вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" жовтня 2025 р. Справа№ 910/4363/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Коробенка Г.П.
Яценко О.В.
при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 (повний текст складено та підписано 24.06.2025)
у справі №910/4363/25 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про стягнення 4 589 833,48 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
08.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 4 589 833,48 грн, з яких 3 868 238,40 грн основного боргу, 70 401,94 грн пені, 136 717,43 грн 3% річних та 514 475,71 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з повернення сплаченого позивачем забезпечення за Договором №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022, оскільки додаткові угоди №11 та №12 до договору, якими передбачалось підвищення ціни договору, відповідачем підписані не були, та, відповідно, не були підписані відповідачем акти приймання-передачі продукції за травень-червень 2023 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі №910/4363/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» суму основного боргу у розмірі 3 868 238 (три мільйони вісімсот шістдесят вісім тисяч двісті тридцять вісім) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 136 717 (сто тридцять шість тисяч сімсот сімнадцять) грн 43 коп., інфляційні втрати у розмірі 514 475 (п'ятсот чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн 71 коп. та судовий збір у розмірі 54 233 (п'ятдесят чотири тисячі двісті тридцять три) грн 19 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, в той же час відмовив в позові в частині стягнення 70 401,94 грн пені, посилаючись на те, що Договором №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 сторони не передбачили нарахування пені за невиконання/неналежне виконання обов'язку з повернення суми забезпечення договору, та у зв'язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 11.07.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 11.07.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в частині задоволених позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 3 868 238,40 грн, 3 % річних у розмірі 136 717,43 грн, інфляційних втрат у розмірі 514 475,71 грн.
Апелянт не погоджується з висновками суду, викладеними в Оскаржуваному рішенні, вважає вказане рішення в частині задоволених позовних вимог необґрунтованим, оскільки воно ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам справи; а також таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.
Заперечуючи проти позову ТОВ «Оператор ГТС України» надав до матеріалів справи докази щодо неналежного виконання своїх зобов'язань з боку ТОВ «Енерго Збут Транс» за Договором № 4600006403, що є підставою для відмови у поверненні забезпечення у розмірі 3 868 238,40 грн.
Апелянт вказує, що під час дії Договору про закупівлю Сторони неодноразово змінювали ціну електричної енергії у бік її збільшення.
Зазначає, що зміна ціни товару у договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передання такого товару у власність покупця не допускається.
Відтак, ТОВ «Оператор ГТС України», після укладення вищевказаних додаткових угод про збільшення ціни договору, здійснило відповідне коригування вартості електричної енергії, визначеної додатковими угодами № 1 - № 10 до Договору, оскільки у сторін були відсутні належні правові підстави змінювати істотну умову договору - ціну у бік збільшення.
20.06.2023 Відповідач скерував Позивачеві лист № ТОВВИХ-23-8259 про перегляд вартості електроенергії (в сторону зменшення вартості) та надав для підписання акти коригування до актів приймання передачі товарної продукції.
Позивач вищевказані коригуючи акти приймання передачі товарної продукції не підписав, безпідставно сплачені кошти Відповідачем, Позивач не повернув, а відтак на переконання ТОВ «Оператор ГТС України», Позивач не виконав у повному обсязі зобов'язання за Договором № 4600006403.
Проте, місцевий господарський суд, при ухваленні оскаржуваного рішення, не взяв до уваги вказані заперечення та аргументи Відповідача і вважав встановленими обставини виконання з боку позивача умов Договору № 4600006403, а відтак застосував до спірних правовідносин приписи статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі».
Вказує, що судом також не надано належної правової оцінку тому факту, що сторони по справі не підписали Додаткові угоди до Договору № 11, № 12, якими передбачалось значне збільшення тарифу на передачу електричної енергії, що є складовою загальної ціни електричної енергії за 1 кВт*год, яка визначена Додатком № 1 до Договору.
Беручи до уваги факт відсутності підписання додаткових угод № 11, №12 щодо збільшення ціни, між сторонами, відповідно не підписані акти приймання-передачі (тобто документи на підтвердження надання послуг в цій частині відсутні), що, на думку апелянта, є свідченням неналежного виконання умов Договору з боку ТОВ «Енерго Збут Транс».
Посилається на те, що матеріали справи містять лист ТОВ «Оператор ГТС України» від 21.07.2023 № ТОВВИХ-23-9899 про повернення ТОВ «Енерго Збут Транс» без підписання актів приймання-передачі за травень, червень 2023 року.
На переконання Відповідача, матеріали справи містять належні докази того, що з боку Позивача договірні зобов'язання не виконані у повному обсязі, а відтак відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та відповідно відсутні правові підстави для стягнення з ТОВ «Оператор ГТС України» забезпечення у розмірі 3 868 238,40 грн.
Апелянт вважає, що ТОВ «Енерго Збут Транс» неналежно виконало свої зобов'язання за Договором № 4600006403, відповідно не підлягали задоволенню похідні (акцесорні) вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Яценко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4363/25.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/4363/25.
31.07.2025 матеріали справи №910/4363/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Розпорядженням керівника апарату від 31.07.2025 №09.1-08/1839/25 у зв'язку із перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці з 28.07.2025, справу №910/4363/25 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2025 справу №910/4363/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Скрипки І.М., суддів: Яценко О.В., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі №910/4363/25, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.09.2025.
29.09.2025 судове засідання не відбулося з підстав відсутності можливості авторизації в особистому кабінеті Електронного суду, що, в свою чергу, призвело до неможливості проведення технічної фіксації судових засідань в період з 10 год. 00 хв. по 13 год. 16 хв., про що 29.09.2025 складено Акт щодо знеструмлення електромережі суду, виходу з ладу сервера автоматизованої системи та інших умов, що впливають не безперебійність та функціонування автоматизованої системи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 розгляд справи №910/4363/25 призначено на 29.10.2025.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача категорично заперечує доводи апелянта, оскаржуване рішення просить залишити без змін.
Явка представників сторін
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 29.10.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
05.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (споживач) укладено Договір №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого постачальник постачає споживачу електричну енергію (за кодом ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія)), для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої електричної енергії.
Відповідно до п. 3.1 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 розрахунковий період споживання електричної енергії встановлюється з першого по останнє число календарного місяця.
Відповідно до п. 3.2 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 обсяг споживання електричної енергії у наступному розрахунковому періоді визначається споживачем шляхом подання постачальнику заявки з урахуванням прогнозованих обсягів закупівлі електричної енергії визначених у Додатку 2. Заявка також має містити дані щодо обсягів споживання електроенергії споживачем з розподілом за класами напруги, інформацію щодо об'єкта (об'єктів) постачання електричної енергії, в тому числі найменування об'єкта (за наявності), адреса тощо, їх ЕІС коди, відомості щодо строку (періоду) постачання електричної енергії (в тому числі дату початку постачання) за кожним об'єктом споживача.
Згідно п. 3.3 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником на підставі заявки на наступний розрахунковий період, що надається споживачем до 20 числа (включно), що передує розрахунковому періоду.
У п. 3.6 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 визначено, що за підсумками розрахункового періоду сторони встановлюють фактичний обсяг споживання електричної енергії споживачем, про що підписують Акт приймання-передавання електричної енергії. Постачальник повинен надати споживачу Акт приймання-передавання електричної енергії з розбивкою по Операторам системи розподілу електричної енергії відповідно до п. 2.4 Договору.
Відповідно до п. 3.7 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 постачальник не має права вимагати від споживача іншої не визначеної договором плати.
Відповідно до п. 5.1 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка наведена у Додатку 1 до цього договору.
Ціна електричної енергії включає в себе вартість послуг оператора системи передачі з передачі електричної енергії (п. 5.2 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022).
Ціна електричної енергії не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування, комерційного обліку, тощо. Вказані послуги оплачуються споживачем самостійно, на підставі укладених договорів (п. 5.3 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022).
Відповідно до п. 5.4 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 ціна електричної енергії за 1 кВт/год може бути змінена згідно ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами). Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни за одиницю електричної енергії на ринку «на добу наперед». Документи або інформація з офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» про підтвердження коливання ціни за одиницю електричної енергії на ринку мають містити порівняння цін на ринку «на добу наперед» за періоди часу, які є не меншими за 10 календарних днів (декаду) одного або різних календарних місяців (розрахункових періодів). Таким документальним підтвердженням є інформація з офіційного веб-сайту AT «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua). Нову (змінену) ціну застосовують з дати, вказаної у відповідній додатковій угоді про зміну ціни за одиницю товару (електричної енергії) у зв'язку з коливанням ціни такого товару на ринку.
Згідно п. 5.6 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовують у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховано в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором або зміни у нормативно-правових актах щодо порядку формування ціни електричної енергії на ринку. Підставою для зміни ціни є набрання чинності рішенням НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовують у Договорі, або зміни у нормативно-правових актах щодо формування ціни електричної енергії на ринку. Нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу або зміни у нормативно-правових актах щодо формування ціни електричної енергії на ринку згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).
Відповідно до п. 5.7 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 ціна спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунку про оплату електричної енергії за цим договором.
Відповідно до п. 5.8 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу для виконання оплати, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки, а також інформацію про захист прав споживачів.
У п. 5.11 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 визначено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем у наступному порядку: - до 27 числа місяця, що передує розрахунковому періоду - 50% вартості обсягу споживання електричної енергії згідно відповідної заявки; - до 15 числа розрахункового періоду - 50% вартості обсягу споживання електричної енергії згідно відповідної заявки.
Відповідно до п. 14.1 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.
Згідно п. 16.3 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 істотні умови цього договору не можуть змінюватися після підписання цього договору і до виконання сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі, крім випадків, які визначені в Законі України «Про публічні закупівлі».
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що на виконання умов Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 та Закону України «Про публічні закупівлі» він сплатив відповідачу забезпечення у розмірі 3 868 238,40 грн. Оскільки позивач поставив відповідачу весь обсяг електроенергії, який просив відповідач, та у вересні 2023 року відповідач змінив електропостачальника, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 3 868 238,40 грн, а також 70 401,94 грн пені, 136 717,43 грн 3% річних та 514 475,71 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022, оскільки додаткові угоди №11 та №12 до договору, якими передбачалось підвищення ціни договору, відповідачем підписані не були, та, відповідно, не були підписані відповідачем акти приймання-передачі продукції за травень-червень 2023 року.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 70 401,94 грн пені сторонами, в тому числі відповідачем, не оскаржується, відповідно рішення у вказаній частині в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (надалі - Правила/ПРРЕЕ).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» забезпечення виконання договору про закупівлю - надання забезпечення виконання зобов'язань учасником перед замовником за договором про закупівлю.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може перевищувати 5 відсотків вартості договору про закупівлю (ч. 3 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Судом встановлено, що 03.08.2022 позивач на виконання умов Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 та Закону України «Про публічні закупівлі» сплатив відповідачу забезпечення у розмірі 3 868 238,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1932 від 03.08.2022.
Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
У п. 16.12 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 визначено, що забезпечення виконання договору повертається: - після виконання постачальником договору; - за рішенням суду щодо повернення грошових коштів у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору нікчемним; - у випадках, передбачених статтею 43 Закону України «Про публічні закупівлі» (із змінами та доповненнями); - згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Повернення забезпечення виконання договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів споживачем на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 18 цього договору у сумі, що наведена у розділі 15.11. цього договору протягом п'яти банківських днів з дня настання підстав для повернення забезпечення виконання договору, визначених ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до п. 14.1 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.
Судом встановлено, що у вересні 2023 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» від операторів системи постачання надійшли повідомлення про зміну електропостачальника для споживача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»: - від АТ «Херсонобленерго» від 15.09.2023 № 20/07-003806; - від ДТЕК Донецькі Електромережі від 14.09.2023 № 64/13663-вих; - АТ «Українська залізниця» від 14.09.2023 № ЕЕК-08/521; від 13.09.2023 №ЕЕЛ-6/1009; від 12.09.2023 № ЕЕДН 2167; від 13.09.2023 № ЕЕХ-08/2/5; 12.09.2023 №ЕЕО-25/60 - АТ «Чернівціобленерго» від 12.09.2023 №17/2-02/3055.
У звіті про виконання Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022, сформованому 16 січня 2024 року, та розміщеному за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-05-16-002600-a/print/contract-ongoing/pdf/019e3770ab254c43bfbcfe6e59bbc275, зазначено, що строком постачання електроенергії є дата по 31 грудня 2023 року, строк дії договору про закупівлю - з 05.08.2022 по 01.02.2024.
За висновками суду, що не заперечується сторонами, між сторонами відсутній спір щодо обсягів поставленої позивачем електроенергії на виконання умов Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022.
Зокрема, позивач зазначає, що ним було поставлено відповідачу стільки продукції, скільки відповідачем було вказано у заявках.
Вказані обставини не заперечувались відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Однак, у відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022, оскільки додаткові угоди №11 та №12 до договору, якими передбачалось підвищення ціни договору, відповідачем підписані не були, та, відповідно, не були підписані відповідачем акти приймання-передачі продукції за травень-червень 2023 року.
Як вбачається з матеріалів справи, дійсно, вказані додаткові угоди, якими передбачалось підвищення ціни товару, не підписані відповідачем.
Однак, з актів надання послуг та рахунків за Договором №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 вбачається, що позивач визначав вартість продукції, виходячи з тієї ціни договору, яка була погоджена сторонами у підписаних додаткових угодах (додаткові угоди №1-№10).
Зокрема, Додатковою угодою №10 від 14.04.2023, підписаною між сторонами, ціна електроенергії становила 3,51128 грн за 1 кВт*год.
Саме така вартість електроенергії вказана позивачем в рахунках та актах, складених після дати укладення вказаної додаткової угоди.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем визначалась вартість електроенергії відповідно до тарифів, вказаних у непідписаних відповідачем додаткових угодах №11 та №12.
Не містять матеріали справи доказів визнання недійсними додаткових угод №1-№10 до Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022, з огляду на що, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
При цьому, судом враховано, що у розділі 7 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 визначені обов'язки постачальника, зокрема вказано, що постачальник зобов'язується:
1) забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору;
2) нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором;
3) надавати споживачу інформацію про його права та обов'язки, ціни на електричну енергію, порядок зміни діючого постачальника та іншу інформацію, що вимагається цим договором та чинним законодавством України, а також інформацію про ефективне споживання електричної енергії. Така інформація оприлюднюється на офіційному веб-сайті постачальника і безкоштовно надається споживачу на його запит;
4) видавати споживачеві безоплатно платіжні документи та форми звернень;
5) приймати оплату наданих за цим договором послуг будь-яким способом, що передбачений цим договором;
6) вчасно та в повному обсязі інформувати споживача про умови постачання електричної енергії, ціни на електричну енергію та вартість послуг, що надаються, надання роз'яснень положень актів чинного законодавства, якими регулюються відносини сторін, ведення точних та прозорих розрахунків із споживачем, а також можливість вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання;
7) розглядати в установленому законодавством порядку звернення споживача, зокрема з питань нарахувань за електричну енергію, і за наявності відповідних підстав задовольняти його вимоги;
8) забезпечувати належну організацію власної роботи для можливості передачі та обробки звернення споживача з питань, що пов'язані з виконанням цього договору;
9) відшкодовувати збитки, понесені споживачем у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором;
10) забезпечувати конфіденційність даних, отриманих від споживача;
11) протягом 3 (трьох) днів від дати, коли постачальнику стало відомо про нездатність продовжувати постачання електричної енергії споживачу, він зобов'язується проінформувати споживача про його право: вибрати іншого електропостачальника та про наслідки невиконання цього, перейти до електропостачальника, на якого в установленому порядку покладені спеціальні обов'язки (постачальник «останньої надії»), на відшкодування збитків, завданих у зв'язку з неможливістю подальшого виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором;
12) виконувати інші обов'язки, покладені на постачальника чинним законодавством та/або цим договором.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів, які б вказували на невиконання позивачем умов Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022.
З урахуванням обставин справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» забезпечення виконання Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 в сумі 3 868 238,40 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 136 717,43 грн (за період з 06.01.2024 до 11.03.2025) та інфляційних втрат в сумі 514 475,71 грн. (за період з січня 2024 року до січня 2025 року), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
У постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21 зазначено, що індекс інфляції має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правильність розрахунку та розміру позовних вимог щодо 3% річних в сумі 136 717,43 грн та інфляційних втрат в сумі 514 475,71 грн., які обґрунтовано стягнуті судом першої інстанції на користь позивача.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
Апелянт вказує, що під час дії Договору про закупівлю Сторони неодноразово змінювали ціну електричної енергії у бік її збільшення. Зазначає, що зміна ціни товару у договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передання такого товару у власність покупця не допускається.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Частина 3 ст. 632 ЦК України забороняє змінювати ціну на поставлений товар не після здійснення поставки частини товару за договором, а виключно після повного виконання договору, тобто здійснення постачання всього обсягу продукції та повну оплату Покупцем її вартості, а тому - не забороняє внесення змін до Договору щодо ціни поставленої продукції до моменту повного виконання договору.
Частиною 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.»
Пунктом 5.4. Договору визначено, що ціна електричної енергії за 1 кВт*год може бути змінена згідно ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами).
Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни за одиницю електричної енергії на ринку «на добу наперед». Документи або інформація з офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» про підтвердження коливання ціни за одиницю електричної енергії на ринку мають містити порівняння цін на ринку «на добу наперед» за періоди часу, які є не меншими за 10 календарних днів (декаду) одного або різних календарних місяців (розрахункових періодів).
Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» дозволяє внесення змін до договорів до їх повного виконання (за наявності підстав), а сам характер Договору не дає можливості вносити зміни в момент підняття ціни на електричну енергію, а лише за минуванням часу необхідного Постачальнику для виконання вимог п. 5.4. Договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до п. 5.4. Договору нову (змінену) ціну застосовують з дати, вказаної у відповідній додатковій угоді про зміну ціни за одиницю товару (електричної енергії) у зв'язку з коливанням ціни такого товару на ринку.
