Справа № 761/34412/23
Провадження № 2/761/1525/2025
02 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретар Марінченко Л.В.,
за участі
представника позивача ОСОБА_1 ,,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Гетти Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні,
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом до ТОВ «Компанія «Промоборонекспорт», мотивуючи заявлені вимоги наступним. 15.10.2020 між Державним концерном «Укроборонпром» та ОСОБА_3 було укладено контракт № 19к/20 за умовами якого позивача призначено на посаду директора ДП Державної компанії «Укрспецекперт» з 16.10.2020 по 15.10.2021. 04.10.2021 між ДК «Укроборонпром» та позивачем було укладено додаткову угоду № 49/1 до контракту № 19к/20 від 15.10.2020 за умовами якої строк дії контракту продовжено до 14.10.2022. 01.06.2022 згідно запису № 1000741120046011552 відбулась державна реєстрація припинення юридичної особи Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт» в результаті їх реорганізації. 01.06.2022 відбулась державна реєстрація створення юридичної особи ТОВ «Компанія «Прооборонекспорт» в результаті перетворення. Єдиним засновником Товариства була Держава Україна в особі Державного концерну «Укроборонпром».04.08.2022 між Державним концерном «Укроборонпром» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 47 до контракту № 19к/20 від 15.10.2020 згідно з якою позивача призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт» на строк з 16.10.2020 по 14.10.2022. 13.10.2022 між ДК «Укробобнпром» та позивачем укладено додаткову угоду № 59 до контракту № 19к/20 від 15.10.2020, строк його дії продовжено до 15.11.2022. В подальшому, 11.11.2022 сторонами продовжено строк дії контракту до 15.04.2023, 14.04.2023 контракт продовжено до 31.12.2023. Державним концерном «Укроборонпром» 27.06.2023 видано наказ № 131-К Про звільнення ОСОБА_3 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Згідно до п. 4 вказаного наказу позивачу, відповідно до ст. 44 КЗпП України призначено виплату вихідної допомоги в розмірі 6- місячного середнього заробітку за рахунок частки доходу, одержаного ТОВ «Компанія «Промоборонекспорт» в результаті його господарської діяльності. Також 27.06.2023 відповідачем було направлено лист № 30.5/540 на ім'я Державного концерну «Укроборонпром», згідно якого відповідач повідомив про неможливість виплати вихідної допомоги позивачу у зв'язку із відсутністю доходу. Станом на 20.09.2023 ОСОБА_3 не отримав вихідної допомоги, а тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. За таких обставин представник позивача просить суд визнати протиправною бездіяльність ТОВ «Промоборонекспорт» щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу в розмірі 621 000,00 грн., середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги, судові витрати в тому числі і витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Провадження у справі відкрито 22.09.2023, відповідно до положень ст.ст. ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.
ТОВ «Компанія «Промоборонекспорт» подано відзив на позов, де зазначено наступне. За контрактом в редакції додаткової угоди № 47 від 04.08.2022 трудові відносини виникли між позивачем та роботодавцем - в особі Державного підприємства «Укроборонпром». За умовами укладеного контракту саме на керівника покладено обов'язок по зміцненню фінансового стану Товариства, отримання та зростання прибутку, що є гарантією його належної роботи, в тому числі і стосовно можливості проведення належних виплат. При звільненні позивача з посади з ним проведено повний розрахунок. Разом з тим, оскільки станом на 27.06.2023 відповідач за даними бухгалтерського обліку не мав доходу, за рахунок якого була можливість виплатити вихідну допомогу, така виплата не була здійснена. Товариство протягом 2022-2023 перебувало і наразі перебуває у стані стійкої збитковості. Крім того, представником відповідача вказано, що у зв'язку із існуванням між сторонами спору про право, а саме щодо наявності або відсутності у позивача права на отримання вихідної допомоги в розмірі 610 000,00 грн., за умови відсутності у Товариства доходу, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки такої виплати не може бути задоволена.
В запереченні на відзив представник позивача зазначив наступне. ОСОБА_3 мав трудові відносини саме з відповідачем, що підтверджується відомостями, наявними в Пенсійному фонді. Крім того, відповідачем не наведено обгрунтованого розрахунку іншого розміру вихідної допомоги , ніж було зазначено у позові, а тому спір між сторонами з даного приводу відсутній.
05.04.2024 у підготовчому засіданні за клопотанням представника відповідача було залучено до участі у справі третю особу - АТ «Українська оборонна промисловість», правонаступника ДК «Укроборонпром».
Представником третьої особи подано пояснення по суті спору і вказано наступне. Відповідно до п. 4 постанову КМУ від 19.03.1993 № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємств, що є у державній власності, оплата праці та матеріальне забезпечення керівника підприємства визначається в контракті, провадяться за рахунок коштів підприємства і встановлюються у прямій залежності від результатів виробничо- господарської діяльності підприємства. Умовами контракту, укладеного з позивачем, заробітна плата , премії, інші заохочувальні виплати нараховуються та сплачуються за рахунок частки доходу, одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності. Вина підприємства щодо невиплати вихідної допомоги при звільнення, у зв'язку із збитковістю останнього, відсутня, а тому застосування положень ст. 117 КЗпП України не є можливим. Також представником третьої особи вказано про невірний розрахунок сум, які на думку представника позивача підлягають стягненню, а відтак наявності підстав для зменшення зменшення суми середнього заробітку, виходячи з принципу пропорційності та враховуючи збиткову діяльність відповідача з 404 371,80 грн. до 264 378,24 грн.
У зв'язку із тим, що сторона позивача частково погодилась з доводами представника третьої особи, представником ОСОБА_3 нові розрахунки сум, які підлягають стягненню на користь позивача, а саме: вихідна допомога при звільненні - 621 000,00 грн., середній заробіток за час затримки з виплати - 575 966,88 грн. (183 дні).
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову у зв'язку із його безпідставністю.
Представник третьої особи підтримав позицію відповідача та просив відмовити у задоволенні заявлених вимог.
Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши наявні докази та надавши їм відповідну оцінку, суд приходить до наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт» та обіймав посаду директора Товариства на підставі контракту № 19к/20 від 15.10.2020, укладеного з Державним концерном «Укроборонпром», правонаступником якого є третя особа, та додаткових угод до нього.
Строк дії контракту, як вбачається з додаткової угоди № 6 до контракту від 15.10.2020 № 19к/20 з 16.10.2020 по 31.12.2023.
Як свідчать матеріали справи, 27.06.2023 ДК «Укроборонпром» видано наказ № 131-К Про звільнення ОСОБА_4 .
Зазначеним наказом припинено повноваження ОСОБА_3 , директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промобронекспорт» з 27.06.2023, звільнено з роботи у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та визначено виплатити позивачу відповідно до ст. 44 КЗпП України вихідну допомогу в розмірі шестимісячного середнього заробітку за рахунок частки доходу, одержаного Товариством і результаті його господарської діяльності.
Також 27.06.2023 ТОВ «Компанія «Промоборонекспорт» видано наказ про виплату ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та виплату відповідно до ст. 44 КЗпП України та п. 3 наказу ДК «Укроборонпром» від 27.06.2023 № 131 -к вихідну допомогу в розмірі шестимісячного середнього заробітку за рахунок частки доходу, одержаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт» в результаті його господарської діяльності.
В цей же день 27.06.2023 ТОВ «Компанія «Промоборонекспорт» листом (копія наявна в матеріалах справи) повідомило ДК «Укроборонпром» виплата ОСОБА_3 вихідної допомоги не є можливою у зв'язку із тим, за даними бухгалтерського обліку товариство не має доходу.
Представник позивача вказує, що права ОСОБА_3 було порушено, а тому підлягають захисту способом, що вказаний в позові.
Так, як вбачається з умов контракту №19к/20 від 15.10.2020, з урахуванням додаткової угоди № 47 від 04.08.2022, за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного Товариством в результаті його господарської діяльності, виходячи з установленого керівнику посадового окладу в розмірі 90 000,00 грн. і фактично відпрацьованого часу.
Відповідно до п. 11 Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємств, що є у державній власності, при прийманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 р. № 203 умови оплати праці керівника підприємства визначаються у контракті й повинні встановлюватися у прямій залежності від результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.
За положеннями п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
В розумінні положень ст. 44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Разом з тим, вихідна допомога є виплатою, на отримання якої ОСОБА_3 має право відповідно до державної гарантії, встановленої законом (ст. 44 КЗпП України) і не може бути обмежений в її отриманні.
Крім того, суд бере до уваги, що і контрактом і вищевказаною постановою КМУ передбачена виплата оплата праці працівника за рахунок частки доходу підприємства, в той час вихідна допомога не входить до структури заробітної плати відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оплату праці».
Так, за положеннями ч. 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За обставин встановлених під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що на користь ОСОБА_3 з відповідача підлягає стягненню вихідна допомога у розмірі, передбаченому положеннями ст. 44 КЗпП України.
Разом з тим, вимоги сторони позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача в цій частині (невиплаті вихідної допомоги) задоволенню не підлягають, оскільки такий захист трудових прав не передбачено чинним законодавством України.
За положеннями ст. 117 КЗпП України У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Слід зазначити, що відповідач посилається на відсутність у ТОВ «Компанія «Промоборонекспорт» доходу у першому півріччі 2023 року під час керівництва позивача.
Так, як свідчать матеріали справи протягом 2022-2023 років Товариство перебувало в стані стійкої збитковості, загальна сума збитку становить 13 971 тис. грн.(дані з балансу станом на 31.06.2023).
За наданими стороною відповідача доказами, за 1 півріччя 2023 року чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) склав 208 000,00 грн. При цьому за перше півріччя разом із чистим доходом (надходженнями) в сумі 208 000,00 грн., збиток підприємства склав 4867,00 грн.
Як вже зазначалось вище заробітна плата керівника ТОВ «Компанія Промоборонекспорт» нараховується за рахунок частки доходу, одержаного Товариством у результаті його господарської діяльності .
За таких обставин, зважаючи на те, що за часи керівництва позивача, Товариство знаходилось у стані збитковості, зважаючи на те, що під час розгляду справи не було отримано доказів вини підприємства щодо невиплати вихідної допомоги, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні позову і в частині стягнення середнього заробітку.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, як це вбачається з положень ч. 1 ст. 134 ЦПК України.
При поданні позовної заяви позивач наводив попередній (орієнтовний) розрахунок позовних вимог, отже позивачем дотримано вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Виходячи зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
На таку обставину вказав Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду 15.09.2022 р. у постанові по справі № 915/294/21 сформульовано правовий висновок щодо стягнення "гонорару успіху" у призмі пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам на правничу допомогу.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Разом з тим, відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 24 червня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц та від 27 січня 2021 року у справі № 659/226/19.
Суд зауважує, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачами в порядку частини п'ятої статті 137 ЦПК України до суду не подавалось.
Як свідчать матеріали справи, 01.09.2023 між ОСОБА_3 та АО «Адвокатська фірма Наше право» було укладено договір про надання правової (адвокатської) допомоги предметом якого є надання клієнту правничої допомоги у цивільній справі №761/21808/21.
Також 01.09.2023 позивачем та АО «Адвокатська фірма «Наше право» підписано додаток № 1 до договору про надання правової (адвокатської) допомоги» б/н від 01.09.2023, якою сторони погодили винагороду виконавця у розмірі 30 000,00 грн. та строк її сплати в безготівковій формі протягом 30 банківських днів з моменту підписання договору.
Норми процесуального закону передбачають можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені у майбутньому за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц та від 16.04.2020 по справі №727/4597/19.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги відсутність клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 2-5,11-13,137,141,258,259,263,268, 352,354 ЦПК України, ст. ст. 41,44 КЗпП України, суд -
Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 25662328) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідну допомогу в розмірі 621 000 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 25662328) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 6 210 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: