Справа № 161/21390/25 Провадження №11-сс/802/582/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
04 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами представника власника майна ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» - адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2025 року (ЄРДР № 72025031020000016),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на речі вилучені в ході огляду 15.10.2025 в комплексі будівель та споруд, розташованому на суміжних земельних ділянках із кадастровими номерами: 0721184400:12:000:1211, яка на праві власності належить ОСОБА_8 та 071184400:12:000:1272, яка на праві власності належить Поромівській сільській раді та на праві оренди перебуває у користуванні ОСОБА_8 , в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 72025031020000016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.204, ч.2 ст.212 КК України.
В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилається на те, що всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства України, ухвала слідчого судді постановлена без повідомлення і участі власника майна, при тому, що ним було подано до суду клопотання про бажання брати участь у судовому розгляді. Зазначає, що на даний час жодній особі із числа керівників, уповноважених осіб ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» не оголошувалася підозра. Вказує на те, що при розгляді клопотання не доведено, що рослини тютюну є речовими доказами або, що вони відповідають критеріям, визначеним у ч.1 ст.98 КПК України. Просить ухвалу слідчого судді скасувати ти повністю відмовити в клопотанні прокурора про накладення арешту на майно.
В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Вказує на те, що судом не обґрунтовані мотиви відмови в накладені арешту на решту майна, яке визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою повністю задовольнити клопотання про накладення арешту на майно.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційних скарг, представника власника майна, який свою апеляційну скаргу підтримував та заперечував доводи апеляційної скарги прокурора, прокурора, яка апеляційну скаргу сторони обвинувачення підтримувала та заперечив апеляцію представника власника майна, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді, в частині розгляду клопотання про накладення арешту на майно без його участі, з врахуванням тієї обставини, що власника майна не було повідомлено про дату та час судового засідання, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів судової справи, власник майна та його представник не були повідомлені про дату розгляду клопотання про арешт майна, який відбувся 20 жовтня 2025 року, оскільки в матеріалах провадження відсутні відомості про те, що учасники судового розгляду були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду клопотання.
Відповідно до приписів ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Стаття 172 КПК України встановлює порядок розгляду клопотання про арешт майна, зокрема, ч.1 зазначеної статті передбачає, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
При цьому, розгляд такого клопотання без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, відповідно до вимог ч.2 ст.172 КПК України, можливе лише щодо майна, яке не було тимчасово вилученим та якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Нормами ч.2 ст.134 КПК України визначено, що суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою.
Проте, з матеріалів провадження убачається, що всупереч вищевказаним вимогам законодавства, що ні власник майна, ні його представник не повідомлялися про дату, час та місце розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
Будь-яких даних щодо необхідності розгляду зазначеного клопотання без виклику власника майна або його представника для забезпечення арешту майна, відповідно до вимог ч.2 ст.172 КПК України, органом досудового розслідування слідчому судді надано не було.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при постановленні ухвали допустився істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, розглянувши клопотання про накладення арешту на майно без власника майна, без будь-якого повідомлення його про дату, час та місце проведення розгляду, всупереч вищевикладеним вимогам ч.1 ст.172 КПК України, що призвело до порушення права на захист власника майна та перешкодило слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судового рішення та, як наслідок, тягне за собою скасування ухвали слідчого судді з призначенням нового розгляду клопотання слідчого.
Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Пунктом 3 частини 1 статті 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для розгляду та надання оцінки доводам представника власника майна щодо відсутності обґрунтування та доказів того, що вилучене майно має значення для кримінального провадження, оскільки за результатами нового судового розгляду клопотання про арешт майна, на підставі аналізу всіх обставин та врахування вимог закону, слідчий суддя зобов'язаний, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, врахувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна, а також можливість його використання як доказу в кримінальному провадженні.
З огляду на наведене, ухвалу слідчого судді належить скасувати та призначити новий розгляд скарги в суді першої інстанції.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2025 року про часткове задоволення клопотання про накладення арешту на майно - скасувати та призначити новий розгляд клопотання в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: