"16" жовтня 2025 р. Справа №907/320/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів СКРИПЧУК О.С.
КРАВЧУК Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Ярина ТЕЛИНЬКО
представники сторін :
від скаржника - Радь І. І. (адвокат);
від скаржника - Лазорик О.М. ( в порядку самопредставництва);
від позивача - Сочка В. І. (адвокат);
розглянувши апеляційну скаргу Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (вх.ЗАГС №01-05/2144/25 від 10.07.2025)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2025( повне рішення - 27.06.2025, суддя Худенко А.А.)
у справі № 907/320/25
за позовом Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 1 155 300,30 грн,
Суть спору.
Комунальне підприємство “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» звернулося з позовом до відповідача Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 1 155 330,30 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що обидві сторони дійшли цілковитої згоди щодо змісту та виконання угоди в повному обсязі та однаково для себе розуміли зміст відповідного правочину. Ухилення від сплати залишку внесків вказує на односторонню відмову від виконання зобов'язання боржником та порушення права позивача в частині отримання відповідної винагороди за надані в користування кошти на 18 (вісімнадцять) років та просить стягнути 1 155 300,30 грн.
Господарський суд Закарпатської області рішенням від 26.06.2025 позов задовольнив повністю. Стягнув з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" кошти в сумі 1 155 300,30 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 13 863,60 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що сторони у цій справі шляхом укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення погодили умову про розстрочку сплати заборгованості за договором послуг, змінили строк та порядок виконання грошового зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг, визначили його проміжком часу у 18 років, протягом якого відповідач зобов'язаний вносити на рахунок позивача-стягувача щомісячні платежі в сумі, визначеній графіком погашення та передбачили сплату річних відсотків за кожний платіж за період з моменту затвердження мирової угоди до дня здійснення платежу.
При цьому, мирова угода не містить положення, що сплата річних відсотків здійснюється тільки за платежами, передбаченими графіком погашення заборгованості (пункт 1 мирової угоди), а пунктом 3 угоди узгоджено, що нарахування річних відсотків здійснюється щоразу після кожного платежу. Право дострокового погашення сторони узгодили у пункті 4 мирової угоди, однак не передбачили, що дострокове погашення звільняє відповідача від сплати відсотків річних, визначених у п. 3 угоди.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2025 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт зазначає, що відповідно до умов мирової угоди грошове зобов'язання відповідача перед позивачем підлягало виконанню згідно із затвердженим графіком у строки та в порядку, визначені сторонами в мировій угоді, шляхом сплати щомісячних платежів. При цьому сторонами було передбачено право відповідача на дострокове повне або часткове виконання взятих на себе зобов'язань за мировою угодою.
Також зазначає, що домовленість сторін відповідає вимогам ч. 5 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом, договором або не випливає із змісту зобов'язання. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 531 Цивільного кодексу України.
Враховуючи виконання Холмківською сільською радою умов мирової угоди, відсутні підстави вважати, що відповідач порушив умови мирової угоди та прострочив сплату коштів. Навпаки, здійснивши дострокове повне погашення грошових зобов'язань, Холмківська сільська рада повністю достроково виконала умови мирової угоди.
У поданому відзиві позивач зазначає, що 09.06.2022 відповідачем достроково було погашено 1 371 332.04 грн, однак момент виконання мирової угоди в частині сплати визначених її п. 1 платежів (основної суми заборгованості) не спростовує необхідності виконання і користування коштами внаслідок “розтермінування». Тобто, за умовами мирової угоди сторони за взаємною згодою фактично змінили істотні умови договору, зокрема змінили строки та порядок оплати (встановили графік погашення боргу) та передбачили сплату річних відсотків у визначеному розмірі за кожним платежем без виключення такого обов'язку, у разі здійснення дострокового повного чи часткового погашення боргу, передбаченого п. 4 такої угоди.
07.10.2025 через систему “Електронний суд » представник позивача - адвокат Сочка В.І. сформував додаткові письмові пояснення по справі.
15.10.2025 через систему “Електронний суд» представник відповідача - адвокат Радь І.І. сформував додаткові письмові пояснення по справі.
16.10.2025 через систему “Електронний суд» представник позивача - адвокат Сочка В.І. сформував додаткові письмові пояснення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України - заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зазначене та те, що письмові пояснення сторін поданні поза межами строку, колегія суддів дійшла висновку залишити такі без розгляду.
Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.
Присутні у судовому засіданні учасники справи виклали свої доводи, заперечення та міркування щодо вимог апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи.
11.04.1997 між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода, правонаступником якого є Комунальне підприємство “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» та Коритнянською сільською радою Ужгородського району, у відповідності до правил користування системами комунального водопостачання і каналізації в містах і селах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 укладено договір, відповідно до умов якого водоканал зобов'язався поставляти абоненту воду, відводити господарсько - побутові, виробничі і дощові стоки, а абонент щомісячно оплачувати за споживання води у відповідності з показниками водомірів по тарифу, а при їх відсутності по нормах водоспоживання відповідно до згаданих правил.
Господарський суд Закарпатської області рішення від 18.11.2011 у справі №5008/1655/2011 стягнув з Коритнянської сільської ради на користь комунального підприємства Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода 1 593 655, 48 грн, 1 511 627 72 грн заборгованості за надані послуги згідно договору від 11.04.1997, 50 544 62 грн інфляційних нарахувань, 31 483 14 грн річних, 159 36 56 грн на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 20.08.2020 у справі №5008/1655/2011 затвердив мирову угоду на стадії виконання рішення суду у справі №5008/1655/2011.
Сторони погодили, що погашення заборгованості у сумі 1609 828 04 грн здійснюється відповідачем щомісячними рівними платежами до 24 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2019 року, протягом 18 років згідно з графіком, який є додатком до цієї угоди. При цьому, несплата кожного чергового платежу прирівнюється сторонами до невиконання мирової угоди в цілому і дає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу. Угодою також обумовлено, що відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу та встановлено порядок та строки їх оплати. Не оплата ж рахунку, не зважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, вважається невиконанням мирової угоди і надає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу. Угодою також обумовлено право відповідача достроково повністю чи частково виконати свої зобов'язання.
Ухвалою суду від 27.08.2019 заяву КП “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» про виправлення описки в ухвалі від 20.08.2019 про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення - задоволено. В ухвалі від 20.08.2019 викладено п. 3 мирової угоди в наступній редакції: “У відповідності до ст. 625 ЦК України відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків позивач виписує відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки. Для отримання цього рахунку Відповідач протягом 5 календарних днів з дати здійснення ним платежу за цією мировою угодою зобов'язаний з'явитися до позивача. Не оплата цього рахунку, не зважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, не невиконанням мирової угоди і надає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу.»
Ухвалою суду від 09.06.2021 у справі №5008/1655/2011 здійснено заміну боржника у справі №5008/1655/2011, а саме: Коритнянську сільську раду на її правонаступника - Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області.
09.06.2022 Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області достроково погашено залишок визначеної мировою угодою заборгованості у розмірі 1 371 332,06 грн., що сумарно дорівнює платежам № 33-216, які визначені графіком платежів зазначеного у мировій угоді від 20.08.2019.
Листом КП “Водоканал м. Ужгород» від 21.06.2022 № 786 були надіслані рахунки щодо сплати відсотків за весь період користування коштами
04.07.2022 позивач звернувся листом № 872 до Управління Державної Казначейської служби в Ужгородському районі Закарпатській області.
08.07.2022 листом №02-10-06/354 Управління Державної казначейської служби в Ужгородському районі Закарпатської області відмовило у примусовому стягненні коштів та повернуло ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 у справі №5008/1655/2011 на підставі абз. 2 пп. 1 п. 9 порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим Законом України “Про виконавче провадження», а саме, у мировій угоді не зазначено резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Розрахунком здійснених оплат за основною сумою заборгованості згідно мирової угоди по справі, складеним позивачем та випискою порахунках підтверджується сплата відповідачем всієї основної заборгованості. Останя проплата в сумі 1 371 332,06 грн була здійснена 06.09.2022.
Розрахунком здійснених оплат згідно мирової угоди по справі, складеним позивачем та випискою порахунках підтверджується сплата відповідачем 40 379, 73 грн відсотків по мировій угоді.
Розрахунком здійснених оплат згідно мирової угоди по справі, складеним позивачем підтверджується несплата відповідачем 1 155 300,30 грн відсотків по мировій угоді.
З огляду на це, КП “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» звернулося з позовом до відповідача Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 1155330,30 грн
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК Ураїни та ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк - відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України.
Частина 1-2 ст. 536 ЦК України визначає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частина 2. ст. 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1-2, 4 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою.
Апелянт зазначає, що відповідно до умов мирової угоди грошове зобов'язання відповідача перед позивачем підлягало виконанню у строки та в порядку, визначені сторонами, згідно із затвердженим графіком шляхом здійснення щомісячних платежів. При цьому сторонами було передбачено право відповідача на дострокове, як повне, так і часткове, виконання взятих на себе зобов'язань за мировою угодою. Крім того, апелянт наголошує, що така домовленість сторін узгоджується з вимогами частини ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом, договором або не випливає зі змісту зобов'язання.
Судом першої інстанції правомірно визначено, що дострокове виконання відповідачем мирової угоди в частині сплати платежів, передбачених п. 1 угоди, не звільняє його від обов'язку виконати в повному обсязі зобов'язання, визначене п. 3 мирової угоди, а саме - сплатити проценти за користування коштами за весь період, установлений умовами п. 1 зазначеної угоди.
Згідно із п. 3 угоди сторони домовилися про нарахування річних відсотків у розмірі 120% від ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення кожного платежу (на час здійснення відповідних платежів ставка НБУ становила 25 %). Отже, зобов'язання зі сплати відсотків випливає безпосередньо з умов мирової угоди незалежно від наявності чи відсутності факту прострочення.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 викладено правовий висновок, за яким термін “користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у наступному значенні: “боржник до певного строку одержує можливість не повертати кошти. Тобто з дозволу кредитора він користується його грошовими коштами і вносить за це плату (проценти)».
Проценти річних, передбачені у ч. 2 ст. 625 ЦК України, крім заходу відповідальності за порушення грошового зобов'язання, є і способом захисту майнового права та інтересу кредитора.
Отже, сторони правовідношення не обмежені в праві узгодити в угоді можливість захисту майнового стану кредитора шляхом встановлення обов'язку боржника сплачувати відсотки річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Сторони у цій справі шляхом укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення погодили умову про розстрочку сплати заборгованості за договором послуг, змінили строк та порядок виконання грошового зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг, визначили його проміжком часу у 18 років, протягом якого відповідач зобов'язаний вносити на рахунок позивача-стягувача щомісячні платежі в сумі, визначеній графіком погашення та передбачили сплату річних відсотків за кожний платіж за період з моменту затвердження мирової угоди до дня здійснення платежу.
При цьому, мирова угода не містить положень, які б обмежували сплату річних відсотків лише платежами, передбаченими графіком погашення заборгованості (пункт 1 мирової угоди). Навпаки, п. 3 угоди прямо визначено, що нарахування річних відсотків здійснюється після кожного платежу.
Право відповідача на дострокове погашення заборгованості сторони узгодили у п. 4 мирової угоди, однак не передбачили, що здійснення такого дострокового погашення звільняє відповідача від обов'язку сплачувати річні відсотки, встановлені п 3 угоди.
Отже, за змістом мирової угоди сторони за взаємною згодою фактично змінили істотні умови первинного договору, зокрема визначили нові строки та порядок виконання грошового зобов'язання (встановивши графік погашення боргу), а також погодили сплату річних відсотків у визначеному розмірі за кожним платежем.
Таким чином, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, надав належну правову оцінку умовам мирової угоди та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача обов'язку сплатити річні відсотки, визначені п. 3 мирової угоди, незалежно від факту дострокового виконання зобов'язання.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2025 у справі № 907/320/25 - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК