.3 договору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/1898/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 розгляд справи відкладено на 06.10.2025.
13.08.2025 через систему «Електронний суд» позивач подав відзив на апеляційну скаргу у якому просив суд відмовити у її задоволенні. При цьому наголошує на тому, що оскаржуване рішення було прийняте місцевим господарським судом із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 26.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» (Постачальник) та Акціонерним товариством “Укргазвидобування» (Покупець) за результатами проведення публічної закупівлі (оголошення UA-2023-11-27-010970-a від 27.11.2023) укладено Договір поставки (графік поставки) № УГВ46/30-24, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (Автошина для вантажних транспортних засобів) (далі - Товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до Договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами), а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем. Найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у специфікації/-ях (далі - Специфікація/-ії), яка/і є Додатком/ми № 1 до Договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки Товару визначається Графіком/ми поставки Товару, який/і є Додатком/ми №3 до Договору та є його невід'ємною частиною/ами.
У відповідності до п. 3.1. Договору ціна Товару вказується в Специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо Постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом відповідно до чинного законодавства України).
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації/-ях до цього Договору та становить до 74 752 707,00 грн. (сімдесят чотири мільйони сімсот п'ятдесят дві тисячі сімсот сім грн.,00 коп.) з ПДВ (включно).
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати Покупцем вартості прийнятого Товару з дати підписання Сторонами акту приймання - передачі Товару або видаткової накладної на відповідний обсяг Товару, та пред'явлення Постачальником рахунку (інвойсу) на оплату Товару, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника, на умовах, зазначених у Специфікації/-ях.
Згідно п. 5.1., 5.2. Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/-ях та Графіку поставки до цього Договору. Здійснення поставки Товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені Договором. Датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку № 4 до цього Договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро - транспортному документі або дата підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару, якщо Покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на Товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання- передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем). У випадку, якщо Покупець виявить помилки в документах, що передбачені п. 5.4., 5.5.1.-5.5.4. та/або відсутність одного з документів, передбачених п. 5.4., 5.5.1.-5.5.4., Постачальник зобов'язаний виправити такі помилки та/або надати відсутній документ/-ти. (застосовується якщо Постачальник є нерезидентом в Україні) Строк поставки не буде подовжено на час виправлення помилок та/або надання відсутніх документів.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором. (п. 7.1. Договору).
Відповідно до п. 7.8. Договору передбачено, що у разі прострочення Постачальником виконання зобов'язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов'язання.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), за умови надання Постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього Договору і діє до 31.12.2024 року (включно). (п. 10.1. Договору)
Згідно до п. 10.2. Договору вимоги забезпечення виконання зобов'язань по Договору Постачальником: забезпечення виконання зобов'язань по Договору здійснюється до укладання Договору в один із способів: (1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов'язань по даному Договору повинна бути перерахована Постачальником на окремий рахунок, наданий Покупцем та повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) Договору. або (2) надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов'язань по Договору. Банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії/ стендбай акредитиву виконання зобов'язань Постачальником за Договором, яка є Додатком №6 до Договору, та її/його сума повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) Договору.
Відповідно до п. 10.3. Договору у випадку надання Постачальником забезпечення виконання зобов'язань по Договору у формі грошових коштів, банківської гарантії/ стендбай акредитиву виконання зобов'язань Покупець повертає Постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити Постачальника вказані в Договорі (для забезпечення виконання зобов'язань по Договору у формі грошових коштів ) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов'язань по Договору у формі банківської гарантії/ стендбай акредитиву виконання зобов'язань ) у наступних випадках: А. після виконання Постачальником зобов'язань за Договором в повному обсязі; Б. за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення Договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або Договору про закупівлю нікчемним; В. інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
Відповідно до Додатку № 1 “Специфікація № 1» до Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 17.10.2024 до Договору, загальна вартість Товару, що постачається за цією Специфікацією складає до: 74 752 707,00 грн. (сімдесят чотири мільйони сімсот п'ятдесят дві тисячі сімсот сім грн. 00 коп.) у тому числі ПДВ 12 458 784,50 грн. включно. Згідно Додатку № 3 “Графік поставки» до Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 17.10.2024 до Договору, строк поставки: протягом 240 календарних днів з дати укладення Договору.
На виконання умов Договору, з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань по Договору, Позивачем на користь Відповідача надана банківська гарантія - Гарантія виконання зобов'язань № 37294 від 08.01.2024, що видана АТ “КБ “Глобус».
29.11.2024 до АТ “КБ “Глобус» надійшла вимога (SWIFT-повідомлення від 29.11.2024) про сплату грошової суми за Гарантією виконання зобов'язань № 37294 від 08.01.2024 в розмірі 3 737 635,37 грн. на виконання зобов'язань за договором, що укладається за результатами закупівлі (оголошення UA-2023-11-27-010970-a від 27.11.2023). 05.12.2024 Позивач листом № 5 повідомив Відповідача та АТ “КБ “Глобус», що основне зобов'язання Позивача за Договором повністю виконано, тобто припинено, та просив відмовитись від задоволення вимоги та мирно врегулювати питання без вимоги по гарантії.
06.12.2024 АТ “КБ “Глобус» здійснив на користь Відповідача сплату в розмірі 3 737 635,37 грн. на виконання Банківської гарантії № 37294 від 08.01.2024, що підтверджується листом АТ “КБ “Глобус» № 1-327 від 04.02.2025 та меморіальним ордером від 06.12.2024. Крім того, 11.12.2024 Позивач здійснив на користь АТ “КБ “Глобус» сплату в розмірі 3 737 635,37 грн. на відшкодування гарантійного платежу по вимозі, що підтверджується листом АТ “КБ “Глобус» № 1-327 від 04.02.2025 та меморіальним ордером від 11.12.2024.
Позивач зазначає про те, що він поставив, а Відповідач прийняв і оплатив Товар на загальну суму 74 752 707,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та Звітом про виконання договору про закупівлю UA-2023-11-27-010970-a, опублікованим в електронній системі закупівель (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-11-27-010970-a). Таким чином, Постачальник виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі. Однак, Відповідач своїх зобов'язань, визначених положеннями ст. 27 Закону України “Про публічні закупівлі» та п. 10.3. Договору (повернути забезпечення протягом 5 банківських днів після виконання Постачальником зобов'язань за Договором) не виконав, отримане забезпечення в розмірі 3 737 635,37 грн. Позивачу не повернув, що і стало підставою (причиною) звернення до Господарського суду міста Києва з даним позовом.
Заперечуючи проти позову Відповідач посилається на те, що Позивач несвоєчасно виконав свої зобов'язання з поставки Товару за Договором №УГВ 46/30-24 від 26.01.2024 р. на суму 462 489,60 грн., чим порушив строки зазначені у Специфікації та Графіку поставки до даного Договору та п. 6.3.1 Договору. Оскільки настав гарантійний випадок, Відповідач 29.11.2024 р. звернувся до АТ “КБ“Глобус» з вимогою про сплату за банківською гарантією №37294 від 08.01.2024 р. коштів в розмірі 3 737 635,37 грн. за невиконання Принципалом зобов'язання по Договору №УГВ 46/30-24 від 26.01.2024 р., яка була задоволена.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України, що кореспондується із приписами статті 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ч.1, 2 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Укладений між сторонами договір є договором поставки, укладеним у процедурі закупівлі, а відтак, у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до Додатку № 1 “Специфікація № 1» до Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 17.10.2024 до Договору, загальна вартість Товару, що постачається за цією Специфікацією складає до: 74 752 707,00 грн. (сімдесят чотири мільйони сімсот п'ятдесят дві тисячі сімсот сім грн. 00 коп.) у тому числі ПДВ 12 458 784,50 грн. включно. Згідно Додатку № 3 “Графік поставки» до Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 17.10.2024 до Договору, строк поставки: протягом 240 календарних днів з дати укладення Договору.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було поставлено Товар на загальну суму 74 752 707,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та Звітом про виконання договору про закупівлю UA-2023-11-27-010970-a, опублікованим в електронній системі закупівель (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-11-27-010970-a). При цьому позивачем допущено прострочення частини поставки товару.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України “Про публічні закупівлі» замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України “Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
З урахуванням наведених положень Закону України "Про публічні закупівлі", відповідачем в оголошенні про проведення публічної закупівлі та в оприлюдненій на порталі Prozorro тендерній документації для даної процедури закупівлі зазначено вимоги щодо надання учасником закупівлі банківської гарантії виконання договору.
При цьому правовідносини, які виникли на підставі Банківської Гарантії, підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України, а також Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №639 (далі - Положення), Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною першою статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
При цьому відповідно до пункту 2 глави 4 розділу II Положення одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком - гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
У постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 Цивільного кодексу України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв'язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.
Отже, кредитор - бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов'язанням, то, пред'явивши вимогу гаранту, отримає виконання.
Виконання умов договору було забезпечено банківською гарантією №37294 від 08.01.2024, виданою АТ “КБ “Глобус».
06.12.2024 АТ “КБ “Глобус» здійснив на користь Відповідача сплату в розмірі 3 737 635,37 грн. на виконання Банківської гарантії № 37294 від 08.01.2024, що підтверджується листом АТ “КБ “Глобус» № 1-327 від 04.02.2025 та меморіальним ордером від 06.12.2024. Крім того, 11.12.2024 Позивач здійснив на користь АТ “КБ “Глобус» сплату в розмірі 3 737 635,37 грн. на відшкодування гарантійного платежу по вимозі, що підтверджується листом АТ “КБ “Глобус» № 1-327 від 04.02.2025 та меморіальним ордером від 11.12.2024.
Позивач, мотивуючи позовні вимоги, посилається на наявність підстав для повернення йому коштів внаслідок настання умов, передбачених пунктом 10.3 договору ст.27 Закону України “Про публічні закупівлі».
Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України “Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Відповідно до п. 10.3. Договору у випадку надання Постачальником забезпечення виконання зобов'язань по Договору у формі грошових коштів, банківської гарантії/ стендбай акредитиву виконання зобов'язань Покупець повертає Постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити Постачальника вказані в Договорі (для забезпечення виконання зобов'язань по Договору у формі грошових коштів ) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов'язань по Договору у формі банківської гарантії/ стендбай акредитиву виконання зобов'язань ) у наступних випадках: А. після виконання Постачальником зобов'язань за Договором в повному обсязі; Б. за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення Договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або Договору про закупівлю нікчемним; В. інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
Отже, відповідно до положень п.10.3. договору та ч.2 ст.27 Закону України “Про публічні закупівлі» забезпечення виконання договору повертається після виконання постачальником всіх умов договору закупівлі протягом 5 (п'яти) банківських днів після виконання постачальником своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.
Отже, з моменту прийняття товару припинилась підстава для подальшого забезпечення зобов'язання гарантією.
У постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №910/3777/18 та від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19 з аналогічних правовідносин, зазначено, що порушення постачальником строку поставки товару не впливає на обов'язок покупця повернути забезпечення договору, оскільки за умовами договору, забезпечення не повертається саме у випадку невиконання, а не неналежного виконання умов договору.
Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, розглядаючи подібний спір за позовом принципала до бенефіціара про стягнення банківської гарантії на підставі ст. 27 Закону України “Про публічні закупівлі» за відсутності настання гарантійного випадку (порушення принципалом зобов'язання за договором про публічні закупівлі, забезпеченого гарантією), враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.05.202024 у справі №910/17772/20, дійшов висновку, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише ЦК України (ст.ст. 546, 547, 548, 560, 561, 562, 566, 563) та ГК України (ст. 200), а і спеціальний закон - Закон України “Про публічні закупівлі», відповідно до ч.2 ст.27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (п.5.52 постанови).
Вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору (п.5.53 постанови).
При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п.5.54 постанови).
Отже, за висновками Верховного Суду у названій справі підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань (п.5.60 постанови).
Враховуючи, що позивач поставив товар з порушенням обумовленого договором строку поставки, втім позивач виконав зобов'язання за договором в повному обсязі, відповідач прийняв товар без зауважень та заперечень та не заперечується відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України “Про публічні закупівлі» та пункту 10.3 договору у вигляді повернення суми банківської гарантії у розмірі 3 737 635, 37 грн. Висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача отриманих за банківською гарантією коштів у розмірі 3 737 635, 37 грн судова колегія вважає обґрунтованим.
Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах по справі №910/11352/24 від 25.03.2025.
Щодо тверджень апелянта про те, що у нього відсутній обов'язок повернути суму банківської гарантії в розмірі 70828,50 грн у зв'язку із тим, що позивач допустив прострочення виконання зобов'язання в частині поставки товару, колегія суддів відзначає наступне.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. Перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. Друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відтак, підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання.
При цьому відповідач не позбавлений права вжити передбачені законом та договором заходи задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань.
Отже, оскільки неповернення сплаченої суми гарантії можливе лише у разі невиконання учасником умов договору, суд відхиляє доводи відповідача, що у нього відсутній обов'язок повернути суму банківської гарантії в розмірі 70828,50 грн у зв'язку із тим, що позивач допустив прострочення виконання зобов'язання в частині поставки товару.
Щодо тверджень апелянта про те, що у нього відсутній обов'язок повертати позивачу суму банківської гарантії на підставі пп. "А" п.10.3 договору, судова колегія наголошує, що апелянт замість виконання свого обов'язку шляхом направлення відповідної інформації гаранту, відповідно до умов цього пункту договору, пред'явив вимогу щодо здійснення гарантійної виплати.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/1898/25обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/1898/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/1898/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Акціонерне товариство «Укргазвидобування».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 06.11.2025
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран