"04" листопада 2025 р. Справа №926/3367/24
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів КРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О.С.
за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.
від скаржника - Панасенко Б.С. ( в порядку самопредставництва).
розглянувши апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вх.ЗАГС №01-05/1457/25 від 14.05.2025 )
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2025 (повне рішення - 28.04.2025, суддя Байталюк В. Д.)
у справі №926/3367/24
за позовом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, м. Суми
до Фізичної осби - підприємця Лучик Оксани Вікторівни, с. Ржавинці Чернівецької області
про розірвання договору та стягнення штрафних санкцій в розмірі 76 000,00 гривень
Суть спору.
До Господарського суду Чернівецької області звернулося Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України з позовом до фізичної особи-підприємця Лучик Оксани Вікторівни про розірвання укладеного сторонами договору про закупівлю № 12 від 06.08.2024 та стягнення штрафних санкцій у розмірі 76 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо договірних зобов'язань, а саме: невідповідністю умов поставки встановленим вимогам, порушенням строків вирішення спору у досудовому порядку, а також іншими обставинами, що мають істотне значення для належного виконання договору.
Господарський суд Чернівецької області рішенням від 17.04.2025 у справі №926/3367/24 відмовив у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували невідповідність поставленого товару умовам договору. Суд встановив, що лише офіційні представники компаній Microsoft та Lenovo можуть підтвердити або спростувати ліцензійність програмного забезпечення та походження ноутбуків, однак таких підтверджень позивач не надав. Надані документи не мали юридичної сили, оскільки не містили перекладу українською мовою або не підтверджували статус авторизованих представників, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2025 у справі №926/3367/24 в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. В апеляційній скарзі скаржник покликається на такі обставини:
- в процесі тестування поставленої комп'ютерної техніки виявлено її неналежне функціонування та тривалий час завантаження, а також встановлено невідповідність серійних номерів, зазначених на пакуванні ноутбуків, даним, відображеним у системі BIOS, що свідчить про наявність технічних недоліків та порушення умов договору поставки;
- згідно з інформацією ТОВ «Ф1 Продакшн» від 12.09.2024 № 12092024-1, серійні номери та партномери ноутбуків не відповідають заводським даним, при цьому виявлено відмінності у комплектації - зокрема різний обсяг накопичувачів та відсутність передбаченої договором операційної системи Windows, заміненої на програмне забезпечення невідомого походження, що свідчить про його неліцензійність;
- постачання товару з неліцензійним програмним забезпеченням свідчить про неналежне виконання зобов'язань постачальником, який ігнорував неодноразові звернення позивача щодо заміни товару або підтвердження його відповідності;
- суд першої інстанції безпідставно не врахував документи сервісного центру F1center, незважаючи на наявність договору з авторизованим партнером Lenovo - ТОВ «Ф1 Компані», що підтверджує правомірність та технічну компетентність проведеної діагностики;
- відповідно до пункту 5.7 договору, позивач має право на стягнення штрафу у розмірі 20% вартості поставленого неякісного товару;
- оскільки вся партія ноутбуків є невідповідною, застосування штрафу у сумі 76 000 грн є обґрунтованим, а позиція суду першої інстанції щодо обмеження відповідальності лише одним ноутбуком - помилковою, адже товар поставлений єдиною партією з однаковими характеристиками.
Відповідач 30.05.2025 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині - без змін.
Покликається на такі обставини:
- відсутність належних доказів авторизованого статусу ТОВ «Ф1 Продакшн» та документів, що підтверджують взаємовідносини з виробником Lenovo або його авторизацію, унеможливлює встановлення автентичності та повноважень особи, яка підписала відповідні документи;
- апелянт не звертався до офіційного представника Lenovo в Україні або до авторизованих сервісних центрів, натомість всі висновки ґрунтуються на посередниках, які не мають повноважень для гарантійного обслуговування;
- товар був поставлений 09.08.2024, при його прийманні замовником перевірено комплектацію, функціональність, наявність операційної системи та відповідність технічній специфікації, зауважень не виявлено;
- претензія щодо невідповідності одного з ноутбуків надійшла від скаржника лише 16.10.2024, тобто на 67-й день після поставки, при цьому не через засоби комунікації, передбачені договором (електронну пошту або телефон);
- до направлення на діагностику до ТОВ «Ф1 Продакшн» товар пройшов через місцевий сервісний центр ТОВ «Спектр АС», де проводилися маніпуляції із внутрішніми компонентами ноутбуків, що могло порушити гарантійні пломби та призвести до негативних наслідків для пристрою.
За таких обставин доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять нових належних і допустимих доказів, які могли б вплинути на законність і обґрунтованість прийнятого рішення.
Інших клопотань та заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, учасниками у справі заявлено не було.
04.09.2025 в судовому засіданні взяв участь представник скаржника, який надав пояснення по суті апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників учасників у справі в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представниці скаржника, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи.
Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції проведено запит пропозицій постачальників на закупівлю ноутбуків (оголошення UA 2024-07-24-008694-a на офіційному майданчику Прозорро).
За результатами автоматичної оцінки пропозиції електронною системою закупівель та внаслідок відхилення попередніх учасників замовником/позивачем у зв'язку з їх відмовою від укладання договору, переможцем визначено фізичну особу - підприємця Лучик Оксану Вікторівну , з якою укладено договір про закупівлю від 06.08.2024 № 12, який, відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», опублікований в електронній системі закупівель та є загальнодоступною інформацією.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався у встановлений строк передати товар у власність покупця ноутбуки, відповідно до коду ДК 021:201530210000-4 - машини для обробки даних (апаратна частина), а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього визначену грошову суму.
В пункті 2.1 договору зазначено, що номенклатура, кількість, ціна, технічні та якісні характеристики товару були визначені у специфікації до даного договору, що є додатком 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Кількість придбаних ноутбуків відповідно до договору становить 19 штук.
Відповідно до умов договору визначено місце поставки товару: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 28.
Загальна сума договору становить 380 000, 00 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 5.1 договору строк (термін) поставки (передачі) товару: до 16.08. 2024 згідно заявок. Термін поставки товару - не більше 5 робочих днів з дня надання покупцем заявки постачальнику.
07.08.2024 відповідно до пункту 5.1 договору Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України надіслало постачальнику інформацію щодо поставки ноутбуків.
Товар, у кількості, що визначена договором був поставлений відповідачкою з дотриманням строку доставки. Товар на той період успішно отримано без зауважень або претензій. Таким чином, обов'язок передачі товару продавцем виконано із дотриманням умов та термінів договору.
За результатом закупівлі, у розпорядженні Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувають ноутбуки Lenovo V15 G4 АМN Business Black (82yu00ycra) в кількості 19 одиниць (серійні номери: pf4npga6, pf4nnqcp, pf4npgd0, pf4npgaw, pf4nnqbc, pf4npgbw, pf4nln61, pf4npjkd, pf4npgb2, pf4nnqbn, pf4npgca, pf4npgbg, pf4nnqbw, pf4npgcn, pf4nnqca, pf4npgbr, pf4npgds, pf4npgdd, pf4npgag).
Відповідно до п. 4.2 договору розрахунок за товар/частини товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідного(-их) рахунку(-ів) та видаткової(-их) накладної (-их).
Однак, позивачем оплату за поставлений товар не було здійснено.
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу положень ч. 1 ст. 193 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції), не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ст. 627, 629 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору і вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - згідно зі звичаями ділового обороту або іншими звичайними вимогами.
Статтею 651 ЦК України визначено, що суд може змінити або розірвати договір на вимогу однієї зі сторін, якщо інша сторона істотно порушила його умови, а також у випадках, передбачених договором чи законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оцінка того, чи є порушення істотним, здійснюється судом на підставі критеріїв, визначених відповідною нормою закону. Законодавець розкриває оціночне поняття істотності порушення через інше оціночне поняття - «значна міра» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Апелянт обґрунтовує свої доводи тим, що поставлений товар не відповідає умовам укладеного договору, зокрема у частині технічних характеристик, ліцензування програмного забезпечення Windows 11 Pro, ідентифікації серійних номерів та походження товару, що,на його переконання, свідчить про його неофіційне джерело.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що технічні та якісні характеристики товару були визначені у специфікації до договору, і матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували невідповідність поставлених ноутбуків цим характеристикам.
Скаржником не доведено належними і допустимими доказами факт встановлення неліцензійного програмного забезпечення або порушення умов договору щодо комплектації товару.
Також суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду у частині висновку про те, що підтвердити або спростувати факт ліцензійності програмного забезпечення Windows, встановленого на поставлених ноутбуках, може лише офіційний представник компанії Microsoft в Україні. Аналогічно, визначити країну походження, серійні номери та заводську комплектацію ноутбуків може лише офіційний представник компанії Lenovo.
Надані позивачем документи від ТОВ «Ф1 Продакшн», ТОВ «Ф1 Компані» та ТОВ «Спектр АС» не можуть бути прийняті як належні докази, оскільки у матеріалах справи відсутні підтвердження, що ці суб'єкти є авторизованими представниками зазначених виробників в Україні.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги поданий позивачем сертифікат іноземною мовою без перекладу українською, а також інші документи, складені суб'єктами, повноваження яких не підтверджено.
Колегія суддів також звертає увагу, що доводи апелянта щодо неналежної якості поставленої техніки та неліцензійності програмного забезпечення ґрунтуються виключно на припущеннях та внутрішніх актах, які не мають обов'язкової доказової сили для сторін договору. Позивачем не доведено, що виявлені технічні особливості або функціональні недоліки товару унеможливлюють його використання за призначенням, що є ключовим критерієм істотності порушення договору відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що замовник прийняв поставку без зауважень, підписав акт приймання-передачі та не скористався правом заявити про невідповідність товару у розумний строк, що свідчить про погодження ним фактичного стану поставленої продукції. Звернення із претензією лише через понад два місяці після поставки свідчить про порушення порядку повідомлення, визначеного договором.
Посилання апелянта на висновки ТОВ «Ф1 Продакшн» не можуть бути прийняті як належний доказ, оскільки не підтверджено, що діагностика проводилася без втручання третіх осіб та без порушення гарантійних умов. Матеріали справи свідчать, що до направлення ноутбуків до зазначеного товариства втручання у техніку вже здійснювалося іншою організацією, що унеможливлює достовірне встановлення причин виявлених недоліків.
Відповідно до ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо відсутності належних та допустимих доказів порушення відповідачем умов договору. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, повно і всебічно дослідив обставини справи, а тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. ст.129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2025 у справі №926/3367/24 - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.
Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК