Справа № 761/24366/25
Провадження № 2-з/761/377/2025
05 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Гусак О.Ю.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Дикань Павла Олеговича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів з позивача та стягнення аліментів на утримання дітей на користь позивача,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів з позивача та стягнення аліментів на утримання дітей на користь позивача.
03 листопада 2025 року в адресу суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 , адвоката Дикань Павла Олеговича про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів за судовим наказом Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022 року, виданим на користь ОСОБА_2 , у межах виконавчого провадження № ВП НОМЕР_1, - до набрання законної сили рішенням суду в цивільній справі № 761/24366/25. В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що з 29.08.2024 діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають з батьком - позивачем, що підтверджується, зокрема, актом обстеження від 23.10.2024, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.10.2024 у справі № 761/36567/24 та постановою Київського апеляційного суду від 06.02.2025 у тій же справі. Представником також зазначено, що попри наведені обставини та наявні судові рішення, примусове стягнення аліментів із позивача продовжується, хоча діти фактично проживають разом із ним і перебувають повністю на його матеріальному забезпеченні. Такий стан речей є очевидно несправедливим і таким, що суперечить як фактичним обставинам справи, так і принципам добросовісності, розумності та пропорційності, закріпленим у статтях 3, 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України. Фактичне утримання позивачем обох дітей підтверджується належними доказами, а тому подальше стягнення аліментів на користь матері, яка не здійснює жодного фінансового чи побутового забезпечення дітей, порушує баланс прав і законних інтересів сторін. Представник позивача вважає, що таке стягнення фактично перетворює обов'язок по утриманню дітей на безпідставне збагачення Відповідача, позбавляючи реальних коштів особу, на утриманні якої діти фактично перебувають. Крім того представником зауважено, що тривале примусове стягнення аліментів у такій ситуації створює реальну загрозу заподіяння істотної шкоди майновим правам Позивача та інтересам неповнолітніх дітей, оскільки стягнуті кошти не спрямовуються на їх реальні потреби, не використовуються на забезпечення їхнього харчування, лікування, навчання чи побутових умов. Представником також зазначено, що ОСОБА_1 фактично має місце подвійного фінансового навантаження: з одного боку, Позивач несе усі витрати, пов'язані з утриманням дітей, з іншого - зобов'язаний сплачувати аліменти матері, яка не бере участі в їх забезпеченні, що порушує принцип рівності батьків у правах та обов'язках щодо дитини (статті 141, 180, 181 Сімейного кодексу України). Крім того, подальше виконання судового наказу, який оскаржується, унеможливить або істотно ускладнить виконання майбутнього рішення суду у цій справі, оскільки стягнуті кошти матимуть характер неповоротних виплат, повернення яких вимагатиме окремого судового провадження і фактично зведе нанівець ефективність судового захисту. На підставі викладеного представник ОСОБА_1 вважає, що обставини свідчать про наявність реальної, а не гіпотетичної загрози заподіяння шкоди правам останнього та його дітей та просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за судовим наказом, який є предметом оскарження.
Дослідивши зазначену заяву та матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з наступних підстав.
Відповідно до ч.1ст.149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Так, предметом розгляду справи є припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , встановлене судовим наказом від 10 листопада 2022 у зв'язку зі зміною місця проживання дітей; припинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.11.2022 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.07.2022 і до досягнення старшою дитиною повноліття та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову і до досягнення ними повноліття.
Так, за положеннями п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у cправі № 925/731/18 вказано, що "не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21)".
Матеріали справи свідчать про те, що примусове стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей про припинення стягнення яких є заявленою в позові вимогою, здійснюється на підставі судового наказу, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 10.11.2022 за заявою ОСОБА_2 .
Слід зазначити, що в розумінні положень ч. 1 ст.258ЦПК України судовий наказ є різновидом судового рішення, тож зупинення стягнення, що здійснюється на підставі судового наказу (судового рішення, яке набрало чинності у день його видачі в силу вимог ч. 1 ст. 172 ЦПК України), є зупиненням виконання рішення суду.
Крім того Верховий Суд в постанові від 24.07.2024 у справі справа № 565/1607/23 зазначив, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, стосується випадків, коли стягнення здійснюється на підставі виконавчих документів, які видані уповноваженими органами. Тобто зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не поширюється на випадки оскарження виконавчого документу, виданого судом на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Зважаючи на викладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.
Керуючись ст. ст.151, 153, 259-261, 353 ЦПК України, суд -
Заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя: