вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" жовтня 2025 р. Справа№ 910/5913/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Остапенка О.М.
Доманської М.Л.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
За участю представників учасників справи:
Представники учасників справи у судове засідання не з'явилися.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/5913/25 (суддя Мандичев Д.В., повний текст ухвали складено та підписано - 15.08.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Т»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/5913/25 (суддя Мандичев Д.В., повний текст ухвали складено та підписано - 15.08.2025) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Енол» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, виходив із того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енол», відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України, не доведено наявності необґрунтованих дій позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Т», які б могли бути підставою для компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енол» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 та прийняти нову постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол» задовольнити та судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол» на професійну правову допомогу у розмірі 50 000 грн, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інгул-Т», шляхом їх стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол».
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не надав належної оцінки доказам, поданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Енол», та помилково не визнав дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Т» необґрунтованими.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
13.10.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Т» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заявник просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енол» у задоволенні апеляційної скарги, залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/5913/25.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/5913/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 у справі № 910/5913/25 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5913/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/5913/25 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
25.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5913/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 у справі № 910/5913/25 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Тищенко А.І., Михальської Ю.Б., Мальченко А.О. про самовідвід від розгляду справи № 910/5913/25 задоволено; матеріали справи № 910/5913/25 відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України передано для здійснення автоматизованою системою визначення складу судової колегії.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/606/25 від 26.09.2025 у зв'язку із задоволенням заяви колегії суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б., Мальченко А.О. про самовідвід, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5913/25.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 справу № 910/5913/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 910/5913/25, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5913/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/5913/25; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/5913/25 призначено на 29.10.2025.
14.10.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Т», адвоката Мосійчук Ольги Володимирівни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 у справі № 910/5913/25, серед іншого, задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Т», адвоката Мосійчук Ольги Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Явка представників учасників справи
29.10.2025 у судове засідання не з'явилися представники учасників справи; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез'явлення суд не повідомили.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Необхідно вказати, що копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 910/5913/25 було надіслано учасникам справи в електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інгул-Т» звернулося до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол» у зв'язку із наявною та непогашеною заборгованістю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 № 910/5913/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Т» було прийнято до розгляду, засідання призначено на 18.06.2025, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Енол» у строк до 12.06.2025 (включно) надати суду належним чином засвідчені копії правоустановчих документів, зокрема статут підприємства, відзив на заяву про порушення справи про банкрутство з додатками, складений відповідно до ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахування п. 6 ст. 39 цього Кодексу.
10.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.
17.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ініціюючого кредитора про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 11.07.2025.
11.07.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Т» про відкликання заяви ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 прийнято відкликання заяви ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Т» (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького, 1/2, кв. 411, ідентифікаційний номер 36239984) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол» (02125, м. Київ, вул. Чорних Запорожців, 26а, офіс 198, ідентифікаційний номер 45460418). Залишено без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Т» (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького, 1/2, кв. 411, ідентифікаційний номер 36239984) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол» (02125, м. Київ, вул. Чорних Запорожців, 26а, офіс 198, ідентифікаційний номер 45460418).
До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол», в якій позивач просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат з надання професійної правничої допомоги у розмірі 50000,00 грн. і покласти їх на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інгул-Т».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол» про ухвалення додаткового рішення призначено в судовому засіданні на 08.08.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/5913/25 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Енол» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Мотивами відмови стало те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енол» не доведено наявності необґрунтованих дій позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Т», які б могли бути підставою для компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначив, що саме подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не може бути кваліфіковане як необґрунтовані дії, оскільки воно є реалізацією конституційного права особи на звернення до суду. Крім того, відкликання заяви є процесуальним правом сторони та не свідчить про її недобросовісність.
При цьому, відповідачем не наведено конкретних обставин та доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем необґрунтованих дій або наявність причинного зв'язку між діями позивача та понесеними відповідачем витратами на правничу допомогу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстав для покладення на позивача витрат на правничу допомогу не вбачається, а тому у задоволенні заяви ТОВ «Енол» про ухвалення додаткового рішення було правомірно відмовлено як необґрунтованій.
В апеляційній скарзі заявник посилався на те, що матеріалами справи підтверджено факт подання ТОВ «Інгул-Т» необґрунтованої заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки після отримання відзиву боржника та перевірки наявних документів сам ініціюючий кредитор відкликав свою заяву, визнавши відсутність підстав для порушення справи.
На думку апелянта, така поведінка свідчить про недобросовісне використання процесуальних прав та спричинила необхідність понесення ТОВ «Енол» витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000 грн., що підтверджується відповідними доказами, поданими до суду.
Крім того, апелянт наголошує, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, не надав мотивованої оцінки аргументам відповідача, чим порушив вимоги пункту 5 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України та стандартів мотивування судових рішень, визначених практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Руїз Торіха проти Іспанії», «Суомінен проти Фінляндії», «Гірвісаарі проти Фінляндії».
У зв'язку з цим апелянт вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким слід задовольнити заяву ТОВ «Енол» про ухвалення додаткового рішення та стягнути з ТОВ «Інгул-Т» на користь ТОВ «Енол» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000 грн.
Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги з огляду на таке.
Щодо твердження про необґрунтованість дій ТОВ «Інгул-Т».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме по собі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не є необґрунтованою дією.
Таке звернення є формою реалізації права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, а тому не може тлумачитися як зловживання процесуальними правами чи недобросовісна поведінка.
Відповідно до статті 43 ГПК України, учасники судового процесу повинні користуватися процесуальними правами добросовісно.
Однак, добросовісність передбачає наявність умислу або мети завдати шкоди іншій стороні чи перешкодити правосуддю. У даній справі таких ознак не встановлено.
Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/13741/21 підкреслив, що саме наявність наміру зловживання процесуальними правами є визначальною для висновку про необґрунтовані дії сторони.
Відкликання заяви у зв'язку з уточненням обставин або усвідомленням відсутності підстав для подальшого провадження є проявом належного користування правами, а не зловживання ними.
Подібний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17 та від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, де зазначено, що компенсація витрат відповідача можлива лише у разі доведеності фактів навмисних або недобросовісних дій позивача, які спричинили залишення позову без розгляду.
У даній справі таких фактів судом не встановлено.
Щодо відкликання заяви про відкриття провадження.
Довід апелянта про те, що відкликання заяви свідчить про необґрунтованість первісних вимог, колегія суддів вважає непереконливим, оскільки відкликання процесуального документа є правом сторони, прямо передбаченим частиною 1 статті 191 ГПК України, і не може тлумачитися як ознака недобросовісності.
У постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 922/592/17 зазначено, що реалізація процесуального права на відмову від заяви чи її відкликання не може кваліфікуватися як необґрунтована дія, якщо вона здійснюється в межах процесуальних прав сторони.
Частини 4 та 5 статті 130 ГПК України визначають, що питання компенсації витрат вирішується лише у разі доведення, що ці витрати понесені через необґрунтовані дії позивача.
Апелянт обмежився посиланням на сам факт відкликання заяви та наявність гонорару адвокату, але не навів причинно-наслідкового зв'язку між діями позивача та необхідністю витрат.
Ця правова позиція підтверджується постановами Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17 та від 06.03.2024 у справі №905/1840/21, у яких зазначено, що відсутність доказів зв'язку між діями позивача та понесеними витратами виключає можливість компенсації таких витрат.
Щодо твердження про наявність витрат на правничу допомогу.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
У ст. 130 ГПК України «розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду» закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі.
Колегія суддів зазначає, що сам факт понесення витрат на правничу допомогу не є достатньою підставою для їх компенсації.
Відповідно до частини п'ятої статті 130 ГПК України, такі витрати компенсуються лише у разі, якщо доведено, що вони понесені внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У постанові Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21 чітко визначено, що тягар доведення необґрунтованих дій покладається саме на сторону, яка заявляє вимогу про компенсацію.
Апелянтом не наведено, у чому конкретно полягають такі дії, не надано жодних доказів недобросовісного використання процесуальних прав позивачем або умисного завдання шкоди відповідачу.
Щодо порушення судом першої інстанції стандартів мотивування рішення.
Колегія суддів відхиляє цей довід апеляційної скарги, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 містить усі необхідні елементи мотивування: виклад фактичних обставин справи, правову кваліфікацію дій сторін, посилання на застосовані норми матеріального та процесуального права.
Суд надав належну оцінку доводам сторін, а відсутність докладної відповіді на кожен аргумент апелянта не є порушенням статті 238 ГПК України, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з рішеннями «Руїз Торіха проти Іспанії» (1994 р.) та «Суомінен проти Фінляндії» (2003 р.).
Таким чином, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/5913/25 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енол» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/5913/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/5913/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 910/5913/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано - 05.11.2025.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді О.М. Остапенко
М.Л. Доманська