Справа № 554/5806/22 Номер провадження 22-ц/814/2782/25Головуючий у 1-й інстанції Шевська О. І. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
05 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Остапенко І.О.
представник відповідача - адвокат Фундеряка Т.А.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора»
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2025 року, ухвалене суддею Шевською О. І., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» про визнання протиправним та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди
та зустрічною позовною заявою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» Марченка Богдана Анатолійовича до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -
07.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Флора» про визнання протиправним та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди, в якому просив суд: - поновити строк на звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди; - визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №14/02 від 14.02.2022 «Про оголошення догани»; - визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани»; - визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани»; - визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №22/06 від 22.06.2022 «Про звільнення із займаної посади»; - поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління ТОВ «Флора» з 24.06.2022; - стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.06.2022 по день поновлення на роботі; - стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 23.06.2022 по день здійснення фактичного повного розрахунку; - стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди; - судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу, покласти на відповідача (т.1 а.с. 2-7).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.09.2021 ОСОБА_1 було прийнято на посаду начальника управління ТОВ «Флора», встановлено випробувальний термін - 3 місяці, визначено місце постійної роботи - м. Полтава, встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису. У травні 2022 ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом про наступне вивільнення з 09.07.2022, за скороченням штату. Роботодавцем, в особі повноважних представників, систематично порушувалися норми закону: не надавалася копія трудової книжки для оформлення пенсії в органах ПФУ; не виплачувалася в повній мірі заробітна плата; ОСОБА_1 не допускали до робочого місця. ОСОБА_1 всіляко створювалися умови для звільнення за власним бажанням. 22.06.2022 ОСОБА_1 було ознайомлено з оскаржуваним наказом №22/06 від 22.06.2022 «Про звільнення із займаної посади» ТОВ «Флора». Як вбачається з преамбули оскаржуваного наказу, ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку із систематичним невиконанням трудових обов'язків щодо прогнозування та планування діяльності підприємства у Полтавській області, не надання актуальної бази клієнтів по Полтавській області, скороченням продажів у Полтавській області за дев'ять місяців аналогічного періоду з 104 019 486,97 грн (01.09.2020-01.06.2021) до 18 083 799,31 грн (01.09.2021-01.06.2022), порушення порядку прийняття товарів, неотримання санітарного паспорту на склад у м. Полтава, порушення правил спілкування із співробітниками ТОВ «Флора». Підставою для винесення вказаного дисциплінарного стягнення слугувала: службова записка ОСОБА_2 від 11.02.2022; наказ №14/02 від 14.02.2022 «Про оголошення догани»; службова записка ОСОБА_3 від 22.02.2022; наказ №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани»; акт про відсутність на робочій нараді від 18.04.2022; наказ №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани»; службова записка ОСОБА_4 від 14.06.2022; службова записка ОСОБА_2 від 21.06.2022. Жоден з вказаних документів на письмовий запит ОСОБА_1 надано не було, як і не було ознайомлено з їхнім змістом. Наказ датований 22.06.2022 і стосується звільнення ОСОБА_1 з 23.06.2022. У наказі відсутнє обгрунтування звільнення в наступний день після видачі наказу. В оскаржуваному наказі про звільнення не зазначено, як роботодавцем враховано ступінь тяжкості і вчиненого проступку, заподіяну позивачем шкоду, обставини за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника. Наказ не містить чіткого визначення складу дисциплінарного проступку. З підстав його винесення не витікає, яке порушення було вчинено ОСОБА_1 та які чіткі порушення посадових обов'язків, посадової інструкції, підписаної ним, правил внутрішнього трудового розпорядку допущено позивачем. Більше того, з наказом №14/02 від 14.02.2022 «Про оголошення догани», наказом №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани», наказом №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани», ОСОБА_1 ознайомлено не було, пояснень від нього не відбирали. Зміст вказаних документів позивачу не відомий. З моменту прийняття ОСОБА_1 на роботу, і дотепер, з його сторони не було жодних порушень трудової дисципліни. Раніше заходи дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 не застосовувалися. Роботодавець не вимагав від ОСОБА_1 надати пояснення перед застосуванням жодного з дисциплінарних стягнень, чим порушив право позивача на захист. До цього часу роботодавець не здійснив із ОСОБА_1 повного розрахунку. Відповідач систематично затримував виплату заробітної плати, змушував ОСОБА_1 написати заяву про звільнення за власним бажанням, видав ряд завідомо протиправних наказів про застосування до позивача дисциплінарних стягнень та не здійснив розрахунку при звільненні. Завдяки роботодавцю ОСОБА_1 , маючи бездоганну репутацію, залишився безробітним та з ганебним записом в трудовій книжці. Протиправні систематичні дії відповідача призвели до стійкого погіршення стану здоров'я позивача. Протиправними системними діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 5 000 грн.
02.08.2022 до Октябрського районного суду м. Полтави надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , в якій просив суд: - поновити строк на звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди; - визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №14/02 від 14.02.2022 «Про оголошення догани»; - визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани»; - визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани»; - визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №22/06 від 22.06.2022 «Про звільнення із займаної посади»; - поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління ТОВ «Флора» з 24.06.2022; - стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.06.2022 по день поновлення на роботі; - стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 23.06.2022 по день здійснення фактичного повного розрахунку; - стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди; - судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу, покласти на відповідача (т.1 а.с. 120-127).
22.08.2022 до Октябрського районного суду м. Полтави надійшла зустрічна позовна заява директора ТОВ «Флора» Марченка Б.А. до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, в якій просив суд: стягнути із відповідача матеріальну шкоду нанесену ТОВ «Флора» у розмірі 2 000 грн; стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем (т.1 а.с. 106).
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 01.02.2022 між ТОВ «Флора» та СФГ «Скакун» було укладено договір оренди приміщення у м. Полтава, вулиця Заводська, 12, кабінет 313. Орендоване приміщення було укомплектоване меблями: стільцями - 8 шт., шафами - 3 шт., офісним столом - 1 шт. та жалюзями - 3 шт. Приймав офіс та меблі з боку орендаря - ОСОБА_1 , що засвідчено його підписом в акті прийому-передачі орендованого приміщення від 01.02.2022. У квітні орендодавець попросив повернути йому частину меблів, серед яких і книжкові шафи, але виявилося, що ці меблі в офісі відсутні. ОСОБА_1 повідомили, що в офісі зафіксована недостача - немає всіх шаф, які належать орендодавцю. У телефонних розмовах ОСОБА_1 стверджував, що він ці меблі не приймав і їх в офісі не було, говорив, що з'ясує, де знаходяться меблі, вирішить це питання з орендодавцем. Проте, питання ОСОБА_1 не вирішував і орендодавець почав дзвонити директору ТОВ «Флора» у м. Запоріжжя та вимагати повернення йому шаф або надати інші, аналогічні втраченим шафи або сплатити кошти. Ця розмова між директорами двох підприємств була передана ОСОБА_1 . Але ОСОБА_1 повідомив, що у зв'язку з військовими діями в країні він не має можливості займатися шафами. 05.04.2022 орендодавцем та орендарем було складено спільний акт інвентаризації, згідно якого сторонами зафіксовано, що дві шафи, які передавалися в оренду разом з приміщенням, відсутні. Звернення юриста підприємства щодо надання пояснень щодо відсутності меблів та його бачення вирішення цієї ситуації, ОСОБА_1 проігнорував. Своєї вини у виникненні існуючої проблеми не визнавав. На момент свого звільнення ОСОБА_1 шафи не знайшов, не купив інші, їх вартість не компенсував. Згідно акту інвентаризації вартість однієї шафи складає - 1000 грн. Відповідно, вартість двох шаф - 2 000 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» про визнання протиправним та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди - задоволено частково.
Скасовано наказ ТОВ «Флора» №14/02 від 14.02.2022 «Про оголошення догани».
Скасовано наказ ТОВ «Флора» №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани».
Скасовано наказ ТОВ «Флора» №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани».
Скасовано наказ ТОВ «Флора» №22/06 від 22.06.2022 «Про звільнення із займаної посади» ТОВ «Флора».
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління ТОВ «Флора» з 24.06.2022.
Стягнуто з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 523 848,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В частині поновлення на роботі рішення підлягає до негайного виконання.
Стягнуто з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 3 923,70 грн. на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
Стягнуто з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 грн.
У задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , про стягнення матеріальної шкоди- відмовлено за недоведеністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зі змісту оскаржуваних наказів про оголошення догани неможливо встановити, у чому саме полягає порушення трудової дисципліни, за які позивача притягнено до відповідальності, оскільки наказ не містять інформації щодо порушення. У наказі також не зазначено, які саме обов'язки, покладені на позивача законодавством, договором або інструкцією він не виконав або виконував неналежним чином. Не зазначено конкретних норм законодавства, які були ним порушені (наказ містить лише загальне посилання на систематичне невиконання трудових обовязків, без будь якого посилання на конкретні пункти), тому вказані накази не можуть бути визнані такими, що прийняті правомірно. Враховуючи, що в оскаржуваних наказах не наведено обставин вчинення дисциплінарного проступку, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність позовні вимоги про скасування наказу від №14/02 від 14.02.2022 «Про оголошення догани»; наказу №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани»; наказу №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани» задовольнити, вказані накази скасувати. Крім того, судом першої інстанції встановлено підстави для скасування наказу від №14/02 від 14.02.2022 «Про оголошення догани»; наказу №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани»; наказу №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, за фактом винесення яких відповідачем прийнято рішення про звільнення позивача. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги про скасування наказу №22/06 від 22.06.2022 «Про звільнення із займаної посади». Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування наказу №14/02 від 14.02.2022 «Про оголошення догани»; наказ №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани»; наказ №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани» та наказу №22/06 від 22.06.2022 «Про звільнення із займаної посади». Але позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання вказаних наказів протиправними задоволенню не підлягають, оскільки належним способом захисту прав позивача є саме скасування наказів, які його право порушували. Тому у задоволенні позовних вимог про визнання наказів протиправними необхідно відмовити.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.06.2022 позивач звільнений без законної підстави, у зв'язку з чим наявні підстави для поновлення його на роботі. Тому позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу (23.06.2022 по 08.04.2025 - 730 днів) у розмірі 523 848,00 грн.
Суд першої інстанції визнав, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували його доводи про не проведення з ним розрахунку під час звільнення, окрім того не надано суду розрахунку суми, яка підлягає стягненню, та не вказано дату, якою все ж таки було проведено розрахунок з ним зі сторони відповідача, що позбавляє суд можливості самостійно здійснити розрахунок сум за час затримки по день фактичного розрахунку, у разі його наявності. На підставі вказаного суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Флора» на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки про звільненні з 23.02.2022 по день здійснення фактичного повного розрахунку.
Звертаючись до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначив, що відповідачем грубо нехтується його соціальні права та гарантії, які проголошені Конституцією України. Однак, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявність погіршення стану його здоров'я, душевних страждань виниклими у зв'язку з протиправними діями відповідача, не надано доказів зміни усталеного способу життя, медичних довідок тощо.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що належні та допустимі докази спричинення шкоди СФГ «Скакун» позивачем не надані. Отже, суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви, оскільки позивачем не доведено факту спричинення матеріальної шкоди зі сторони ОСОБА_1 .
Судові витрати позивача на правову допомогу, пов'язані з розглядом справи, з урахуванням невеликої складності справи, незначний обсяг доказів у справі, виходячи з обсягу виконаної у справі адвокатом роботи, суд першої інстанції визнав за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу, до 30 000 грн.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 18 червня 2025 стягнуто з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 1488,60 грн на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
Стягнуто з ТОВ «Флора» на користь Держави судовий збір у сумі 992,40 грн.
В апеляційній скарзі директор ТОВ «Флора» Марченко Б.А., посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, щоприйнятий до розгляду судом першої інстанції позов, не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та не міг розглядатися судом в силу положень ст.ст. 13, 185 ЦПК України. До позову не було додано жодного розрахунку сум, які вимагав стягнути позивач. На момент подачі позовної заяви судовий збір був сплачений позивачем частково. Суд першої інстанції не вирішив питання сплати судового збору і на момент ухвалення рішення, судовий збір не сплачений в повному обсязі. Судом першої інстанції порушено ст.ст. 13, 89, 229 ЦПК України, у зв'язку з посиланням на обставини та докази, які не досліджувалися у судових засіданнях. Зазначається, що відповідач не надав ТТН і у матеріалах справи вони відсутні, тому суд не міг їх досліджувати та посилатися у рішенні на неіснуючі докази. Також вказує, що докази про надання правничої допомоги не були подані на стадії підготовчого провадження, а подані на стадії судового розгляду, відповідач не наводив свої зауваження щодо обгрунтованості заявлених сум, оскільки докази, на які послався суд, ним не розглядалися. Судом не досліджувалися докази щодо самовільної та протиправної невиплати заробітної плати позивачу у квітні 2022, тому висновок суду в цій частині вказує на упередженість суду. Під час ухвалення рішення суд вирішує, серед інших питань, таке питання як, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Неможливо ствердно сказати, чи застосовувалися заходи забезпечення позову, до подання позову, оскільки у позовній заяві відсутня така інформація, а самостійно суд не перевіряв таку інформацію. Відповідно, достовірно відобразити у рішенні суду, чи застосовувалися заходи забезпечення позову, неможливо і суд цього не зробив. Під час розгляду справи було подано заяви та клопотання. Вказані заяви та клопотання взагалі не знайшли свого відображення у рішенні суду, вони не відображені ні в описовій, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині. Поставлені перед судом питання не розглянуті і не відображені у рішенні суду. Позивач робив перерахунок сум середнього заробітку на відповідні дати судових засідань, але вони ніколи не досліджувалися судом і не перевірялися на правильність. У поданому позивачем розрахунку неправильно вказано робочі дні за квітень та вересень 2023. Суд також не врахував, що 23.06.2022 є останнім робочим днем позивача. Також звертається увага, що предметом оскарження є догана, яка винесена за відсутність плану продажів, а не звіту. Зазначається про відсутність об'єктивної думки суду і власних розрахунків суду щодо сум, які стягнуті. Матеріали справи містять значну кількість письмових доказів по кожному із оскаржуваних наказів, позивачем під час виступу зроблено ряд визнань щодо обставин справи, які є беззаперечними доказами у справі, але у рішенні суду на заяви позивача і на письмові докази, подані відповідачем, жодного посилання немає. Сукупність доводів з посиланням на докази, які наводив відповідач в обгрунтування своїх заперечень, не є очевидно необгрунтованими, що вимагало від суду їх відображення, дослідження та здійснення аналізу у судовому рішенні у контексті їх впливу на правомірність та обгрунтованість висновків суду першої інстанції та наявності підстав для задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Остапенко І.О. просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 01.09.2021 було прийнято на посаду начальника управління ТОВ «Флора», встановлено випробувальний термін - 3 місяці, визначено місце постійної роботи - м. Полтава, встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису, що підтверджується наказом №29-К від 31.08.2021 «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » (т.1 а.с. 11).
ТОВ «Флора» 14.02.2022 винесено наказ №14/02 «Про оголошення догани» (т.1 а.с. 67).
Так, в преамбулі даного оскаржуваного наказу зауважено про те, що «у зв'язку з відсутністю станом на 11.02.2022 плану продажів по ЗЗР, насінню позакореневим добривам по Полтавській області», «оголосити ОСОБА_1 , начальнику управління у Полтавській області догану за невиконання трудових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією». Підставою винесення наказу стала доповідна записка начальника відділу постачання ОСОБА_2 від 11.02.2022 та акт про відмову від написання пояснювальної записки.
У службовій записці ОСОБА_2 , начальника відділу постачання, зазначено про те, що «станом на 11.02.2022 відділ постачання не отримав від начальника управління у Полтавській області Дяченка Г.В. планів щодо потреб клієнтів у насінні, ЗЗР та добривах на весняно-літній період. Відповідно, не маємо змоги сформувати плани закупівель та забронювати кошти під закупівлі» (т.1 а.с. 68).
Однак, судом встановлено, що в наданій відповідачем інструкції (т.1 а.с. 64-66) не передбачено, що начальник управління в Полтавській області:
- подає звіти до 11.02.2022;
- подає звіти відділу постачання;
- зобов'язаний подавати плани щодо потреб клієнтів у насінні, ЗЗР та добривах на весняно-літній період;
- підпорядкований начальнику відділу постачання.
Зі службової записки не вбачається, яка матеріальна шкода завдана «винними діями» підприємству внаслідок неподання звіту особі, якій не підпорядкований.
П. 1.1, 1.2, 1.3, 1.6, 1.9 Інструкції не були підставою винесення оскаржуваного наказу.
П. 1.9 Інструкції, наданої відповідачем, стосується розробки планів продаж та узгодження з керівниками відділів, комерційним директором, директором (без визначеної кінцевої дати подання, форми такого подання. «Узгодження» та «подання» зовсім різні речі. У посадовій інструкції не конкретизована і форма «узгодження»).
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи до винесення оскаржуваного наказу від ОСОБА_1 не відбиралися письмові пояснення, він не був присутнім під час складання акту про відмову від написання пояснювальної записки та акту про відмову від підписання оскаржуваного наказу, його копію до матеріалів справи не долучено.
Оскаржуваний наказ №14/02 від 14.02.2022 не містить посилання на порушення позивачем Правил внутрішнього трудового розпорядку чи конкретних пунктів посадової інструкції, що є обов'язковим при винесення наказу про оголошення докаги.
З оскаржуваного наказу не вбачається ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника.
Наказ не містить чіткого визначення складу дисциплінарного проступку, з підстав його винесення не витікає, яке порушення було допущене, при цьому суть самого дисциплінарного проступку у даному наказі не вказана.
Роботодавцем не встановлено вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку.
Інші докази на підтвердження порушення ОСОБА_1 правил внутрішнього трудового розпорядку, зокрема порушення правил інструкції, на яку посилається відповідач, чи інші докази, сторони суду не надали.
У судовому засіданні з допиту свідка ОСОБА_5 було встановлено, що оскаржуваний наказ про оголошення догани №14/02 від 14.02.2022 був складений в день, коли позивач на підставі наказу перебував у відпустці. Свідком було повідомлено, що в даті наказу мається описка, однак суду не надано доказів її виправлення. Також свідком повідомлено, що письмові пояснення від ОСОБА_1 не відбиралися та свідок не зміг повідомити, де саме було складено оскаржуваний наказ.
Щодо визнання протиправним та скасування наказу ТОВ «Флора» №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани» (т.1 а.с. 69), суд першої інстанції встановив наступне.
В обґрунтування оскаржуваного наказу вказано «у зв'язку із нехтуванням ОСОБА_1 22.02.2022 своїх трудових обов'язків, інструкцій, наданих відділом постачання щодо правильного прийняття товару та оформлення первинних документів при передачі клієнтам ТОВ «Флора» - групі компаній ПП «Зов», ТОВ «ІМВ Груп», ТОВ «Наша спільна справа», ТОВ «АФ «Пузиківська» - товарів», оголошено догану «за невиконання трудових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, порушення правил приймання товарів і оформлення первинних документів».
Підставою винесення оскаржуваного наказу була доповідна записка менеджера з логістики від 22.02.2022, акт про відмову від написання пояснювальної записки від 22.02.2022 (т.1 а.с. 70-72).
Так, зі службової записки менеджера з логістики ОСОБА_3 вбачається наступне: «для клієнтів - групи компаній ПП «Зов», ТОВ «ІМВ Груп», ТОВ «Наша спільна справа», ТОВ «АФ «Пузиківська» була замовлена ДАП-поставка товару від постачальника Альфа смарт агро. Відповідальним за отримання товару, як представник ТОВ «Флора» в господарствах і підписантом в ТТН, був призначений начальник Полтавського управління - Дяченко Григорій. Він був попередньо проінформований письмово про необхідність підрахунку кожного товару в розрізі партій з записом їх на зворотній стороні видаткової накладної від ТОВ «Флора» на клієнта. Також цей запис мав бути завірений печатками з обох сторін - ТОВ «Флора» і отримувача. 22.02.2022 під час прийому ДАП-поставки від Альфа смарт агро керівник управління знехтував наданими раніше інструкціями прийому товару і замість перелічених вище дій відправив фото палет і коробок йому на Вайбер. Більшість зображень були або фото цілих палет, на яких партія була написана дуже дрібно, або фото, на якому була тільки партія без назви препарату. Після дзвінка ОСОБА_6 з нагадуванням про підрахунок по партіям та фіксацію їх на видаткових, отримала відповідь, що він не буде робити. Перемовини закінчились тим, що кількість отриманих товарів в розрізі партій він так і не надав».
В оскаржуваному наказі не зазначено, що позивачем порушено саме п. 1.5 посадової інструкції.
В п. 1.5 наданої відповідачем інструкції зазначено про «слідкування за достовірністю та правильністю оформлення ТТН та видаткових накладних».
На ТТН, наданих відповідачем, містяться підписи ОСОБА_1 як особи, яка перевірила товари при відвантаженні (від постачальника) (т.1 а.с. 78-88).
Окрім того, акт, щодо «відмови в отриманні наказу», датований 23.02.2022, тоді як наказ датований 22.02.2022 (т.1 а.с. 71).
Доказів того, що акт було складено у присутності ОСОБА_1 та акт про відмову в наданні ним пояснень від 22.02.2022 відповідачем суду не надано.
Оскаржуваний наказ не містить підстави для його винесення; в ньому відсутнє посилання на порушення позивачем Правил внутрішнього трудового розпорядку чи конкретних пунктів посадової інструкції.
З оскаржуваного наказу не вбачається ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника.
Наказ не містить чіткого визначення складу дисциплінарного проступку. З підстав його винесення не витікає, яке порушення було позивачем допущене.
Роботодавцем не встановлено вини ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показала, що наказ про оголошення догани позивачеві підписувався в м.Новомосковськ. З приводу питання, чи було у неї відрядження до м. Полтави, вказала, що не було, була лише робоча поїздка, документи про відрядження не оформлялися. Вказала, що акт було складено 22.02.2022, а робоча поїздка була до м. Полтави 23.02.2022.
Вказані обставини не спростовують доводи позивача, що оскаржуваний наказ було складено у його відсутність та у нього не було відібрано письмові пояснення.
Щодо визнання протиправним та скасування наказу ТОВ «Флора» №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани» (т.1 а.с. 89), суд першої інстанції дійшов до наступних висновків.
Так, в обґрунтування оскаржуваного наказу відповідачем зазначено наступне: «у зв'язку з неприбуттям ОСОБА_1 на робочу нараду у м. Новомосковськ, призначену на 10.00 год 18.04.2022, присвячену перерозподілу функціональних обов'язків між менеджерами Полтавської та Харківської областей: вважати його усні пояснення, що йде війна і він не буде нікуди їздити - неприйнятними. Вважати його усну відмову від написання пояснювальної записки - неприйнятною. Вважати його відсутність на робочі нараді неприйнятною. У зв'язку з вказаним, ОСОБА_1 , начальнику управління у Полтавській області, оголосити догану за невиконання трудових обов'язків та порушення правил трудового розпорядку». Підставою винесення оскаржуваного наказу слугував акт про відсутність на робочій нараді 18.04.2022 (т.1 а.с. 90).
Місце роботи позивача, обумовлене між ним та роботодавцем в наказі про прийняття на роботу, до моменту звільнення було саме в м. Полтаві.
Позивач ОСОБА_1 пропонував керівництву підприємства брати участь в нараді шляхом участі в режимі зум-конференції чи за допомогою скайп зв'язку, що було проігноровано.
Також, як встановлено судом першої інстанції, позивача не було ознайомлено з наказом про проведення робочої наради безпосередньо у м. Новомосковськ, що підтверджено свідками, допитаними в судовому засіданні, які вказали, що про проведення наради повідомлялося у телефонному режимі.
Позивач вважає, що оголошена догана є протиправною.
Судом першої інстанції встановлено, що до винесення оскаржуваного наказу від ОСОБА_1 не відбиралися жодні пояснення.
Оскаржуваний наказ не містить підстави для його винесення; в ньому відсутнє посилання на порушення ОСОБА_1 Правил внутрішнього трудового розпорядку чи конкретних пунктів посадової інструкції.
З оскаржуваного наказу не вбачається ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника.
Наказ не містить чіткого визначення складу дисциплінарного проступку. З підстав його винесення не витікає, яке порушення було допущене.
Роботодавцем не встановлено вини ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку.
Відповідачем докази вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та правомірності притягнення його до дисциплінарної відповідальності не надані.
Також судом першої інстанції встановлено, що 22.06.2022 ТОВ «Флора» видано наказ №22/06 «Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 » (т.1 а.с. 39, 99).
Як вбачається зі змісту вказаного наказу, підставою для винесення вказаного дисциплінарного стягнення слугувала:
-службова записка ОСОБА_2 від 11.02.2022;
-наказ №14/02 від 14.02.2022 «Про оголошення догани»;
-службова записка ОСОБА_3 від 22.02.2022;
-наказ №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани»;
-акт про відсутність на робочій нараді від 18.04.2022;
-наказ №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани»;
-службова записка ОСОБА_4 від 14.06.2022;
-службова записка ОСОБА_2 від 21.06.2022.
Тому видано наказ про звільнення із займаної посади «у зв'язку із систематичним невиконанням трудових обов'язків щодо прогнозування та планування діяльності підприємства у Полтавській області, не надання актуальної бази клієнтів по Полтавській області, скороченням продажів у Полтавській області за дев'ять місяців аналогічного періоду з 104 019 486,97 грн (01.09.2020 - 01.06.2021) до 18 083 799,31 грн (01.09.2021 - 01.06.2022), порушення порядку прийняття товарів, неотримання санітарного паспорту на склад у м. Полтава, порушення правил спілкування із співробітниками ТОВ «Флора», керуючись п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Таким чином встановлено, що роботодавцем прийнято рішення про розірвання трудового договору та звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП з тих підстав, що він тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності.
Зазначене не відповідає наведеним нижче нормам чинного законодавства.
Відповідачем трудовий договір з позивачем розірвано лише з тих підстав, що він до цього тричі був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а не за нове порушення трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку, інструкції, не за новий дисциплінарний проступок, як того вимагають норми законодавства.
Фактично вважаючи, що ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, а саме «систематично не виконував трудові обов'язки», відповідач тричі притягнув його до дисциплінарної відповідальності.
Також, як встановлено судом першої інстанції, не вважаючи звільнення позивача дисциплінарним стягненням, відповідач не дотримався процедури, встановленої ст. 149 КЗпП України, зокрема не зажадав від працівника письмових пояснень з приводу проступку.
Судом першої інстанції встановлено підстави для скасування наказіу від №14/02 від 14.02.2022 «Про оголошення догани»; наказу №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани»; наказу №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, за фактом винесення яких відповідачем прийнято рішення про звільнення позивача.
В частині вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з наступного.
Наказом №22/06 від 22.06.2022 «Про звільнення із займаної посади» ТОВ «Флора» ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади начальника управління з 23.06.2022 (т.1 а.с. 99).
З урахуванням вимог Постанови №100, при обрахунку слід брати заробітну плату за травень та квітень 2022. Як вбачається з довідки від 22.08.2022 №ФЛ-00000005 про розмір заробітної плати ОСОБА_1 , у квітні зарплата позивачеві самовільно та протиправно відповідачем не була виплачена (т.1 а.с. 143).
Тому, за основу розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу суд першої інстанції взяв заробітну плату позивача за березень та травень 2022.
Відповідно до довідки про доходи, наданої відповідачем від 22.08.2022, заробітна плата ОСОБА_1 у березні 2022 становила 22 365 грн, у травні 2022 - 9 209,40 грн, разом за два місяці - 31 574,40 грн (т.1 а.с. 143).
Середньомісячна заробітна плата березень та травень 2022 склала: 31 574,40 грн/2= 15 787,2 грн.
Середньомісячне число робочих днів за березень та травень 2022 складає 44 дні. 44 дні / 2= 22 дні (середньомісячне число за два місяці).
Середньоденна заробітна плата за березень та травень 2022 складає: 717,6 грн = 15 787,2 грн / 22 днів.
Кількість робочих днів вимушеного прогулу (з 23.06.2022 по 08.04.2025) - 730 днів, з них: червень 2022 - 7 днів, липень 2022 - 21 день, серпень 2022 - 23 дні, вересень 2022 - 22 дні, жовтень 2022 - 21 день, листопад 2022- 22 дні, грудень 2022- 21 день, січень 2023 - 22 дні, лютий 2023 - 20 днів, березень 2023- 23 дні, квітень 2023 - 21 днів, травень 2023 - 23 дні, червень 2023 - 22 дні, липень 2023 - 21 день, серпень 2023 - 23 дні, вересень 2023 - 22 дні, жовтень 2023 - 21 день, листопад 2023- 22 дні, грудень 2023 - 21 день, січень 2024 - 23 дні, лютий 2024 - 21 днів, березень 2024- 21 дні, квітень 2024 - 22 днів, травень 2024 - 23 дні, червень 2024 - 20 днів, липень 2024 - 23 дні, серпень 2024 - 22 дні, вересень 2024 - 21 день, жовтень 2024 - 23 дні, листопад 2024 - 21 день, грудень 2024 - 22 дні, січень 2025 - 23 дні, лютий 2025 - 20 днів, березень 2025 - 21 день, квітень 2025 - 6 днів.
Сума, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу (станом на 08.04.2025) - 523 848,00 грн = 717,6 грн х 730 днів.
Щодо вимог зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції дійшов до наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, 01.02.2022 між ТОВ «Флора» та СФГ «Скакун» було укладено договір оренди приміщення у м.Полтаві, вулиця Заводська, 12, каб. 313. Орендоване приміщення було укомплектоване меблями: стільцями - 8 шт., шафами - 3 шт., офісним столом - 1 шт. та жалюзями - 3 шт. Приймав офіс та меблі з боку орендаря ОСОБА_1 , що засвідчено його підписом в акті прийому-передачі орендованого приміщення від 01.02.2022 (т.1 а.с. 108).
У квітні 2022 орендодавець попрохав повернути йому орендовану частину меблів, серед яких і книжкові шафи, але виявилося, що на офісі ці меблі відсутні. ОСОБА_1 було повідомлено, що на офісі зафіксована недостача, не має всіх шаф, які належать орендодавцю.
05.04.2022 орендодавцем та орендарем було складено спільний акт інвентаризації, згідно якого сторонами зафіксовано, що дві шафи, які передавалися в оренду разом із приміщенням, відсутні (т.1 а.с. 109).
Згідно акту інвентаризації, вартість однієї шафи складає - 1 000 грн, відповідно вартість двох шаф - 2 000 грн.
У зв'язку з викладеним, ТОВ «Флора» просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, нанесену ТОВ «Флора», у розмірі 2 000 грн та стягнути судові витрати.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що належні та допустимі докази щодо спричинення шкоди ТОВ «Флора» позивачем ОСОБА_1 не надані, тому зустрічний позов не підлягає задоволенню.
Оскільки позов судом задоволено частково, витрати позивача ОСОБА_1 з оплати правової допомоги покладаються на відповідача ТОВ «Флора» пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог.
Позовні вимоги судом задоволені на 75 відсотків, тому розмір судових витрат позивача, що покладаються на відповідача пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог, можуть становити 48 500 грн х 75% = 36 375 грн.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до ст. 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.
Відповідно до положень ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана: звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Статтею 149 КЗпП України регламентований порядок застосування дисциплінарних стягнень. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягненні оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Так, Верховний Суд у Постанові від 12.08.2019 у справі №1340/4847/18 зазначив, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40,41 КЗпП України.
За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з часиною першою статті 147 КЗпП України належать: догана та звільнення.
Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України- є видом дисциплінарного стягнення.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Такий висновок зробив Верховний Суд у Постанові від 01.07.2020 у справі №760/7225/16-ц, провадження №61-35225св18.
Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах: від 09.12.2021 у справі №489/58/20 (провадження №61-11862св20), від 07.06.2023 у справі №336/9119/21 (провадження №61-2038св23).
Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного(тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків їх не знято і не погашено.
Під час розгляду справи роботодавець зобов'язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.
При цьому роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України), тому відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов'язків, не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі №452/970/17 (провадження №14-157цс19).
Роботодавець має право вимагати від працівника виконання лише тих трудових обов'язків, які обумовлені між ними, і застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності встановленої особи працівника, яка порушила трудові обов'язки, її вини, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.
Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Разом з цим саме на роботодавця покладається обов'язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки.
Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-511цс16 та від 22.11.2017 у справі №299/967/15 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/808/16.
Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці» та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Згідно з абзацом третім та четвертим пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Таким чином передбачено, що середня заробітна плата працівника обраховується з заробітку за останні два повні місяці роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку №100).
Згідно зі статтею 116 КЗпП України (чинної на момент виключення позивача зі списків особового складу) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Отже, частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Водночас, частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Відповідно до положень ст. 780 ЦПК України, шкода, завдана третім особам у зв'язку з володінням та/або користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах. Шкода, завдана у зв'язку з володінням та/або користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати. Умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.
Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря (ст. 285 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат враховується:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно п 4 ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вирішення первісного позову ОСОБА_1 , за виключенням визначення часу та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.
Предметом первісного позову ОСОБА_1 є: - поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою; - визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №14/02 від 14.02.2022 «Про оголошення догани»; - визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани»; - визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани»; - визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №22/06 від 22.06.2022 «Про звільнення із займаної посади»; - поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління ТОВ «Флора» з 24.06.2022; - стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.06.2022 по день поновлення на роботі; - стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 23.06.2022 по день здійснення фактичного повного розрахунку; - стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди.
Предметом зустрічного позову ТОВ «Флора» є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Флора» матеріальної шкоди у розмірі 2 000 грн.
ТОВ «Флора» не оскаржило рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, тому предметом апеляційного перегляду законності і обгрунтованості є рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 в межах доводів апеляційної скарги ТОВ «Флора».
Також колегія суддів звертає увагу, що позивачем ОСОБА_1 не оскаржено рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 23.06.2022 по день здійснення фактичного повного розрахунку; про стягнення з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди. Також позивачем не оскаржено рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.06.2022 по 08.04.2025, а не по день поновлення на роботі - 18.04.2025.
Згідно ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 01.09.2021 було прийнято на посаду начальника управління ТОВ «Флора», встановлено випробувальний термін - 3 місяці, визначено місце постійної роботи - м. Полтава, встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису, що підтверджується наказом №29-К від 31.08.2021 «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » (т.1 а.с. 11).
Відповідачем ТОВ «Флора» надана посадова інструкція начальника управління, затверджена наказом №2 від 01.07.2021, згідно якої, начальник управління підпорядкований директору (т.1 а.с. 64-66).
14.02.2022 ТОВ «Флора» видано наказ №14/02 «Про оголошення догани» у зв'язку із відсутністю станом на 11.02.2022 плану продажів по ЗЗР, насінню, позакореневим добривам по Полтавській області, оголошено ОСОБА_1 , начальнику управління у Полтавській області - догану за невиконаня трудових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією. Підстава: доповідна записка начальника відділу постачання ОСОБА_2 від 11.02.2022; акт про відмову від написання пояснювальної записки (т.1 а.с. 67).
У службовій записці від 11.02.2022 ОСОБА_2 , начальника відділу постачання, зазначено, що станом на 11.02.2022 відділ постачання не отримав від начальника управління у Полтавській області Дяченка Г.В. планів щодо потреб клієнтів у насінні, ЗЗР та добривах на весняно-літній період. Відповідно, не маємо змоги сформувати плани закупівель та забронювати кошти під закупівлі. Надати письмове пояснення, чому немає планів, ОСОБА_1 відмовив (т.1 а.с. 68).
22.02.2022 ТОВ «Флора» видано наказ №22/02 «Про оголошення догани» у зв'язку із нехтуванням ОСОБА_1 22.02.2022 своїх трудових обов'язків, інструкцій, наданих відділом постачання щодо правильного прийняття товару та оформлення первинних документів при передачі клієнтам ТОВ «Флора» - групі компаній ПП «Зов», ТОВ «ІМВ Груп», ТОВ «Наша спільна справа», ТОВ «АФ «Пузиківська» - товарів, оголошено ОСОБА_1 , начальнику управління у Полтавській області - догану за невиконаня трудових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, порушення правил приймання товарів і оформлення первинних документів. Підстава: доповідна записка менеджера з логістики від 22.02.2022; акт про відмову від написання пояснювальної записки від 22.02.2022 (т.1 а.с. 69).
Зі службової записки менеджера з логістики ОСОБА_3 від 22.02.2022 вбачається, що для клієнтів - групи компаній ПП «Зов», ТОВ «ІМВ Груп», ТОВ «Наша спільна справа», ТОВ «АФ «Пузиківська» була замовлена ДАП-поставка товару від постачальника Альфа смарт агро. Відповідальним за отримання товару, як представник ТОВ «Флора» в господарствах і підписантом в ТТН, був призначений начальник Полтавського управління Дяченко Григорій. Він був попередньо проінформований письмово про необхідність підрахунку кожного товару в розрізі партій з записом їх на зворотній стороні видаткової накладної від ТОВ «Флора» на клієнта. Також цей запис мав бути завірений печатками з обох сторін - ТОВ «Флора» і отримувача. 22.02.2022 під час прийому ДАП-поставки від Альфа смарт агро керівник управління знехтував наданими раніше інструкціями прийому товару і замість перелічених вище дій відправив фото палет і коробок йому на Вайбер. Більшість зображень були або фото цілих палет, на яких партія була написана дуже дрібно, або фото, на якому була тільки партія без назви препарату. Після дзвінка ОСОБА_6 з нагадуванням про підрахунок по партіям та фіксацію їх на видаткових, отримала відповідь, що він не буде робити. ЇЇ перемовини з ОСОБА_1 закінчились тим, що кількість отриманих товарів в розрізі партій він так і не надав (а.с. 72).
18.04.2022 ТОВ «Флора» видано наказ №18/04 «Про оголошення догани» у зв'язку із неприбуттям ОСОБА_1 на робочу нараду у м. тНовомосковськ, призначену на 10.00 год 18.04.2022, присвячену перерозподілу функціональних обов'язків між менеджерами Полтавської та Харківської областей: вважати його усні пояснення, що йде війна і він не буде нікуди іздити - неприйнятними; ввадажти його усну відмову від написання пояснювальної записки - неприйнятною; вважати його відсутність на робочій нараді - прогулом без поважних причин, оголошено ОСОБА_1 , начальнику управління у Полтавській області - догану за невиконаня трудових обов'язків та порушення правил трудового розпорядку. Підстава: акт про відсутність на робочій нараді 18.04.2022 (т.1 а.с. 89).
22.06.2022 ТОВ «Флора» видано наказ №22/06 «Про звільнення з займаної посади» у зв'язку із систематичним невиконанням трудових обов'язків щодо прогнозування та планування діяльності підприємства у Полтавській області, не надання актуальної бази клієнтів по Полтавській області, скороченням продажів у Полтавській області за 9 місяців аналогічного періоду з 104 019 486,97 грн (01.09.2020 - 01.06.2021) до 18 083 799,31 грн (01.09.2021 - 01.06.2022), порушення порядку прийняття товарів, неотримання санітарного паспорту на склад у м. Полтава, порушення правил спілкування із співробітниками ТОВ «Флора», керуючись п. 3 ст. 40 КЗпП України, звільнено ОСОБА_1 із займаної посади начальника управління з 23.06.2022. Підстави: службова записка ОСОБА_2 від 11.02.2022; наказ №14/02 від 14.02.2022 «Про оголошення догани»; службова записка ОСОБА_3 від 22.02.2022; наказ №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани»; акт про відсутність на робочій нараді від 18.04.2022; наказ №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани»; службова записка ОСОБА_4 від 14.06.2022; службова записка ОСОБА_2 від 21.06.2022 (т.1 а.с. 39, 99).
Аналізуючи підстави оголошення доган ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про те, що є правильним висновок суду першої інстанції, що видані накази про оголошення ОСОБА_1 доган 14.02.2022, 22.02.2022 та 18.04.2022 є протиправними, не грунтуються на вимогам чинного трудового законодавства, застосовані до ОСОБА_1 як дисциплінарне стягнення із порушення вимог КЗпП України, тому підлягають скасуванню як незаконні.
Крім цього є правильним висновок суду першої інстанції про те, що підставою звільнення позивача ОСОБА_1 з посади з 23.06.2022 стали накази про оголошення йому доган від 14.02.2022, 22.02.2022 та 18.04.2022 за вчинення, на думку відповідача, дисциплінарних проступків, тобто у разі скасування цих наказів як незаконних, відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, яка передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Щодо вимоги позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, то, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади 23.06.2022, а до суду звернувся 07.07.2022, тобто у строк, передбачений ч. 2 ст. 233 КЗпП України
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Щодо оскарження доган від 14.02.2022, 22.02.2022 та 18.04.2022, то як вказує позивач ОСОБА_1 , йому не було відомо про видачу наказів про оголошення цих доган до моменту звільнення з посади та видачі наказу від 22.06.2022, накази про оголошення доган йому не надавалися, пояснення від нього не витребовувалися, тому про їх існування він не знав.
По справі вбачається, що сторона відповідача не надала суду докази того, що дотрималася вимог КЗпП України в частині застосування до позивача дисциплінарного стагнення до вигляді доган, щоб вказувало на те, що позивач дійсно знав про їх застосування.
Виходячи із встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, вбачається, що з наказами про оголошення доган від 14.02.2022, 22.02.2022 та 18.04.2022 позивач ОСОБА_1 не був ознайомлений, у наказах відсутні його підписи про відмову від ознайомлення з ними, а складені відповідачем ТОВ «Флора» окремі акти про відмову позивача ОСОБА_1 від дачі пояснень та про відмову від ознайомлення з наказами - складені комісією із 3-х осіб (працівників відповідача) у відсутність позивача ОСОБА_1 , що вказує їх однобічність.
Оскільки у наказі від 22.06.2022 про звільнення ОСОБА_1 , підставою зазначені накази від 14.02.2022, 22.02.2022 та 18.04.2022 про оголошення доган ОСОБА_1 , то за встановлених фактичних обставин не вбачається пропуск строку звернення позивача ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.06.2022 по день поновлення на роботі (як вказано у позові), колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно п.2 розділу ІІ «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 №100, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
У постанові Верховного Суду від 21.07.2021 №462/1586/19 вказано, що у справах про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, які переглядаються в касаційному порядку, розмір середньоденної заробітної плати є обставиною, яка належить до предмета доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ТОВ «Флора» до відзиву на уточнену позовну заяву 30.08.2022 надав суду першої інстанції довідку від 22.08.2022 про дохід позивача ОСОБА_1 за період з 01.09.2021 по 23.06.2022, із зазначенням, зокрема, заробітної плати (сукупний дохід) за лютий 2022 у розмірі 21 246,75 грн, за березень 2022 - 22 365,00 грн, за квітень 2022 - не назначено, за травень 2022 - 9 209,40 грн., за червень 2022 - 2 997,60 грн (т.1 а.с. 143). Аналогічна довідка міститься на а.с. 190 т.1.
08.09.2022 позивач ОСОБА_1 надав суду першої інстанції розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на 08.09.2022 (т.1 а.с. 151), який направлений відповідачу згідно фіскального чека Укрпошти від 08.09.2022 (т.1 а.с. 152), в якому зазначив, що відповідно до довідки про доходи, наданої відповідачем від 22.08.2022, у квітні 2022 зарплата йому самовільно та протиправно відповідачем не була виплачена, тому за основу розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу слід брати його заробітну плату за березень 2022 - 22 365,00 грн, за травень 2022 - 9 209,40 грн. Середньомісячна заробітна плата склала 15 787,20 грн ((22 365,00+9 209,40) : 2). Середньомісячне чило робочих днів за березень (22 дні) та травень 2022 (22 дні) складає 22 дні. Середньоденна заробітна плата складає 717,60 грн (15 787,20 : 22). Кількість робочх днів вимушеного прогулу з 23.06.2022 по 08.09.2020 - 56 днів. Сума, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогугу, 40 185,60 грн.
28.02.2023 у підготовчому судовому засіданні представник позивича ОСОБА_1 - адвокат Остапенко І.О. надала розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на 28.02.2023 та просила його долучити до матеріалів справи (т.1 а.с. 200). У підготовчому судовому засіданні був присутній представник відповідача Фундеряка Т.А. (т.1 а.с. 201). У розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на 28.02.2023 наведено той же порядок розрахунку; зазначена сума, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу з 23.06.2022 по 28.09.2023 - 178 днів, у розмірі 127 732,80 грн.
20.04.2023 до суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 надав розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на 20.04.2023 (т.1 а.с. 206), в якому наведено той же порядок розрахунку; зазначена сума, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу з 23.06.2022 по 20.04.2023 - 215 днів, у розмірі 154 284,00 грн.
12.06.2024 представник позивича ОСОБА_1 - адвокат Остапенко І.О. суду першої інстанції надала розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на 11.06.2024, в якому наведено той же порядок розрахунку; зазначена сума, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу з 23.06.2022 по 11.06.2023 - 514 днів, у розмірі 368 846,40 грн (т.2 а.с. 97-98).
14.08.2024 представник позивича ОСОБА_1 - адвокат Остапенко І.О. через систему «Електронний суд» надала до справи розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на 14.08.2024, в якому наведено той же порядок розрахунку; зазначена сума, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу з 23.06.2022 по 14.08.2023 - 560 днів, у розмірі 401 856,00 грн (т.2 а.с. 117-118).
13.12.2024 представник позивича ОСОБА_1 - адвокат Остапенко І.О. надала суду першої інстанції розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на 13.12.2024, в якому наведено той же порядок розрахунку; зазначена сума, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу з 23.06.2022 по 13.12.2024 - 647 днів, у розмірі 464 287,20 грн (т.2 а.с. 152-153).
08.04.2025 представник позивича ОСОБА_1 - адвокат Остапенко І.О. через систему «Електронний суд» надала до справи розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на 08.04.2025, в якому наведено той же порядок розрахунку; зазначена сума, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу з 23.06.2022 по 08.04.2025 - 730 днів, у розмірі 523 848,00 грн (т.2 а.с. 191-195).
Відповідач ТОВ «Флора» як учасник справи, 20.11.2023 зареєстрував свій електронний кабінет у системі «Електронний суд» у відповідності до вимог ст. 14 ЦПК України, тому на час ухвалення рішення у справі 18.04.2025 був ознайомлений з вказаним розрахунком заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу станом на 08.04.2025.
Відповідачем не подавалися заперечення суду першої інстанції з приводу наведеного розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу станом на 08.04.2025, а саме відповідачем не подавалися докази щодо розміру середньомісячної та середньоденної заробітної плати позивача, тобто слід вважати, що відповідач з наведеним розрахуноком погодився, заперечень не мав.
По справі вбачається, позивач був звільнений з роботи 23.06.2022, 07.07.2022 він пред'явив даний позов до суду (т.1 а.с. 2-7); 07.07.2022 у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 15.00 год 28.07.2022 (т.1 а.с. 56); ухвалою суду від 28.07.2022 переведено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначно підготовче засідання на 01.09.2022 (т.1 а.с. 105); 12.08.2022 ТОВ «Флора» подано зустрічний позов (т.1 а.с. 106); 02.08.2022 позивачем ОСОБА_1 подана уточнена позовна заява (т.1 а.с. 120-127); 01.09.2022 підготовче засідання відкладена за клопотанням адвоката Остапенко І.О. про неотримання зустрічного позову (т.1 а.с. 147); ухвалою суду від 27.09.2022 об'єднано первісний та зустрічний позов в одне провадження (т.1 а.с. 170); у підготовчому засіданні 02.11.2022 позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про допит свідків, оголошена перерва до 23.11.2022 (т.1 а.с. 174); ухвалою суду від 28.02.2023 закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 20.04.2023 (т.1 а.с. 204); згідно довідки секретаря судового засідання 20.04.2023 сторони у судове засідання не з'явилися (т.1 а.с. 205); 26.06.2023 у судовому засіданні оголошена перерва до 25.07.2023 (т.1 а.с. 207) з підстав конкретизації сторонами позовних вимог; згідно довідки секретаря судове засідання 25.07.2023 не відбулося із-за участі судді у невідкладних слідчих діях (т.1 а.с. 210); 16.08.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 04.10.2023 (т.1 а.с. 212); 04.10.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.10.2023 (т.1 а.с. 213-214); згідно довідки секретаря судове засідання 19.10.2023 не відбулося із-за участі судді у невідкладних слідчих діях (т.1 а.с. 217); 13.11.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.11.2023 (т.1 а.с. 213-214); 28.11.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.01.2023 у зв'язку з нестабільним з'єднанням з медіа-сервером (т.1 а.с. 222-224); 15.01.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2024 (т.1 а.с. 227-228); 12.02.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.03.2024 (т.1 а.с. 231-232); 07.03.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2024 (т.1 а.с. 238-241); 23.04.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.05.2024 (т.2 а.с. 1-3); у судовому засіданні 02.05.2024 допитаний свідок ОСОБА_5 , оголошено перерву до 05.06.2024 (т.1 а.с. 12-20); згідно довідки секретаря судове засідання 05.06.2024 не відбулося із-за участі судді у невідкладних слідчих діях (т.2 а.с. 42); згідно довідки секретаря судове засідання 21.06.2024 не відбулося із-за участі судді у невідкладних слідчих діях (т.2 а.с. 116); ухвалою суду від 15.08.2024 за клопотанням відповідача ТОВ «Флора» позов ОСОБА_1 залишено без руху для сплати у повному розмірі судового збору (т.2 а.с. 123); 21.08.2024 позивачем ОСОБА_1 надано 2 квитанції від 21.08.2024 про сплату судового збору у розмірі 3 043,00 грн та 1 226 20 грн (т.1 а.с. 124,125); ухвалою суду від 23.08.2024 справа призначена до судуого розгляду на 03.10.2024 (т.2 а.с. 133); згідно довідки секретаря судове засідання 03.10.2024 не відбулося із-за перебування судді у відпустці (т.2 а.с. 138); згідно довідки секретаря судове засідання 24.10.2024 не відбулося із-за участі судді у невідкладних слідчих діях (т.2 а.с. 140); на а.с. 156 т.2 міститься проект мирової угоди, наданий стороною позивича ОСОБА_1 ; на а.с. 166 т.2 міститься проект мирової угоди, наданий стороною відповідача ТОВ «Флора»; у судовому засіданні 16.12.2024 оголошена перерва для досягнення згоди щодо мирових угод (т.2 а.с. 168-169); 26.12.2024 ТОВ «Флора подано заяву про застосування строків позовної давності (т.2 а.с. 172-173); згідно довідки секретаря судове засідання 15.01.2025 не відбулося із-за зайнятості судді в іншому провадженні (т.2 а.с. 177); у судовому засіданні 03.02.2025 оголошено перерву для проведення дебатів (т.2 а.с. 179), 03.03.2025 судове засідання не відбулося у зв'язку із зайнятістю судді та адвоката Остапенко І.О. в інших кримінальних провадженнях (т.2 а.с. 183-187, 188); у судовому засіданні 10.04.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, дата проголошення рішення - 18.04.2025 (т.2 а.с. 196-197).
Згідно ч.3 ст. 189 ЦПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Згідно ч.1, 2 ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Аналізуючи вказані обставини щодо проведення підготовчих засідань у даній справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що з вини обох сторін позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі розглядався 7 місяців на стадії підготовчого провадження, у перше судове засідання 20.04.2023 (згідно довідки секретаря судового засідання) сторони у судове засідання не з'явилися (т.1 а.с. 205); а у наступному судовому засіданні 26.06.2023 була оголошена перерва до 25.07.2023 (т.1 а.с. 207) з підстав конкретизації сторонами позовних вимог, тому відсутні підстави для застосування вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України в частині виплати позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Щодо часу вимушеного прогулу, то відповідно до наказу ТОВ «Флора» від 22.06.2022 №22/06 «Про звільнення із займаної посади» ОСОБА_1 був звільнений з 23.06.2022, тому строк слід обраховувати з наступного дня після звільнення, тобто з 24.06.2022, оскільки день звільнення 23.06.2022 є останнім робочим днем, що залишив поза увагою суд першої інстанції.
Таким чином, час вимушеного прогулу складає з 24.06.2022 по 08.04.2025, всього 728 днів, а саме: червень 2022 - 5 днів, липень 2022 - 21 день, серпень 2022 - 23 дні, вересень 2022 - 22 дні, жовтень 2022 - 21 день, листопад 2022- 22 дні, грудень 2022- 22 дня, січень 2023 - 22 дні, лютий 2023 - 20 днів, березень 2023- 23 дні, квітень 2023 - 20 днів, травень 2023 - 23 дні, червень 2023 - 22 дні, липень 2023 - 21 день, серпень 2023 - 23 дні, вересень 2023 - 21 день, жовтень 2023 - 22 дні, листопад 2023- 22 дні, грудень 2023 - 21 день, січень 2024 - 23 дні, лютий 2024 - 21 днів, березень 2024- 21 дні, квітень 2024 - 22 днів, травень 2024 - 23 дні, червень 2024 - 20 днів, липень 2024 - 23 дні, серпень 2024 - 22 дні, вересень 2024 - 21 день, жовтень 2024 - 23 дні, листопад 2024 - 21 день, грудень 2024 - 22 дні, січень 2025 - 23 дні, лютий 2025 - 20 днів, березень 2025 - 21 день, квітень 2025 - 6 днів.
Таким чином, виходячи із встановленого апеляційним судом часу вимушеного прогулу, який складає з 24.06.2022 по 08.04.2025, всього 728 днів, то розмір середнього заробітку позивача ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу складає 522 412,80 грн (717,60 грн х 728 днів).
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 523 848,00 грн підлягає зміні шляхом зменшення до розміру 522 412,80 грн.
В частині вирішення судом першої інстанції питання розподілу судових витрат (судового збору), то колегія суддів апеляційного суду в цій частині приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Пунктом третім ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог у разі часткового задоволення позову.
Згідно ч. 10 ст. 141 УПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Згідно п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмовив у позові - на позивача.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Додаткове рішення суду є похідним від основного, тому підлягає скасуванню.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ТОВ «Флора», в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №14/02 від 14.02.2022 «Про оголошення догани»;
- визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани»;
- визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани»;
- визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» №22/06 від 22.06.2022 «Про звільнення із займаної посади»;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління ТОВ «Флора» з 24.06.2022;
- стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.06.2022 по день поновлення на роботі;
- стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 23.06.2022 по день здійснення фактичного повного розрахунку;
- стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 , 5 000 грн моральної шкоди (т.1 а.с. 2-7).
Тобто, ОСОБА_1 у 2022 році було пред'явлено 5 вимог немайнового характеру і 3 вимоги майнового характеру, за кожну з яких позивач повинен був сплатити 992,40 грн (2481 грн*0,4), з урахуванням неможливості встановити точну ціну позовних вимог майнового характеру.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв'язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред'явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 при зверненні до суду з вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.06.2022 по день поновлення на роботі - звільнений від сплати судового збору.
Тому при зверненні до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 5 954,40 грн (992,40 грн*6).
Згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 977,20 грн (992,40 грн*3), що підтверджується квитанціями за №0.0.2600114534.1 від 07.07.2022, №0.0.2600114547.1 від 07.07.2022, №0.0.2600114565.1 від 07.07.2022 (т.1 а.с. 1).
На виконання вимог ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.2024, позивачем ОСОБА_1 доплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн та 1211,20 грн, що підтверджується квитанціями №1375212281 та №1375200057 від 21.08.2024 (т.2 а.с. 124,125).
Таким чином, ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачено судовий збір всього у розмірі 7 216,40 грн (2 977,20 +3 028 +1211,20)
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18.04.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Флора» про визнання протиправним та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди - задоволено частково.
Скасовано наказ ТОВ «Флора» №14/02 від 14.02.2022 «Про оголошення догани».
Скасовано наказ ТОВ «Флора» №22/02 від 22.02.2022 «Про оголошення догани».
Скасовано наказ ТОВ «Флора» №18/04 від 18.04.2022 «Про оголошення догани».
Скасовано наказ ТОВ «Флора» №22/06 від 22.06.2022 «Про звільнення із займаної посади» ТОВ «Флора».
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління ТОВ «Флора» з 24.06.2022.
Стягнуто з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 523 848,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В частині поновлення на роботі рішення підлягає до негайного виконання.
Стягнуто з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 3 923,70 грн. на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
Стягнуто з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 грн.
У задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - відмовлено за недоведеністю.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 18.06.2025 стягнуто з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 1488,60 грн на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з ТОВ «Флора» на користь Держави судовий збір у сумі 992,40 грн.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 судом першої інстанції підлягало вирішенню питання про розподіл судових витрат наступним чином.
Оскільки судом першої інстанції задоволено 4 позовні вимоги немайнового характеру про визнання протиправним та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, з відповідача ТОВ «Флора» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 969,40 грн (992,4 грн*4).
Оскільки судом першої інстанції задоволено позовну вимогу ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.06.2022 по день поновлення на роботі, за які при зверненні до суду позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача ТОВ «Флора» на користь держави підлягав стягненню судовий збір у розмірі 6 230,80 грн (523 848,00 грн*1%+992,40 грн).
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, судові витрати зі сплати судового збору за такі позовні вимоги покладаються на позивача.
З урахуванням викладеного, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.04.2025 в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 18.06.2025 як похідне - підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про розподіл судових витрат зі сплати судового збору у справі.
Водночас, колегія суддів вважає, що з врахуванням зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача ТОВ «Флора» на користь позивача ОСОБА_1 до розміру 522 412,80 грн, судовий збір за дану позовну вимогу становить 5 224,13 грн та підлягає стягненню з відповідача ТОВ «Флора» на користь Держави. Також, із вказаних підстав підлягає компенсації за рахунок Держави судовий збір, сплачений ТОВ «Флора» при подачі апеляційної скарги у розмірі 21,53 грн. Таким чином, шляхом взаємозаліку з відповідача ТОВ «Флора» на користь Держави підлягає стягненню судовий збір за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 5 202,60 грн (5 224,13 - 21,53).
Отже, розподіл судових витрат зі сплати судового збору у даній справі слід провести таким чином.
Стягнути з відповідача ТОВ «Флора» на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 969,40 грн (992,4 грн*4). Стягнути з відповідача ТОВ «Флора» на користь Держави судовий збір у розмірі 6 195 грн (5 202,60 + 992,4).
Рішення суду першої інстанції від 18.04.2025 в частині стягнення з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн відповідачем не оскаржено, тому в цій частині апеляційним судом не переглядалося.
Доводи апеляційної скарги про те, щоприйнятий до розгляду судом першої інстанції позов ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та не міг розглядатися судом в силу положень ст.ст. 13, 185 ЦПК України, то ці доводи не впливають на ухвалене рішення у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що до позову не було додано жодного розрахунку сум, які вимагав стягнути позивач, то ці доводи також не є підставою для скасування рішення суду, по справі вбачається, що стороною позивача перед кожним судовим засіданням надавався розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу,з яким сторона відповідача могла ознайомитися через систему «Електронний суд».
Доводи апеляційної скарги щодо не вирішення судом першої інстанції питання сплати судового збору на час ухвалення рішення, що судовий збір не сплачений в повному обсязі, то судом першої інстанції було ухвалено додаткове рішення з питання розподілу судових витрат (судового збору).
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено ст.ст. 13, 89, 229 ЦПК України, у зв'язку з посиланням на обставини та докази, які не досліджувалися у судових засіданнях, що відповідач не надав ТТН (товаро-транспортні накладні) і у матеріалах справи вони відсутні, тому суд не міг їх досліджувати та посилатися у рішенні на неіснуючі докази, то ці доводи не впливають на рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що докази про надання правничої допомоги не були подані на стадії підготовчого провадження, а подані на стадії судового розгляду, відповідач не наводив свої зауваження щодо обгрунтованості заявлених сум, оскільки докази, на які послався суд, ним не розглядалися, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки до позовної заяви від 07.07.2022 надані докази надання професійної правничої допомоги та про її оплату (т.1 а.с. 48-53 ), у позовній заяві від 07.07.2022 позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Доводи апеляційной скарги про те, що судом не досліджувалися докази щодо самовільної та протиправної невиплати заробітної плати позивачу у квітні 2022, тому висновок суду в цій частині вказує на упередженість суду, то ці доводи не впливають на рішення суду, оскільки ця обставина стосувалася питання визначення двох повних місяців роботи позивача для обрахунку його середньомісячного та середньоденного заробітку. Відповідачем не оспорюється та обставина, що за основу такого підрахунку стороною позивача були взяті повні місяці роботи позивача у березні та травні 2022.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час ухвалення рішення суд вирішує, серед інших питань, таке питання як, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову, оскільки неможливо ствердно сказати, чи застосовувалися заходи забезпечення позову до подання позову, т.я. у позовній заяві відсутня така інформація, а самостійно суд не перевіряв таку інформацію, то ці доводи не впливають на рішення суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3,4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376, ч.1 п.3,4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2025 року в частині стягнення з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 523 848,00 грн - змінити, в частині стягнення судових витрат зі сплати судового збору 3 923,70 грн - скасувати.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 18 червня 2025 року - скасувати.
Зменшити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу 523 848,00 грн, який стягнуто з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 , та стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 522 412,80 грн.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Флора» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 23.06.2022 по день здійснення фактичного повного розрахунку, стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Флора» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 2000 грн - не оскаржувалося та не переглядалося.
Стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 969,40 грн.
Стягнути з ТОВ «Флора» на користь Держави судовий збір у розмірі 6 195 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов