Справа № 761/31003/25
Провадження № 1-кс/761/20401/2025
29 жовтня 2025 року
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2025 року, у кримінальному провадженні №72025001320000019 від 29.04.2025 року,-
В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2025 року, у кримінальному провадженні №72025001320000019 від 29.04.2025 року, а саме на грошові кошти у сумі 15 424 600 (п'ятнадцять мільйонів чотириста двадцять чотири тисячі шістсот) гривень.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Офісом Генерального прокурора забезпечується нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №72025001320000019 від 29.04.2025 року, досудове розслідування в якому здійснюється детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України.
14.05.2025 детективом Бюро економічної безпеки України було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обшуку було вилучено речі та документи, серед іншого грошові кошти у сумі 15 424 600 грн, 200 000 дол. США та 21 950 євро, які мають законне джерело походження.
12.06.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва (справа № 761/20087/25) було частково задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно ОСОБА_3 в межах кримінального провадження №72025001320000019 від 29.04.2025. Зокрема, було накладено арешт на тимчасово вилучене майно, вилучене 14.05.2025, у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено:- грошові кошти в сумі 15 424 600 грн.
Вказали, що грошові кошти у сумі 15 424 600 грн мають законне походження. Зокрема, значна частина цих коштів - 15 000 000 грн, була отримана ОСОБА_3 на підставі договору позики, оформленого відповідною розпискою від ОСОБА_6 , як поворотну фінансову допомогу, з метою їх використання для організації та розвитку господарської діяльності та бізнесу.
Звертають увагу суду на те, що до матеріалів клопотання було долучено копії первинних фінансово господарських документів, які додатково підтверджують законне походження арештованих коштів. Ці документи, разом із свідченнями особи, яка надала грошові кошти у позику, остаточно спростовують припущення сторони обвинувачення про протиправне походження коштів
Сторона обвинувачення не надала жодних допустимих доказів (у розумінні ст. 86 КПК України), які б підтверджували зв'язок арештованих грошових коштів із кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 212 КК України, або причетність ОСОБА_3 до його вчинення.
Сторона обвинувачення не довела необхідність арешту для досягнення мети кримінального провадження, зокрема збереження речових доказів, які до того ж мають законне походження. ·
Арешт створює надмірний тягар для ОСОБА_3 , позбавляючи його права розпоряджатися законно набутими грошовими коштами. · Відсутність цивільного позову у провадженні та недоведеність вини ОСОБА_3 унеможливлюють застосування арешту для забезпечення відшкодування шкоди чи конфіскації, спеціальній конфіскації. Отже, арешт є непропорційним і порушує права ОСОБА_3 .
Уважають на теперішній час необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала. Окрім того вказали, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки підстави для його накладення не відповідають обставинам кримінального провадження, оскільки арештовані грошові кошти безпідставно віднесені до речових доказів у подальшому.
На підставі наведеного просять слідчого суддю скасувати арешт майна.
В судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 підтримав доводи клопотання, зазначив, що ОСОБА_3 не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження. Просив задовольнити клопотання з підстав, наведених у ньому, та скасувати арешт, який накладено на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 .
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що на даний час не встановлено, що грошові кошти здобуті законним шляхом, відповідають ознакам речових доказів, потребують перевірку.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив обставини, що грошових коштів у сумі 15 000 000 грн, яка була передана ОСОБА_3 на підставі договору позики, оформленого відповідною розпискою від нього, як поворотну фінансову допомогу, з метою їх використання для організації та розвитку господарської діяльності та бізнесу, надав дані про співмісність своїх доходів, за попередній період у сумі позики.
Заслухавши пояснення учасників розгляду клопотання, проаналізувавши доводи клопотання, вивчивши додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна, в тому числі, з метою збереження речових доказів.
Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно зі ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні Офісом Генерального прокурора забезпечується нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №72025001320000019 від 29.04.2025 року, досудове розслідування в якому здійснюється детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України.
14.05.2025 детективом Бюро економічної безпеки України було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обшуку було вилучено речі та документи, серед іншого грошові кошти у сумі 15 424 600 грн, 200 000 дол. США та 21 950 євро, які мають законне джерело походження.
12.06.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва (справа № 761/20087/25) було частково задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно ОСОБА_3 в межах кримінального провадження №72025001320000019 від 29.04.2025. Зокрема, було накладено арешт на тимчасово вилучене майно, вилучене 14.05.2025, у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено:- грошові кошти в сумі 15 424 600 грн.
Зі змісту ухвали вбачається, що арешт на грошові кошти було накладено з метою збереження речових доказів, які уважають на етапі постановлення ухвали 12.06.2025 року виправдовували потреби досудового розслідування, в частині розслідування за ознаками ч.3 ст. 212 КК України.
Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим.
Проте з часом тривалості кримінального провадження, обсягу обставин, які розслідуються, прокурор не обґрунтував, що в подальшому вилучені грошові кошти можуть бути використані як доказ, при тому, що ОСОБА_3 обґрунтував законність їх походження та належність, надані фактичні дані.
Вказане свідчить, що арешт накладений на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 , не відповідає співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у подальшому.
Таким чином, на теперішній час матеріали кримінального провадження не містять переконливих доказів того, що арештоване майно, а саме грошові кошти, набуто ОСОБА_3 у власність протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального чи правопорушення.
Крім того, прокурором не доведено, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення його збереження.
Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.
Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).
Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Разом з цим, як вбачається з викладеного, накладений у даному кримінальному провадженні арешт грошових коштів ОСОБА_3 жодним чином не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні та будь-яким чином не пов'язаний з розслідуванням конкретного злочину, ОСОБА_3 не було допитано в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, в жодному процесуальному статусі.
Таким чином, окрім факту належності майна до предмету злочину, використання його як засобу чи знаряддя вчинення злочину чи одержання внаслідок вчинення злочину та/або встановлення, що воно є доходами від такого майна, для застосування арешту майна сторона обвинувачення повинна надати більш вагомих та переконливих даних для збереження та продовження втручання у права власника.
Натомість жодних відомостей щодо дослідження цих фактів та доказів, які підтверджують наявності у арештованого майна таких ознак, на даний час не встановлено, підстави для його збереження не убачаються.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2025 року, у кримінальному провадженні №72025001320000019 від 29.04.2025 року, підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 - задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2025 року, справа № 761/20087/25, в межах здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 72025001320000019 від 29.04.2025, а саме:
-на грошові кошти у сумі 15 424 600 (п'ятнадцять мільйонів чотириста двадцять чотири тисячі шістсот) гривень.
Ухвала оскарженню не підлягає, на неї можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1