Вартість електричної енергії була визначена додатковими угодами № 1 - № 10 до Договору, які є чинними, у встановленому порядку не визнані судом не дійсними, відповідно обґрунтовано враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.
ТОВ «Оператор ГТС України» посилається на те, що після укладення вищевказаних додаткових угод про збільшення ціни договору, здійснило відповідне коригування вартості електричної енергії, визначеної додатковими угодами № 1 - № 10 до Договору, оскільки у сторін були відсутні належні правові підстави змінювати істотну умову договору - ціну у бік збільшення.
20.06.2023 Відповідач скерував Позивачеві лист № ТОВВИХ-23-8259 про перегляд вартості електроенергії (в сторону зменшення вартості) та надав для підписання акти коригування до актів приймання передачі товарної продукції.
Апелянт зазначає, що позивач вищевказані коригуючи акти приймання передачі товарної продукції не підписав, безпідставно сплачені кошти Відповідачем, Позивач не повернув, а відтак, на переконання ТОВ «Оператор ГТС України», Позивач не виконав у повному обсязі зобов'язання за Договором № 4600006403.
В той же час колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів того, що у позивача був наявний обов'язок повертати відповідачеві певні суми грошових коштів, які, як вказує апелянт, були визначені після складання ним коригуючих актів приймання передачі товарної продукції, які позивач не підписав.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд, при ухваленні оскаржуваного рішення, взяв до уваги вказані заперечення та аргументи Відповідача, однак відхилив їх з огляду на те, що встановленими обставинами по справі вбачається виконання з боку позивача умов Договору № 4600006403, а відтак правильно застосовано до спірних правовідносин приписи статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі».
У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022, оскільки додаткові угоди №11 та №12 до договору, якими передбачалось підвищення ціни договору, відповідачем підписані не були, та, відповідно, не були підписані відповідачем акти приймання-передачі продукції за травень-червень 2023 року.
Судом в оскаржуваному рішенні на підставі наявних у справі доказів зазначено, що дійсно, вказані додаткові угоди, якими передбачалось підвищення ціни товару, не підписані відповідачем.
Однак, з актів надання послуг та рахунків за Договором №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 вбачається, що позивач визначав вартість продукції, виходячи з тієї ціни договору, яка була погоджена сторонами у підписаних додаткових угодах (додаткові угоди №1-№10).
Зокрема, Додатковою угодою №10 від 14.04.2023, підписаною між сторонами, ціна електроенергії становила 3,51128 грн за 1 кВт*год.
Саме така вартість електроенергії вказана позивачем в рахунках та актах, складених після дати укладення вказаної додаткової угоди.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем визначалась вартість електроенергії відповідно до тарифів, вказаних у непідписаних відповідачем додаткових угодах №11 та №12.
З огляду на викладене, судом було надано належну правову оцінку тому факту, що сторони по справі не підписали Додаткові угоди до Договору № 11, № 12, якими передбачалось значне збільшення тарифу на передачу електричної енергії, що є складовою загальної ціни електричної енергії за 1 кВт*год, яка визначена Додатком № 1 до Договору, не враховано вказані додаткові угоди, що спростовує доводи апелянта в цій частині.
Посилання апелянта на лист ТОВ «Оператор ГТС України» від 21.07.2023 № ТОВВИХ-23-9899 про повернення ТОВ «Енерго Збут Транс» без підписання актів приймання-передачі за травень, червень 2023 року, не свідчить про неприйняття відповідачем поставленої позивачем товарної продукції за умовами укладеного між сторонами договору.
Факт належного виконання Позивачем Договору додатково доводиться:
- Звітом Відповідача про виконання договору про закупівлю UA-2022-05-16- 002600-a від 16.01.2024;
- Листом ТОВ «Оператор ГТС України» №ТОВВИХ-24-16266 від 28.10.2024;
- Листом ТОВ «Енерго Збут Транс» від 18.10.2024 №1100;
які долучені позивачем до заперечення на відзив відповідача на позовну заяву.
Отже, апелянтом (відповідачем) не наведено жодної обставини, яка б свідчила саме про неналежне виконання Позивачем умов укладеного між сторонами Договору, всі доводи виключно зводяться до незгоди з правовою позицією позивача.
На переконання колегії суддів, матеріали справи містять належні докази виконання зі сторони позивача договірних зобов'язань у повному обсязі, а відтак наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та відповідно наявність правових підстав для стягнення з ТОВ «Оператор ГТС України» забезпечення у розмірі 3 868 238,40 грн., та нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову.
Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі №910/4363/25 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі №910/4363/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
4. Матеріали справи №910/4363/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 05.11.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Г.П. Коробенко
О.В. Яценко