333/9782/24
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
04 листопада 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., за участю секретаря Губар Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 91222,88 грн станом на 27 жовтня 2024 року та судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 17 жовтня 2022 року відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач виявив бажання отримати послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою» та 09 липня 2023 року підписав паспорт кредиту та кредитний договір про надання строкового кредиту у розмірі 85700,00 грн, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18%. У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на 27 жовтня 2024 року становить 91222,88 грн, яка складається: 80938,88 грн тіло кредиту, 10284,00 грн відсотки.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 17 грудня 2024 року справу передано за підсудністю до Солом'янського районного суду міста Києва.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільної справи - в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання сторони не з'явились, повідомлялись належним чином. Також представник позивача та відповідач кожний окремо подали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
Крім того, на день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав. Однак, відповідач подавав до суду заяву про перенесення попереднього судового засідання, у якому зазначив, що відповідач є військовослужбовцем.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17 жовтня 2022 року відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг.
09.07.2023 відповідач підписав паспорт кредиту та кредитний договір про надання строкового кредиту у розмірі 85700,00 грн, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18%.
Позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого у зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на 27 жовтня 2024 року становить 91222,88 грн, яка складається: 80938,88 грн тіло кредиту, 10284,00 грн відсотки.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Окремо необхідно звернути увагу на заяву позивача про долучення доказів, а саме виписки по кредитному договору. Частинами 3-5 ст.83 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Також ч.9 ст.83 ЦПК України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Враховуючи, що відповідач подає заяву про долучення доказів не у встановлений законом строк, відповідного клопотання про поновлення строку на подання доказів відповідач не надає, як і до самої заяви про долучення доказів не надає підтвердження надсилання такої заяви стороні позивача, відтак суд не бере до уваги відповідні докази відповідача.
Також суд зазначає, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» передбачено, що відповідно до Конституції України він визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У ст.ст.1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Проте, пільги, визначені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» мають лише ті військовослужбовці, які надали відповідні документи, а саме довідку за формою 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України та довідку за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.
Також документами, які підтверджують призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, можуть бути довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які надаються військовою частиною.
Рішення про надання і позбавлення статусу учасника бойових дій приймає комісія з питань розгляду матеріалів про визначення учасником бойових дій.
Довідки за відповідними формами видаються винятково для направлення разом з іншими документами, які підтверджують участь особи в антитерористичній операції або операції об'єднаних сил, на розгляд відповідної комісії для визначення особи учасником бойових дій.
Особам, яким встановлено статус ветерана війни (учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасника війни), видається посвідчення відповідного зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 №302. Посвідчення є документом, що підтверджує статус ветерана війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Так, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повідомляв позивача про те, що він є військовослужбовцем та надавав відповідні документи для застосування відповідної пільги.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст.4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 274, 280 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_1 / на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» / код ЄДРПОУ 14360570 / заборгованість у розмірі 91222,88 грн станом на 27 жовтня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_1 / на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» / код ЄДРПОУ 14360570 / судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Вікторія КИЦЮК